ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ І ПАРТІЙНІ СИСТЕМИ

Ключові слова і поняття: політична партія, партійна система, багатопартійна система, альтернативна партійна система, одно­партійна система, типологія політичних партій, функції політич­них партій, партократія.

Резюме: тема «Політичні партії і партійні системи» розкриває найважливіші проблеми, які становлять методологічну основу партології; змістом теми є аналіз проблем щодо характеристики політичних партій, причин їх виникнення, класифікації, функцій, принципів діяльності, питання змісту політичних систем та бага­топартійності.

Знання та вміння: поглиблені знання партології, здатність орієнтуватись в складних партійних процесах, приймати адекват­ні політичній ситуації рішення.

Рекомендована література

Основна.

1. Myxaee P. Т. Политология: Учебник для вузов / Р. Т. Мухаев. — Издание второе. — M.: Приориздат, 2003. — 432 с.

2. Политология: учебное пособие / Под ред. А. С. Тургаева, А. Е. Хре­нова. — СПб.: Питер, 2005. — 560 с.

3. Політологія: Підручник / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. — 3-тє вид., перероб., доп. — К.: Академія, 2006. — 568 с.

4. Головатий Μ. Ф. Класи і партії: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл / Μ. Ф. Головатий. — К.: Персонал, 2008. — 144 с.

Додаткова'.

1. Колычева С. Традиційний аспект процесу формування партійної системи України / С. Кальцева П Політичний менеджмент. — 2008. — С. 82—89

2. Партії та блоки. Що у них в програмах / Ред. та упоряд. І. Підлуська та ін. — K.: Молодіжна альтернатива, 2006. — 40 с.

3. Примут М. Політична партія та її соціальна база // Віче. — 2008. — №21. — С.41—43.

4. Ефективність політичних партій: проблеми та перспективи // Пар­ламент. — 2007. — № 1. — С. З—45.

5. Шведа Ю. Р. Теорія політичних партій та партійних систем. — Львів: Тріада плюс, 2004. — 528 с.

Що таке політична партія?

Політична партія — це добровільна і стійка політична організація, що об’єднує осіб з певними соціально-класови­ми, політико-економічними, культурно-етнічними або іншими інтересами та ідеалами і прагне до державної влади для їх реалізації.

Політична партія в політичному процесі — та ланка, що зв’язує державу і народ, бере участь практично в усіх фазах полі­тичного процесу всього політичного життя суспільства. Партія діє публічно.

Які основні ознаки партії?

— Публічність діяльності;

—певна ідеологія, система загальних цінностей і норм;

—організоване об’єднання людей, досить тривале і добро­вільне;

—націленість на завоювання і здійснення політичної влади, а не тільки вплив на неї;

—зв’язок партії з певним класом або соціальною групою, ви­раження і відстоювання в політиці інтересів певних соціальних груп суспільства;

—наявність стійких місцевих організацій, що підтримують ре­гулярні зв’язки з керівництвом на загальнонаціональному рівні;

—наявність певної програми спільної діяльності;

—особливий соціальний статус, зокрема прагнення керувати, впливати на політичне життя, відігравати компаній та проведенні виборів;

—специфічне становище у суспільстві, в державі, зокрема зв’язок з елементами державного механізму, участь у формуванні і функціонуванні урядових структур;

—солідарність (єдність), що ґрунтується на усвідомленні ко­лективної належності до одного об’єднання;

— спільна мета та загальна згода (домовленість) щодо засобів та способів досягнення визначеної мети;

—особливий правовий режим, тобто специфічне конститу­ційно-правове положення партії і загальнонормативне регулю­вання її діяльності;

—соціальна база партії;

— пошук народної підтримки.

Чи можна виділити конституюй! (ті, які сприя- ють конституюванню) елементи?

Так, американський дослідник Д. Ж. Лапаломбара особливо виділяє чотири конституюючи партію елементи.

1. Ідеологія — певна політична орієнтація, специфічне бачення соціального світу і місця в ньому людини і соціальних груп.

2. Організація — доволі довге в часі політичне об’єднання людей, що діють спільно на основі певних норм і уможливлюють діяльність партії, спрямовану на досягнення певних цілей.

3. Мета — завоювати владу.

4.

Від яких характеристик залежить сутність по- літичної партії?

Основні характеристики·.

—соціальний склад, соціальна база партії;

—хто очолює партію;

—чиї інтереси представляє і захищає керівний центр партії;

—яка спрямованість політичних дій партії.

Яку структуру має політична партія?

—Партійний апарат;

—партійний актив;

—рядові члени партії;

—прибічники партії (виборці, симпатики, які голосують за партію);

—суб’єкти, які підтримують партію фінансово.

Чим політичні партії відрізняються від держав- них структур?

1. Політичні партії — це добровільні об’єднання. Політичні партії рекрутують членів завдяки агітації та пропаганді своїх ду­мок, переконань, ідей, поглядів. Перебування в політичній партії допускає свободу виходу з неї, коли втрачається початкова солі­дарність члена партії з метою, засобами та методами дії політич­ної організації, об’єднання.

2. Політичні партії завжди об’єднують тільки частину суспільства та відображає інтереси певної обмеженої соціальної спільності лю­дей. Жодна політична партія не може претендувати на вираження во­лі всього народу. В елітарному суспільстві політична партія претен­дує на монополію політичної влади та керування, тобто декларують свою всезагальність і універсальність, що є ознакою держави. Це до­водить зрощення політичної партії з державним апаратом.

3. Політичні партії вирізняються меншим ступенем організо­ваності (розгалуженості апарату управління), порівняно з орга­нами та структурами державної влади.

Чим політичні партії відрізняються від груп тиску?

Які причини утворення політичних партій?

• формування складної і диференційованої соціальної струк­тури суспільства;

• поява в суспільстві різних груп, наявність у них специфіч­них інтересів, їх обґрунтування, захист та реалізація;

• різні погляди з приводу політичного устрою суспільства та інших конкретних політичних питань;

• незадоволення частини суспільства сучасним становищем та відповідно потреби в діях, щоб його змінити;

• розповсюдження всезагального виборчого права, яке розши­рило доступ до політики великим масам людей;

• активний виступ на політичну арену «третього стану»;

• організаційний розвиток робітничого класу;

• поступова зміна взаємин між державою і суспільством;

• відмінності у темпераментах людей;

• наявність активних політичних лідерів.

Які етапи розвитку проходить політична партія?

Зародження нової партії в надрах старої правової та політич­ної системи як відповідна реакція на загострення суперечностей у суспільстві.

Боротьба партії за владу: пошук засобів, форм, методів, сил, здатних дестабілізувати та дискредитувати державний лад і прав­лячу партію; поразка або перемога всіх громадянських сил, які стоять за нею і підтримують її.

Конструювання нового державного і законодавчого механіз­му: проведення кадрової політики, яка б відповідала інтересам правлячої партії; визначення своєї ролі в державному механізмі.

Формування матеріально-технічної бази діяльності партії та її фінансових джерел.

Систематичне розробляння партією головних напрямів її діяль­ності з одночасним розвитком її організаційної структури, форм і методів роботи для запобігання загостренню суперечностей.

У чому полягає еволюція сучасних політичних партій (за М. Вебером)?

Аристократичні котерії (гуртки) → Політичні клуби → Масові партії.

Якими є способами утворюються партії?

Виділяють три основні способи утворення партій:

• шлях «зверху» — передбачає формування партій на базі пар­ламентських груп, політичних еліт, груп тиску або партійних бю­рократів;

• шлях «знизу» — проходять партії, що виростають із суспіль­них рухів, з об’єднань прихильників конкретної ідеології, лідера;

• «комбінований» спосіб — так виникають партії за умови по­єднання зусиль елітарних кіл та пересічних громадян.

Завдяки яким чинникам політичні партії впли­вають на широкі народні маси І завойовують владні позиції?

—наявність привабливих ідеологій, які визначають цілі роз­витку, відображають інтереси мас;

—організаційна оформленість, мобільність організаційних структур, здатних реалізувати намічені цілі;

—рівень компетентності, авторитетності партійних керівників (лідерів, функціонерів);

—достатня масовість й активність рядових членів партії;

—уміння практично організовувати діяльність партії в конк­ретній історичній ситуації;

—уміння відобразити гострі суспільні проблеми в зрозумілих масам конструктивних лозунгах;

—наявність достатніх коштів для діяльності ідейно- пропагандистських і культурних центрів партії для оприлюднен­ня її політики через ЗМІ.

Які загальні функції виконує політична партія?

—боротьба за владу, її використання або контроль над нею;

—виявлення, формулювання та обґрунтування інтересів від­повідних верств та груп населення;

—політична соціалізація — передавання традицій від одного покоління до наступного, політичне виховання суспільства зага­лом або певної його частини;

—формування та добір кадрів для партії, державних структур та громадських організацій;

—розроблення та здійснення політичного курсу;

— інтеграційна (узгодження інтересів політичних сил, пом’як­шення конфліктів);

—забезпечує легітимність претензій на владу з боку тих чи тих політичних сил;

—формування ідеології та політичних доктрин;

— формування громадської думки;

—активізація та об’єднання великих суспільних груп.

Які специфічні функції політичних партій виок- ремлюють вітчизняні політологи?

Український політолог, професор А. Романюк вважає, що по­літичні партії виконують маніфестні (відкриті) і латентні (прихо­вані) функції.

Маніфестні (відкриті) функції:

—артикуляція соціальних інтересів — формування інтересів громадян, соціальних прошарків, які становлять соціальну базу партії;

— агрегація соціальних інтересів: виявлення схожих приват­них інтересів громадян, соціальних груп та прошарків, які пред­ставляють соціальну базу партії;

—політична організація та соціалізація громадян;

—владна функція — практична участь партії в боротьбі за владу, її розподіл і здійснення, прийняття політичних рішень і контроль за їх виконанням;

—ідеологічна функція — напрацювання ідейно-політичної доктрини;

—організаційна функція — реалізується формах взаємодії пар­тій з органами державної влади, іншими партіями, населенням;

—кадрова функція — відбір еліти, призначення керівних кад­рів, реалізація кадрової політики.

Латентні (приховані) функції:

—гарантування привілеїв членам партії та їх прихильникам, особливо в разі перемоги на виборах або входження до складу урядової коаліції;

— сприяння (надання можливості представникам непривіле- йованих суспільних верств стрімко піднятись за допомогою пар­тійної кар’єри);

—забезпечення привілеїв для представників бізнесу, які нада­вали партії спонсорську підтримку (лобіювання бізнес-інтересів);

—використання безоплатної або низькооплачуваної праці, особливо під час політичних акцій та виборних кампаній.

Які критерії використовують для класифікації політичних партій?

В ОСНОВІ ТИПОЛОГІЇ політичних партій можуть бути різні кри­терії, вибір яких залежить від цілей дослідника (пізнавальних, ін- терпретаційних, пропагандистських тощо) і від того, що розгля­дають як суттєву ознаку об’єкта дослідження, на базі якої буду­ють класифікацію:

—походження політичних партій;

— соціальне середовище діяльності;

— ставлення до соціальної дійсності;

—ідеологічна спрямованість;

— участь у політичній владі;

—спрямованість політичних програм;

—внутрішня організація.

За якими критеріями класифікують політичні партії в політології?

За походженням: парламентські — позапарламентські.

За соціальним середовищем діяльності: моносоціальні — про­міжні — загальні.

За ставленням до соціальної дійсності: революційні — рефор­містські — реакційні — консервативні.

За ідеологічною спрямованістю доктрин: соціал-демократич- ні — комуністичні — ліберальні — консервативні — конфесіо­нальні — монархістські — націоналістичні — фашистські (нео­фашистські).

За участю в політичній владі: правлячі — опозиційні — легаль­ні — напівлегальні — нелегальні.

За рівнем і характером прогресивності та спрямованості партійних програм: праві — центристські — ліві

За внутрішньою організацією: кадрові — масові — з оформ­леними принципами членства — з вільним членством — із силь­ною структурою — зі слабкою структурою.

У чому полягає різниця між правлячими І опо- зиційними партіями?

Правлячі (урядові) партії — це ті, які перемогли на виборах, відіграють провідну роль у формуванні уряду та через своїх представників здійснюють політичний курс. До опозиційних від­носять ті партії, які за результатами виборів не мають можливості виконувати «урядові» функції. Проте вони відіграють істотну роль у політичній системі завдяки систематичній аргументованій критиці діяльності уряду і вказівкам на його помилки і хиби; пропонують альтернативні варіанти вирішення проблем; контро­люють дії влади з погляду їх відповідності конституції, перед­виборчим обіцянкам; прагнуть замінити чинний уряд на наступ­них виборах. У демократичному суспільстві і правлячі (урядові) і опозиційні партії дотримуються правил «політичної гри», законів.

Що таке універсальна партія?

В останні два-три десятиліття сформувався новий тип пар­тій — універсальна партія (партія всіх виборців або партія «ха­пай усіх» cach-all-hfrties). На відміну від традиційних партій, які орієнтуються на певні електоральні групи, вони прагнуть привер­нути на свій бік різні групи виборців. Для них характерні такі риси: нефіксованість членства, потенційний кількісний склад; особливий тип лідера-інтелектуала, що відіграє роль світоглядного символа; несформованість жорстко фіксованих соціальних інтересів.

Утворенню цього типу партій сприяло розмивання жорстких меж між соціальними групами, значна частка середнього класу і, як наслідок, послаблення партійної ідентичності виборців; зрос­тання добробуту суспільства; значущість загальнолюдських цін­ностей; розвиток засобів масової інформації, який дає змогу пар­тійним лідерам звертатись не до окремих груп, а до всіх виборців водночас. Інколи партії цього типу називають політичними бро­керами, основним товаром яких слугують державні посади. Це означає, що вони в реальному політичному житті тісніше пов’язані з державою, ніж з громадянським суспільством, їх го­ловною функцією стає не артикуляція і агрегація еліти. Проте якісні характеристики таких партій залежать у різних країнах від багатьох чинників.

Партії «всіх виборців» мають найбільшу популярність і успіх у сучасному постіндустріальному суспільстві та вдало вписують­ся в модель плюралістичної демократії. З одного боку, вони ви­ражають волю більшості і контролюють владу, а з другого — пе­ребуваючи в опозиції ефективно, захищають інтереси і права меншості.

На яких принципах ґрунтуються міжпартійні відносин?

> постійна легальна боротьба за владу;

> наявність постійної легальної опозиції до правлячої партії (партій);

> влада належить партії (групі партій), яка забезпечила під­тримку парламентської більшості;

> згода щодо додержання демократичних відносин між пар­тіями;

> джерело влади — загальні вибори.

Які риси мають політичні партії України?

Риси політичних партій України і причини їх нечисленності:

—практично всі перебувають у процесі становлення і не ма­ють достатнього позитивного політичного досвіду;

—більшість з 158 партій — нечисленні;

—чимало партій мають схожі програми;

—у частини партій немає чітких позитивних програм і голов­не — механізмів їх реалізації;

—більшість партій проміжні між централізованими і децент­ралізованими;

—низький рівень впливу на населення, опора на незначний електорат;

—активне зрощування партій та їхнього апарату з бізнесом, часто — з тіньовим, з фінансово-промислової групи (ФПГ);

— більшість політичних партій і блоків використовує ФПГ як механізм входження до парламенту для лобіювання власних ін­тересів;

—переживають розколи і скорочення рядів, переходи політи­ків із однієї партії до іншої;

—недовготривалість партійних коаліцій та блоків, їхні внут­рішні суперечності;

—зневіра багатьох громадян у демократичних інститутах як наслідок стрімкого зниження рівня життя й зумовленого цим зу­божіння більшості населення;

—брак у нашому суспільстві сталих політичних традицій, функціонування механізмів плюралістичної демократії;

—наявність старої соціальної структури, яка все ще перебуває у стані незавершеного розпаду, коли нові соціальні верстви ще остаточно не викристалізувалися через недостатні економічні мо­тиви і стимули їх консолідації;

—нечисленність «середнього класу» як основи для форму­вання демократичних партій;

—основні політичні партії — це жорстко поділені на «стани» утворення, перехід зведений до мінімуму;

—жорстка майнова диференціація всередині партії;

—лише формальна наявність внутрішньопартійної демократії;

—партійна еліта досягає своїх цілей, часто прагнучи якомога більше «взяти» і якомога менше «дати» суспільству;

—єдність партії, її згуртованість ґрунтується на кланових, крівно-родинних стосунках;

—більшість політичних партій України взагалі не працюють відповідно до своїх організаційно-статутних програмних засад;

—кадровий голод, брак фахівців, спеціалістів-професіоналів;

—пропорційна система із закритими списками не сприяє якіс­ному оновленню політичних партій.

Що являють собою партійні системи?

Партійна система — це об’єднання взаємозалежних партій, які ставлять перед собою завдання завоювання, утримання і використання державної влади.

Партійні системи відображають стійкі зв’язки у відносинах політичних партій між собою, а також з державою та іншими по­літичними інститутами і владними структурами.

Які фактори відіграють найбільшу роль у фор- муванні партійних систем?

—характер соціальної структури суспільства;

—чинне законодавство (насамперед виборчі закони);

—соціально-культурні традиції;

—наявність угруповань, що конкурують у боротьбі за владу.

Що становить об'єктивну основу багатопар­тійності?

Об’єктивну основу багатопартійності становлять кілька взає­мопов’язаних причин соціального, політичного, духовного харак­теру, з-поміж яких український професор Н. Головатий виокрем­лює такі:

а) соціальна диференціація і стратифікація суспільства, у яко­му є класи, соціальні групи, нації, об’єднання, різні спільноти зі своїми специфічними інтересами, запитами, потребами;

б) наявність у суспільстві спільних, інтегрованих для багатьох громадян інтересів;

в) наявність у класах, групах, спільнотах конкурентних груп, що протистоять, борються між собою за соціально-політичний вплив, за владу.

г) суперечливість суспільного буття.

У чому полягають позитивні та негативні риси багатопартійності?

ПОЗИТИВНІ І НЕГАТИВНІ РИСИ БАГАТОПАРТІЙНОСТІ

Які основні типи партійних систем розрізняють у сучасній політичній практиці?

ОСНОВНІ ТИПИ ПАРТІЙНИХ СИСТЕМ

Закінчення табл.

Що таке партійна коаліція?

Партійна коаліція (від лат. Coalition, coalitus — об’єднання) — угода кількох політичних партій про спільну діяльність; союз (об’єднання) громадських організацій, партій або держав, що орієнтується на досягнення балансу полі­тичних сил, цей союз пов’язаний з реалізацією корінних полі­тичних цілей та інтересів. Розрізняють такі партійні коаліції: виборчі, парламентські, урядові.

Поміркуйте!

1. З’ясуйте зміст таких понять: партія, політична партія, пар­тійна система, партійна коаліція, партійна Франція.

2. Порівняйте вислови: Ф. Бекон: «Причинами та приводами до заколотів є прихильність до партій» і Ш.-Л. Монтеск, є: «Що­разу, якщо ми помічаємо, що немає боротьби, то немає і свобо­ди». Хто з них є прихильником, а хто противником політичних партій.

3. Який з трьох підходів до оцінки соціальної ролі є ближчий до істини:

а) партія не демократичний елемент у політиці, оскільки уо­соблює олігархічний принцип;

б) партія — фактор бюрократизації і формалізації політичного життя;

в) партійні структури діють у межах закону, їхню діяльність контролює громадськість.

4. Яка цінність, на ваш погляд, має бути пріоритетною в діяль­ності партій, що претендують на статус демократичних:

а) класовість, класовий підхід;

б) політична доцільність;

в) моральність;

г) професіоналізм;

д) корпоративізм.

5. Чи витримують критику такі твердження:

а) партії «механізують політичне життя»;

б) партії — це знаряддя боротьби за владу не на основі прин­ципів, а на основі особистих рахунків;

в) безпартійні не можуть прокласти собі шлях до великої полі­тики;

r)πapτii створюють проміжну інстанцію між думкою електо- рату і представницькою владою;

д) благо країни — вище від окремих і суперечливих партійних інтересів.

6. Проаналізуйте, у чому виявляється найбільш принципова відмінність у політиці республіканської і демократичної партій США; консервативної і лейбористської партії Великобританії.

7. Визначте перспективи розвитку політичних партій і партій­ної системи в Україні.

8. Чи відображають програми політичних партій України структурно-ціннісну диференціацію українського суспільства?

9. Проаналізувавши всі аспекти діяльності політичних партій і громадсько-політичних рухів, порівняйте ці інститути та з’ясуйте специфіку перших щодо других.

10. Як пов’язані партійні та виборчі системи.

Запитання до теми

1. Яку історичну ретроспективу має поняття «політична партія»?

2. Які причини зумовлюють виникнення політичних партій?

3. Які функції виконують політичні партії?

4. Охарактеризуйте критерії типологізації політичних партій.

5. За якими критеріями класифікують сучасні партійні системи.

6. Які є проблеми і тенденції в становленні багатопартійності в Україні?