§ 7. Участь третьої сторони у переговорному процесі
Конструктивне вирішення конфлікту можливе лише у процесі ефективного спілкування сторін-конфліктерів. Але часто опоненти, перебуваючи в емоційно збудженому стані, не можуть контролювати свою поведінку.
їм не вдається чітко викласти свою позицію, почути і зрозуміти один одного. І тоді конфлікт не знаходить свого рішення. У ситуаціях, коли можливості прямих переговорів практично вичерпані, а ціна продовження конфлікту дуже висока, у опонентів залишається один вихід - залучення до переговорів третьої сторони. Термін «третя сторона» дуже широкий і може мати декілька значень.=> Урегулювання конфліктів за участю третьої сторони - специфічний вид суспільно значимої діяльності, яку називають медіацією.
=≠> Медіація - вид діяльності, який має на меті опти- мізацію за участю третьої сторони процесу пошуку сторо- нами-конфліктерами рішення, яке дозволило б припинити конфлікт.
Медіаторство може мати офіційний і неофіційний характер. У якості офіційних медіаторів можуть виступати: міждержавні організації, окремі держави, державні правові інститути (арбітражний суд, прокуратура тощо), урядові чи інші державні комісії, представники правоохоронних органів, керівники різних рангів, професійні медіатори-конфліктологи. До неофіційних медіаторів відносять: видатних політиків чи державних діячів, представників релігійних організацій, професійних психологів, педагогів, неформальних лідерів, друзів тощо.
Медіаторство - це традиційний вид участі третьої сторони у конфлікті. Але він може мати також і специфічні особливості. У відповідності до ролі третьої сторони на переговорах і ступеня її участі у винесенні остаточного рішення, виділяють:
- третейський суддя - має найбільші можливості визначення варіантів рішення проблеми. Процедура розгляду справ третейським суддею чітко розроблена і закріплена законодавством. Його рішення є обов’язковими для виконання всіма учасниками конфлікту.
Участь третейського судді характеризується максимальним ступенем втручання в конфлікт;- арбітр - також має значні повноваження, які схожі з повноваженнями третейського судді. Але сторони конфлікту можуть не погодитися з рішенням, що виніс арбітр, і оскаржити його у вищих інстанціях;
- посередник - грає найбільш нейтральну роль, тому що, маючи спеціальні знання, забезпечує конструктивне обговорення проблеми, залишаючи право винесення остаточного рішення за опонентами. Розрізняють:
■ консультаційне посередництво - у випадках, коли посередник попередньо дає свою згоду сторонам-конфліктерам втрутитися у переговорний процес у випадку, якщо сторони не зможуть самостійно знайти рішення проблеми і висловити свою точку зору в консультації. При цьому думка посередника не є обов’язковою для сторін, вони можуть скористатися нею, якщо вважають, що вона допоможе досягненню угоди;
■ посередництво з елементами арбітражу. Відрізняється від попереднього посередництва тим, що учасники конфлікту до початку переговорів домовляються, що у випадку, коли переговори зайдуть у «глухий кут», посередник винесе обов’язкову для виконання ухвалу зі спірного питання. Ця домовленість стимулює сторони-конфліктери, які зацікавлені в контролі над досягнутими результатами, прикласти максимум зусиль для самостійного пошуку рішення. Ця процедура гарантує, що угода між сторонами буде досягнута за будь-яких умов.
Фасилітатор (від англ, facilitate - полегшувати) - сприяє учасникам конфлікту в організації переговорів і проведенні зустрічей. До його завдань належать: допомога сторонам-кон- фліктерам у підготовці зустрічей; забезпечення їхньої рівної участі в обговоренні; контроль за дотриманням регламенту і процедури переговорів. Не входить до обов’язків фасилітатора участь у полеміці сторін і виробленні остаточного рішення.
Спостерігач - своєю присутністю стримує сторони від порушення раніше досягнутих домовленостей чи проявів взаємної агресії. Присутність спостерігача створює сприятливі умови для вирішення проблем шляхом переговорів.
Залучення медіатора до переговорів доцільне в наступних випадках:
■ сторони-конфліктери проявляють готовність до спільного пошуку рішення проблеми, але не можуть знайти спільної мови;
■ безпосереднє спілкування учасників конфлікту серйозно ускладнено або припинено, і участь третьої сторони може сприяти зміні цієї ситуації;
■ сторони-конфліктери бажають зберегти і продовжити взаємовідносини;
■ сторони-конфліктери не бажають поразки, яка б зашкодила їхньому престижу чи іміджу.
Вибір медіатора - це важлива і відповідальна справа. Він обов’язково повинен відповідати певним вимогам і саме від того, наскільки він їм відповідає залежить успіх переговорного процесу. До основних із них належать:
■ компетентність - це уміння досконально проаналізувати конфліктну ситуацію і володіння навичками посередницької діяльності;
■ наявність досвіду успішного проведення переговорів;
■ знання ситуації й особливостей конфлікту,
■ безсторонність - полягає в тому, що медіатор повинен займати нейтральну позицію, не надаючи переваги жодній зі сторін конфлікту. Єдине в чому він повинен бути зацікавлений - це успіх його діяльності.
■ володіння авторитетом - саме авторитет визначає можливості медіатора впливати на учасників конфлікту. Важливо тільки, щоб він, у свою чергу, не знаходився під впливом будь- кого з учасників конфлікту і тим самим не ставив під сумнів свій нейтралітет.