§ 3. Типологія конфлікту

Для правильного розуміння і тлумачення конфліктів, їхньої сутності, особливостей, функцій і наслідків важливе значен­ня має типологізація, тобто вичленовування основних типів конфліктів на основі виявлення подібностей та розбіжностей, ідентифікації конфліктів за спільністю істотних ознак і від­мінностей.

Існує багато класифікацій конфліктів і це пояснюється різ­номанітним змістом і характером конфліктних колізій, в яких беруть участь суб’єкти різних рівнів (держави, нації, політичні партії, педагоги і студенти, керівники і робітники тощо).

Узагальнюючи найбільш поширені класифікації конфлік­тів, можна виділити основні ознаки класифікації і типології конфліктів.

Конфлікт завжди передбачає участь сторін, тому найбільш фундаментальною є класифікація конфліктів за кількістю сторін, що беруть у ньому участь:

Внупірішньоособистісний конфлікт являє собою зіткнення всередині особистості рівних за силою, але протилежно спря­мованих мотивів, потреб, інтересів. Носій внутрішньоособис- тісного конфлікту - окрема особистість. Зміст цього конфлікту виражається в гострих негативних переживаннях особистості, породжених її суперечливими прагненнями.

Міжособистісний конфлікт - це сутичка між окремими індивідами в процесі їхньої соціальної і психологічної взаємодії. Це один із найбільш розповсюджених видів конфліктів. У міжособистісному конфлікті велике значення мають особистісні якості людей, їхні психічні, соціально-пси­хологічні й моральні характеристики. У цьому зв’язку часто говорять про міжособистісну сумісність або несумісність лю­дей, що відіграють найважливішу роль у міжособистісному спілкуванні.

Конфлікт між особистістю і групою має багато спільного з міжособистісним конфліктом, але він більш багатоплановий, тому що група містить у собі цілу систему відносин, вона певним чином організована, у ній, як правило, є формальний і/або не­формальний лідер, координаційна й субординаційна структури тощо.

Міжгруповий конфлікт виникає при зіткненні інтересів різних соціальних груп. Різний рівень соціальних груп має свої особливості виникнення і способи вирішення конфлікту. Нап­риклад, на рівні малих груп велику роль у виникненні конфлікту відіграє фактор соціальної ідентифікації групи. Він виражається у формуванні почуття причетності до групи, ототожненні себе з іншими її членами, створенні поняття «ми», на відміну від «во­ни». На рівні великих соціальних груп причини конфліктів ста­ють більш масштабними (наприклад, при виникненні етнічних конфліктів важливу роль часто грають територіальні домагання одного з етносів; в основі політичних конфліктів лежить бороть­ба за владу, за політичне домінування в суспільстві).

За сферою прояву конфліктів:

Політичні конфлікти - зіткнення з приводу розподілу владних повноважень, форми боротьби за владу. Конфлікт є політичним, якщо реалізація інтересів суб’єктів конфлікту призведе до зміни влади. Цей вид конфлікту дуже актуальний сьогодні. Тому доречно зупинитися на ньому більш детально.

Українській політичний конфлікт має свою специфіку: це конфлікт між законодавчою (Верховна Рада України) і вико­навчою (Кабінет Міністрів України) владою, між Президентом і Урядом, між різними політичними партіями. Ці протистоян­ня направлені на знешкодження авторитета один одного, що підриває легітимність державної влади в цілому. Погіршують­ся економічні, соціальні й інші показники. Провину за це кож­на гілка влади перекладає на іншу. Застосовуються силові ме­тоди, психологічний тиск, що ще більше загострює конфлікт. Причинами загальної конфліктної ситуації в Україні є: конф­лікт між старим і новим (обумовлений особливостями перехід­ного періоду); конфлікт демократичних інститутів і залишків

Рис. 10. Класифікація конфліктів

тоталітаризму й авторитаризму; конфлікт центру і регіональ­них структур (пов’язаний із принципами самоуправління); конфлікт коаліції і опозиції; конфлікт еліти і контреліти.

Економічні конфлікти - суперечності між економічними інтересами окремих особистостей чи груп.

Соціальні конфлікти - суперечності в системі стосунків людей (груп). У наш час дуже поширеним став один із різно­видів соціальних конфліктів - соціально-трудовий конфлікт, який частіше виникає у формі страйків, пікетів, виступів різ­них груп людей.

За спрямованістю впливу і розподілу повноважень:

Вертикальні - в яких обсяг влади зменшується вертикаль­но зверху донизу (начальник - підлеглий, вища організація - організація нижчого підпорядкування).

Горизонтальні - в яких відбувається взаємодія рівноцін­них за обсягом наявної влади чи ієрархічним рівнем суб’єктів (між керівниками одного рангу, між колегами).

Змішані - в яких представлені колеги і керівники різних рівнів.

За критерієм результативності:

Конструктивні (позитивні) - конфлікти, при яких групи, де вони відбуваються, зберігають свою цілісність, а відносини між членами групи - характер співробітництва, кооперації.

Деструктивні (негативні) - коли взаємини між людьми набувають нецивілізованих форм, характеру протистоянь, бо­ротьби, що призводить до руйнування й розпаду організації.

За характером об’єкта конфлікту:

Реалістичні - в яких конфлікт є засобом для досягнення резуль­тату, що знаходиться зовні конфлікту. У цьому випадку конф­лікт є лише однією з багатьох можливостей досягнення мети. «Социальные конфликты, возникающие из-за фрустрации конк­ретных потребностей, ожидаемой выгоды участников, а так­же направленные на предполагаемую причину фрустрации, мо­гут быть названы реалистическими конфликтами. Так как они являются средством достижения определенных результа­тов, то они могут быть заменены альтернативными типами взаимодействия с соперничающей стороной, если такие альтер­нативы кажутся более подходящими для достижения цели»^[19].

Нереалістичні - це конфлікти, у яких об’єкт невіддільний від самого конфлікту й збігається з ним.

Як правило, нереалістичний конфлікт менш стабільний, ніж реалістичний, тому що в ньому важливий не опонент конфлік­ту, а агресивна поведінка. Як тільки розрядка агресії відбула­ся, конфлікт швидко закінчується. Варто мати на увазі, що в реальному житті ці два види конфлікту можуть взаємодіяти й доповнювати один одного (наприклад, учасники бойових дій поряд із потрібними для виконання завдання операціями й акціями можуть робити вчинки, які не стосуються їхньої го­ловної мети, ці вчинки пов’язані з бажанням зняти напругу, вивільнити агресію).

За ступенем виразності:

Відкриті - конфлікти, які характеризуються явно вираже­ним зіткненням опонентів (сварки, суперечки і т. ін.).

Приховані - конфлікти, у яких відсутні зовнішні агресивні дії між учасниками конфлікту, але використовуються непрямі способи впливу.

Наведена класифікація конфліктів не є закінченою. Вона може бути розширена за допомогою виділення таких типів конфліктів на самих різних підставах.

Залежно від порушених потреб конфлікти бувають:

■ матеріальні',

■ статусно-рольові',

■ духовні.

За часовими параметрами:

■ короткочасні',

■ швидкоплинні',

■ довготривалі (тривають іноді десятиріччя, наприклад, національні або релігійні конфлікти).

За сферами життєдіяльності людей:

■ побутові',

■ сімейні',

■ трудові',

■ військові',

■ учбово-педагогічні.

Крім цього, існують класифікації конфліктів, що мають від­разу декілька основ: психолого-педагогічні, ідеологічні, соціаль­но-побутові й т. ін. Однак жодна класифікація конфліктів не мо­же вважатися закінченою і тому є відносною й умовною. Головна мета будь-якої класифікації - допомогти пояснити конфлікт і знайти адекватні способи його вирішення або попередження.