Соціально-професійний конфлікт

Соціально-професійний конфлікт — це зіткнення, що виникає на основі значущих протиріч у професійній діяльності фахівця, в його соціальній взаємодії із суб ’єктами професійної діяльності, у структурі його особистості.

В основі професійного конфлікту лежить важка ситуація діяльнос­ті, яка виглядає як розбалансованість систем «задача — особисті мож­ливості» і «мотиви — умови середовища» і викликає психічну напру­женість у людини. Основними видами важких ситуацій є важкі ситуа­ції діяльності, соціальної взаємодії і внутрішньоособистісного плану. На основі цього можна виділити такі типи соціально-професійних конфліктів: 1) конфлікти професійної діяльності, що характеризують­ся «протистоянням» особи фахівця і професійної задачі, яке обумовле­не порушенням відповідності між вимогами діяльності і професійними можливостями людини. Професійне утруднення викликане новою (не­стандартною) професійною задачею, яка розв’язується в звичній об­становці, але для виконання якої фахівець недостатньо компетентний, або зміною звичних умов, в яких розв’язується стандартна задача. Результатом вирішення цього типу конфлікту можна вважати тривалу успішну роботу людини на даному трудовому посту, в даній організа­ції; 2) конфлікти взаємодії з суб ’єктами професійної діяльності, в основі яких лежать суперечності в ціннісно-мотиваційних орієнтаціях суб’єктів — спотворення сприйняття, розуміння і оцінювання своїх професійних дій, а також конкурентна взаємодія, аж до конфронтації. Професійні конфлікти цього типу виявляються в негативному ставлен­ні, у свідомому завданні опоненту морального або матеріального збит­ку. Найчастіше подібні конфлікти виявляються як дисфункція профе­сійного спілкування. Результатом успішного розв’язання даного типу конфліктів можна вважати здатність до спільної трудової діяльності; 3) конфлікти внутрішньоособистісного плану базуються на внутріш- ньоособистісних труднощах і життєвих кризах, що є психічними ста­нами сумніву, нерішучості, відсутності вирішення проблеми.

Заходами управляючого впливу на професійні конфлікти можуть бути: формування у фахівця конфліктної компетенції, тобто уявлення про професійний конфлікт і його типологію, причини його виникнення, знання про конфліктну реальність у професії, що створюють інформа­ційну основу для подальшого формування емоційно-ціннісного став­лення до професійних утруднень; формування стійкості до конфліктів, тобто здатності оптимально організувати свою діяльність в умовах професійного конфлікту, гнучкість, швидкість адаптації до умов жит­тєдіяльності, що постійно змінюються, висока мобільність психіки при переході від задачі до задачі, емоційно-ціннісне ставлення до профе­сійного конфлікту як можливості професіонально-особистісного роз­витку; формування навичок управління професійними конфліктами, тобто підготовка фахівця до системної діяльності по управлінню про­фесійним конфліктом, що означає пізнання конфліктного стану і проти­річ у трудових діях, прогнозування його стресового або розвиваючого потенціалу, визначення мотивів і цілей, а також вибір стратегії і такти­ки конфліктної взаємодії з опонентами, вирішення професійного кон­флікту і здійснення постконфліктних дій з метою створення умов, що виключають подальше загострення протиріччя.

6.9.