Демографічна проблема людства

Високі темпи приросту чисельності населення лежать в основі багатьох проблем сучасної цивілізації, зокрема в основі глобальної екологічної кризи. Нині на планеті проживає понад 6 млрд.

Визначальними параметрами зростання чисельності населення є народжуваність і смертність. Демографічний вибух (різке зростання чисельності населення планети), який супроводжує історію людської цивілізації впродовж останніх кількох століть, базується передусім на зменшенні смертності, збільшенні середньої тривалості життя.

Основні причини демографічного зростання - це систематичне скорочення смертності і зростання тривалості життя за рахунок поліпшення його умов, підвищення якості медичної допомоги тощо.

Відомий український вчений М. М. Кисельов відмічає: „Стрімко і водночас нерівномірно зростає кількість людей на планеті, в результаті чого стає вкрай необхідним приріст виробничих фондів, сукупного суспільного продукту. Це, в свою чергу, призводить до дедалі більшого тиску факторів антропогенного походження на навколишнє середовище. Труднощі екологічного характеру часто виступають у ролі „пускового механізму” виникнення різного роду конфліктів у соціальній сфері”.

Протягом багатьох тисячоліть народонаселення світу росло надзвичайно повільно. Вважається, що на початку IV тисячоліття воно становило близько 100 млн., до 1000 року до н. є. ледь досягало 300 млн., а до 1500 року збільшилося до 450 млн. Починаючи з епохи Великих географічних відкриттів, темпи зростання народонаселення помітно збільшились. Середнє зростання чисельності наблизилось до лінійного із середнім значенням абсолютного приросту близько 85 млн. чоловік за рік.

Динаміка зростання чисельності населення планети подана в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Зростання чисельності населення планети

Якщо для досягнення чисельності в один мільярд людей потрібно було дожити до XIX століття, то вже наступний мільярд планета отримала за 130 років.

У XX ст. темпи приросту населення були досить високими (мал. 2.1 - 2.2).

Мал. 2.1. Щорічні темпи приросту населення Землі (в середньому за десятиріччя, %)

Мал. 2.2. Щорічні прирости населення Землі (в середньому за десятиріччя, мли. осіб)

Густота заселення континентів і окремих країн планети є досить нерівномірною (табл. 2.2).

Європа належить до найбільш заселених континентів. Найвищу густоту населення мають Нідерланди - 352 людини на кв. кілометр, Бельгія - 323, Німеччина - 240, Велика Британія - 228. Смуга високої густоти населення простягається від Південної Англії через Німеччину в Південну Польщу, Чехію і Угорщину. Низька густота характерна для скандинавських країн, гірських районів Європи.

Густота населення деяких країн планети

Таблиця 2.2

Середня густота населення Азії приблизно така ж, як і в Європі, але густота сільського населення тут приблизно в 2,5 рази вища.

Африка заселена порівняно слабо і найбільша густота населення в Руанді (217 осіб) і Бурунді (159 осіб). Найменша -- в Західній Сахарі, Намібії, Ботсвані, Лівії і Мавританії (густота населення досягає 130 осіб на км². Найбільш заселеними регіонами Африки є прибережні райони Магрибу, низів'я Конго, плато Тропічної Африки і гірськопромислові регіони Південної Африки.

В Америці густота населення майже така, як і в Африці, але густота сільського населення в 2,7 раза менше, що пояснюється високим процентом міського населення. Найвища густота характерна для Центральної Америки (Сальвадор - 249 осіб на км²), найменша для Канади - 2,5 особи на 1 км²). Майже у всіх американських країнах густота населення досить швидко падає при просуванні вглиб території. Так, в США (середня густота - 25 осіб на 1 км²) найбільша густота характерна для приатлантичних штатів. Далі на захід вона спадає, за долиною Міссісіпі гірські простори і пустелі мають густоту менше 1 людини на 1 км² і лише на Тихоокеанському узбережжі густота населення знову зростає.

Дуже низька середня густота в Австралії - в середньому на 1 км² приходиться 2 людини (в сільській місцевості - тільки 3 людини).

Більша частина населення Землі проживає в межах рівнин і на невисоких гірських районах (до 500 м над рівнем моря).

У таблиці 2.3 показано двадцять найбільших за чисельністю населення країн світу на кінець XX ст. і прогноз на середину XXI ст.

Сучасна демографічна ситуація в світі характеризується такими особливостями:

- найвищі показники щорічного зростання населення „забезпечують” найбідніші країни світу;

- спостерігаються перші чіткі ознаки уповільнення темпу росту населення;

- зменшується кількість країн зі щорічним приростом чисельності населення понад 3%.

Таблиця 2.3

Двадцять найбільших країн, рангованих за чисельністю населення в 1998 р., і прогнози на 2050 р.

Для аналізу демографічної ситуації в будь-якій країні використовують такі параметри:

- загальний коефіцієнт народжуваності - число новонароджених впродовж року, що припадає на тисячу мешканців країни;

- загальний коефіцієнт смертності - число померлих впродовж року, що припадає на тисячу мешканців країни.

У 2000 році загальний коефіцієнт народжуваності у світі становив 24,6, загальний коефіцієнт смертності - 9,8. Це означає, що в середньому щохвилини на Землі з'являлися 270 дітей, вмирали - 110 осіб різного віку. Тобто населення збільшувалося щохвилини на 160 осіб.

Важливий параметр демографічної ситуації - структура складу населення, яка відображає співвідношення різних угруповань людської спільноти. Наприклад, співвідношення чоловіків і жінок (статева структура), дітей, дорослих і осіб похилого віку (вікова структура), службовців, робітників, науковців, безробітних (структура зайнятості).

У світовій статевій структурі жінок на 34 млн. менше ніж чоловіків. Це пояснюється двома основними причинами: по-перше, за генетичними законами на 100 народжених дівчат припадає до 105 народжених хлопчиків; по-друге, у більшості азійських, центральноамериканських та північноафриканських країн низький соціально-економічний рівень жінок.

У розвинених країнах Європи жінок більше, ніж чоловіків (52/48%). Головна причина - рівноправне становище жінки в суспільстві та приблизно на 5-8 років більша тривалість життя. Взагалі ж світове переважання чоловічої статі над жіночою досягається завдяки двом країнам - KHP та Індії.

За віковою структурою населення поділяється на три групи: 0-14 років, 15-59 років, понад 60 років. Вікова структура залежить від демографічних процесів конкретної території та від рівня соціально-економічного розвитку. Найменше дітей - у ФРН і Люксембурзі (17%), найбільше - у Ботсвані та Кенії (по 50%); найменше осіб похилого віку - у Малі (3%), найбільше - у Швеції (22%), Франції, Великобританії (15-20%).

Середня тривалість життя в світі на початок XXI ст. становить 65 років (у розвинених країнах - 75, найменш розвинених - 52 роки); мінімальна - 40 років (Сьєрра-Леоне), максимальна - 80 років (Японія). У середньому жінки живуть 67 років, чоловіки - 63 роки.

Для економічної системи населення є насамперед трудовим ресурсом. Трудовими ресурсами називають продуктивну частину населення у працездатному віці (в середньому від 15 до 65 років). Люди, реально зайняті у виробництві або нематеріальній сфері, складають групу економічно активного населення (за рекомендацією OOH сюди ж включають безробітних, які зареєстровані на біржі праці та шукають роботу).

У розвинених країнах частка економічно активного населення становить 50-70%, у країнах, що розвиваються - менше ніж 50%. Трудові ресурси характеризуються різною кількістю (надлишок або дефіцит робочої сили) та якістю - рівнем освіти, кваліфікацією, мобільністю, станом здоров'я, віковим і статевим складом.

Із зростанням рівня економічного розвитку зменшується кількість зайнятих у сільському господарстві та збільшується частка тих, що працюють у нематеріальному виробництві (табл. 2.4).

Зростання чисельності населення планети спричиняє виникнення екологічних криз. Демографічні процеси екстремально збільшують екологічні труднощі, викликаючи дефіцит енергії, матеріалів, деградацію середовища проживання людини. І тому, якщо не вдасться контролювати подальший перебіг демографічних процесів, особливо в країнах, що розвиваються, то людство не справиться з „демографічною бомбою”, опиниться в стані екологічного стресу.

Таблиця 2.4

Розподіл трудових ресурсів за сферами зайнятості, %

Слід відмітити, що на початку XXI століття тенденція негативної взаємодії між народонаселенням та навколишнім середовищем постійно породжує соціальну напруженість. У низці країн високі темпи зростання чисельності населення поряд із бідністю та швидкою деградацією навколишнього середовища серйозно порушують рівновагу між чисельністю населення та станом довкілля, загострюють проблему екологічних біженців.

Місцеві традиції і спосіб життя, особливо у сільськогосподарських районах, серйозно перешкоджають демографічному плануванню. Експерти передбачають, що до 2025 року чисельність населення планети зросте до восьми мільярдів, причому 90 % проживатиме у країнах, що розвиваються. Низький рівень економічного розвитку, значна заборгованість багатьох країн вже нині помітно прискорили деградацію навколишнього середовища у низці регіонів.

За роки незалежності демографічна ситуація в Україні значно ускладнилася. Глибока та затяжна системна криза в Україні є одночасно і демографічною кризою, тобто кризою демореальності, яка проявляється в погіршенні якісних та кількісних характеристик населення і його відтворення. Криза демореальності має загальнодержавний характер - вона охопила всі демографічні процеси, міське та сільське населення. Постійно зменшується природний приріст чисельності населення: у 1940 році в перерахунку на 1000 осіб він становив 13,0 осіб; у 1980 - 3,4 особи; у 1990 - 0,6 особи. Надалі спостерігається лише зменшення чисельності населення. Так, у 1991 році природний приріст на 1000 осіб становив мінус 0,8; у 1992 - мінус 2,0; у 1993 - мінус 3,5.

Загальна якісна картина населення України на початок 1997 р. подана в табл. 2.5.

Наприкінці XX ст. загальний коефіцієнт народжуваності в Україні - один з найнижчих в Європі. За результатами проведених досліджень, найгірший показник народжуваності в СНД належить Україні. Вважається, що для нормальної зміни поколінь необхідно, щоб на 100 жінок народжувалося 215 дітей. В Україні цей показник становить 1,1, тобто на 100 жінок народжується 110 дітей.

В Україні сьогодні немає ні однієї області, де б народжуваність перевищувала смертність. А в таких областях, як Донецька, Луганська, Полтавська, Сумська, Чернігівська смертність перевищує народжуваність у 2,5 і більше разів.

Таблиця 2.5

Демографічна характеристика населення України

На початку XXI ст. зберігається тенденція зниження загальної кількості населення країни.

Загалом ці показники свідчать про продовження демографічної кризи в Україні. Тому нагальним завданням стає подолання негативних тенденцій депопулізації, недопущення реальної загрози генофонду нації.

2.1.4.