Формування нової екологічної свідомості
Більшість сучасних екологів, соціологів і психологів схиляється до думки, що поглиблення і розвитку екологічної кризи зумовлюється: занепадом духовності; низькою культурою населення і рівнем екологічної освіти всіх верств населення; загальним зниженням морального рівня людей; сплеском егоїзму; нігілізму; епідемією злочинності; наркоманії; проституції; зростання корупції; неефективним вирішенням національних і міжнаціональних питань.
Все вище сказане відбувається тоді, коли подальший прогрес людського суспільства неможливий без розвитку культури і етики, підвищення духовності, моралі і екологічної свідомості. Відповідно до цього Людство мусить переглянути свої життєві позиції, відкинути набуті недоліки та повернутися до усвідомлення себе невід'ємною складової Природи.
Обов'язком нинішніх поколінь є збереження після себе, не деградовані ландшафти, забруднені поверхневі і підземні води, пустелі, а зберегти і природу, і власне існування, і добрий спадок для прийдешніх поколінь. Сьогодення підтвердило хибність думки про невичерпність природних ресурсів та право на життя ідеї домінування над природою і безальтернативність вибору шляху подальшої життєдіяльності відповідно до ноосферних принципів, а саме: відновлення гармонійного співіснування суспільства і природи; гуманізації життєдіяльності людини і суспільства; спрямування суспільного розвитку і державної політики на благо людини і природи; посилення ролі освіти взагалі і екологічної освітизокрема; проголошення курсу на використання відновлювальних джерел енергії і передусім енергії Сонця.
Очевидно, що стиль сучасного людського буття помилковий і його потрібно змінити, якщо ми хочемо зберегти біосферу і вижити. Зважаючи на те, що стиль життя визначається мораллю, якої дотримується суспільство, то настав час установити нові моральні принципи і критерії, що відповідають сучасним вимогам до взаємовідносин Природи і світового співтовариства людей XXI століття.
При цьому основним засобом регуляції відносин людини і Природи є екологічна культура, важливим чинником формування якої є екологізація людської діяльності.
Вона охоплює найрізноманітніші її сфери: і предметну, і духовну, і світогляд та науку. За своїми масштабами екологізація перевищує такі зрушення, як гуманізація суспільства за часів Відродження або раціоналізація науки й практики Нового часу. Екологізація повинна стати не тільки часом, а й смислом сучасної доби.Слід зазначити, що сучасне трактування терміну „екологічна культура” включає цілепокладаючу діяльність людини (включаючи і наслідки її діяльності), спрямованої на організацію та трансформацію природного світу відповідно до власних потреб та намірів.
Екологічна культура спрямована на подолання власної обмеженості людини як природної істоти (біологічного виду) щодо пристосування в біосфері в умовах постійної конкуренції з боку тих чи інших форм живої речовини. Вона є сукупністю адаптивних ознак виду принципово нового ґатунку. їхнє значення можна зрозуміти від протилежного: людина, позбавлена звичних засобів впливу на довкілля (житла, одягу, знарядь праці, зброї, медичних препаратів та ін.), має сумнівні шанси вижити й утвердитися в природних екосистемах. І, навпаки, маючи їх,
вона, по суті, виводить себе за межі конкуренції, оскільки володіє адаптивними властивостями, непорівнюваними з виробленими іншими видами в процесі біологічної еволюції. Тому екологічна культура не є чимось несуттєвим чи вторинним для існування людини: вона становить власне його функціональну основу, уможливлюючи доцільне й ефективне
природокористування. Людські спільноти, обдаровані екологічною культурою, значною мірою виходять за межі тиску біотичних чинників, а внаслідок цього стають в біосфері пануючим, домінантним видом.
3.6.