Науково-технічний прогрес (НТП) і проблеми розвитку людської цивілізації
Метою науково-технічного прогресу є збільшення обсягів виробництва, різноманітності продукції та її споживчих якостей. Досягнення науково-технічного прогресу щодо цього відомі. Однак в більшості країн світу та в Україні зокрема науково-технічний прогрес другої половини XX століття виявився зорієнтованим, передусім, на непропорційно потужний розвиток промисловості на шкоду іншим галузям виробництва та за рахунок майже повного ігнорування екологічних вимог.
За досягнення науково-технічного прогресу видавався, наприклад, відкритий спосіб видобування кам'яного вугілля та руди. При цьому продуктивність праці одного робітника стає в 6 разів вищою, ніж при шахтному способі, проте з ладу виводяться тисячі гектарів землі та створюються величезні території відвалів порожньої породи. У середньому видобуток 1 млн. тонн вугілля відкритим способом супроводжується знищенням 20 га природних угідь, а видобуток такої ж кількості вугілля шахтним способом - лише 5 га.
Загалом для промислового виробництва епохи науково-технічної революції високі обсяги відходів перетворилися на важливу проблему. Досить сказати, що в США у рік формується 265 мли. тонн екологічно небезпечних відходів, в країнах Європейського Союзу - 35 мли. т. ООН. Науково-технічна революція XX століття порівняно з промисловою революцією XIX століття значною мірою змінила засоби, якими користується людство, освоюючи природу, але вона не торкнулася мети цього освоєння. Вона залишалася незмінною і полягає в зростанні споживання природних багатств планети. Природа в очах людини все ще є предметом експлуатації та джерелом корисності, що стає доступною після промислового перероблення. Такий підхід прийнято називати технократичною парадигмою.
Технократична парадигма, в другій половині минулого століття ставши визначальним чинником розвитку, тільки поглибила конфлікт між стратегією розвитку людської цивілізації та біосферою.
Завдяки зростанню промислової потужності людство отримало можливість не тільки вилучати різні сировинні речовини з місць їхньої концентрації, але й переміщувати їх у величезній кількості в нові місця.
Як наслідок, почали виникати нові зони концентрацій, які не властиві природі. Але особливо небезпечне для біосфери систематичне вилучення з неї речовин та їхнє залучення до активної частини біогеохімічних циклів.Посилює конфлікти в системі „людство - природне середовище” розвиток промисловості в напрямку механізації, автоматизації та інформатизації, що послідовно змінюють одна одну. Інформатизація розглядається як кінцева мета розвитку промисловості. Вона одночасно є і вершиною технократичного мислення. Виробництво такого типу все більше відокремлює людину від об'єкта праці, а це означає, що й від природи також.
В епоху науково-технічної революції, незважаючи на розробку високоефективних способів очистки відходів промисловості, основна їхня частина, як і раніше, нейтралізується „методом розбавлення”, коли шкідливі газоподібні відходи викидають за допомогою високих труб якомога вище в атмосферу, щоб поширити їх на більшу територію та зробити їхню концентрацію такою, яка б відповідала ГДК. Шкідливі рідкі відходи аналогічно скидають у водойми для розбавлення. Абсолютна кількість відходів промисловості за такого способу, звісно, залишається незмінною.
Загалом навколишнє природне середовище до кінця XX століття завдяки HHl стало за багатьма своїми параметрами якісно іншим порівняно з середовищем, в якому виникло людство та проходили перші фази його становлення.
2.1.3.