4. Висновки

Таким чином, аналізуючи кризу Європи — або, точніше, духовного обличчя Європи — і кризу науки, Гусерль пояснює /63/ їх передусім утратою смислу та цінностей, до якої призвело надмірне захоплення позитивізмом. Обстоюючи таке тлумачення, хіба не описує цей спостережливий свідок своєї епохи певні форми сучасного нігілізму? Відмовляючись ухилитися від бачення реальної кризи, Гусерль, з певного погляду, приєднується до такого проникливого аналітика нашого сучасного нігілізму, яким був Фридрих Ніцше.