3. Відкриття нових перспектив

«Море, наше безкрає море, знову відкривається перед нами, й, можливо, що ніколи не було моря, такого «безкрайого».

НІЦШЕ. «Весела наука».

Почувши себе вільною, бо ж не має ні цінностей, ні твердих основ, людина дійшла висновку, що їй треба організувати нове бачення світу.

Порожнеча цінностей, виснаження смислу не призвели, проте, до цілковитого зникнення колишніх уявлень. Певні острівці ідей збереглися досі. Так виражає себе, як ми вже мали нагоду переконатися, глибока потреба орієнтованого розвитку, такого собі духовного поступу. До того ж релігія, один із останніх притулків для ностальгії за буттям і абсолютом, як нам здається, перестала втрачати позиції в сучасному світі.

Попри це збереження (дуже відносне) колишніх норм та уявлень, наука відкриває досі небачені перспективи для думки. Поява меж, які не може переступити могутність раціонального розуму, розпад основ дають змогу прокласти, наприклад у математиці, нескінченні дороги та шляхи для досліджень. Наука сьогодні намагається розгадати таємницю природи живого і зокрема людини. Спроможність впливати на людську природу, філософські та етичні наслідки, що з цього випливають, відкривають перед людством дороги до таких нечуваних пригод, про які сьогодні ми маємо тільки попереднє й дуже приблизне уявлення.

Таким чином, поступ сучасних ідей спонукає нас до нових розумових зусиль для того, щоб людина могла залишитися господарем власної долі. Чи зможе філософія далі виконувати цю велику місію, що є найглибшим арґументом на користь її існування?