2. Народження сучасного світу
«Коли філософія малює сірим по сірому, це означає, що епоха сконала [...] І лише тоді, коли вже сутеніє, вирушає у свій політ сова Мінерви».
ГЕҐЕЛЬ. «Принципи філософи права».
Передмова.Очевидно, що вже протягом XIX сторіччя виникає рух, який, висунувши на перший план відношення і відсунувши на задній речі, поступово заполонив усю нашу культуру, принісши свої ідеї й у нашу епоху масових комунікацій. Математика й мистецтво спільно сприяли утворенню цієї нової «епістеми». Абстрагування, структуризація просторів думки, надання першорядної ваги відношенням: ми бачимо, як у всіх сферах виникає й утверджується ця нова манера пізнавати світ.
Утворившись на руїнах цінностей XIX сторіччя, цей рух пропонує нові парадигми, які визначають думку нашого часу: складність, випадковість, відсутність стабільних основ, непередбачуваність. Хоча відсутність основ не гальмує ані наукового пошуку, ані практичної діяльності: ми увійшли в еру «активного нігілізму».
Всередині цього процесу на перший план висунулися інформація та комунікація, вони всім управляють і контролюють усе /627/ поле знань. Проблеми мови домінують над усім комплексом перспектив і запитань. Ми перебуваємо в самому осередді відношень, мереж, зв’язків та взаємин. В той час, коли наука і промисловість віддають перевагу технічним засобам, розвивають людські взаємини і створюють посередницький простір, між різними, раніше незалежними дисциплінами встановлюються дедалі тісніші зв’язки (скажімо, тепер немає чітко означених меж між історією і суспільними науками, між етнографією і соціологією). Навіть влада (Фуко, Крозьє) перетворюється на просту взаємодію відношень. Етика та мораль потрапляють у залежність від комунікативної діяльності (Габермас), побудовану на засадах практичного раціонального розуму. Чи комунікативний раціональний розум не означає сьогодні головну форму сучасного ratio, ratio, який став скромним і, не меншою мірою, обачливим?
Таким чином, якщо зникають великі системи з глобальними претензіями, на світ народжуються взаємодії та відношення.
Інформація, комунікація, усвідомлення складності сьогодні визначають мислення. Наш огляд переконує в могутності цього нового режиму думки та життя (суспільного, політичного, екзистенційного тощо).Система відношень, у кінцевому підсумку, є підмурком усіх механізмів сучасної думки.
Коли ця сукупність взаємовідносин та взаємодій приходить на зміну речам і змістові, а також абсолютам, які управляли колишньою думкою, порядок — один із таких знехтуваних абсолютів — стає тоді «рідкісним острівцем» (Сер); невпорядкованість, хаос, випадкові події повсякденності заполоняють тоді поле досліджень і стають для думки головними центрами інтересу. Крім того, як реакція на втрату абсолютів, а також на розчинення суб’єкта, затягнутого в густі мережі зв’язків та відношень, індивіда починають розглядати як найвищу цінність. Індивідуальне щастя — щастя «останньої людини» — підноситься до зеніту. Мислитель, соціолог, філософ починають досліджувати повсякденне щастя та гедонізм з не меншою зацікавленістю, ніж намагаються зрозуміти динаміку невпорядкованості.
Та хоча наука та історичний розвиток завдали фатальних ударів по ідеях та ідеалах XIX сторіччя, вони ж таки відкрили нам нові обрії. /628/