<<
>>

3. Трагічна радість

На зміну волі до законопослуху приходить зовсім інша річ: життя як воля до влади, як утвердження й радість.

Справді, не досить поставити діагноз смертельної кризи, яка спіткала нашу цивілізацію: після критичного аналізу завжди йде переоцінка цінностей.

Воля до влади, творча за своєю суттю, обирає, поза всяким нігілізмом, життя та утвердження життя. Отак віддаючи перевагу позитивності, радості, об’єкту втіх, Ніцше /18/ приводить нас до трагічної мудрості нашого часу. В такому разі усі форми існування видаються жаданими, вартими того, щоб їх обирати і до них прагнути. Таким є зміст знаменитого діонісійського ствердження, цієї екзальтації життя через усю сукупність його вимірів. «Слово «діонісійське» виражає потребу єдності, всього того, що стоїть над особистістю,... відступити від провалля ефемерного,... захоплено сприймати існування в усій його багатоаспектноті,... брати велику пантеїстичну участь у всіх радощах і в усіх стражданнях» 1. Діонісійська радість не терпить жодного віднімання, жодного відступу, жодного вибору, вона утверджує життя в усій його повноті, нічого не відкидаючи, нічого не відсікаючи. Тоді як нігілізм помічає становлення через «чорні відчуття» — біль і винуватість, — трагічна мудрість бере на себе все і прагне всього.

Отак виникає радість як тотальне утвердження, поза будь-якими розколами, поза всім реальним світом, поза всім потойбічним світом. Ця дорога до утвердження і стане головною дорогою нашого часу. Трагічна сучасна мудрість знає, що життя не потребує жодних підвалин і що за своєю суттю воно — радість.

1 NIETZSCHE. «La Volonte de puissance», t. 2, NRF-Gallimard, p. 372.

<< | >>
Источник: Рюс, Жаклін. Поступ сучасних ідей: Панорама новітньої науки / Пер. з фр. В. Шовкун. — К: Основи,1998. — 669 с.. 1998

Еще по теме 3. Трагічна радість: