Зайнятість і безробіття
Ефективне функціонування економіки пов'язане із залученням до економічного обороту всіх ресурсів, придатних для виробництва товарів і послуг, включаючи такий ресурс, як робоча сила.
При повній зайнятості ресурсів обсяг виробництва є максимально можливим (потенційним). За умови неповної зайнятості фактичний обсяг виробництва менший потенційного і частина працездатного населення не має можливості працев- лаштуватися, виникає вимушене безробіття.В умовах неповної зайнятості частина трудового потенціалу країни не використовується у зв'язку з перевищенням пропозиції над попитом робочої сили. Рівень зайнятості в національній економіці характеризується за допомогою показника рівня безробіття. Для його розрахунку приймається економічно активне населення країни, що формується з осіб:
♦ зайняті (З) - особи, що виконують оплачувані види робіт; мають робочі місця, але не працюють через хворобу, відпустки або страйки;
♦ безробітні (Б) у визначенні Міжнародної Організації праці (МОП) - особи у віці 15-70 років (зареєстровані та неза- реєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють наступним умовам: не мають роботи, протягом останніх чотирьох тижнів шукали роботу, впродовж найближчих двох тижнів готові приступити до роботи.
Зайняті і безробітні становлять економічно активне населення (робоча сила) країни. Існує також економічно неактивне на
селення - зайняті в домашньому господарстві; пенсіонери; інваліди; учні; студенти; особи, які не мають необхідності в працевлаштуванні, та ті, що шукають роботу.
Відношення чисельності безробітних до загальної кількості робочої сили називають рівнем безробіття (за методологією МОП):
Українська статистика розраховує також рівень зареєстрованого безробіття - відношення (у відсотках) кількості безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, до працездатного населення працездатного віку.
Дані щодо кількості населення, яке належить до наведених категорій, розраховуються на базі щоквартальних вибіркових обстежень населення з питань економічної активності. В економіці країни розрізняють такі види безробіття:Фрикційне - пов'язане з постійним рухом населення між регіонами і видами праці, а також із певними стадіями життя людини (зміна місця проживання, звільнення і пошук нової роботи, працевлаштування після закінчення навчального закладу тощо).
Структурне - пов'язане із структурними диспропорціями на ринку праці, внаслідок появи нових професій або їх зміни. В економіці країни завжди існує фрикційне і структурне безробіття, вони разом становлять природний рівень безробіття, так як повну зайнятість трудового потенціалу забезпечити неможливо.
Інституціональне - частина працездатного населення не поспішає працевлаштовуватися, що обумовлено надмірними соціальними виплатами.
Циклічне - виникає внаслідок циклічного спаду виробництва. У фазі піднесення економічного розвитку країни циклічне безробіття дорівнює нулю. За даної умови формується природний рівень безробіття.
Рівень безробіття є важливим економічним показником. Проте його не можна розглядати ізольовано від інших макро- 62
економічних показників, які характеризують ефективність національної економіки. Безробіття зумовлює значні матеріальні втрати, так як зменшується виробництво ВВП. Ці втрати пов’язані, перш за все, із циклічним безробіттям, яке нерідко є досить значним.
Для вимірювання втрат від циклічного безробіття економісти використовують закон Оукена. Величину відносного відхилення реального ВВП від потенційного можна знайти за допомогою формули:
де: У - фактичний обсяг виробництва;
- потенційний обсяг виробництва;
β - коефіцієнт чутливості ВВП до динаміки циклічного безробіття;
u - фактичний рівень безробіття;
- природній рівень безробіття.
Артур Оукен дійшов висновку: якщо фактичне безробіття перевищує рівень природного на 1 %, то втрати ВВП складають 2-2,5 %.
5.3.