Інфляція та її наслідки

Інфляція є одним із найтяжчих проявів макроекономічної нестабільності. У світі немає країни, яка б в останні десятиліття не зазнала економічних втрат від інфляції.

Інфляція - приріст цін, викликаний надлишком грошей сто­совно випуску товарів та послуг.

♦ на основі індексу цін базового року:

де- індекс цін аналізованого року;

100 - індекс цін базового року;

♦ на основі індексу цін попереднього року:-∙100%,

Залежно від темпів приросту цін інфляцію поділяють на три види: помірну, галопуючу і гіперінфляцію.

Помірна інфляція спостерігається тоді, коли ціни зростають до 10 % на рік. Помірну інфляцію, за якої ціни зростають до 5 % за рік, називають повзучою. За такої інфляції ціни відносно стабільні, люди заощаджують гроші, бо їх вартість мало знеці­нюється.

Галопуюча інфляція настає тоді, коли приріст цін становить 20, 50, 100 або й більше відсотків на рік. Гроші швидко втрача­ють свою вартість, населення майже не заощаджує, кошти вкла­даються за кордоном, а внутрішні інвестиції скорочуються.

Гіперінфляція - річний приріст цін вимірюється тисячами відсотків. Гроші втрачають здатність виконувати свою функцію, вони відіграють дедалі меншу роль в економіці; відбувається бартеризація господарських зв'язків; порушуються фінансовий, кредитний механізми.

В залежності від причин і механізму зростання загального рівня цін слід розрізняти інфляцію попиту та інфляцію витрат.

Інфляція попиту - ціни підвищуються внаслідок виперед­жаючого зростання сукупного попиту стосовно сукупної про­позиції. Якщо наявні ресурси повністю використані і обсяг виробництва продукції є потенційним, то збільшення пропо­зиції грошей або державних витрат зумовить підвищення рівня товарних цін.

Інфляція витрат - ціни зростають внаслідок збільшення витрат виробництва на одиницю продукцію. Вона відбуваєть­ся за умови, коли ціни на ресурси зростають випереджаючими темпами, ніж продуктивність праці. При цьому обсяги вироб­ництва скорочуються, а рівень цін підвищується. Інфляція вит-

рат породжує стагфляцію - одночасно зростають ціни і скоро­чуються обсяги виробництва.

В залежності від можливості передбачення зростання цін розрізняють очікувану і неочікувану інфляцію.

Очікувана інфляція - обумовлена певними тенденціями в економіці, або заходами, запланованими державою.

Неочікувана інфляція - результат непередбачених змін в економіці, наслідок незапланованих змін у сукупному попиті і сукупній пропозиції.

Інфляція, а особливо галопуюча та гіперінфляція, негатив­но позначаються на всіх аспектах життя країни. Основні соц­іально-економічні наслідки інфляції:

♦ знижуються реальні доходи населення. Особливо у гро­мадян з фіксованими доходами;

♦ знецінюються фінансові активи зі сталим доходом;

♦ порушується нормальний розподіл доходів між кредито­рами і дебіторами;

♦ знижується мотивація до інвестування довгострокових програм;

♦ прискорюється матеріалізація грошей;

♦ знижується мотивація до праці;

♦ зменшується обсяг виробництва і рівень зайнятості в на­ціональній економіці;

♦ інфляція підриває управлінський механізм економіки.

Економісти давно намагаються з'ясувати причини інфляції, щоб запропонувати ефективні методи боротьби з нею та її не­гативними соціально-економічними наслідками. У світовій еко­номічній науці існує декілька напрямків і шкіл, які неоднаково пояснюють причини інфляції.

♦ зростання грошової маси вищими темпами порівняно із зростанням національного продукту. Бувають випадки, коли центральний банк невиправдано підвищує темпи

зростання грошової маси, які перевищують темпи зрос­тання національного продукту. В результаті ціни почина­ють зростати, і розвивається інфляція;

♦ перевищення державних видатків над податковими над­ходженнями. Якщо державний бюджет дефіцитний, то його фінансування здійснюється за рахунок позики (внут­рішньої або зовнішньої), грошової емісії чи підвищення податків.

♦ мілітаризація економіки. Розвиток військового сектора поглинає матеріальні, інтелектуальні та інші ресурси, вик­ривляє структуру економіки, що згубно позначається на сукупному попиті;

♦ монополії та необгрунтовані привілеї. Монополістичні структури встановлюють високі ціни на товари і обмежу­ють пропозицію. Це зумовлює відставання попиту від пропозиції, що супроводжується зростанням цін.

♦ структурні диспропорції в національній економіці. Нео- бґрунтоване підвищення заробітної плати працівникам у менш ефективних галузях національної економіки при­зводить до зростання витрат на одиницю продукції і роз­витку інфляції витрат.

♦ зовнішньоекономічні чинники: зростання цін на імпорто­вану сировину і енергоносії, скорочення надходжень від зовнішньої торгівлі, від'ємне сальдо платіжного балансу.

Україна успадкувала дефіцитну економіку, а разом з нею величезний інфляційний потенціал. Низький рівень ефектив­ності виробництва та якості продукції, державний монополізм і відсутність конкуренції, викривлена структура виробництва, надмірне зношення основних фондів, мілітаризація становили сприятливий грунт для розвитку інфляції на початку 90-х рр.

Важливим чинником гострої інфляції в Україні у 1992-1995 рр.

прискорилася інфляція витрат, яка переросла в гіперінфляцію і на кінець 1993 р. становила 10256%. Знецінення заощаджень змусило громадян країни звільнятися від готівки на користь інших активів, що спричинило доларизацію вітчизняної еконо­міки. Тільки за 1994 р. курс карбованця до долара знизився у 8,3 рази. Зростання попиту на іноземну валюту прискорило інфляцію витрат внаслідок зростання вартості імпорту. Отже, в Україні діяли різні чинники інфляції, які нерідко підсилюва­ли один одного.

У 1993 р. урядом було здійснено кілька невдалих спроб обмежити емісію грошей. У 1994 р. уряд застосував адміністра­тивні заходи щодо обмеження зростання цін та заробітної пла­ти. Така політика знизила темпи інфляції, але спричинила ка­тастрофічне падіння обсягів виробництва.

Дієві заходи по зниженню інфляції були здійснені владою у другій половині 1994 р. Основою антиінфляційної програми ста­ло приборкання інфляційних очікувань, які перш за все, пов’я­зані з динамікою валютного курсу. Кредити, отримані від міжна­родних організацій, дали змогу фінансувати дефіцит бюджету, допомогли НБУ сформувати резервний фонд для інтервенцій на валютному ринку, що стабілізувало курс карбованця.

Продумана політика уряду і НБУ у 1994-1996 рр. дала змо­гу успішно здійснити грошову реформу. Рівень інфляції в Ук­раїні досяг рекордно низького рівня - 10,1%. Проте фінансова криза в Росії у 1998 р. призвела до знецінення національної валюти, підвищення цін на енергоносії, що прискорило темпи інфляції, які склали уже 20%. Паливна криза в 1999 р. та невро­жай в сільському господарстві спричинили стрибок цін на енер­гоносії та продукти харчування. Темпи інфляції прискорилися і в 2000 р. склали 25,8%. Розвитку промислового виробництва, особливо харчової і переробної промисловості (виробництво валової продукції за період 2000-2001 рр. зросло на 23%), високі урожаї зернових культур в сільському господарстві впродовж 2000-2001 р. привели до зниження цін на основні товари на­родного споживання, і вперше в Україні в 2002 р. зумовили дефляцію 0,6%. Проте через неврожай 2003 р. підвищилися ціни

на борошно, хлібобулочні та макаронні вироби (відповідно на 75,1; 36,0 і 33,7 %), як наслідок рівень інфляції склав 8,2 %.