Циклічність як форма економічного розвитку

Кожна країна прагне до економічного зростання. Проте дов­гострокове економічне зростання на основі НТП не завжди є рівномірним. Періоди швидкого зростання економіки зміню­ються спадом виробництва, низьким рівнем зайнятості (безро­біттям) та зростанням цін (інфляцією).

Економічний цикл - це послідовність піднесень і спадів еко­номічної активності протягом кількох років, які постійно повто­рюються. Англійський вчений Мітчелл, як і багато інших уче- них-економістів, поділяють цикли на чотири фази (рис. 5.1):

♦ криза - відбувається погіршення макроекономічних по­казників;

♦ депресія - встановлюється короткочасна рівновага;

♦ пожвавлення - показники різко зростають;

♦ піднесення - досягається рівновага у використанні ре­сурсів.

Період часу, протягом якого дія кожна фаза, є різним і зале­жить від економічних умов країни. Причинам і наслідкам цик­лічних коливань вченими приділено багато уваги. Виникли різні теорії економічних циклів. Знання цих теорій пояснює причини виникнення циклічних коливань в економіці.

Спочатку теорії економічних циклів розглядали кризи пе­ревиробництва. Згодом (кінець XIX ст.) набула розвитку кре­дитно-грошова концепція циклу, відповідно до якої кризи - це наслідок порушення рівноваги грошового попиту і пропозиції (Р. Дж. Хаутрі, І. Фішер).

На початку XX ст. праці М. І. Туган-Барановського, Г. Кас­селя заклали основи концепції наднагромадження капіталу. Й. Шумпетер висунув версію, що економічне зростання відбу­вається циклічно завдяки оновленню основного капіталу на основі НТП.

Відповідно кейнсіанської теорії (Дж.М. Кейнс) цикл розгля­дається як підсумок взаємодії руху національного доходу, спо­живання і нагромадження основного капіталу.

У 70-80-ті рр. в умовах значної інфляції кейнсіанські моделі були доповнені так званою монетарною теорією циклу (М. Фрідмен), згідно з якою держава з метою стабілізації еко­номіки повинна зосередити увагу на регулюванні обсягу гро­шової маси, яка перебуває в обігу.

Економічні цикли суттєво відрізняються один від одного за тривалістю, амплітудою коливань, механізмом походження і поділяються так:

♦ цикли Кондратьєва: довгохвильові, тривалість 40-60 років. Головна рушійна сила - радикальні зміни в технології ви­робництва;

♦ цикли Кузнеца: до 20 років. Рушійною силою є зрушен­ня в структурі виробництва;

♦ цикли Джаглера - тривалість 7-11 років як підсумок взає­модії багатьох грошово-кредитних факторів;

♦ цикли Китчина: 3-5 років, зумовлені величиною запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємствах;

♦ приватні господарські цикли: 1-12 років, зумовлені коли­ванням інвестиційної активності.

Слід зазначити, що цикли є насамперед результатом коли­вань сукупних чистих інвестицій. Комплекс факторів, що сто­сується виробництва і вдосконалення техніки і технології, то­варів тривалого користування, зростання доходу і споживання, впливає на виникнення економічних циклів.

Якщо не відбувається зростання споживання, не вдоскона­люється техніка і технологія, то чисті інвестиції можуть скоро­титися до нуля. Попит на інвестиції може бути спричинений зростанням продажу товарів і доходу, що дістало назву “прин­ципу акселерації”.

Принцип акселерації - коли продаж товарів збільшується на кілька відсотків, то виробництво машин і устаткування для випуску цих товарів зростає в кілька разів. Це і є ефект при­скорюваного (акселеративного) впливу змін у споживанні на рівень інвестицій.

Акселератор - коефіцієнт, що характеризує зв'язок між зміною споживання (доходу) і чистими інвестиціями:

де: А - акселератор;

- приріст чистих інвестицій;

- приріст доходу (споживання).

Так, депресія виникає внаслідок скорочення темпів зростан­ня споживання, навіть якщо його абсолютна величина не змен­шилась і встановилась на високому рівні. Принцип акселерації є потужним фактором, який породжує нестабільність економі-

ки. Він або зумовлює зростання чистих інвестицій, або спри­чиняє дезінвестування.

Отже, циклічні коливання в економіці обмовлені суттєвим відхиленням сукупного попиту від сукупної пропозиції, сукуп­них витрат від потенційних можливостей виробництва. Голов­ними індикаторами цих відхилень є коливання рівня виробниц­тва, безробіття, інфляції, продуктивності праці, реальних доходів населення.

5.2.