<<
>>

Структура банківської системи та інструменти кредитно-грошової політики

Банківська система в ринковій економіці є дворівневою й включає Центральний банк (емісійний) і комерційні банки різних видів. Основними функціями банків є залучення внесків і надання кредитів.

Через ці операції банки можуть створюва­ти гроші, тобто розширювати грошову пропозицію.

Центральний банк випускає в обіг національну валюту, збе­рігає золотовалютні резерви країни, обов’язкові резерви комер­ційних банків, виступає в якості міжбанківського розрахунко­вого центра. Він може бути продавцем і покупцем на міжнародних грошових ринках. Центральні банки формують і реалізують кредитно-грошову політику, контролюють і коорди­нують діяльність комерційних банків.

В економічній політиці виділяють кінцеві та проміжні цілі монетарної політики.

Кінцеві цілі:

♦ економічне зростання;

♦ повна зайнятість;

♦ стабільність цін;

♦ стійкість платіжного балансу.

Проміжні цілі:

♦ зміна грошової маси;

♦ стабілізація ставки відсотків і обмінного курсу.

Інструменти грошової політики:

а) зміна норми обов’язкових резервів;

б) зміна облікової ставки (ставки рефінансування);

в) операції на “відкритому” ринку;

г) пряме регулювання ставки відсотка, встановлення лімітів кредитування.

Інструменти регулювання грошової політики бувають пря­мими і непрямими. До непрямих інструментів відносять:

1. Регулювання обов’язкових резервів. Обов’язкові резерви - це частина суми депозитів, які комерційні банки повинні зберігати у виді безвідсоткових вкладів у Центральному банку. Норми

Тема 7. Грошовий ринок та банківська система обов’язкових резервів встановлюються у відсотках від обсягів депозитів. Вони розрізняються за величиною в залежності від видів внесків (по термінових вони нижчі, ніж по вкладах до запитання). Чим вище встановлює Центральний банк норму обов’язкових резервів, тим менша частка засобів може бути ви­користана комерційними банками для активних операцій. Збільшення норми резервів (г.) веде до скорочення грошової маси і зменшує грошовий мультиплікатор.

2. Зміна облікової ставки (ставки рефінансування). За цією ставкою Центральний банк видає кредити комерційним банкам. Якщо облікова ставка підвищується, то обсяги запозичень у Центрального банка скорочуються, а це значить, що комерційні банки також зможуть надати в кредит меншу суму грошей. Одержуючи більш дорогий кредит, комерційні банки підвищу­ють і свої ставки по позичках. Таким чином, відбувається по­дорожчання грошей, а їх пропозиція знижується.

3. Операції на відкритому ринку як спосіб контролю за гро­шовою масою частіше використовується в країнах з ринковою економікою, де фондовий ринок більш розвинутий. Цей інстру­мент грошового регулювання передбачає купівлю-продаж Цен­тральним банком державних цінних паперів (короткострокові державні облігації).

Коли Центральний банк купує цінні папери в комерційно­го банку, він збільшує суму на резервному рахунку цього бан­ку (чи на спеціальному рахунку комерційного банку у Цент­рального банка для таких операцій), це значить, що в банківську систему надходять додаткові “гроші підвищеної потужності” і починається процес мультиплікативного розширення грошової маси. Масштаби розширення залежать від пропорції, у якій приріст грошової маси розподіляється на готівку і депозити: чим більше засобів іде в готівку, тим менше масштаб грошової експансії. Якщо Центральний банк продає цінні папери, процес протікає в зворотному напрямку.

Такі операції можуть здійснюватися Центральним банком у формі угод про зворотний викуп. У цьому випадку банк про­дає цінні папери з зобов’язанням викупити їх по визначеній

(більш високій) ціні через деякий термін. Платою за надані взамін цінних паперів кошти слугує різниця між ціною прода­жу і ціною зворотного викупу.

7.5.

<< | >>
Источник: Вініченко І.І., Гончаренко О.В., Дацій Н.В., Корецька С.О.. Макроекономіка. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури,2006. - 176 с.. 2006

Еще по теме Структура банківської системи та інструменти кредитно-грошової політики: