Платіжний баланс

Платіжний баланс - систематизований запис підсумків всіх економічних угод між резидентами даної країни (домашніми господарствами, фірмами й урядом) і іншим світом протягом визначеного періоду часу (як правило, за рік).

Макроекономічне призначення платіжного балансу полягає в тому, щоб у лаконічній формі відображати стан міжнародних економічних відносин даної країни з її закордонними партне­рами. У платіжному балансі відображають економічні угоди країни з іноземними партнерами. Економічні угоди являють собою будь-який обмін вартості, тобто акт, у якому передається право власності на товар, надається економічна послуга чи право власності на активи переходить від резидента даної краї­ни до резидента іншої країни. Економічні угоди відображають в платіжному балансі відповідно до принципу подвійного за­пису. Основними статтями платіжного балансу являються кредит і дебет.

Кредит - відтік вартості, за який згодом її резиденти одер­жують платежі в іноземній валюті.

Дебет - приплив вартості у дану країну, за який її резиден­ти повинні згодом платити, тобто витрачати іноземну валюту.

Загальна сума кредиту повинна дорівнювати загальній сумі дебету платіжного балансу. Усередині платіжного балансу вид­іляють кілька частин.

Усі угоди між даною країною й іншим світом містять у собі поточні операції й операції з капіталом. Платіжний баланс містить у собі такі рахунки (схема 1):

♦ рахунок поточних операцій;

♦ рахунок руху капіталу і фінансових операцій;

♦ зміна офіційних резервів.

Рахунок поточних операцій містить у собі експорт товарів і послуг (зі знаком „+”), імпорт (зі знаком „-”), чисті доходи від інвестицій і чисті поточні трансферти. Різниця між товарним експортом і товарним імпортом являє собою торговий баланс.

Товарний експорт (і всі подібні операції) враховуються зі знаком „+” і виступають як кредит, тому що створюють запаси іноземної валюти в національних банках.

Імпорт враховується у „дебеті” зі знаком „-”, тому що він скорочує запаси іноземної валюти в країні.

Чисті факторні доходи з-за кордону формуються в результаті экспорто- і імортоподібних операцій. Вони включають: чисту оплату праці тимчасових (сезонних, прикордонних) працівників

Узагальнена структура платіжного балансу:

і чисті доходи від кредитних послуг, що пов'язані з „експортом” послуг вкладеного за кордоном національного грошового капі­талу. Якщо національний грошовий капітал, вкладений за кор­доном, приносить більший обсяг відсотків і дивідендів, ніж іно­земний капітал, інвестований у даній країні, то чисті доходи від інвестицій виявляться позитивними, у протилежному випадку негативними.

Чисті поточні трансферти - включають перекази приват­них і державних коштів в інші країни (пенсії, грошові перека­зи, гуманітарна допомога).

У макромоделях сальдо рахунка поточних операцій відби­вається рівністю:

Абсорбація - частина ВВП, що реалізується вітчизняним домашнім господарствам, фірмам і уряду країни. Якщо витрати країни по оплаті імпорту перевершують доходи, отримані від експорту, виникає дефіцит балансу по поточних операціях. Він фінансується за допомогою закордонних позик або шляхом продажу частини активів іноземцям. Це приводить до скоро­чення чистих закордонних активів.

Чисті закордонні активи - це різниця між величиною закор­донних активів, якими володіють вітчизняні резиденти, і вели­чиною національних активів, якими володіють іноземці. Їх ско­рочення наряду із скороченням обсягів кредитування країни приводить до необхідності макроекономічного коректування поточного рахунка платіжного балансу, що припускає збільшен­ня доходів від експорту товарів і послуг за кордон, чи скоро­чення витрат по імпорту, у тому числі і за допомогою зовніш­ньоторговельних обмежень (введення тарифів на імпорт).

Крім дефіциту платіжного балансу може виникнути позитив­не сальдо - воно протилежне дефіциту. Країна одержує інозем­ної валюти більше, ніж витрачає за кордоном, тобто може нада­вати кредити іноземцям чи накопичувати закордонні активи.

У рахунку руху капіталу і фінансових операцій відбивають­ся всі міжнародні угоди з активами й доходи від продажу акцій, облігацій і нерухомості іноземцям та витрати, пов'язані з прид­банням активів за кордоном. Баланс руху капіталу показує чисті надходження іноземної валюти від усіх угод з активами.

Поточний рахунок і фінансовий рахунок врівноважують один одного, при цьому дотримується рівність:

Для того, щоб надходження від всіх угод балансували сукупні витрати, необхідно, щоб дефіцит поточного рахунку відповідав позитивному сальдо фінансового рахунку чи навпаки.

Таке взаємне урегулювання рахунків платіжного балансу здійснюється за умови, що Центральний банк не проводить валютних інтервенцій і не змінює величини офіційних валют­них резервів. Вільні коливання валютного курсу є механізмом автоматичного врівноважування поточного і фінансового ра­хунків платіжного балансу. Якщо Центральний банк прагне не допускати вільного коливання валютного курсу, то він змуше­ний купувати і продавати іноземну валюту з офіційних валют-

них резервів. Офіційні валютні резерви включають золото, іно­земну валюту, кредитну частку країни в МВФ та інші активи.

Дефіцит платіжного балансу може бути профінансований за рахунок скорочення офіційних резервів Центрального банку. У цьому випадку пропозиція іноземної валюти на внутрішньому ринку збільшується, а запаси іноземної валюти в Центрально­му банку знижуються. Таку операцію вважають експортоподі- бною і враховують у кредиті зі знаком «+». Її результатом є зменшення пропозиції національної валюти на внутрішньому ринку і підвищення її обмінного курсу.

Активне сальдо платіжного балансу супроводжується рос­том офіційних валютних резервів у Центрального банку. Це відбивається в дебеті зі знаком “-“, тому що дана операція змен­шує пропозицію іноземної валюти на внутрішньому ринку і є імпортоподібною. При цьому пропозиція національної валюти на внутрішньому ринку відносно збільшується, а її обмінний курс - відносно знижується.

Такі придбання і продажі Центральним банком іноземної валюти називають операціями з офіційними резервами. Операції з офіційними резервами використовуються для коректування сальдо платіжного балансу. У результаті сальдо поточного ра­хунка, фінансового рахунка і зміни величини резервів повинні скласти нуль.

9.3.