Дискреційна і недискреційна фіскальна політика
Дискреційна фіскальна політика - це цілеспрямована зміна величин державних витрат, податків і сальдо державного бюджету в результаті спеціальних рішень уряду, спрямованих на зміну рівня зайнятості, обсягу виробництва, темпів інфляції і стану платіжного балансу.
Недискреційна фіскальна політика - автоматична зміна державних витрат та податків у результаті циклічних коливань сукупного доходу. Така політика передбачає автоматичне збільшення (зменшення) чистих податкових надходжень у держбюджет у періоди зростання (зменшення) ВВП, що справляє стабілізуючий вплив на економіку.
Чисті податкові надходження являють собою різницю між величиною загальних податкових надходжень у бюджет і сумою виплачених урядом трансфертів.
При дискреційний фіскальній політиці з метою стимулювання сукупного попиту в період спаду цілеспрямовано утворюється дефіцит держбюджету внаслідок збільшення видатків чи зниження податків. У період підйому цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок.
Дискреційна політика уряду пов'язана зі значними внутрішніми часовими лагами, тому що зміна структури державних витрат чи ставок оподатковування припускає тривале обговорення цих заходів у парламенті. Розрізняють внутрішні і зовнішні лаги фіскальної політики.
Внутрішній лаг - це проміжок часу між моментом економічного спаду чи шоку і моментом вживання відповідних заходів економічної політики.
Зовнішній лаг - проміжок часу між прийняттям відповідного заходу економічної політики і моментом появи результатів від цієї міри.
У середньому лаги складають 1-2 роки. Якщо заходи економічної політики були вжиті до початку циклічного спаду чи під час спаду, то пік впливу може проявитися в протилежній фазі циклу (тобто в підйомі), що підсилить циклічні коливання. При недискреційній фіскальній політиці бюджетний дефіцит і надлишок виникають автоматично, у результаті дії вбудованих стабілізаторів економіки.
«Вбудований” (автоматний) стабілізатор - економічний механізм, що дозволяє знизити амплітуду циклічних коливань рівнів зайнятості і випуску, не вдаючись до частих змін економічної політики уряду. Такий механізм поєднує в собі дві складові: з одного боку, це прогресивна система оподаткування доходів, з іншого - це система державних трансфертів.
Ступінь вбудованої стабільності економіки залежить від величин циклічних бюджетних дефіцитів і надлишків, що виконують функції автоматичних “амортизаторів” коливань сукупного попиту.
Циклічний дефіцит - дефіцит державного бюджету, викликаний автоматичним скороченням податкових надходжень і збільшенням державних трансфертів в умовах спаду економіки.
Циклічний надлишок - надлишок державного бюджету, викликаний автоматичним збільшенням податкових надходжень і скороченням державних трансфертів в умовах підйому економіки.
У фазі циклічного підйому податкові відрахування автоматично зростають, а трансфертні платежі автоматично знижуються. У результаті зростає бюджетний надлишок і стримується інфляція.
У фазі циклічного спаду податкові надходження автоматично скорочуються, а трансферти зростають. У підсумку збільшується бюджетний дефіцит в умовах відносного росту сукупного попиту й обсягу виробництва, що обмежує спад.
6.3.