Закон тотожності
Закон тотожності говорить, що кожна думка повинна бути визначеною, тобто чіткою за змістом і обсягом і не змінюватися у процесі міркування іншою думкою. Це корінна властивість мислення: всяка думка у процесі міркування повинна бути тотожною самій собі.
Думка тотожна самій собі тоді, коли вона стосується одного і того ж предмета і її зміст залишається одним і тим же. Якщо ж зміст думки змінюється чи вона стосується вже іншого предмета, то така думка не може вважатися тією ж самою, тотожною самій собі, ми будемо мати справу уже з іншою думкою. Тобто:
Об’єктивною підставою закону тотожності, його витоком є якісна визначеність Предметів і явищ навколишньої дійсності. Зміст закону тотожності полягає у таких його вимогах:
1. У процесі міркування про якийсь предмет необхідно мислити саме цей предмет і не можна підміняти його іншим предметом думки. Так, якщо ми обговорюємо вчинок, наприклад, Іванова, то ми Повинні обговорювати Іванова, а не когось іншого, і саме цей його вчинок; а не якийсь інший. Закон тотожності вимагає, щоб у процесі розмірковування був виділений один предмет міркування і цей предмет не підмінювався якимось іншим предметом думки даної предметної області.
2. В процесі міркування, суперечці чи дискусії поняття повинні вживатися в одних і тих же значеннях. Думка тотожна сама собі, якщо вона однозначна.
Закон тотожності не припускає вживання поняття в межах якогось міркування в різному значенні. Усяка думка повинно бути однозначною. Поняття, якими користуємося, повинні вживатися протягом усього міркування, скільки б разів вони не вживались а
одному і тому же значенні, повинні зберігати незмінними свій обсяг і свій зміст. Якщо ж поняття і терміни вживаються у процесі міркування неоднозначне то мислення стає невизначеним, і мисленевий процес не досягає мети.
Порушення вимог закону тотожності нерідко пов’язане з різним вираженням однієї й тієї ж думки у мові.
Наприклад: «Іванов вчинив злісне хуліганство» і «Іванов вчинив злочин, передбачений ч.П cτ.206KK України» - (виражають одну і ту ж думку, якщо йдеться про одну і ту ж особу). Предикати цих суджень рівнозначні. Тому ці думки є тотожними.З іншою боку, вживання багатозначних слів, слів-омонімів може призвести до помилкового ототожнення різних думок. Наприклад, словом «штраф» позначають вид покарання, передбачений кримінальним кодексом, і захід адміністративного покарання. Очевидно, ці поняття мають різний зміст і вживання їх в одному значенні призводить до помилок у міркуванні.
Ототожнення різних думок може статися й через те, що різні люди залежно від власного досвіду, професії тощо вкладають в одна і те ж поняття різний сенс. Так під наклепом юрист розуміє кримінальний злочин, що полягає у розповсюдженні попередньо неправдивих домислів, які ганьблять іншу особу передбачене ст.125 ККУ. Людина, котра не має відношення до юридичної практики, може вкладати в це поняття більш широкий сенс, розуміючи під наклепом усяку неправду. Подібні випадки часто зустрічаються у слідчій практиці, коли обвинувачений чи свідок не знають точного змісту понять і розуміють їх інакше ніж юрист. Це призводить до плутанини, утруднює з ’ясування суті справи.
При розслідуванні будь-якої справи важливо з’ясувати точний смисл понять, якими користуються обвинувачуваний та свідки, і вживати їх у строго визначеному сенсі. В протилежному випадку предмет думки буде випущено і. замість з’ясування справи станеться її заплутування.
2.1.2.