Закон несуперечності

Логічне мислення відзначається несуперечністю. Вимога несуперечності мислення виражає формально-логічний закон несуперечності: два несумісних одне з одним судження не можуть бути одночасно істинними; у всякому разі одне з них з необхідністю хибне.

Так, наприклад, не можуть бути одночасно істинними судження:

«Н. є співучасником даного злочину». «Н. не є співучасником даного злочину».

Закон несуперечності формулюється так: «невірно, що А і не А», тобто не можуть бути істинними дві думки, одна з яких перечує іншу. В символічній логіці закон несуперечності записується формулою ~(Aλ~A) (не можна визнати одночасно істинними А і його заперечення).

Питання про те, яке з двох суперечних суджень є хибним, закон несуперечності не вирішує. Для дотримання цього закону потрібно зважати на такі умови:

1. Якщо ми стверджуємо приналежність предмету однієї ознаки і водночас заперечуємо притаманність тому ж предметові іншої ознаки, ніякої суперечності не буде.

2. Не буде суперечності між судженнями і у випадку, якщо йдеться про різні предмети, наприклад, про різні злочини: один з них може бути умисним, другий - неумисним (необережним).

3. Суперечності не буде і у випадку, якщо ми щось стверджуємо і те ж саме заперечуємо стосовно однієї особи, але розглядаємо її у різний час. Припустимо, що звинувачений Р. на початку слідства дав неправдиві свідчення, але у кінці слідства він був змушений під тягарем викриваючих доказів дати правдиві свідчення і признатися. У такому разі судження: «Свідчення звинувачуваного Р. є неправдивими» і «Свідчення звинуванного Р. є істинними» - не суперечать одне одному, оскільки в них один і той же предмет розглядається у різних часових проміжках.

4. Нарешті, один і той же предмет нашої думки може розглядатися у різних відношеннях. Так, про курсанта П. ми можемо казати, що він добре знає англійську мову, оскільки рівень його знань відповідає вимогам навчальної програми. Тоді ми маємо право стверджувати: «П. добре знає англійську мову». Однак цих знань недостатньо, щоб працювати перекладачем. Тоді ми з повни правом можемо стверджувати: «П. погано знає англійську мову». В обох судженнях знання П. англійської мови розглядається з точки зору різних вимог, отже, ці судження також не суперечать один одному.

Закон несуперечності, як і закон тотожності, відображає якісну визначеність предметів, той простий факт, що якщо предмету властива якась ознака, то вона не може бути водночас йому невластивою. У об’єктивній дійсності не буває так, щоб одне й теж одночасно було, й не було притаманним якомусь предмету

2.1.3.