Визначення логіки як науки

Термін «логіка» запозичений із давньогрецької мови. Він походить від давньогрецького слова «logos», яке за одними оцінками має близько 20, а за іншими - понад ЗО значень. Найбільш відомими серед них є «слово», «смисл», «думка», «мова», «закон», «порядок».

У сучасних мовах слово «логіка» вживають у трьох основних значеннях.

По-перше, логікою називають необхідну послідовність у взаємодії й розвитку речей та процесів населеної планетарної реальності. Це - об’єктивна логіка. У такому значенні часто використовують вирази «логіка речей», «логіка фактів», «логіка життя», «логіка грошей», «логіка історії».

По-друге, цим словом позначають особливу послідовність у процесі індивідуального чи групового мислення людей. Вона називається суб’єктивною логікою. У цьому значенні часто використовують вирази «логіка міркувань», «залізна логіка», «чорно- біла логіка», «жіноча логіка», «логіка дитини».

Нарешті, по-третс, логікою називають окрему науку про пізнавальне мислення людей. Її інші назви - аналітика, каноніка, органон, діалектика, інструментальна наука.

Оскільки проблема пізнання є основною проблемою філософії, логіка, вивчаючи людське мислення як засіб пізнання, є філософською дисципліною. Водночас логіка, застосовуючи логіко-математичні ме­тоди (метод формалізації, методи логічної семантики, методи логіч­ного синтаксису, методи семантичної інтерпретації), все більше збли­жується з математикою (від грец. mathema - знання, вчення, наука) як наукою про кількісні співвідношення і просторові форми та семіо­тикою (від грец. sema - знак) як наукою про знаки та знакові процеси. Логіка, отже, має подвійний науковий статус. З одного боку, вона є філософською наукою, з іншого - математико-семіотичною наукою.

Наука в широкому значенні - це будь-який свідомо фіксований досвід; у вузькому значенні - узагальнене, систематизоване та підтверджене фактами знання.

За предметом і методом усі науки поділяють на дві групи:

- описові науки та

- нормативні науки.

Описові науки вивчають і пояснюють сутнє. Сутнє - це те, що було або є. Фізика, біологія, історія, психологія тощо вважаються описовими науками.

Нормативні науки (від лат. norma - правило, взірець) досліджують та оцінюють належне. Належне - це те, що має, повинно бути. Етика, естетика, юриспруденція як система наук про право та державу вважаються нормативними науками.

Логіка як наука, оскільки вона має приписуючий характер, належить до нормативних наук. Як правило, логіку визначають двома способами.

Логіка, по-перше, - це вчення про правильні міркування людей.

Логіка, по-друге, - це теорія побудови логічних числень.

При першому способі визначення виклад логіки починається із міркування та його структури. При другому способі визначення - із логічного числення та його компонентів.

Міркування - це обробка інформації (від лат. Informatio - роз’яснення).

Будь-яке міркування має зміст та форму.

Зміст міркування - це те, про що людина думає; предмет міркування.

Форма міркування - це спосіб побудови та виразу міркування.

Визначальними характеристиками міркування є істинність і хибність та правильність і неправильність.

Істинність міркування - це його здатність відтворювати дійсність такою, якою вона є, відповідати їй за своїм змістом. А, у свою чергу, хибність міркування - це його здатність спотворювати зміст думки, перекручувати його.

Правильність міркування у широкому розумінні - це його здатність відтворювати у будові думки об’єктивну структуру матерії (від лат. materia - речовина) і свідомості, відповідати дійсним відношенням речей та процесів; у вузькому розумінні - це відповідність змісту думки її логічній формі, законам та правилам логіки. І, навпаки, неправильність міркування у широкому розумінні - це його здатність спотворювати дійсні структурні зв’язки та відношення; у вузькому розумінні - це невідповідність змісту думки його логічній формі, порушення правил та законів логіки.

Згідно із головним принципом логіки, правильна побудова мірку­вання можлива лише за умов відповідності змісту думки певній ло­гічній формі. Логіка досліджує ці умови та виробляє загальні норми, іншими словами, критерії правильності міркувань, створюючи тим самим деякий канон, стандарт, ідеал, якого необхідно дотримуватись.

Основними критеріями правильності міркувань в логіці є логічна форма та логічний закон.

Логічна форма (або форма думки, форма мислення, форма міркування) у традиційному розумінні - це будова, структура, конструкція, організація думки, спосіб зв’язку її змістовних частин, спільна назва для попять, суджень та виводів^ сучасному розумінні - це структура, яка виявляється в результаті виокрем­лення логічних термінів та абстрагування від значень нелогічних термінів (від лат. abstractio - віддалення, відвернення, відволікання).

Логічні терміни - це логічні постійні, які зберігають своє змістовне значення у будь-якому міркуванні. Логічні постійні не мають самостійного змісту, але з їх допомогою з одних змістовних виразів можуть бути отримані нові змістовні вирази. До них належать якісні характеристики - зв’язка «є», заперечення «не», «невірно, що...», сполучники «і», «або», «якщо..., тоді...», «тоді і тільки тоді, коли...», та кількісні характеристики, які виражені словами «усі», «кожен», «деякі», «окремі».

Нелогічні терміни - це логічні змінні, які не зберігають, а змінюють своє змістовне значення у різних міркуваннях. Логічні змінні представляють вирази, які мають самостійний зміст. Це можуть бути як імена, виражені окремими словами чи словосполученнями, так і висловлювання, виражені цілими реченнями.

Розглянемо для прикладу таке висловлювання:

«Якщо сьогодні понеділок, тоді завтра вівторок».

До складу цього висловлювання входить один логічний термін: «якщо..., тоді...».

Замінимо висловлювання «Сьогодні понеділок» на змінну р, а висловлювання «Завтра вівторок» - на змінну q.

Запишемо логічну форму досліджуваного висловлювання: Якщо р, тоді q.

Побудуємо на підставі наведеного висловлювання таке міркування:

Якщо сьогодні понеділок, тоді завтра вівторок.

Сьогодні понеділок.

Завтра вівторок.

Запишемо логічну формулу цього міркування:

Якщо р, тоді q

Логічніформи, образно кажучи, - це пляшки, відра, бочки, посуд загалом, а не те, чим вони наповнені. Зміст чи матерія, іншими слова­ми, наповнення у них може бути різним, а форма залишається одна й та ж сама.

Дослідження логічних форм поза їх конкретним змістом є одним із основних завдань логіки. При цьому слід пам’ятати наступне: логіка не може сказати, істинні чи ні ті або інші думки, - це проблема кон­кретних наук та повсякденної практики - вона здатна лише забез­печити та гарантувати логічну правильність міркування, відповідність змісту міркування його логічній формі.

Логічний закон (або закон логіки, закон думки, закон мислення) у традиційному розумінні - це внутрішній, необхідний, повторюваний і суттєвий зв’язок між думками; у сучасному розумінні — це така структура думки, яка зберігає істинність при будь-яких значеннях своїх складових елементів.

Логічних законів дуже багато, в цьому особливість логіки, її відмінність від більшості інших наук. Однорідні закони логіки об’єднуються в логічні системи, які, як правило, іменуються логіками. Закони логіки забезпечують логічну послідовність, несуперечність, визначеність та обгрунтованість правильного міркування, логічний захист та збереження істини.

Якщо міркування здійснюється у логічній формі та у відповід­ності з логічними законами, тоді воно є логічно правильним, якщо ж ні, тоді воно є логічно неправильним.

Логічно правильне міркування - це міркування, в якому одні думки (висновки) з необхідністю випливають з інших думок (засновків). Різновидами логічно правильного міркування є логічні виводи та логічні числення.

Враховуючи важливу роль логічної форми у забезпеченні логічної правильності міркування, німецький філософ Іммануїл Кант (1724 - 1804) приписав логіці прикметник «формальна».

Формальна логіка - це наука про способи виразу думок, або схеми, за якими вони будуються.

Логічним численням називають спосіб побудови штучної мо­ви логіки, в межах якої задаються аксіоми та правила виведення, здійснюються процедури формального виведення та доведення.

До структури штучної мови логіки входять такі компоненти:

- алфавіт;

- правила утворення;

- правила інтерпретації.

Алфавіт задає список вихідних знаків і символів, з яких будуються логічні знакові системи.

Правила утворення визначають, як треба будувати логічні формули із заданих знаків і символів.

Правила інтерпретації встановлюють предметну галузь, де можна використовувати логічні знакові системи і дають роз’яснення, як їх використовувати.

Логіка, таким чином, - це нормативна наука, яка вивчає міркування людей та може бути подана як змістовна теорія логічних виводів або формальна теорія логічних числень.

1.1.2.