Логіката реальність

Логіка виокремлює в реальності (від лат. realis — речовий, дійсний) певні об’єкти. Об’єкти (від лат. objectus - предмети) - це виняткові цілісності, на які спрямована пізнавальна діяльність людей.

Залежно від способу існування об’єктів та самого механізму їх осягнення розрізняють емпіричні та абстрактні об’єкти.

Емпіричні об’єкти (від грец. етрігіа - чуттєвий досвід) - це явища зовнішнього світу, які мають просторово-часове існування, місцеположення й межі руху, доступні чуттєвому сприйняттю та спостереженню.

До них зараховують речі, процеси, властивості та відношення.

Речі - це те, що існує в просторі. Наприклад, «Сократ», «ніс Клеопатри», «Рим», «Червонеморе», «Олександрійська бібліотека», «Янтарна кімната», «пам 'ятник Тарасу Шевченку в Каневі».

Процеси - це те, що існує в часі. Наприклад, «виникнення», «зникнення», «перехід» тощо.

Властивості - це те, що притаманно речам та процесам. Наприклад, «білий», «дивний», «законний», «логічний», «історичний», «ходити», «мислити».

Відношення - це те, що існує між речами та процесами. Наприклад, «зліва», «вище», «всередині», «раніше», «пізніше», «рівний», «бути братом», «знаходитися між».

Абстрактні об’єкти - це явища внутрішнього світу людини, які не мають просторово-часових визначень, представляють собою результат відокремлення та виокремлення емпіричних об’єктів, їх певних сторін, властивостей або відношень у вигляді ідеальних моделей та доступні лише раціональному мисленню.

Прикладами абстрактних об’єктів можуть бути «сутності», «числа», «ідеї» тощо.

До основних абстрактних об’єктів зараховують предмети та ознаки, а до похідних, які є комбінацією основних, - поняття, судження та виводи.

Предмети — це ідеальні моделі речей та процесів.

Ознаки - це ідеальні моделі властивостей та відношень.

Поняття - це абстрактні об’єкти, структурним елементами яких є предмети, ознаки та певні зв’язки між ними.

Приклад схеми поняття як абстрактного об’єкта:

де S - предмет, А - система ознак предмета, вираз «яке є/не є» фіксує певні зв’язки між ними.

Судження - це абстрактні об’єкти, структурними елементами яких є поняття та певні зв’язки між ними.

Приклад схеми судження як абстрактного об’єкта:

де S і P - поняття, які входять до складу судження як його елементи, вираз «є/не є» - зв’язки між ними.

Виводи - це абстрактні об’єкти, структурними елементами яких є судження та певні зв’язки між ними.

Приклад схеми виводу як абстрактного об’єкта:

- судження, які входять до складу виводу як його елементи, горизонтальна риска фіксує зв’язок між ними.

Поняття, судження та виводи утворюють ієрархію абстрактних об’єктів.

Об’єкти безпосередньо осягаються через чуттєве пізнання, а опосередковано - за допомогою абстрактного мислення.

Чуттєве пізнання - це пізнання безпосередньо даної дійсності. Формами чуттєвого пізнання є відчуття, сприйняття та уявлення.

Відчуття - це фіксація окремих властивостей, речей та процесів внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуттів. Наприклад, кольору, звуку, твердості, температури тощо.

Сприйняття - це цілісне відбиття речей та процесів при їх безпосередньому впливі на органи чуттів. Наприклад, образи книги, дерева, пшеничного поля, автобуса, електростанції і т. ін.

Уявлення - це наочні образи речей або процесів, які не впливають у даний момент на органи чуттів, але впливали на них раніше. Наприклад, образи деяких знайомих чи родичів, яких людина згадує.

Абстрактне мислення - це розумовий процес, який має соціальний, активний, цілеспрямований, опосередкований та узагальнений характер.

Однак мова у своєму розвитку відстає від потреб абстрактного мислення. Через це між мовою та абстрактним мисленням існує певна невідповідність. Вона, зокрема, фіксується у таких словах: «Ярозумію, але висловити власну думку не можу».

Формами абстрактного мислення є поняття, судження та виводи.

Поняття - це форма мислення, яка відображає предмети в їх суттєвих ознаках. Прикладами понять є слова «трикутник», «планета», «лимон», «русалка», та словосполучення «ринкова економіка», «правова держава», «круглий квадрат», «золота гора».

Судження - це форма мислення, яка розкриває зв’язок між кількома поняттями через ствердження або заперечення. Судження можуть бути простими та складними. Так, речення «Вода чиста», «Гори високі», «Весна - пора року» - прості судження, а речення «Настала осінь, і листя почало опадати», «Якщо надворі мороз, вода в ставку замерзає» - складні.

Вивід - це форма мислення, в якій з одного або декількох відомих суджень виводиться нове судження.

Приклади виводів:

Поняття, судження та виводи є складовими частинами міркування.

Міркування - це розумовий процес, в ході якого на підставі відомих знань за визначеними правилами отримують нове знання.

Усвідомлення та осмислення абстрактних об’єктів через форми абстрактного мислення називається рефлексією (від лат. reβexio - відображення).

1.1.3.