Виводи узагальнюючої індукції

Виводи узагальнюючої індукції поділяються на повну та неповну індукцію.

Повна індукція - це індуктивний вивід, в якому на підставі наявності ознаки в кожного предмета певного класу роблять висновок про її наявність у всього класу предметів.

Приклад:

>

Схема повної індукції:

Неповна індукція - це індуктивний вивід, в якому на підставі наявності ознаки у частини предметів певного класу роблять висновок про її наявність у всього класу предметів.

Приклад:

Схема неповної індукції:

200

Розрізняють два види неповної індукції:

- індукцію шляхом переліку або популярну індукцію та

- індукцію шляхом відбору або наукову індукцію.

Популярна індукція - це індуктивний вивід, в якому шляхом переліку встановлюють наявність ознаки в деяких предметів певного класу і на цій підставі роблять висновок про її наявність у всього класу предметів. Узагальнення у популярній індукції, як правило, робиться на підставі випадкових фактів, тому існує реальна небезпека хибного висновку.

Донедавна істинність цього висновку не викликала сумнівів - до появи нової гри регбі, де м’яч прибрав зовсім незвичну форму довгастої дині.

Наукова індукція - це індуктивний вивід, в якому висновок роблять на підставі відбору необхідних та виключення випадкових обставин.

Приклад:

Важливе місце у науковій індукції посідають методи встановлення причинних зв’язків.

- метод єдиної схожості. Його визначення: якщо обставина А постійно передує появі явища а, натомість інші обставини змінюються, то вона, ймовірно, і є причиною цього явища.

Схема методу:

- метод єдиної різниці. Його визначення: якщо обставина А має місце тоді, коли виникає явище а і зникає, коли цього явища немає, а всі інші обставини залишаються незмінними, то обставина А, імовірно, є причиною явища а.

Схема методу:

- об’єднаний метод схожості та різниці. Його визначення: якшо два чи більше випадків, коли виникає явище а, схожі лише за од­нією обставиною А, і водночас два чи більше випадків, коли явище а не виникає, відрізняються від попередніх лише тим, що в них відсутня обставина а, то вона, ймовірно, і є причиною явища а.

Схема методу:

- метод супровідних змін. Його визначення: якщо зі зміною обставини А змінюється явище а, а інші обставини при цьому залишаються незмінними, то, ймовірно, що обставина А є причиною явища а.

- метод залишків. Його визначення: якщо складні обставини зумовлюють складне явище і відомо, що частина обставин викликає певну частину цього явища, то ті обставини, що залишилися, викликають частину явища, що залишилося.

Схемаметоду:

Помилки, що виникають при неправильному застосуванні індуктивного методу:

- поспішне узагальнення - помилка, суть якої полягає в тому, що у засновках не взято до уваги усі обставини, які є причиною досліджуваного явища;

- узагальнення без достатньої підстави - помилка, якої припускаються, коли узагальнюють за випадковими, нетиповими, індивідуальними ознаками при неоднорідності явищ і предметів, які досліджуються;

- прийняття простої послідовності дій за причинний зв’язок - помилка, яка полягає в тому, що звичайна послідовність, що інколи повторюється, якихось явищ у часі сприймається як їх причинний зв’язок, а насправді послідовність явищ у часі може не виявляти причинної зумовленості.

Основні вимоги, що визначають правильність та об’єктивну обґрунтованість індуктивного методу:

- індуктивне узагальнення правильне лише тоді, коли воно ведеться за суттєвими ознаками;

- індуктивне узагальнення поширюється лише на об’єктивно схожі предмети.

4.4.3.