Виникнення багатозначної логіки можна було б порівняти (за своєю епохальністю) хіба що із появою неевклі- дової геометрії.
Тому що був зроблений напад на «святу святих», принцип класичної логіки: «Кожне висловлювання або істинне, або хибне» (так само, як у свій час був зроблений замах на V постулат геометрії Евкліда).
Сумніви відносно принципу двозначності мали підгрунт- тя, оскільки постійно викликали труднощі при оцінці значень істинності висловлювань про майбутні події, висловлювань, у яких не зазначався час чи місце подій, висловлювань, які отримували при умові взаємовиключаю- чих дослідів тощо.
У загальних рисах розвиток багатозначної логіки здійснюється за трьома основними напрямками:
а) розробка власного апарату багатозначної логіки;
б) застосування засобів багатозначної логіки для вирішення задач конкретних наукових досліджень;
в) розробка загальної теорії багатозначної логіки, яка передбачає типологію систем багатозначної логіки, характеристику її суттєвих ознак, прогнозування основних тенденцій розвитку багатозначної логіки.
Дамо дефініцію багатозначної логіки:
«Б а г а т о з н а ч н а л о г і к а — це сукупність логічних числень, у яких висловлюванням приписується більше двох істинністних значень».
З цього визначення випливає, що традиційні оцінки «істинно» або «хибно» є лише окремими випадками значень, які вводить багатозначна логіка для оцінювання висловлювань.
1.