§ 3. Види імен
У логіці виділяють різні види імен. По-перше, в залежності від кількісної характеристики денотату всі імена поділяють на загальні, одиничні та пусті.
Одиничне ім’я — це ім’я, денотатом якого є один предмет.
Наприклад, імена “Арістотель”, “найвиша гора планети Земля”, “автор роману “Сонячна машина”, “Київський університет імені Тараса Шевченка” є одиничними іменами.Загальне ім'я — це ім'я, денотатом якого є клас (мно- иа) однорідних предметів. Наприклад, “місто”, “універ- итет”, “студент”, “людина”, “кафедра логіки”.
Пусте ім’я — це ім’я, у якого відсутній денотат (тобто не існує предмету, який би позначався даним іменем). Пусте ім’я має лише смисл. Приклади пустих імен: “басаврюк”, “міст через Атлантичний океан”, “злочинець, що не скоїв злочину”.
Пустота імені може зумовлюватись різними обставинами. По-перше — можливістю фіксації деяким іменем логічно несумісних ознак. Наприклад: “паралельні лінії, які не перетинаються на площині і які, одночасно, перетинаються на ній”, “круглий квадрат”, “вічний двигун” і т. ін. Такі імена можна кваліфікувати як логічно пусті.
По-друге, ім'я може бути пустим, якщо воно суперечить законам природи. Наприклад: “кентавр”, “русалка”, “басаврюк” і т. ін. Такі імена можна кваліфікувати як фактично пусті.
Використання пустих імен може спричинювати помилки і суперечності в міркуваннях. Наприклад, ім'я “теперішній король Франції” повинно позначати деяку людину, про яку можна щось стверджувати. Нехай таким
твердженням буде: “Теперішній король Франції є лисим”. Для того, щоб встановити істинність цього висловлювання необхідно знайти такого француза, який був би королем Франції і був лисим. Але такої людини відшукати неможливо. Якщо це так, то можливо зробити висновок шодо хибності нашого твердження. Але тоді твердження “Невірно, шо теперішній король Франції є лисим” повинно бути істинним.
Однак, звернувшись до класу всіх нелисих французів,ми, знову-таки, не зможемо відшукати потрібну нам людину — короля Франції. Це примушує нас погодитись із ситуацією одночасної хибності двох тверджень, що суперечать одне одному. Але така ситуація неможлива з погляду на вимоги одного з основних законів логіки — закону виключеного третього.сЛ Друга класифікація імен поділяє імена на конкретні ja, a6cτpaκmi. Підставою такого поділу є тип денотату імені.
Конкретне ім’я — це ім’яь що позначає окремі предмети (речі, процеси, явища). Його денотатом, відповідно, виступає якийсь предмет, або клас предметів.
Абстрактне ім'я — це ім’я, що позначає властивість предмета або'вїдношення між предметами. Його денотатом, відповідно, виступають властивості предметів, або відношення між ними. Наприклад, ім'я “білий предмет” є конкретним, бо воно позначає будь-які біді предмети: сніг, цукор, папір, тканину і т. ін. А ім'я “білість” (“білизна”) буде абстрактним іменем, бо воно позначає певну властивість предметів “бути білим”: білість снігу, білість цукру, білість паперу, білість тканини і т. ін.
Поділ імен на абстрактні та конкретні ніколи породжує логічну помилку гіпостазування, яка полягає в оп- редмеченні абстрактних сутностей, у приписуванні їм реального, предметного існування. Цю помилку, наприклад, здійснює той, хто вважає, що поруч із здоровими і хворими людьми в реальному світі існують ще й такі реальні речі, як “здоров’я” і “хвороба”. Помилка полягає в намаганні відшукати в реальному світі деяку річ, яка відповідала б абстрактному імені.