<<
>>

§2. Уявлення про логіку висловлювань (пропозиційну логіку)

Логіка висловлювань (пропозиційна логіка) — це розділ сучасної логіки, який досліджує відношення між дескриптивними висловлюваннями, шо входять до складу деякого міркування. Характерними ознаками логіки ви­словлювань є:

1) Вона розглядає лише дескриптивні висловлювання;

2) Внутрішню структуру дескриптивних висловлювань не беруть до уваги;

3) Логіка висловлювань абстрагується від смислового значення висловлювання.

її цікавить тільки предметне значення висловлювання, тобто його денотат. Це призво­дить до того, що предметом аналізу стають такі вислов­лювання, які з точки зору здорового глузду не мають ніякого смислу. Наприклад, “Якщо крокодили плавають у воді, то учні складають іспити” або “Київ стоїть на Дніпрі і листа відправлено” та інші.

4) Логіка висловлювань є двозначною логікою, кож­ному висловлюванню ставлять у відповідність “істина” або “хиба” як деякі абстрактні об’єкти, шо є логічними значеннями або значеннями істинності висловлювань.

Мова лопки висловлювань має в своєму розпоряд­женні певні знакові засоби, за допомогою яких можливо здійснювати “переклад” міркувань природної мови на мову логіки висловлювань з метою їх подальшого логічного аналізу. Такими знаковими засобами є

1) пропозиційні змінні — знаки для позначення про­стих речень природної мови (А, В. C...Al. Bl, C1 ) Кож­ний такий знак є простим висловлюванням;

2) знаки логічних сполучників — знаки, які викону­ють схожу (хоча і не тотожну) функцію, що і граматичні сполучники: пов’язують декілька простих висловлювань і створюють складне висловлювання До їх числа належать:

Таким чином, знаки пропозинійних змінних, логічних сполучників і технічні знаки задають алфавіт логіки ви­словлювань.

Визначення формули логіки висловлювань:

1) будь-яка пропозиційна змінна є формулою логіки висловлювань;

Для того, щоб здійснити “переклад” деякого виразу природної мови на мову пропозиційної логіки необхідно:

— виділити всі прості речення природної мови і по­значити їх відповідними пропозииійними змінними;

— встановити граматичні сполучники, що зустрічаються у міркуванні і які пов’язують прості речен­ня природної мови у складні речення.

Після цього не­обхідно позначити ці сполучники відповідними символа­ми логічних сполучників;

— записати у символічній формі аналізований вираз. Розглянемо декілька прикладів такого “перекладу”. Приклад 1

“Іде дощ і віє вітер”.

Приклад II

“Невірно, що йде дощ і віє вітер”.

Приклад III

“Якщо ми поїдемо на море, »^бо візьмемо палатку і підемо в гори, то ми будемо задоволені канікулами*.

Приклад IV ‘

“Автоматично скласти залік з логіки можливо Доді і тільки тоді, коли будуть зараховані відповідні письмові роботи”.

Приклад V

“Якщо Платон був у Єгипті і бачив там піраміди, то вони Дого дуже зацікавили, або. якщо хтось привернув до них його увагу і пояснив їх будову, то вони могли спра­вити на нього незабутнє враження”.'

Наведені приклади засвідчують, що складні вислов­лювання пропозиційної логіки створюють з простих ви­словлювань за допомогою логічних сполучників.

<< | >>
Источник: Хоменко І. В., Алексюк І. А.. Основи логіки: Підручник для студентів вищих навчальних педагогічних закладів. — К. : Золоті ворота,1996. — 256 с. — (Трансформація гумані­тарної освіти в Україні).. 1996

Еще по теме §2. Уявлення про логіку висловлювань (пропозиційну логіку):