§2. Уявлення про логіку висловлювань (пропозиційну логіку)
Логіка висловлювань (пропозиційна логіка) — це розділ сучасної логіки, який досліджує відношення між дескриптивними висловлюваннями, шо входять до складу деякого міркування. Характерними ознаками логіки висловлювань є:
1) Вона розглядає лише дескриптивні висловлювання;
2) Внутрішню структуру дескриптивних висловлювань не беруть до уваги;
3) Логіка висловлювань абстрагується від смислового значення висловлювання.
її цікавить тільки предметне значення висловлювання, тобто його денотат. Це призводить до того, що предметом аналізу стають такі висловлювання, які з точки зору здорового глузду не мають ніякого смислу. Наприклад, “Якщо крокодили плавають у воді, то учні складають іспити” або “Київ стоїть на Дніпрі і листа відправлено” та інші.4) Логіка висловлювань є двозначною логікою, кожному висловлюванню ставлять у відповідність “істина” або “хиба” як деякі абстрактні об’єкти, шо є логічними значеннями або значеннями істинності висловлювань.
Мова лопки висловлювань має в своєму розпорядженні певні знакові засоби, за допомогою яких можливо здійснювати “переклад” міркувань природної мови на мову логіки висловлювань з метою їх подальшого логічного аналізу. Такими знаковими засобами є
1) пропозиційні змінні — знаки для позначення простих речень природної мови (А, В. C...Al. Bl, C1 ) Кожний такий знак є простим висловлюванням;
2) знаки логічних сполучників — знаки, які виконують схожу (хоча і не тотожну) функцію, що і граматичні сполучники: пов’язують декілька простих висловлювань і створюють складне висловлювання До їх числа належать:
Таким чином, знаки пропозинійних змінних, логічних сполучників і технічні знаки задають алфавіт логіки висловлювань.
Визначення формули логіки висловлювань:
1) будь-яка пропозиційна змінна є формулою логіки висловлювань; 
Для того, щоб здійснити “переклад” деякого виразу природної мови на мову пропозиційної логіки необхідно:
— виділити всі прості речення природної мови і позначити їх відповідними пропозииійними змінними;
— встановити граматичні сполучники, що зустрічаються у міркуванні і які пов’язують прості речення природної мови у складні речення.
Після цього необхідно позначити ці сполучники відповідними символами логічних сполучників;— записати у символічній формі аналізований вираз. Розглянемо декілька прикладів такого “перекладу”. Приклад 1
“Іде дощ і віє вітер”.
Приклад II
“Невірно, що йде дощ і віє вітер”.
Приклад III
“Якщо ми поїдемо на море, »^бо візьмемо палатку і підемо в гори, то ми будемо задоволені канікулами*.
Приклад IV ‘
“Автоматично скласти залік з логіки можливо Доді і тільки тоді, коли будуть зараховані відповідні письмові роботи”.
Приклад V
“Якщо Платон був у Єгипті і бачив там піраміди, то вони Дого дуже зацікавили, або. якщо хтось привернув до них його увагу і пояснив їх будову, то вони могли справити на нього незабутнє враження”.'
Наведені приклади засвідчують, що складні висловлювання пропозиційної логіки створюють з простих висловлювань за допомогою логічних сполучників.