Тести
Модальна логіка
1. Модальна логіка - це:
а) філософська логіка;
б) математична логіка;
в) атрибутивна логіка.
2. Модальна логіка вивчає:
а) модальності уяви, дійсності;
б) модальності дійсності, мовлення;
в) модальності мовлення та уяви.
3. Абсолютна модальність - це:
а) оцінка деяких пар об’єктів;
б) оцінка властивостей об’єкта;
в) оцінка відношення між об’єктами.
4. Порівнювана модальність - це:
а) оцінка окремих об’єктів;
б) оцінка відношення між об’єктами;
в) оцінка властивостей об’єкта.
5. Системи модальної логіки поділяються на:
а) атрибутивні та реляційні;
б) пропозиційні та квантифіковані;
в) атрибутивні та пропозиційні.
6. Канонічними модальними логіками вважаються:
а) девіантна, полівалентна, алетична;
б) девіантна, дсонтична, епістемічна;
в) деонтична, темпоральна, алетична.
7. Модальне висловлювання - це висловлювання:
а) із основною інформацією;
б) із додатковою інформацією;
в) із основною та додатковою інформацією.
8. Можливі світи - це:
а) світи, кожен з яких подібний на усі інші;
б) світи, кожен з яких відрізняється від усіх інших;
в) світи, деякі з яких схожі на інші, а деякі відрізняються від них.
9. Між можливими світами існує відношення:
а) перехресності;
б) протилежності;
в) досяжності.
10. Дійсний світ - це:
а) можливий світ;
б) необхідний світ;
в) випадковий світ.
Алетичиа пропозиційна логіка
1. Алетичиа логіка - це:
а) логіка істини;
б) логіка знання;
в) логіка норм.
2. До складу атлетичних висловлювань входять модальності:
а) необхідно, можливо, випадково;
б) необхідно, доведено, спростовано;
в) можливо, випадково, дозволено.
3. Алетичні модальності бувають:
а) онтологічними;
б) гносеологічними;
в) аксіологічними.
4. Головними алетичними модальностями вважаються модальності:
а) необхідності, імовірності, випадковості;
б) можливості, випадковості, дійсності;
в) випадковості, можливості, необхідності.
5. До алетичних висловлювань із логічними модальностями належать:
а) описові висловлювання;
б) проблематичні висловлювання;
в) імовірнісні висловлювання.
6. До алетичних висловлювань із онтологічними модальностями належать:
а) висловлювання випадковості;
б) висловлювання дійсності;
в) висловлювання імовірності.
7. Семантика алетичної логіки може бути:
а) таблично-істинісною, аналітико-табличною, функціонально-числовою;
б) функціонально-числовою, можливих світів, аналітико-табличною;
в) можливих світів, таблично-істинісною, функціонально-числовою.
8. Функціонально-числова семантика базується на принципі:
а) двозначності;
б) тризначності;
в) багатозначності.
9. Алетичними модальними численнями є:
а) система К, система Т, система S3, система S4;
б) система К, система Т, система S3, система S6;
в) система К, система Т, система S4, система S3.
10. Головними законами алетичної пропозиційної логіки вважаються.
а) усе необхідне є реальним, усс необхідне є дійним, усе можливе є проблематичним;
б) усе необхідне є реальним, усе реальне є можливим, усе необхідне є можливим;
в) усе реальне є необхідним, усе можливе є дійсним, усе випадкове є можливим.
Темпоральна пропозиційна логіка
1. До складу темпоральних висловлювань входять модальності:
а) знаю, що буде; сумніваюсь, що буде; вірю, що буде;
б) необхідно буде, можливо буде, випадково буде;
в) завжди було, завжди буде, було, буде.
2. Абсолютними темпоральними модальностями є поняття:
а) було, є, буде;
б) раніше, одночасно, пізніше;
в) сьогодні, завтра, пізніше.
3. Порівнюваними темпоральними модальностями є поняття:
а) завжди було, завжди буде, завжди є;
б) було, є, буде;
в) раніше, одночасно, пізніше.
4. Вісь орієнтації у темпоральній пропозиційній логіці може бути:
а) об’єктивною;
б) суб’єктною;
в) інтсрсуб’єктною.
5. Ряд А - це часовий простір з оцінками:
а) минуле, теперішнє, майбутнє;
б) було, є, буде;
в) сьогодні, завтра, пізніше.
6. Ряд В - це часовий простір з оцінками:
а) вчора, сьогодні, завтра;
б) сьогодні, завтра, пізніше;
в) раніше, одночасно, пізніше.
7. Аналогом поняття «можливий світ» у темпоральній пропози- ційній логіці є:
а) опис стану;
б) момент часу;
в) момент істини.
8. Часовими структурами t:
а) лінійний час із розгалуженням у теперішньому;
б) лінійний час із розгалуженням у майбутньому;
в) лінійний час із розгалуженням у теперішньому і майбутньому.
9. Часовий ряд - це:
а) часовий простір із об’єктною віссю орієнтації;
б) часовий простір із суб’єктною віссю орієнтації;
в) часовий простір із інтерсуб’єктною віссю орієнтації.
10. Часова координація - це:
а) співставлений частин подій на підставі відношень: «раніше», «пізніше», «одночасно»;
б) співставлення частин подій на підставі відношень: «минуле», «майбутнє», «теперішнє»;
в) співставлення частин подій на підставі відношень: «вчора», «сьогодні», «завтра».
Епістемічна пропозиційна логіка
1. Епістемічна логіка - це:
а) логіка обгрунтування і переконання;
б) логіка знання і переконання;
в) логіка віри і переконання.
2. Видами епістемічних логік є:
а) логіка переконання;
б) логіка обгрунтування;
в) логіка істини.
3. Варіантами логіки знання є:
а) логіка аргументації;
б) логіка доведення;
в) логіка обгрунтування.
4. До складу епістемічних логік входять модальності:
а) знаю, вірю, сумніваюсь;
б) спростовано, необхідно, можливо;
в) дозволено, заборонено, байдуже.
5. Головними епістемічними модальностями вважаються:
а) переконання, обґрунтованість, сумнів;
б) віра, невіра, незнання;
в) знання, дозвіл, заборона.
6. Пропозиційне настановлення - це:
а) відношення між суб’єктом висловлювання і змістом висловлювання;
б) відношення між об’єктом і суб’єктом висловлювання;
в) відношення між предметним і смисловим значенням висловлювання.
7. Епістемічно можливий світ - це:
а) фрагмент фактично можливого світу;
б) фрагмент логічно можливого світу;
в) фрагмент реально можливого світу.
8. Епістемічно можливий світ має такі значення:
а) стан знання інтелектуального суб’єкта, епістемічно уявні світи, епістемічні альтернативи;
б) стан знання ідеально розумного суб’єкта, епістемічно уявні світи, епістемічні альтернативи;
в) стан знання реального суб’єкта пізнання, епістемічно уявні світи, епістемічні альтернативи.
9. Головні аксіоми епістемічної пропозиційної логіки виражають:
а) рефлексію інтелектуального суб’єкта про своє знання стосовно певного об’єкта;
б) рефлексію реального суб’єкта пізнання про своє знання стосовно певного об’єкта;
в) рефлексію ідеально розумного суб’єкта про своє знання стосовно певного об’єкта.
10. Числення в епістемічній пропозиційній логіці може бути:
а) пропозиційним численням мінімальної логіки знання і переконання;
б) пропозиційним численням мінімальної логіки віри і переконання;
в) пропозиційним численням мінімальної логіки сумніву і переконання.
Деонтична пропозиційна логіка
1. Деонтична логіка - це:
а) логіка істини;
б) логіка переконання;
в) логіка норм.
2. Деонтичне висловлювання описує:
а) правило поведінки;
б) фактичну ситуацію;
в) проблемну ситуацію.
3. До складу деонтичних висловлювань входять модальності:
а) дозволено, заборонено, обов’язково;
б) необхідно, можливо, випадково;
в) спростовано, доведено, ймовірно.
4. Структура норми містить такі елементи:
а) характер, зміст, обсяг, суб’єкт;
б) характер, зміст, суб’єкт, об’єкт;
в) характер, зміст, умови застосування, суб’єкт.
5. До норм зараховують:
а) правила, команди, власне норми;
б) дозволи, накази, моральні норми;
в) вимоги, команди, правові норми.
6. При оцінці деонтичних висловлювань застосовують терміни:
а) істинно, хибно;
б) виконувано, невиконувано;
в) правильно, неправильно.
7. За деонтичним висловлюванням вбачають два фактори:
а) наказовий, описовий;
б) дозвільний, описовий;
в) забороняючий, описовий.
8. Серед деонтичних висловлювань виокремлюють:
а) висловлювання про право і обов’язок;
б) висловлювання про право і порядок;
в) висловлювання про обов’язок і перевагу.
9. Деонтичний світ - це:
а) можлива реальність;
б) бажана реальність;
в) уявлювальна реальність.
10. У логіці санкцій модальність «обов’язково» означає:
а) санкцію, штраф;
б) санкцію, норму;
в) санкцію, логіко-нормативне випливання.
Логіка науки
1. Логіка науки - це:
а) теорія загальної логіки;
б) загальна теорія науки;
в) теорія раціонального пізнання.
2. Факт - це:
а) загальне;
б) одиничне;
в) особливе.
3. Факт в онтології - це те, що:
а) реальне;
б) віртуальне;
в) нейтральне.
4. Факт у гносеології - це те, що:
а) абстрактне;
б) конкретне;
в) істинне.
5. Теорія - це:
а) узагальнене знання;
б) систематизоване знання;
в) найбільш розвинена форма знання.
6. Концепція - це:
а) система понять, яка описує те чи інше явище;
б) система понять, яка виражає певний спосіб розуміння явища;
в) система понять, яка утворює певну теорію.
7. Гіпотеза - це:
а) імовірнісне твердження;
б) тимчасове твердження;
в) остаточне твердження.
8. Абдукція - це:
а) метод пошуку гіпотез;
б) метод підтвердження гіпотез;
в) метод спростування гіпотез.
9. Пояснення містить:
а) дефінієндум;
б) скспланандум;
в) дефінієнс.
10. Пояснення буває:
а) раціональним;
б) схематичним;
в) каузальним.
Логіка тексту
1. Логіка тексту - це:
а) спосіб подання тексту;
б) структура тексту;
в) засоби виразу змісту тексту.
2. Текстом вважається:
а) закодоване у знаково-символічній формі знання;
б) декодовані структури смислу певної мови;
в) скінчена сукупність висловлювань, записаних природною чи штучною мовою.
3. Тексти бувають:
а) усні, письмові;
б) електронні, неелектронні;
в) письмові, електронні.
4. Логічна структура тексту складена із:
а) смислу, реми;
б) реми, теми;
в) теми, смислу.
5. До основних властивостей тексту належать:
а) послідовність, зв’язаність;
б) зв’язаність, цілісність;
в) цілісність, послідовність.
6. Тексти-конс гатації поділяються на:
а) розповіді, описи;
б) описи, міркування;
в) розповіді, міркування.
7. Тексти-аргументації бувають:
а) дедуктивно побудованими;
б) абдуктивно побудованими;
в) традуктивно побудованими.
8. Засвоєння тексту здійснюється з метою:
а) розуміння смислу тексту;
б) визначення концептів тексту;
в) прийняття рішення.
9. Розуміння тексту спрямоване на:
а) ознайомлення із текстом;
б) розв’язання певної проблеми;
в) занурення у сутність тексту.
10. Стратегіями розуміння тексту є:
а) ієрархія;
б) ризома;
в) матриця.
Логіка дискурсу
1. Логіка дискурсу - це:
а) конструювання основних схем раціональності;
б) реконструкція основних схем раціональності;
в) деконструкція основних схем раціональності.
2. Дискурс - це:
а) мовна гра;
б) метамовна гра;
в) мовна практика.
3. Наратив-це:
а) мовна дія;
б) розповідь;
в) процес розповіді.
4. До основних схем раціональності зараховують:
а) ієрархічну;
б) ризомну;
в) ігрову.
5. Дискурс-аналіз - це:
а) спосіб реперезентації світу та його частин;
б) метод дослідження мовної комунікації;
в) виявлення спільної платформи різноманітних дискурсів.
6. Дискурс-аналітичними стратегіями є:
а) розрізнення;
б) заміщення;
в) характеристика.
7. історична нарація - це:
а) минуле саме по собі;
б) минуле для нас;
в) минуле для інших.
8. Наративні субстанції - це:
а) категорії;
б) концепти;
в) речі.
9. Типами наративних субстанцій є:
а) екстснційний;
б) скстенціональний;
в) інтенціональний.
10. Наративний універсум - це:
а) дійсний світ;
б) можливий світ;
в) монада.
Логіка ди
1. Логіка дії - це:
а) раціональна модель мовної дії;
б) раціональна модель практичної дії;
в) раціональна модель логічної дії.
2. Логіка дії досліджує:
а) внутрішній аспект дії;
б) зовнішній аспект дії;
в) перехід від внутрішнього до зовнішнього аспекту дії.
3. У рамках логіки дії розробляється:
а) дескриптивна модель дії;
б) прескриптивна модель дії;
в) неформальна модель дії.
4. Найпростішою логічною теорією дії є:
а) логіка соціальної дії;
б) логіка когнітивної дії;
в) логіка індивідуальної дії.
5. Практичне міркування - це:
а) повсякденне міркування;
б) ненаукове міркування;
в) наукове міркування.
6. Метою практичного міркування є :
а) обґрунтування віри;
б) обґрунтування обов’язку;
в) обгрунтування діяльності.
7. Ситуація-це:
а) процес;
б) альтернатива;
в) контекст.
8. Типами ситуацій є:
а) подія;
б) дія;
в) недія.
9. Логіка спрямованості досліджує:
а) поставання;
б) виникнення;
в) мінливість.
10. При аналізі дій враховують:
а) загальні дії;
б) індивідуальні дії;
в) колективні дії.
Логіка продуктивної дії
1. Логіка продуктивної дії - це:
а) розділ практичної логіки;
б) розділ прикладної логіки;
в) розділ евристичної логіки.
2. Типами поведінки людей вважаються:
а) формальна поведінка;
б) реальна поведінка;
в) нестандартна поведінка.
3. Предметним полем дослідження логіки продуктивної дії є:
а) сфера перетину формальної і неформальної поведінки;
б) сфера перетину реальної і формальної поведінки;
в) сфера перетину формальної і антиформальної поведінки.
4. Загальна формула продуктивної діяльності - це:
а) мета - засіб - результат;
б) мета - спосіб - результат;
в) мета - шлях - результат.
5. Продуктивне мислення - це:
а) процес розв’язання задач і проблем, який пов’язаний із творчістю;
б) практична діяльність, яка пов’язана зі створенням нових речей;
в) теоретична і практична діяльність в ситуації невизначеності.
6. Раціональною процедурою активізації продуктивного мислення вважається:
а) метод спроб і помилок;
б) метод мозкового штурму;
в) метод трампліна-бар’єра.
7. Різновидом мозкового штурму є:
а) прямий мозковий штурм;
б) обернений мозковий штурм;
в) потрійний мозковий штурм.
8. Психологічною методикою активізації продуктивного мислення вважається.
а) контрольний список;
б) матриці взаємодії;
в) синектика.
9. Комбінованими психологічними методиками активізації продуктивного мислення вважаються:
а) метод колективного блокнота;
б) метод музейного експерименту;
в) метод музейного каталогу.
10. Для організації продуктивної діяльності застосовують таку модель:
а) «трансформатор»;
б) «генератор»;
в) «ескалатор».
Логіка соціальної дії
1. Логіка соціальної дії - це:
а) дослідження структури соціальної дії;
б) вивчення структури колективної дії;
в) аналіз структури соціальної поведінки.
2. Соціальні дії бувають:
а) звичайними;
б) раціональними;
в) цілераціональними.
3. Структура соціальної комунікації складена із:
а) мети комунікації;
б) засобу комунікації;
в) суб’єкта комунікації.
4. Соціальні комунікації бувають:
а) вербальними;
б) напіввербальними;
в) неформалізованими.
5. Імператив описує:
а) схему дії;
б) схему взаємодії;
в) схему поведінки.
6. Імператив оцінюється як:
а) істинний або хибний;
б) коректний або некоректний;
в) доцільний або недоцільний.
7. Запитання - це вимога:
а) відповіді;
б) повідомлення;
в) дії.
8. Запитання оцінюються як:
а) логічно коректні;
б) фактично коректні;
в) фактично некоректні.
9. Основними стратегіями у логіці гри є:
а) о питу вальна;
б) дедуктивна;
в) індуктивна.
10. У грі дозволені такі типи ходів;
а) дедуктивні;
б) індуктивні;
в) дефінітивні.
Логіка соціальної взаємодії
1. Логіка соціальної взаємодії - це:
а) дослідження структури колективної взаємодії;
б) вивчення інваріантів масової поведінки;
в) аналіз значень елементів соціальної взаємодії.
2. До основних типів соціальної взаємодії належать:
а) вимога;
б) прохання;
в) заподіяння.
3. Специфіка соціальної дії полягає в її:
а) раціональності;
б) волюнтаристичності;
в) несимволічності.
4. Пояснення раціональної взаємодії індивідів в логіці соціальної взаємодії базується на:
а) принципі інтегративносгі;
б) принципі нормативності;
в) принципі ідеальності.
5. Пояснення раціональної взаємодії індивідів у теоретичній соціології базується на:
а) принципі нормативності;
б) принципі обґрунтованості;
в) принципі нсідеальності.
6. Міркування за замовчуванням — це:
а) виведення висновку після розгляду контрприкладу;
б) виведення висновку після перевірки інформації;
в) виведення першого можливого висновку.
7. Міркування, що модифікується - це:
а) таке відношення виведення, коли його висновки виконуються не в усіх моделях для засновків;
б) таке відношення виведення, коли його висновки виконуються в усіх моделях для засновків;
в) таке відношення виведення, коли його висновки виконуються в одній моделі для засновків.
8. Для аналізу міркувань за замовчуванням побудована:
а) логіка типового;
б) неформальна логіка;
в) немонотонна логіка.
9. Для аналізу міркувань, що модифікуються побудована:
а) модальна логіка;
б) немонотонна логіка;
в) логіка типового.
10. У логіці норм, заснованій на логічній теорії соціальної взаємодії норми поділяються на:
а) групові — загальні;
б) індивідуальні - часткові;
в) особливі - загальні.
Логіка конфлікту
1. Логіка конфлікту - це.
а) логічний аналіз соціальної взаємодії;
б) логічне моделювання конфлікту;
в) менеджмент колективної взаємодії.
2. Конфлікт - цс:
а) протистояння ідей;
б) розходження інтересів;
в) несумісність переконань.
3. Метаконфлікт - це:
а) ускладнення конфліктної ситуації;
б) спрощення конфліктної ситуації;
в) зрівноваження конфліктної ситуації.
4. Інцидент-це:
а) протистояння;
б) непорозуміння;
в) взаєморозуміння.
5. Динаміка конфлікту - цс:
а) виникнення відносин між учасниками конфлікту;
б) зникнення відносин між учасниками конфлікту;
в) зміна відносин між учасниками конфлікту.
6. Ескалація конфлікту - це:
а) посилення напруженості між учасниками конфлікту;
б) зникнення напруженості між учасниками конфлікту;
в) послаблення напруженості між учасниками конфлікту.
7. До моделей ескалації конфлікту належать:
а) агресивно-оборонна модель;
б) оборонно-агресивна модель;
в) структурно-спіральна модель.
8. Реверсія конфлікту - це:
а) перехід конфлікту на наступну стадію;
б) повернення конфлікту на попередню стадію;
в) взаємоперехід конфлікту з наступної стадії на попередню, і навпаки.
9. Теоретичними моделями конфлікту є:
а) ймовірнісно-ігрова модель;
б) динамічно-драматична модель;
в) структурно-ігрова модель.
10. Типами інтегративних рішень є:
а) узгодження послуг;
б) обмеження інтересів;
в) зниження витрат.
Підсумкові тести
1. Алетична логіка досліджує модальності:
а) необхідно, можливо, випадково;
б) необхідно, спростовано, доведено;
в) можливо, випадково, дозволено;
г) необхідно, ймовірно, буде.
2. Законами алетичної логіки є твердження:
а) усе можливе є випадковим;
б) усе реальне є необхідним;
в) усе необхідне є можливим;
г) усе випадкове є реальним.
3. Темпоральна логіка вивчає модальності:
а) сумніваюся, що було; знаю, що буде; вірю, що буде;
б) було, завжди було, буде, завжди буде;
в) дозволено, що є; заборонено, що було; обов’язково те, що буде;
г) необхідно буде, можливо буде, випадково буде.
4. Часовий ряд А - це оцінки:
а) раніше, згодом, пізніше;
б) раніше, одночасно, пізніше;
в) колишнє, теперішнє, майбутнє;
г) минуле, теперішнє, майбутнє.
5. Часовий ряд В - це оцінки:
а) раніше, нині, пізніше;
б) раніше, пізніше, згодом;
в) раніше, одночасно, пізніше;
г) раніше, завтра, пізніше.
6. Епістемічна логіка досліджує модальності:
а) знаю, вірю, сумніваюсь;
б) знаю, вірю, можемо;
в) ймовірно, дозволено, заборонено;
г) знаю, то було; є; вірю, що буде.
7. Складовою епістемічної логіки є:
а) логіка сумніву;
б) логіка підозри;
в) логіка віри;
г) логіка невіри.
8. Деонтична логіка вивчає модальності:
а) спростовано, доведено, ймовірно;
б) дозволено, заборонено, обов’язково;
в) було, буде, є;
г) необхідно, можливо, випадково.
9. Норми поділяють на:
а) правила, дозволи, вимоги;
б) правила, команди, накази;
в) правила, команди, інструкції;
г) правила, команди, власне норми.
10. Логіка науки - це:
а) загальна теорія наукового знання;
б) загальна теорія логічного знання;
в) структура наукового пізнання;
г) функції наукового знання.
11. Наукова теорія має такі рівні:
а) об’єктна теорія, суб’єктна теорія;
б) альтернативна теорія, конкуруюча теорія;
в) об’єктна теорія, метатеорія;
г) суб’єктна теорія, постгеорія.
12. Критерієм науковості дедуктивних теорій є:
а) повнота;
б) доповнювальність;
в) верифікованість;
г) фальсифікованість.
13. Критерієм науковості індуктивних теорій є:
а) незалежність;
б) розв’язуваність;
в) доповнювальність;
г) фальсифікованість.
14. Логічиа структура тексту складена із:
а) змісту і обсягу;
б) смислу і номінату;
в) концепту і десигнату;
г) теми і реми.
15. Стратегіями розуміння тесту є:
а) ієрархія;
б) мережа;
в) ризома;
г) синектика.
16. Дискурс відрізняється від наративу:
а) раціонально-прагматичним аспектом;
б) емоційно-інтуїтивним аспектом;
в) лінгвістично-риторичним аспектом;
г) евристично-психологічним аспектом.
17. Практична логіка - це розділ некласичної логіки:
а) де розробляють формальні моделі дій і взаємодій;
б) де досліджуються неформальні моделі дій і взаємодій;
в) у якому вивчаються антиформальні дії і взаємодії;
г) що аналізує метаформальні моделі дій і взаємодій.
18. Практичне міркування - це:
а) повсякденне міркування;
б) філософське міркування;
в) наукове міркування;
г) ненаукове міркування.
19. Мета практичного міркування полягає у:
а) обґрунтуванні знання;
б) обґрунтуванні віри;
в) обгрунтуванні діяльності;
г) обґрунтуванні обов’язку.
20. Логіка дії - це:
а) теорія теоретичних міркувань;
б) теорія практичних міркувань;
в) теорія метатеоретичних міркувань;
г) теорія метапрактичних міркувань.
21. Логіка дії значну увагу приділяє:
а) стану бездіяльності;
б) процесу діяльності;
в) внутрішньому аспекту дії;
г) зовнішньому аспекту дії.
22. Ситуація - це:
а) стан;
б) зміна;
в) процес;
г) контекст.
23. Типами ситуацій є:
а) явище;
б) подія;
в) дія;
г) недія.
24. Логіка спрямованості досліджує:
а) зміни;
б) поставання;
в) виникнення;
г) мінливість.
25. При аналізі дій враховують:
а) загальні дії;
б) індивідуальні дії;
в) примусові дії;
г) притлумлені дії.
26. Типами поведінки є:
а) звичайна поведінка;
б) повсякденна поведінка;
в) реальна поведінка;
г) формальна поведінка.
27. Продуктивне мислення - це діяльність, що пов’язана:
а) із виявленням проблем;
б) із розв’язанням проблем;
в) із створенням ідей;
г) із створенням речей.
28. Раціональними процедурами активізації продуктивного мислення є:
а) метод спроб і помилок;
б) метод мозкового штруму;
в) метод раціональної реконструкції;
г) метод музейного експерименту.
29. Психологічними методиками активізації продуктивного мислення є:
а) морфологічний аналіз;
б) контрольний список;
в) матриці взаємодій;
г) синектика.
30. Соціальні дії бувають:
а) ірраціональними;
б) раціональними;
в) цілераціональними;
г) метараціональними.
31. Імператив описує:
а) схему дії;
б) схему взаємодії;
в) схему вчинку;
г) схему поведінки.
32. Імператив оцінюється як:
а) істинний або хибний;
б) можливий або неможлвивий;
в) доцільний або недоцільний;
г) потрібний або непотрібний.
33. Запитання - це вимога:
а) дії;
б) висловлювання;
в) поведінки;
г) повідомлення.
34. Запитання оцінюються як:
а) доречні або недоречні;
б) доцільні або недоцільні;
в) правильні або неправильні;
г) істинні або хибні.
35. Логічно коректним вважається запитання:
а) на яке можна дати істинну чи хибну відповідь;
б) на яке не можна дати ні істинної, ні хибної відповіді;
в) на яке можна дати правильну чи неправильну відповідь;
г) на яке не можна дати ні правильної, ні неправильної відповіді.
36. Стратегіями гри є:
а) опитувальна;
б) визначувальна;
в) узагальнювальна;
г) неузагальнювальна.
37. До типів соціальної взаємодії належить:
а) вимога;
б) прохання;
в) звернення;
г) повернення.
38. Міркування за замовчуванням - це виведення:
а) першого можливого висновку;
б) невідомого необхідного висновку;
в) висновку після перевірки наявної інформації;
г) висновку після розгляду контрприкладів.
39. Міркування, що модифікується - це відношення виведення:
а) коли висновки виконуються у всіх моделях для засновків;
б) коли висновки виконуються не в усіх моделях для засновків;
в) коли висновки виконуються в окремих моделях для засновків;
г) коли висновки виконуються в одній моделі для засновків.
40. Конфлікт - це:
а) протистояння ідей;
б) боротьба потреб;
в) розходження інтересів;
г) несумісність переконань.