Структурна схема продуктивної діяльності
Структурна схема продуктивної діяльності описується за допомогою понять «проблемна ситуація», «продуктивна діяльність», «проблемний план продуктивної діяльності» та «продуктивне мислення».
Проблемна ситуація - це практична чи пізнавальна ситуація, яка характеризується відсутністю стандартного способу її розв’язання, або неможливістю застосування відомих способів.
У науковому пізнанні розрізняють внутрішні та зовнішні проблемні ситуації.
Внутрішня проблемна ситуація виникає у межах однієї, тієї чи іншої наукової теорії, як конфлікт між її теоретичним та емпіричним рівнями, між концептуальними положеннями та спостережуваними фактами.
Зовнішня проблемна ситуація визначається наявністю конфлікт- тів між теорією та практикою дослідження, появою парадоксальних висновків при порівнянні результатів суміжних галузей пізнання або дотичних наукових теорій.
Внутрішні проблемні ситуації притаманні для природничих наук. У цих науках результати пізнання оформлюються у вигляді наукової теорії як логічно замкненої, закритої системи. Тому для них характерна внутрішня конфліктність, яка вказує на виникнення проблемної ситуації.
Зовнішні проблемні ситуації найчастіше з’являються у соціальних і гуманітарних науках. Це спричинено тим, що соціогуманітарні теорії будуються як відкриті системи. їм притаманні міжконцептуальні порівняння базових парадигм, постулатів та фундаментальних принципів. У такому випадку проблемна ситуація найчастіше є зовнішньою щодо предмета соціокультурного, політичного, економічного чи юридичного інтересу.
Продуктивна діяльність - це діяльність, яка скерована на створення чогось нового або на розв’язання проблеми.
її загальна формула: «Мета - спосіб досягнення — результат». Результатом продуктивної діяльності виступає новий продукт, насамперед у вигляді ідеї.
Специфіка продуктивної діяльності визначається взаємозв’язком трьох компонентів:
1) проблеми (завдання);
2) евристичних методів;
3) інтелекту людини.
У продуктивній діяльності суб’єкт поєднує форми чуттєвого пізнання та форми абстрактного мислення.
Контекст продуктивної діяльності завжди має культурний характер, а логіка продуктивної дії поєднує об’єктивну структуру проблеми, методологічні принципи і методологічний інструментарій, які об’єктивно склалися в суспільстві, з індивідуальними особливостями людини- особистості. Тому аналіз продуктивної діяльності найчастіше здійснюється у проблемному полі філософії, інформаційної технології та психології творчості, що не перетинаються між собою.
Проблемний план продуктивної діяльності - це смисловий план, що пов’язаний із послідовністю формулювання часткових проблем або підпроблем.
Виокремлюють наступні способи формулювання часткових проблем:
1) від вихідної проблеми у зворотному напрямку до деякої проблеми, розв’язок якої вже відомий; тоді проблемний план продуктивної діяльності розвивається через розв’язання часткових проблем, які логічно зв’язані, одна проблема необхідно випливає з іншої;
2) якщо часткова проблема не обумовлена логікою розвитку досліджуваного об’єкта, пошук розв’язку також йде зворотним шляхом, але коректується кінцевою метою дослідження; при цьому проблемний план продуктивної діяльності не завжди розвивається шляхом логічного випливання одних проблем з інших;
3) при самокерованому пошуці часткові проблеми виникають у взаємодії проблем та результатів за схемою: «проблема - результат - нова проблема». Цей механізм дозволяє отримати результати, котрі неможливо передбачити. Й хоча пошук відбувається без наперед складеного плану, тільки із врахуванням загальної орієнтації, пізніше може виявитися, що саме такий шлях був найбільш оптимальним.
Продуктивне мислення - це процес розв’язання задач або проблем, який пов’язаний із творчістю, зі створенням нового, оригінального і корисного.
Головним стимулом продуктивного мислення виступає проблемна ситуація. Продуктивне мислення шляхом переструктурування усталеної структури сприйняття проблемної ситуації й створенням нової структури її сприйняття раптово, моментально розв’язує проблему ситуацію.
При цьому воно послуговується певними універсальними пошуковими стратегіями. В основі стратегії поглиблення дослідження лежить співвідношення сутності та явища. Спочатку сутність постає у вигляді «чорного ящика». Дослідження починається із зовнішнього, доступного спостереженню рівня явища. Нагромадження фактів, їх аналіз сприяє формулюванню закономірності явища на феноменологічному рівні. Далі дослідження скеровується в бік внутрішніх причин та механізмів знайденої закономірності. Завдання дослідника - виявити зв’язок між двома рівнями явища: сутнісним (базисним) й зовнішнім (феноменологічним).Стратегія повноти дослідження орієнтує на більш повне охоплення суттєвих сторін досліджуваного об’єкта: властивостей та якостей, складових частин, структури та функцій. У методологічному плані ця стратегія активізує підходи: кількісний, якісний, структурно-функціональний, системний.
В основі стратегії узагальнення лежить родо-видова схема, яка веде дослідника від окремого явища до формування уявлення про цілий клас явищ. Ця стратегія включає до складу пізнавальних засобів класифікацію, систематизацію та екстраполяцію.
Каузальна стратегія будується на відношенні причини та наслідку. Пошук причини - головний стимул та орієнтир творчого пізнання - базується на розумінні неоднозначності причинно-наслідкових зв’язків, статистичному характері подій; на універсальних категоріях можливості й дійсності, необхідності та випадковості. В ролі пізнавальних засобів ця стратегія пропонує експеримент з наступним індуктивним узагальненням фактів, моделюванням можливостей, міркуванням за схемою «якщо... тоді...».
Описані схеми виконують організуючу роль у процесі відбору вихідної інформації, володіють евристичним потенціалом, формують індивідуальну стратегію продуктивного аналізу проблем.
3.