§ 3. Спростування, його структура і види
Спростування — це процес встановлення хибності або недоведеності деякого положення за допомогою логічних засобів та вже доведених раніше істинних тверджень.
Спростування нерідко тлумачать як різновид аргументації.
Дійсно, спростування має таку саме структуру як і аргументація: 1) теза спростування (твердження, яке потрібно спростувати); 2) аргументи спростування (твердження або факти, за допомогою яких спростовують тезу); 3) демонстрація спростування (логічна форма побудови спростування). Більше того, позаяк з хибності деякого твердження випливає істинність його заперечення, то спростування можна визначити як встановлення хибності вихідного твердження. Наприклад, треба спростувати тезу: “Посередники підвищують кінцеву вартість товарів". Для спростування доведемо протилежне твердження: “Посередники знижують кінцеву вартість товарів". Аргументація буде полягати у наступному: для окремого споживача може виявитися дорожче купувати товари без посередників, адже всі транспортні витрати, витрати на зберігання має сплатити сам споживач А витрати посередника на допоміжні операції і на придбання товару, як гуртового покупця, набагато менші. Отже і кінцева вартість товару у нього менша. Таким чином, доведення положення про те, що “посередники зменшують кінцеву вартість товарів ”, спростовує тезу: “Посередники підвищують кінцеву вартість товарів ”.Загалом можна виділити три способи спростування:
1) спростування тези;
2) спростування аргументів;
3) встановлення неспроможності демонстрації.
Зазначимо, що спростування опонентом аргументів-засновків пропонента, або встановлення опонентом неспроможності демонстрації не завжди засвідчує хибність тези, яку обстоює пропонент. Дійсно, теза може все ж таки залишатись істинною, незважаючи на те, що вона обґрунтовується хибними аргументами або не випливає з деяких аргументів.
Вкажемо і на можливу помилку “неповного спростування". На захист тези висувають низку аргументів. Із сукупності аргументів опонент вибірково спростовує лише декілька, найбільш слабких або таких, що найефективніше спростовуються. На цьому опонент закінчує процедуру спростування і робить І неправомірний висновок про спростування всієї аргументації пропонента в цілому, хоча дуже часто про найбільш суттєве і важливе мова може і не йти.
Найбільш ефективним є спростування за допомогою фактів. Наприклад теза деяких лідерів опозиційних партій про те, що уряд “помаранчевих” веде економіку України до катастрофи спростовувався Кабміном в засобах інформації такими фактами, підтвердженими статистичними даними, як підвищення економічного зростання за останній рік на 4%, підвищення пенсій до рівня прожиткового мінімуму, підвищення допомоги жінкам при народженні! дитини до 8 тисяч гривень, підвищення зарплат робітникам бюджетної сфери, І та іншими фактами.