§ 4. Правила і можливі помилки в ситуаціях аргументацій і спростувань

Аргументуючи чи спростовуючи тезу, важливо дотримуватись певних правил аргументації-доведення і спростування, а також бути обізнаним з найтиповішими можливими помилками, що можуть зустрічатись.

Відповідно до трьох складових частин аргументації і спростування існують три групи правил:

I. Правила щодо тези.

II. Правила щодо аргументів.

III. Правила щодо форми аргументації, або щодо демонстрації.

І. Правила і помилки щодо тези. Правило перше: теза повинна бути сформульована чітко і ясно. Сторони, що сперечаються повинні чітко усвідомлювати, що являє собою предмет суперечки. Нечітко сформульована теза може призвести до логомахії (така суперечка, коли опонент і пропонент не погоджуються один з одним тільки тому, що використовують не уточнені поняття для висловлювання своїх думок, для формулювання тези, яка може, в такому разі, тлумачитись по-різному, в багатьох сенсах; у результаті — сторони будуть сперечатись про різні речі). Дотримання першого правила вимагає:

По-перше, чітко визначити всі двозначні і, можливо, незрозумілі поняття, що складають деяку тезу і переконатись у тому, чи цілком зрозумілою є сформульована теза для сторін, що сперечаються.

По-друге, необхідно уточнити деякі характеристики тези, які так чи інакше пов'язані із більш загальним контекстом. Наприклад, уточнити час і місце, про які йдеться у твердженні, вияснити, чи справді стверджується, що деяка властивість притаманна предмету завжди, чи вона наявна інколи і тільки за певних умов. Важливо уточнити значення таких займенників і прислівників (якщо вони зустрічаються у формулюванні тези), як “ми", “ви”, “вони”, тоді”, “відтепер", “забагато", "замало”, “задовго" і т.д.

З першим правилом щодо тези пов'язані хитрощі, які досить часто зустрічаються під час суперечок:

а) “Вимога надмірного уточнення тези”, тобто вимога пояснювати очевидні речі або цілком зрозумілі висловлювання. Така суперечка може вести До “дурної безкінечності” запитань і відповідей.

б) “Умисне нерозуміння тези”. Опонент може змінювати значення висловлювання пропонента, а разом із цим змінювати сенс тези не на користь пропонента.

Правило друге: теза повинна залишатись незмінною протягом усієї аргументації або спростування. Це правило випливає із вимог закону тотожності. Його порушення призводить до помилки “підміна тези”. Така підміна може здійснюватись як свідомо (коли начебто не відмовляються від тези, удають, що весь час дотримуються її, а насправді змінюють її), так і ненавмисно. У результаті, аргументують (або спростовують) не те, що вимагається; після того, як підмінена теза доведена (або спростована) врешті решт неправомірно висновують, що довели, підтвердили аргументами (або спростували) саме початкову, а не підмінену, тезу.

Можливі помилки, пов'язані з порушенням другого правила щодо тези:

а) “Розширення тези”, або “підміна аргументованої тези тезою більшою за обсягом”. Наприклад, теза: “Деякі депутати не відвідують пленарних засідань” підміняється тезою: “Депутати не відвідують пленарних засідань”.

б) “Звужування тези”, або “підміна тези, що критикується тезою меншою за обсягом”. Наприклад, “Степаненко не сплачує за квартиру" підміняється твердженням: “Степаненко іноді не сплачує за квартиру".

Зазначені помилки можна пояснити, наприклад, так: думка, яку висловлювали із певними застереженнями щодо умов, за яких вона є істинною, підмінюють цією ж думкою, але висловленою “взагалі”, без усіляких застережень і умов. І навпаки: те, що раніше стверджувалось безумовно, пізніше стверджується із певними застереженнями.

Розглянемо дві тези: а) “Всі підприємці - боржники " і б) “Підприємці - боржники".

Якщо пропонент доводить другу тезу, а опонент, сперечаючись, спростовує замість неї першу тезу, то маємо випадок, можливо навмисного, розширення тези з боку опонента.

в) “Спростування не по суті”. Спростовують не суть тези, а деякі неважливі, другорядні деталі, що можуть супроводжувати деяку висловлену думку. Врешті решт, після спростування цих другорядних деталей стверджують про спростування самої тези. Такий відступ від завдань суперечки називають “підміна суттєвого пункту незгоди несуттєвим”.

г) “Втрата тези”. Під час суперечки свідомо “забувають” початкову тезу (і взагалі вихідну тему) і переводять розмову на іншу тему (тобто висувають іншу тезу).

д) “Читання в серцях”. Полягає в тому, що опонент зайнятий не стільки спростуванням висунутої тези, скільки пошуками таємних, прихованих мотивів, які начеб-то спричинились до її (тези) виголошення пропонентом. Опонент вважає, що за умови “поганих” мотивів висловлена пропонентом теза не може бути істинною, або хоча б переконливою. Очевидно, що “читання в серцях” є своєрідним поєднанням помилок “спростування не по суті” і “втрата тези”. Наприклад, журналіст «Української правди» стверджує, що міністр юстиції Роман Зварич немає диплому про вищу освіту і на пресконференції задає Р. Зваричу питання: “Чи маєте ви самі диплом Колумбійського університету?" Замість того, щоб чітко відповісти: “так” чи “ні”, він спростовує висунуте журналістом твердження наступним чином: “Знаєте, є така річ, яка називається політичне кілерство. Явно хтось займається цим зараз, щоб скомпрометувати мене, і я мажу підозрювати, з якою ціллю це робиться. Ось".

є) Суперечку стосовно деякої тези свідомо переводять на суперечність між поглядами пропонента (які засвідчені тезою) і його вчинками, діями. Це також є випадком своєрідної “втрати тези”. Стандартна ситуація застосування такого логічного прийому: викладач доводить студенту, що за його рейтинговими балами не може поставити підсумкову оцінку більше ніж “задовільно”. Студент не може спростувати це твердження, тому він вдається до цього прийому і відповідає: “А ви при таких же балах поставили «добре» Петренку, поставте і мені”.

II. Правила і помилки щодо аргументів. Правило перше: в аргументації-доведенні аргументи повинні бути доведеними (логічно чи фактично) твердженнями або істинними судженнями. Вимоги цього правила стосовно доведення очевидні. Якщо хоча б один із аргументів є хибним твердженням, то його кон'юнкція з іншими аргументами сформує хибне складне судження, із якого може випливати все що завгодно, тобто як істинна, так і хибна теза. Те ж саме трапляється і у випадку аргументації, коли тезу обгрунтовують аргументами, серед яких існують такі, що фіксують імовірне знання.

Порушення цього правила призводить до низки взаємопов'язаних помилок, і, відповідно, може використовуватись у вигляді полемічних хитрощів під час суперечок, а саме:

а) “Не доведений засновок”, коли в якості аргументів використовують недоведені положення, чи факти. Окремим випадком цієї помилки є помилка “хибний аргумент”: застосування, очевидно, хибних тверджень (тобто таких, які фактично суперечать дійсному стану справ, або таких, що є істинними стосовно певної області предметів, а їх приймають як істинні твердження стосовно більш широкої області предметів).

б) “Випередження основи”. У ролі аргументу використовують твердження, істинність якого ще не встановлена. Таке твердження саме ще потребує доведення і, так як воно є недоведеним, то лише випереджає, а не обгрунтовує тезу і тому не є, строго кажучи, засновком (аргументом).

в) Із порушенням першого правила пов'язують ще й таку помилку (або хитрощі, що нерідко трапляються в суперечках), як “підміна критики тези критикою аргументів”.

На підставі факту спростування аргументів говорять про спростування тези. Однак, очевидно, що спростування аргументів свідчить лише про недоведеність тези, але аж ніяк не про її спростування. Прийом підміни критики тези критикою аргументів часто зустрічаємо в судовій практиці, коли •розбиваючи” аргументи обвинувачення адвокат робить висновок про те, що звинувачений не винен. Ясно, що в основі хибного висновку: “Виправданий, значить, не винний у скоєнні злочину”, — наявна засвідчена нами підміна.

Підміна критики тези пропонента може існувати у вигляді вказівки на те, що аргументи пропонента суперечливі. Таким способом також не доводиться хибність тези, а лише послабляється вся система аргументації.

г) Дуже близькою до зазначеної підміни є ситуація “за недоведеністю". Схеми такої ситуації:

X— не доведено не-Х — не доведено

X — хибне X — істинне

Правило друге, аргументи повинні бути достатніми засновками для тези.

Можливі помилки, що виникають внаслідок порушення цього правила:

а) “Доведення за допомогою авторитету”. Процедуру аргументації підміняють посиланнями на авторитети.

Схеми ситуацій “зловживання авторитетом”:

X сказав, що }'.

X — визнаний авторитет.

Y— істинне.

Приклад: К. Маркс стверджує, що приватна власність - головне зло в суспільстві.

K Маркс - геніальний мислитель.

Отже, положення про те, що приватна власність є головним злом — істинна.

X вважає себе авторитетом.

X не знає, шо А.

А —хибне (тобто не може бути, що А).

Таку ситуацію інколи називають “ситуацією снобізму”.

Зворотною стороною “зловживання авторитетами” є абсолютне їх заперечення, що також може використовуватись як певний прийом у суперечках.

б) “Аргумент до особи”. Загальна схема ситуації “аргументу до особи”:

X сказав, що Y.

X—особа "негативна" ("позитивна").

Y—хибне (істинне).

Приклад.

Ідею державної незалежності України відстоював Степан Бандера.

Степан Бандера український наиіоналіст - терорист.

Отже, ідея про державну незалежність України - хибна.

Процедуру аргументації підміняють посиланням на особисті якості людини, жонглюванням негативними характеристиками пропонента, які не мають ніякого відношення до справи і предметом яких є особа пропонента.

в) Існує полемічний прийом “зворотного удару”, який пов'язаний із “аргументом до людини”. Наведемо характерний фрагмент політичної дискусії: “...прем'єр-міністр, виправдовуючись перед людьми, нищівну критику на свою адресу пояснив тим, що певні політичні сили рвуться до годівниці. Це й дало І привід опонентам відразу скористатися необережно сказаним словом: якщо дехто до годівниці рветься, то дехто за цю годівницю тримається «обома руками». ’’

г) Можлива й ситуація “посилання на афоризм”. Наприклад: необхідність збереження сталого складу уряду в кризовій економічній ситуації 1 можуть обгрунтовувати висловлюванням “Коней на переправі не міняють " або, І навпаки, ситуацію необхідності серйозних кадрових змін в уряді можуть І пояснювати тим, що “Ліс рубають, тріски летять ".

д) Ще одна можлива помилка: “від сказаного у певному значенні (за певних обставин, тобто умовно) до сказаного безвідносно, в безумовному значенні”.

Твердження, що є істинним тільки у певному, визначеному смислі і за певних умов (часу, місця і т.д.) використовують як істинний аргумент в будь- якому значенні, за всіх умов (часу, місця і т. ін.). Поруч із цією помилкою можна зустріти ситуацію “неправомірного переходу від властивостей частини до властивостей цілого”. Часто ці дві помилки об'єднують під назвою “хибного узагальнення”. Приклад: Один виборець питає іншого: “Чому ти голосував за Дорошенка? Він же злодій”. Відповідь: “Дсі вони злодії".

є) Досить розповсюдженим є так званий “жіночий аргумент”.

Багато питань припускають можливість декількох своїх вирішень. Деякі з цих вирішень є протилежними. Всупереч здоровому глузду і елементарній логіці (які вимагають враховувати всі можливості вирішення), особиста думка може захищатись так: із всієї множини уявних і мислимих рішень вибирають надміру крайнє, недоладне і безглузде вирішення і протиставляють його своїй думці. Разом із цим пропонують вибирати: або визнати безглуздя, або погодитись із запропонованою особистою думкою. Причому всі інші можливі вирішення навмисне замовчують.

Приклад: Покупець питає власника магазину: “Чому ви ставите таку високу ціну на ваш товар?" Замість того, щоб аргументовано довести необхідність саме такої ціни, власник відповідає: "А ви хочете, щоб я його зовсім безкоштовно віддавав? ”

III. Правила і помилки щодо демонстрації або форми аргументації. Перелічені можливі помилки стосовно аргументів можна підвести і під загальну рубрику помилки “не підтверджує”, або “не слідує”, “не випливає”.

Загальне правило і основна вимога по відношенню до демонстрації доведення є необхідність наявності відношення логічного слідування між аргументами і тезою. Прикладом порушення цього правила є наступний умовивід: “Україна європейська держава. Вона йде по шляху демократичних перетворень, визнана державою з ринковою економікою. Отже, Україна повинна вступити у НАТО ”.

Якщо засновки (аргументи) істинні і наслідок (теза) логічно випливає з них, то тезу можна вважати доведеною і істинною.

Самі по собі ні теза, ні засновки, навіть якщо вони представлені істинними твердженнями, ще не складають доведення. Доведення існує тільки там, де істинна теза випливає (логічно виводиться, слідує) із прийнятих істинних засновків.

По відношенню до форми аргументації основною вимогою буде: відношення між аргументами і тезою повинно бути принаймні відношенням підтвердження. Порушення цього загального правила провокує помилки під рубрикою “не підтверджує”.

Помилка “не випливає” може виникати і в ситуаціях “неправомірної аналогії*”. Схема таких ситуацій:

Предмету X притаманні властивості P, Q, R.

Предмету У притаманні властивості Р. О.

Предмету У притаманна властивість R.

Приклад: Теза; Середня заробітна плата на хлібозаводі №1 складає 600 гривень.

Аргументація Аналогічне підприємство «Хлібний дар» виготовляє хлібну продукцію 17 найменувань. На ньому працює 530 робітників, середня ринкова вартість одиниці продукції складає 2 гривні, середня зарплата робітників - 600 гривень. Хлібозавод №1 має деякі показники схожі з показниками підприємства «Хлібодар»: виготовляє хлібну продукцію 17 найменувань, на ньому працює більше 500 робітників, середня ринкова вартість одиниці продукції близько 2-х гривень. Отже, можна стверджувати, що середня заробітна плата на хлібозаводі Mel складає 600 гривень

Між висновком-тезою і засновками-аргументами не існує відношення логічного слідування. Наявність властивості R у предмета У насправді лише імовірна. Це означає, що за допомогою зазначеної схеми ми можемо “доводити” як істинну, так і хибну тезу.