Спростування
С п р о с т у в а н н я м називається така логічна операція, за допомогою якої встановлюють хибність або необгрунтованість тези.
Існує три види спростування:
1) Спростування тези;
2) Спростування аргументів;
3) Спростування демонстрації.
Роглянемо кожний вид спростування зокрема.
а) Спростування тези
Спростування тези — це логічна операція, завдяки якій встановлюється хибність тези.
Існують такі способи спростування:
а) спростування тези фактами;
б) спростування тези шляхом доведення істинності нової тези;
в) спростування тези шляхом виведення з неї наслідків, що суперечать дійсності.
а) Спростування тези фактами.
Відомо, що спростувати що-небудь легше, ніж довести. Досить одного факту, щоб відкинути загальновизнане положення.
Розглянемо універсальне положення: «Будь-який метал тоне у воді». Для спростування цього положення досить знайти один метал, який не тоне у воді. Таким металом є літій. Отже, істинним буде судження: «Деякі метали не тонуть у воді».
Візьмемо загальне судження: «Будь-яка сучасна європейська держава має республіканську форму правління». Але фактом є існування в Англії конституційної монархії. Тому визнаємо істинним положення: «Деякі європейські держави не мають республіканської форми правління».
На перший погляд здається, що спростування фактами тези є самим надійним способом. Але це не завжди так. По-перше, отримати факт, який би відкидав тезу, надзвичайно важко. По-друге, часто вимагають, щоб факт не тільки повторювався, а й його можна було відтворити.
б) Спростування тези шляхом доведення істинності іншої тези.
В основі цього способу спростування лежить закон виключеного третього: «Із двох суперечливих суджень одне обов’язково істинне, а друге обов’язково хибне» Досить у ході дискусії довести, що істинною є нова теза, як попередня буде відкинута.
Хід такого спростування.
Наприклад, потрібно спростувати тезу: «Всі суспільно небезпечні діяння є злочином».Для цього ми висуваємо нову тезу: «Не всі суспільно небезпечні діяння є злочином».
Знаходимо аргументи для нової тези, посилаючись на те, що:
а) «Суспільно небезпечні діяння, вчинені неосудними особами, не є злочином»;
б) «Суспільно небезпечні діяння, вчинені малолітніми особами, не є злочином».
Таким чином, визнаємо істинною тезу: «Деякі суспільно небезпечні діяння не є злочином» і одночасно хибність попередньої тези.
в) Спростування тези шляхом виведення з неї наслідків, що суперечать дійсності.
Процедура спростування тези таким способом передбачає такі кроки:
1. Вводиться припущення, що наявна тези істинна.
2. Із прийнятої тези виводять наслідок.
3. Застосовують правило умовно-категоричного силогізму: «Якщо наслідок хибний, то основа буде хибною».
Наприклад, маємо тезу: «На Венері можливе органічне життя». Припустимо, що спростовувана теза є істинною.
Якщо на Венері можливе життя, то температурні показники і показники тиску на поверхні Венери повинні співпадати із земними. Але температура поверхні Венери дорівнює 4700—4800, а тиск — 95—97 атмосфер.
Отже, органічне життя на Венері неможливе.
Розглянемо інший приклад.
У справі про крадіжку автомобіля обвинувачуваний зізнався, що автомобіль йому подарував його брат, який тривалий час працює за кордоном. Щоб спростувати це зізнання, слідчий припустив, що воно істинне, і вивів із нього наслідок. Якщо автомобіль дарований братом, то брат обвинувачуваного дійсно повинен мати певний достаток для цього. Перевіркою встановлено, що брат ніколи не працював за кордоном, а його прибутки не дозволяють зробити такого дарунку.
На цій підставі (від хибності наслідку) було спростовано зізнання обвинувачуваного.
б) Спростування аргументів
Спростування може бути направлене не тільки проти тези, а й проти аргументів. Існує ряд способів спростування аргументів:
1) встановлення хибності аргументів;
2) встановлення недостатності аргументів відносно тези;
3) виявлення сумніву в істинності аргументів;
4) виявлення сумніву в надійності джерела аргументів.
Проаналізуємо кожен із способів.1. Встановлення хибності аргументів.
Якщо встановлюють хибність аргументів, які використовуються у доведенні, то цим самим тезу відкидають як необгрунтовану.
Наприклад, треба довести тезу: «Його брат здібний до наукової роботи». Для цього ми будуємо таке міркування. «Усі студенти здібні до наукової роботи, а його брат студент університету. Отже, його брат здібний до наукової роботи». Це доведення спростовується шляхом встановлення хибності аргументу: «Усі студенти здібні до наукової творчості».
Розглянемо приклад із юридичної практики.
Потрібно довести тезу: «Підозрюваний причетний до злочину». Наведемо таке міркування. «Будь-хто, в кого у родині є порушники закону, є потенційними злочинцями, а у підозрюваного були в родині порушники закону. Отже, він є злочинцем». Дане доведення спростовується встановленням хибності першого аргументу: «Всі, у кого є в родині порушники закону, є потенційні злочинці».
2. Встановлення недостатності аргументів відносно тези.
Цей спосіб спростування передбачає констатацію недостатності аргументів для висунутої тези, тобто істинності аргументів невистачає для визнання істинності тези. У таких випадках потрібно відшукати нові аргументи.
Наприклад, хтось стверджує: «Його брат є студентом університету». У якості аргументу наводиться констатація: «Він складає іспити». Але наведений аргумент є недостатнім. Вказана особа може складати іспити і у той же час не бути студентом, а бути школярем, навчатися в середньому спеціальному навчальному закладі тощо.
Або візьмемо інший приклад.
Висувається теза: «Він буде обраний головою комітету Верховної Ради». За аргумент береться факт: «Він є народним депутатом». Але цей аргумент знову (як і у попередньому прикладі) не є достатнім. Оскільки для обрання на цю посаду потрібні ще й інші чинники. Це і професійні, і моральні, і ділові і т.п. характеристики.
Цей спосіб спростування часто використовують у судовій практиці, особливо, коли обгрунтування причетності до злочину ведеться за допомогою непрямих доказів.
Наприклад: «К. був визнаний винним і притягненим до суду на тій підставі, що бачили, як він виходив із будинку де було вчинено злочин. Адвокат К. спростував цей аргумент, посилаючись на те що в справі відсутні інші факти, які б вказували на причетність К. до даного злочину».
3. Виявлення сумніву в істинності аргументів.
Суть цього виду спростування полягає у встановленні такого факту, що аргументи, на які посилаються в даному доведенні, самі потребують доведення їх істинності.
Як правило, цей спосіб спростування найчастіше використовується у судовій практиці. Якщо встановлено, що висновки по справі базуються не на достовірно відомих фактах, а лише на передбачуваних, то наведений аргумент відкидається.
Наприклад, у справі використовується такий аргумент: «Мотивом даного злочину є помста». Але при цьому виникає сумнів, що потерпілий і підозрюваний знали один одного до моменту скоєння злочину. Це й не дає нам можливості взяти даний факт за аргумент.
4. Виявлення сумніву в надійності джерела аргументів.
Суть даного способу спростування полягає в демонстрації недовіри до автора, що висловлює аргумент, або до фактичного матеріалу, на якому базується цей аргумент.
Наприклад, для обгрунтування тези про передумови відкриття в Києві університету св. Володимира як аргумент висувається твердження, що основною причиною відкриття університету була ініціатива передових кіл демократично налаштованої української інтелігенції, яка особливо пожвавила свою діяльність після грудневих подій 1825 р. на Сенатській площі.
В той же час архівні матеріали свідчать про те, що ініціатором відкриття університету св. Володимира в Києві був Імператор Микола I.
Найчастіше цим видом спростування користуються у судовій практиці для встановлення неякісних свідчень свідка, потерпілого, обвинувачуваного, висновку експерта.
Наприклад, при обгрунтуванні тези про причетність К. до злочину в ролі аргументу використовуються свідчення Д., який напередодні був звільнений К.
з посади. Ця обставина може викликати недовіру до свідчень Д. і вони будуть відкинуті як неякісні.в) Спростування демонстрації
Суть цього виду спростування полягає у знаходженні помилок у формі доведення. Відомо, що формою доведення виступає завжди конкретний вид умовиводу. Тому-то виявлення порушень правил при побудові такого умовиводу є підставою для визнання доведення неспроможним.
Наприклад, доведемо тезу «Місяць є планетою» таким шляхом:
Будь-яка планета є космічним об’єктом.
I. Місяць — космічний об’єкт.
Отже, Місяць є планета.
Або доведемо тезу з галузі юридичної практики: «Заповіт є юридичним договором»:
Будь-який договір є юридичною угодою.
II. Заповіт є юридичною угодою.
Отже, заповіт є договором.
І в першому, і в другому випадку доведення є неспроможними, оскільки в них у ролі демонстрації використовується II фігура простого категоричного силогізму. Але при цьому порушується друге правило цієї фігури, відповідно до якого один із засновків повинен бути заперечува- льним судженням.
Тому теза не випливає із засновків, які беруться тут у ролі аргументів.
4.