Правила доведення і спростування

Існує низка правил аргументації, які регламентують основні частини цієї процедури: тези, аргументи, де­монстрації.

За своїм зовнішньом виглядом ці правила досить прості, але їх знання допомагає уникнути логічних помилок в ар­гументації, які є досить непростими.

а) Правила і помилки стосовно тези

Розрізняють два правила відносно тези.

1. Теза повинна бути ясно і чітко сформульована.

Теза може бути представлена простим або складним су­дженням. Тому під чіткістю і ясністю формулювання тези розуміють, насамперед, чіткість і ясність формулювання судження, яке містить у собі тезу.

Під чіткістю формулювання судження розуміють яв­ну вказівку всіх основних смислових частин судження:

а) якщо теза є простим судженням, то повинні бути виділені його логічний підмет (суб’єкт) і логічний при­судок (предикат);

б) якщо якийсь із суб’єктів представлений загальним поняттям, то потрібно чітко обумовити його кількісні характеристики («Всі» або «Деякі»).

Наприклад, маємо тезу: «Твори Л.Толстого не можна прочитати за один день». Що мається на увазі: Чи кожен твір не можна прочитати за один день, чи деякі? Чи коли зібрати все написане великим письменником?.

в) чітко визначеними повинні бути модальні харак­теристики судження.

Наприклад, маємо тезу: «Тут можлива побудова мосту через Дніпро» або «Тут можлива симуляція крадіжки».

У цих випадках потрібно визначитися, що криється за модальністю «можливо»: об’єктивна модальність чи логічна?

г) при формулюванні тези складних суджень треба чітко визначити смисл логічних сполучників, які утво­рюють ці судження.

Наприклад, маємо тезу: «Інформацію про результати референдуму подадуть або вранішні, або вечірні газети» або «Підозрюваний був або однокурсником, або знайомим потерпілого». Тут сполучник «або» потребує уточнення. Треба встановити, чи вживається він у розділовому смислі, чи в розділово-з’єднувальному.

Перераховані вимоги, що випливають із 1-го правила стосовно тези, фактично вказують на те, що теза не повинна бути двозначною і не визначеною за смислом.

При порушені цього правила виникає ситуація, коли те­за формулюється нечітко або не вказує однозначно на те, що підлягає обгрунтуванню, або дозволяє різні тлумачен­ня. Прикладом такої тези буде твердження: «(Парламент­ська республіка краще парламентсько-президентської» (або навпаки).

У реальній ситуації одне може бути краще або гірше іншого в різних відношеннях — у соціально-політичному, економічному, етичному тощо.

Не можна також доводити або спростовувати те, що пов’язане із індивідуальними уподобаннями людей. Ілюст­рацією цього є теза: «Відпочинок у Криму кращий від від­починку в Закарпатті».

2. Друге правило вимагає, щоб теза протягом всього процесу обгрунтування залишалася незмінною.

Перше і друге правило пов’язані між собою в тому ро­зумінні, що нечіткість, неясність формулювання тези зу­мовлює більшу вірогідність її підміни.

Порушення цього правила веде до помилки, яка нази­вається підміною тези (лат. — ignoratio elenchi).

Підміна тези може бути навмисною або не усвідомленою (ненавмисною). Підміна тези відбувається тоді, коли за­мість доведення однієї тези намагаються довести іншу.

Наприклад, підміна тези буде, якщо замість доведення тези: «Він є приятелем мого брата» доводиться теза, що «Він є однокурсником мого брата», або замість тези: «Він був на місці злочину» висувається теза: «Він знав місце злочину».

Існує три різновиди помилки підміни тези:

— «аргументація до людини»;

— «аргументація до публіки»;

— «хто занадто доводить, той нічого не доводить».

Розглянемо названі помилки.

Суть помилки «аргументація до людини» (argument ad hominem) полягає в намаганні підмінити доведення істинності тези характеристикою людини, яка має відношення до тези.

Наприклад, потрібно довести, що ми обираємо гідного кандидата в народні депутати. А замість цього ми наго­лошуємо, що кандидат гарний сім’янин, фахівець своєї справи, автор прекрасних підручників тощо.

Або замість того, щоб спростувати деяку тезу, нама­гаються говорити не про неї, а про людину, яка її висуну­ла, що вона не спеціаліст, що вона не раз припускалася помилок у своїх висновках тощо.

Помилка «доведення до публіки» (argument ad populum) має у своїй основі прагнення викликати замість обгру­нтування тези симпатію чи антипатію аудиторії до того, про що йдеться в тезі і, таким чином, примуси­ти повірити у правильність висунутої тези або у хиб­ність спростовуваного положення. Від назви цієї помил­ки походить назва поширеного зараз терміна «популізм».

Ця помилка часто зустрічається у судовому засіданні.

Наприклад, замість того, щоб доводити причетність К. до злочину, звертаються до публіки: «Поставте себе на його місце», «А що б ви зробили на його місці?»тощо.

Логічна помилка «хто занадто доводить, той нічого не доводить» виникає тоді, коли доведення висунутої тези замінюється доведенням іншої тези, яка є поло­женням настільки загальним, що з нього безпосередньо не випливає істинність висунутої тези.

б) Правила і помилки стосовно аргументів

Аргументи, які використовуються в доведенні і спросту­ванні, регламентуються певними правилами.

1. Аргументи повинні бути істинними і не супере­чити один одному. Суть цього правила полягає в тому, що не можна в процесі доведення користуватися не тільки хибними аргументами, а й вірогідно істинними.

При порушенні цього правила виникають помилки:

— хибна підстава або основна помилка і

— передбачення підстави.

Логічна помилка «хибна підстава» (error fundamentales) полягає в тому, що для обгрунтування тези беруться хибні положення.

Наприклад, у судовій практиці часто буває коли вико­ристовуються хибні свідчення, сумнівні висновки експер­тизи тощо.

Суть логічної помилки «передбачення підстави» (petito principii) в тому, що в ролі аргументу береться поло­ження, яке хоч і не є хибним, але саме ще потребує до­ведення.

Наприклад, при доведенні тези: «К. має бути призна­чений завідувачем кафедри» використовується аргумент: «Окрім К. призначити завідувачем нікого». Або доводить­ся теза: «М. вчинив крадіжку». За аргумент береться твердження: «Окрім М.

2. Аргументи мають бути достатньою підставою для тези.

Суть цього правила полягає в тому, що істинність тези повинна випливати із істинності аргументів.

При порушенні цього правила виникає помилка «не випливає» (non seguter).

Наприклад, потрібно довести тезу: «К. є фахівцем в га­лузі лазерної технології». Для цього наводиться аргумент: «К. є випускником фізичного факультету». Або маємо те­зу: «М. є співучасником злочину». За аргумент береться свідчення: «М. бачили разом із злочинцями напередодні скоєння злочину.

3. Істинність аргументів повинна бути незалежною від тези.

При порушенні цього правила виникає помилка «коло в доведенні». Суть цієї помилки полягає в тому, що те­за обгрунтовується аргументами, а аргументи обгру­нтовуються тією ж тезою.

в) Правила і помилки стосовно демонстрації

Демонстрація як форма зв’язку тези з аргументами реа­лізується в конкретних видах умовиводів. Тому при побу­дові доведення чи спростування треба дотримуватися пра­вил того умовиводу, який виконує роль демонстрації.

Іншими словами, якщо доведення будується у формі де­дуктивного умовиводу, то необхідно виконувати правила, що регламентують конкретний вид дедуктивного умовиво­ду. А якщо демонстрація представлена індукцією чи ана­логією, тобто не дедуктивним умовиводом, то гарантом ко­ректності доведення і спростування виступає дотримання правил цих умовиводів.

Тому найчастіше в доведеннях і спростуваннях виника­ють такі помилки, як «учетверіння терміну», «не ви­пливає», «поспішне узагальнення» тощо.