<<
>>

Система модальної логіки

Системи модальної логіки поділяються на пропозиційні та кванти- фіковані. Перші будуються як розширення класичної логіки вислов­лювань, другі - як розширення класичної логіки предикатів.

Далі будуть розглядатися тільки пропозиційні модальні системи.

Модальну логіку висловлювань можна визначити як логічну теорію, що аналізує характер зв’язку між описовими висловлю­ваннями, який конкретизується відповідними оцінками, даними із певної перспективи, та відношення між описовими висловлю­ваннями у структурі міркувань. Вона широко застосовується у ма­тематиці, прикладній математиці, лінгвістиці, соціології, психології, філософії тощо для формалізації контекстів природної мови, логіко- концептуального моделювання філософських проблем, логіко-семантич- ного аналізу наукового знання.

У модальній логіці висловлювань досліджуються лише модальності мовлення Де dicta). Основну увагу модальна логіка висловлювань звертає на абсолютні модальності. Із порівнюваних модальностей вона розглядає лише оцінні («краще», «гірше» та «рівноцінно») й часові («раніше», «пізніше» та «одночасно»), Модальна логіка висловлювань досліджує тільки складні модальні висловлювання, а прості модальні висловлювання розглядає як безструктурні й співставляє зі складними.

Залежно від того, які саме модальності й модальні висловлювання досліджуються, виокремлюють різновиди модальних логік. До кано­нічних модальних логік зараховують алетичну, темпоральну, епі- стсмічну й деонтичну логіки.

Алетична логіка вивчає висловлювання з модальностями «необ­хідно», «дійсно», «можливо» та їхніми модифікаціями. Ці висловлю­вання називаються алетичними висловлюваннями.

Темпоральна логіка вивчає висловлювання з модальностями «було», «є», «буде», «раніше», «пізніше», «одночасно» та їхніми моди­фікаціями. Такі висловлювання називаються темпоральними висловлю­ваннями.

Епістемічна логіка досліджує висловлювання з модальностями «знаю», «вірю», «вважаю», «відомо», «невідомо», «доведено», «спро­стовано», «переконаний», «сумнівається», «припускає» та їхніми ана­логами у особистісній та безособистісній формі.

Висловлювання, до складу яких входять епістемічні модальності, називаються епістеміч- ними висловлюваннями.

Деонтична логіка досліджує висловлювання з модальностями «обов’язково», «заборонено», «дозволено», «байдуже» та їхніми моди­фікаціями. Висловлювання, до складу яких входять деонтичні модаль­ності, називаються деонтичними висловлюваннями.

Модальну логіку висловлювань, як правило, зараховують до некла- сичної логіки. Однак деякі розділи модальної логіки, які раніше відносили до некласичної логіки, стали вже класичними у прямому розумінні цього слова. Це стосується, зокрема, канонічних модальних логік.

Розглянуті модальні логіки не вичерпують весь клас подібних логічних теорій. За останнє десятиріччя модальна логіка почала бурх­ливо розростатися, включаючи до своєї орбіти все нові й нові модальні поняття. З’явилися такі нові напрями логічних досліджень як логіка зміни, логіка переваг, логіка причинності, логіка цілі, логіка бажань, логіка оцінок тощо.

3.

<< | >>
Источник: Некласична логіка : Навчальний посібник : Курс лекцій із практикумом / Я. С. Гнатюк. - Івано-Франківськ: Сим­фонія форте,2014.-192 с.. 2014

Еще по теме Система модальної логіки: