ПРИМІТКИ
1) Окремо відзначимо актуальність існуючої проблеми способів усунення таких відмінностей: маємо на увазі перш за все міждисциплінарну проблему толерантності і ненасильництва в духовній комунікації.
Толерантність в широкому значенні — це терпимість. Власне толерантність (або толерантність у вузькому значенні) — це принцип, що проголошує: обов’язком кожної людини і групи людей є позитивне трактування інших людей та їх поглядів, визнання за ними права на погляди, які відрізняються від наших поглядів, на вільне проголошення цих поглядів. Отже, предметом толерантності є погляди та дії (інших людей), які відрізняються від наших, тобто те, до чого ми ставимось негативно, із чим ми не згодні, що викликає в нас почуття спротиву і неприйняття. Важливою проблемою є проблема визначення меж толерантності.
2) Докладніше про форми суперечок див. Поварнин И. С. Спор. О теории и практике спора // Вопросы философии. 1990. - № 3. - С. 60 - 133.
3) Тадеуш Котарбіньський (1886 — 1981 рр.) — польський логік і фітософ, один з головних представників львівсько-варшавської філософської школи. З 1951 по 1961 рік — завідувач кафедри логіки Варшавського університету, аз 1957 по 1962 рік — президент Польської академії наук.
4) Котарбиньский Т. Избранные произведения. — M.: Изд-во иностр, лит-ры, 1963. — С. 756.
5) Досягнення згоди не завжди є метою аргумента- тивної дискусії. Аргументативну дискусію вважають успішною і плідною навіть у випадку простого висування цікавих, оригінальних аргументів.
6) Петров В. Походження українського народу. — K.: МП “Фенікс”, 1992. — С. 13.
7) Слово “апагогічний” походить від грецького слова “apagogos”, що означає “той, що відводить, відхиляє, відвертає”.
8) Цей висновок спирається на закон: твердження, з якого випливає суперечність є хибним. Справедливість цього закону можна довести. Його формулювання представимо у вигляді формули логіки висловлювань: [ P ⊃ (Q л~ Q)] ^>~ Р.
Перевіримо, чи є ця формула логічним законом.
Побудована таблиця істинності засвідчує, що це дійсно так.
9) Дойл Артур К. Пригоди Шерлока Холмса. Вигнанці; Пер. з англ. — K.: “Україна”, 1992. — С. 150.
10) Петров В. Походження українського народу. — К.: МП “Фенікс”, 1992. - С. 13 - 14.
11) Бранч Т. Рубежи американской философии // Америка. - 1978. - № 282. - С. 4.
У свій час англійський філософ Давід Юм (1711 — 1776 рр.) завдав відчутного удару матеріалістичному емпіризму, продемонструвавши необгрунтованість теоретичних засновків останнього. Ось як змальовують міркування Юма: “Матеріалістичний емпіризм XVII — XVIII ст. будувався на таких засадах: 1) існує об’єктивний світ незалежно від суб’єкта пізнання; 2) суб’єктом пізнання є індивідуальна людина, налічена органами чуття; 3) пізнання здійснюється в результаті впливу зовнішнього світу на органи чуття людини і подальшої переробки отриманої інформації.
Зовнішній світ впливає на органи чуття людини, людина порівнює враження і на підставі таких порівнянь формулює судження; суб’єкт — не система з входами (органами чуття) і виходами (промовляння суджень).
З цієї схеми випливає, шо єдиним джерелом пізнання є досвід, ніякого іншого джерела пізнання немає. Людина — це tabula rasa — чиста дошка. Вона є тим, чим стала в результаті виховання, впливу зовнішнього світу.
Але такі засади призводять до непереборних труднощів. Згідно з концепцією емпіризму, необхідні твердження. такі, як твердження математики і теоретичного природознавства (наприклад, принцип причинності), отримують у результаті процедур індукції, тобто як узагальнення одиничних тверджень, отриманих через досвід. Але ретельний аналіз засвідчив, що не існує методів індукції, що забезпечують необхідний і достовірний характер висновків. Індукція не в змозі дати достовірне, загальне і необхідне знання.
... Якщо строго дотримуватись позиції емпіризму', то, як довів Юм, засновки, з яких виходить емпіризм виявляються необгрунтованими.
Дійсно, якщо принцип причинності є результатом досвідного знання, то він не може бути достовірним. Але твердження про те, що знання є результатом впливу об’єктів зовнішнього світу на органи чуття людини, базується на принципі причинності і подітяє його статус. Звідси, згідно з Юмом, ми не можемо з достовірністю знати про існування зовнішнього світу, в кращому випадку ми можемо вірити в його існування. Чистий емпіризм веде до скептицизму”. (Смирнов В. О. Логические методы анализа научного знания. M.: Наука, 1987. — С. 121 — 122.).
13) В сучасній логіці існує особливий комплекс проблем, що об’єднують під загальною рубрикою “проблема референції”. Мають на увазі вивчення загальної проблеми відношення знаку (слова, словосполучення, речення) до позначуваного цим знаком предмета.
Із зазначеними словами (займенниками і прислівниками) пов’язана, зокрема, проблема дейксиса. “Поняття дейксиса (цей науковий термін граматичної теорії є просто грецьким словом, що означає “вказування”) вводиться для опису “орієнтаційних” властивостей мови, які пов’язані із місцем і часом промовляння висловлювання”. (Лайонз Дж. Введение в теоретическую лингвистику. M.: Прогрес, 1978. — С. 291.). Найбільш очевидними прикладами мовних елементів, значення яких повинно встановлюватись з обов’язковим посиланням на “дейк- тичні координати” ситуації висловлювання є особові займенники і обставини місця та часу. Проблема “дейк- тичних координат” спричинюється вже хоча б тим, що будь-яке висловлювання завжди пов’язане з певною просторово-часовою ситуацією.
14) В класичній праці Поварніна С. 1. згадується такий приклад: якщо мають на увазі тезу “Наші міністри бездарні”, то пропонент або захисник цієї тези може пом’якшити й і захищати вже іншу тезу “Наші міністри не на висоті свого покликання”; так само, противник цієї тези або опонент для полегшення спростування початкової тези може свідомо (навмисне) посилити її і тлумачити як “Наші міністри ідіоти”.
(Поварнин С. И. Спор. О теории и практике спора // Вопросы философии. — 1990. — № 3. С. 111.).15) Поварнин С. И...., С. 108.
16) Фрідріх Ніцше (1844 — 1900 рр.) — німецький φlτocoφ, родоначальник “філософії життя”. З 1869 по 1879 рік — професор класичної філології Базельського університету.
17) Ницше Ф. Сочинения в 2 т. — M.: Мысль, 1990. - Т. 1. - С. 360.
12) Арно А., Николь П. Логика, или искусство мыслить. — M.: Наука, 1991. — С. 248.
13) Зазначимо, що все сказане стосовно підміни тези має відношення і до підміни аргументів. Маємо на увазі, зокрема, перекручування аргументу шляхом надання іншого смислу термінам і висловлюванням, що входять в даний аргумент і надмірну вимогу доводити аргументи, істинність яких очевидна.
14) Сопер П. Основы искусства речи. — M.: Прогресе. - 1992. - С. 251.
15)Гете. Фауст. — Київ: Дніпро, 1981. — С. 78.
16)Котляревський t. Твори. — Київ: Молодь, 1965. —
С. 239. Л
17)Газета “Вечірній Київ” від 3 липня 1992 р.
18) Ивин А. А. Искусство правильно мыслить. M.: Просвещение, 1986. — С. 220.
19) Шлемкевич M Загублена українська людина. — К.: МП “Фенікс”, 1992. - С. 29.
20) Антоненко-Давидович Б. Д. Смерть. Сибірські новели. Завищені оцінки. Київ: Радянський письменник, 1989. - С. 333.
21) Мольєр. Комедії. — Київ.: Дніпро, 1981. — С. 290 - 291.
22)Гете. Фауст. — Київ.: Дніпро, 1981. — С. 78.
23)Поварнин С. И...., с. 130.
24) Ницше Ф. Соч. в 2 т. — M.: Мысль, 1990. т. 1. — С. 361.
25) Процедура прийняття колективних рішень, подолання існуючих суперечностей і розбіжностей на основі виявлення і визнання збіжних інтересів, знаходження згоди.
26) Сформульовані в: Грайс Г. П. Логика и речевое общение // Новое в зарубежной лингвистике. — M.: Прогресс, 1985. - Вып. XVII. - С. 221 - 223.
27) Вимога цієї максими спричиняє проблеми: які бувають типи релевантності?; яким чином вони змінюються в процесі мовного спілкування?; яким чином можливо описати і виправдати законну зміну предмета розмови?