Означення поняття

Означити поняття можна лише розуміючи основні його ха­рактеристики, які відділяють це поняття від всіх інших. Часто означення виконує роль пояснення, відповідаючи на питання: «що це?», «як це розуміти?», «про що йдеться?» й подібні.

Означення — логічна операція, що розкриває зміст поняття. Озна­чення — це висловлювання, що фіксує чим є предмет, чим він відрізняється від інших предметів, як він виник і як йо­го виявити; висловлювання, яке констатує, що означає або має означати мовний знак; правило, яке встановлює спосіб вживання мовного знаку.

У означенні відображені суттєві ознаки, кожна з яких необ­хідна, а всі разом достатні для характеристики даного поняття.

Необхідна умова — умова, виконання якої безпосереньо ви­пливає з наявності предмета (явища). Фактично, умова Y буде необхідною для явища Х, якщо Y — консеквент імплікації «Якщо існує явище Х, то істинна умова Y». Наприклад, дерево завжди рослина. Бути рослиною — необхідна умова для того, щоб бути деревом. Та ця умова не достатня, якщо перед нами рослина — це не обов'язково дерево.

Достатня умова — умова, виконання якої гарантує наявність предмета (явища). Фактично, умова Х буде достатньою для яви­ща Y, якщо X — антецедент імплікації «Якщо істинна умова Х, то має місце Y». Якщо перед нами дерево, то це гарантія того, що це рослина. Бути деревом — достатня умова для того, щоб бути рослиною.

Наприклад: поняття дерево. Суттeвi ознаки: ба­гаторічна рослина, має крону, кореневище і стовбур. Несуттeвi: високе, плодове, зелене, сухе тощо.

Означення можуть використовуватися як для розкриття сут­тєвих ознак поняття, так і для пояснення самого терміну.

Реальне означення — розкриває суттєві характеристики поня­ття. Наприклад: логіка — наука про форми і методи пра­вильних міркувань.

Номінальне означення — пояснює значення терміна чи сим­вола. Наприклад: термін «логіка» походить від грецько­го слова «логос». У номінальних означеннях часто викори­стовуються слова: позначає, називається. Наприклад: Пра­вильним трикутником називається трикутник, у якого всі сторони рівні.

Означення поняття може здійснюватися явно чи неявно. Явні означення встановлюють еквівалентність між означуваним поня­ттям та поняттям, за допомогою якого здійснюється означення. Таю означення ще називають експліцитними. Явні означення мають чітку структуру: понятя, яке визначається — означуване, і поняття, за допомогою якого здійснюється означення — означа­юче.

Явні означення

Видові означення Видовим називається означення, що здійсню­ється через найближчий рід і видову ознаку. Це найпоши­реніший вид означень.

Наприклад: Рівносторонній трикутник — це трикутник, всі сторони якого рівні між собою.

Найближчим родом поняття буде називатися поняття, ширше за обсягом ніж дане та відмінне від нього мінімальною кількістю ознак. Ознака — це відмітна особливість предмету або явища, яка дозволяє відрізнити його або уподібнити з іншими предметами або явищами. Видова ознака — це завжди суттєва ознака, додав­ши яку до змісту родового поняття, ми отримаємо означуване поняття.

Генетичні означення Означення здійснюється через встанов­лення способів походження, створення, конструювання, зна­йдення об’єктів, що підпадають під означуване поняття.

Наприклад: Бісектриса кута — це промінь, який виходить з вершини кута, проходить між його сторонами і ділить кут навпіл.

Операційні означення Означення здійснюється через встанов­лення операції, за допомогою якої можна виділити об’єкти, що підпадають під означуване поняття.

Наприклад: Кислота — це речовина, що змінює колір ла­кмусового паперу на рожевий.

Неявні означення

Неявне означення — означення, в якому відсутні чітко окре­слені ліва та права частини означення (означуване i означа­юче поняття), які в явних визначеннях перебувають у від­ношенні тотожності.

Контекстуальне означення — означення, в якому контекстом виступає частина будь-якого тексту. Наприклад: «А куро­чка нетерпляча, ніяк не дочекається забавки, починає пів­ника знову просити: Півник-когутик, зламай мені прутик, хоча б невеличкий, хоч дві кислички! ^[1]>. З тексту стає зро­зумілим зміст поняття «нетерплячий», хоча явне пояснення відсутнє.

Це найбільш неоднозначне з неявних означень, тому практи­чно не використовується в точних науках, але часто зустрі­чається у гуманітарних дисциплінах. Крім того, контекс­туальне означення покликане уточнити розуміння явища, виокремити його характерні особливості та дослідити його використання і взаємодію з іншими явищами.

Аксіоматичне означення — означення, в якому контекстом ви­ступає сукупність положень якої-небудь теорії, які висту­пають для неї вихідними і не потребують обгрунтування, оскільки достовірність їх вважається й так зрозумілою і прийнятною.

Наприклад: Аксіоми геометрії визначають поняття точки, прямої та площини за допомогою встановлення їх власти­востей та взаємозв’язків. В геометріі не існує прямих озна­чень цих понять. При цьому, змінивши хоча б одну аксіому, отримаємо інший тип геометрії (за допомогою заміни аксі­ом евклідової геометрії були отримані геометрії Рімана та Лобачевського, що описують точки, прямі та площини звоні та всередині сфери).

Остенсивне означення —безпосередня демонстрація означу­ваного предмету. За допомогою остенсії людина знайоми­ться з новими явищами, вивчає мови. Наприклад: Дивись — ось це і є крокодил.

Такі означення часто використовуються при пропедевтиці та введенні складних понять у всіх предметах шкільного курсу. Остенсія — це пряма вказівка на означуване явище або предмет. У шкільній практиці таю означення даються на прикладах. Так вводяться i пояснюються компоненти текс­ту, формується поняття про основну ідєю тексту та його заголовок.

Правила означення понять

Побудова означення регулюється низкою правил: співмірність, нециклічність, ясність, стверджувальність.

Співмірність Права і ліва частини означення повинні бути спів- мірними, тобто обсяг правої частини повинен дорівнювати обсягу лівої.

Означуване та означаюче поняття мають бути еквівалентни­ми за обсягом. Порушення правила співмірності визначення спри­чиняє помилки «надто широкого визначення» і «надто вузького визначення». Перший вид названої помилки виникає за відсутно­сті у визначаючому понятті ознак, специфічних для визначувано­го поняття. Наприклад: Студент — це людина. Дане визначення надто широке, оскільки у означаючому понятті «людина» відсу­тні специфічні, притаманні лише студентам ознаки, які відрізня­ють їх від інших людей.

Надто вузьким називають означення, у якому означаюче по­няття містить занадто багато ознак, що зменшує його обсяг до деякого підвиду означуваного поняття. Наприклад: Металург — це людина, що працює на заводі «Арселор Міттал».

Нециклічність Означення не повинне бути циклічним, тобто не містити в собі кола, яке виникає, коли одне поняття визна­чається через інше, яке визначається через попереднє.

Приклад «зачарованого кола» у означенні: Логжа — це нау­ка про логічнє мислення. Логгчне мислення — це таке мислення, яке вивчає логіка. Випадком циклічного означення є означення «через те саме» або тавтологія,. Наприклад: Силач — це сильна людина. Кохання — це любов. Життя — це життя.

Ясність Означення має бути ясним за змістом, не містити в собі двозначності чи багатозначності.

Правило ясності часто порушується тоді, коли замість тео­ретичних, понятійних означень вдаються до образних, художніх засобiв, характерними рисами яких є інакомовність, багатозна­чність, символічність. Наприклад: Культура — це найвизначні­ше досягнення людства, що не має кількісних характеристик у числовому їх вираженні. Наведений вираз не можна вважати означенням, так як в ньому явно не розкрита достатня кількість сутнісних характеристик означуваного явища, натомість є нео­днозначні епітети. Такі описи використовують для акцентування на окремих функціях, характеристиках чи особливостях означу­ваного явища, найчастіше вони передують означенню, або допов­нюють і пояснюють його.

Стверджувальність Бажано, щоб означення було стверджуваль­ним.

[ііоді поняття саме по собі містить заперечні ознаки, тоді запе­речності означення уникнути неможливо. Наприклад: Апатія — відсутність інтересу до будь-чого. Та не варто таким чином озна­чувати поняття, зміст яких визначається стверджувальними озна­ками, так як найчастіше відсутність певних властивостей ніяк не характеризує означуване явище. Наприклад: Комп'ютер — це не іграшка, але й не друкарська машинка. Виникає закономірне пи­тання: а що ж таке комп’ютер?