Менеджмент конфлікту

Управління конфліктом - це створення кожним учасником кон­флікту такої стратегії перемовин, то гарантує досягнення заплано­ваного розв’язання конфлікту. Процес управління конфліктом нази­вається конфронтаційним менеджментом.

Управління конфліктом прийнято розглядати у двох аспектах: внутрішньому та зовнішньому. Перший з них полягає в управлінні індивідом власною поведінкою у конфліктній взаємодії. Цей аспект має психологічний характер.

Зовнішній аспект управління конфліктом відбиває організаційно- технологічні сторони цього складного процесу, у якому суб’єктом уп­равління може виступати керівник (менеджер), лідер чи посередник (медіатор).

Суб’єкт управління як суб’єкт дії приймає рішення.

Прийняття рішення у психології прийняття рішень - це вибір моделі оптимальної поведінки в умовах невизначеності.

Прийняття рішення в логіці вибору та прийняття рішень - це вибір програми дій із множини альтернативних можливостей для досягнення деякої мети.

Вибір базується на добровільній поведінці. Виокремлюють три види добровільної поведінки:

1) добровільна поведінка,що випереджає вибір;

2) добровільна поведінка, що бере до уваги наступний вибір;

3) добровільна поведінка, що є наслідком вибору.

Від вибору як вибору заради чогось відрізняється вибір як перевага. У виборі заради чогось співвідносяться засоби й цілі, зважуються витрати та вигоди. У виборі як перевазі порівнюються дві можли­вості й вибирається тільки щось одне. Такий вибір схожий на просту добровільну дію.

Проста добровільна дія - це те, що бажається й здійснюється негайно.

Вибір як перевага виражається за допомогою висловлювання про перевагу. У структуру висловлювання, яке містить перевагу, входять об 'єкт переваги, суб 'єкт та характер переваги.

Об’єкт переваги - це все те, чому віддається перевага перед іншим.

Суб’єкт переваги - це окрема людина, група людей, множина усіх людей, які вибудовують відношення переваги між певними об'єктами одного й того ж класу.

Характер переваги - це оцінка (логічна, правова, моральна, есте­тична, культурна, історична тощо), на підставі якої здійснюється по­рівняння та прийняття рішення, яку із альтернатив вибрати.

У висловлюванні «Погана згода краще від доброї сварки» - об’єктом переваги буде стан справ (стан згоди, стан сварки); суб’єктом переваги - люди (суб’єкти дій), які роблять вибір між наявними станами справ; характер переваги - «краще».

У логіці вибору та прийняття рішень вибори рішень розрізняються, по-перше, за кількістю тих, хто приймає рішення, по-друге, у відпо­відності з умовами виробництва вибору. За кількістю тих, хто приймає рішення, вибори поділяються на:

1) індивідуальні (при цьому під індивідом розуміється як окремий індивід, так й організація, що має єдиний інтерес, який слугує мотивом її рішень);

2) групові (під групою розуміється зібрання вище охарактеризо­ваних індивідів, суперечності між якими розв’язуються або відритим конфліктом, або компромісом).

За умовами вибору рішень вибори поділяються на:

1) вибір за умови визначеності;

2) вибір за умови ризику;

3) вибір за умови невизначеності;

4) вибір за умови поєднання невизначеності й ризику на підставі екс­периментальних даних.

Логічна послідовність дій в ситуації вибору та прийняття рі­шення така:

1) з’ясовується кількість альтернатив між якими робиться вибір;

2) дається оцінка кожної з альтернатив за певними підставами (чи критеріями).

Приклади критеріїв:

а) суб’єктивної корисності (альтернатива А більш корисна для суб 'єкта х, ніж інші альтернативи)',

б) суб’єктивної необхідності (альтернатива А більш необхідна для дій суб ’єкта х в цій ситуації, ніж інші альтернативи);

в) законності (вибір між законною та незаконною дією);

г) моральності (вибір між моральною та аморальною дією);

д) логічності (альтернатива А є істинною, інші - хибними);

е) краси (предмет А гарніший, ніж інші предмети, між якими робиться вибір);

є) передбачення наслідку (які будуть наслідки, якщо суб'єкт х вибере певну альтернативу);

3) прийняття рішення (здійснення суб’єктом х вибору однієї з альтернатив).

Розрізняють надійні, безпідставні та ризиковані рішення.

Надійні рішення - це рішення, які суб 'єкт А приймає з упевненістю, оскільки знає ситуацію настільки добре, що може тонно передбачити наслідки своїх можливих дій або свого вибору.

Безпідставні рішення - це рішення, які суб’єкт А приймає, коли знає певну ситуацію настільки погано, що не може оцінити усіх можливих наслідків своїх дій або свого вибору.

Ризиковані рішення - це рішення, які суб’єкт А приймає, коли не може точно передбачити усіх наслідків своїх дій або свого вибору, але може дати ймовірнісну оцінку умовам, обставинам й наслідкам своїх дій або свого вибору.

6.