Лінійна схема раціональності
Раціональність - це характеристика пізнання та дії. У першому розумінні раціональність ототожнюється з логічним та стосується міркувань, що здійснюються за певними правилами виведення.
Сама ж логіка вважається теорією раціональності, оскільки в ній розробляються стандарти раціональності. У другому розумінні раціональність - це те, шо сприяє досягненню мети, іншими словами, доцільність.Виокремлюють три основні схеми раціональності, причому кожна наступна є більш складною у порівнянні з попередньою:
1) лінійна схема;
2) мережева схема;
3) ігрова схема.
Дві перші схеми відрізняються між собою, насамперед, технічним рівнем, та при цьому моделюють еквівалентний концепт - діяльність окремого суб’єкта. Якісно інший концептуальний рівень задається завдяки можливостям третьої схеми, де моделюється взаємодія кількох суб’єктів.
Лінійна схема раціональності характеризується, по-перше, фундаментальністю своєї позиції серед інших схем, та, по-друге, елементарністю структури. Вона базується на термінах «мета», «засіб», «результат». Відповідно до цих термінів дещо є раціональним стосовно певної мети, якщо воно може бути специфіковане як засіб для отримання результату, що розцінюється як реалізація мети.
Елементарна структура утворює лінійно-впорядковану множину окремих ситуацій. Кожна сусідня пара ситуацій на лінії розглядається як засіб - мета чи суб-засіб - суб-мета, будь-яка ситуація на шляху до кінцевої мети є раціональною стосовно цієї мети.
Суттєвою ознакою лінійної схеми раціональності є її однозначність, детермінованість, безальтернативність. Мета або кінцева ситуація (Sn) такої схеми може досягатися єдиним способом. Аналітично лінійна схема раціональності записується таким чином:
де LR означає лінійну схему раціональності. Si, S2, Si - окремі ситуації (одна з цих ситуацій має статус локального засобу, а інша - локальної мети). Прямі дедуктивні міркування та побудовані на їх підставі доведення теорем - окремий випадок лінійної схеми раціональності: теореми - мета, аксіоми - засоби. Поведінка людини, типізована у лінійній схемі, розцінюється або як продиктована «залізною логікою», або як «алогічна», для якої характерна незосередженість, сумбурність, хаотичність.
Еволюція, прогрес, рух до «пункту омега» - лінійні схеми раціональності. Пошуки сенсу людського життя - це прагнення завершеності лінійної схематики, де мету не можна розглядати як засіб. Ця схема виглядає «онтологічно» довершеною, оскільки життєвий шлях розуміють як відтинок лінійного часу між датою народження й датою смерті.
3.