Дедукція неповна

Дедукція неповна (ентиліма) - дедукція з пропущеним засновком або висновком.

Наприклад, замість того, щоб міркувати

наступним чином:

Всі студенти зобов'язані складати екзамени.

Миколаєнко - студент.

Миколаєнко зобов'язаний складати екзамени, міркують, припустимо, так: «Миколаєнко - студент,

тому він зобов'язаний складати екзамени».

Таке скорочення умовиводів цілком природне,

оскільки не потрібно щоразу наводити такий засновок, який представляє всім відому істину.

Помилка дедукції неповної

Помилка дедукції неповної - помилка, яка виникає в тій частині дедукції, яка не висловлюється, а тільки мається на увазі. Тобто коли відбувається скорочення, якщо вчасно не додивитися, то можлива помилка. Дуже часто в таких випадках виявляється, що скорочена частина і міс­тила хибний засновок.

Наприклад, нелегко побачити помилку в

наступній неповній дедукції: «Ця кімната не

потребує провітрювання, бо вона не є класною». Якщо ж відновити засновок, якого бракує (великий), то помилка відразу ж стане очевидною:

Класні кімнати потребують провітрювання.

Ця кімната не є класною.

Ця кімната не потребує провітрювання.

Перед нами т. зв. перша фігура дедукції, в якій порушене одне з її правил: «менший засновок є завжди позитивним судженням».

Помилка допущена також у наступній неповній дедукції: «Ця людина - адвокат, оскільки вона не

суддя». Якщо ж відновити засновок, якого бракує (великий), то помилка відразу ж стане очевидною:

Якщо ця людина - суддя, то вона не адвокат.

Ця людина - не суддя.

Ця людина - адвокат.

Перед нами умовна дедукція, в якій порушене одне з її правил: «менший засновок повинен

передбачати підставу».