3.1.2. Види імен
Імена групують, виходячи із кількох підстав, орієнтуючись на різні цілі.
За чіткістю визначення предметного та смислового значення виокремлюють неточні та неясні імена.
Неточне ім’я - це ім’я, предметне значення якого не можна чітко визначити.
Такі імена співвідносяться із нечітко визначеним, розпливчастим класом, множиною предметів, межі якої неможливо встановити. Прикладами неточних імен можуть бути наступні вирази: «молода людина», «цікавий фільм», «модний одяг» тощо.
Неясне ім’я - це ім’я, смислове значення якого неможливо чітко визначити.
Такі вирази, як «жива істота», «людина», «розумна людина» є неясними іменами.
За кількістю предметних і смислових значень вирізняють однозначні та багатозначні імена.
Однозначне ім’я - це ім’я, яке має одне-єднне предметне значення та одне смислове значення.
Терміни наукової мови вважаються однозначними іменами.
Багатозначне ім’я - це ім’я, яке може мати різні предметні та смислові значення.
Більшість виразів природної мови є багатозначними. У природній мові це явище називають омонімією.
В залежності від способу мовного виразу імена поділяють на прості та складні.
Просте ім’я - це ім’я, виражене одним словом. Наприклад, «місто», «людина», «космонавт».
Складне ім’я - це ім’я, утворене із двох простих імен. Вирази «місто-держава», «людина-машина», «льотчик-космонавт» є складними іменами.
За контекстом визначення смислу імені розрізняють неописові та описові імена.
Якщо смисл імені визначається конкретною ситуацією або контекстом, воно називається нсописовим. Наприклад, «Україна», «Дніпро», «Юпітер».
Якщо смисл імені визначається його побудовою, воно називається описовим. Наприклад, «столиця Франції», «найвища вершина Гімалаїв» тощо.
Залежно від того, вказує ім’я на окремий предмет чи вирізняє якийсь предмет із множини предметів, імена поділяють на власні та загальні.
Власні імена позначають (індивідуальні) предмети. Наприклад, «Іван», «автор «Енеїди»», «Вінниця».
Загальні імена виокремлюють один предмет із множини предметів. Наприклад, «місто», «книга», «держава», «природний супутник».
Загальні імена вказують на невизначеного представника із множини предметів - якесь місто, якусь книгу, державу тощо. По суті, загальні імена, на відміну від власних, не мають смислу та значення. Наприклад, якщо слово «місто» є іменем для «Киева», «Львова», «Варшави», то виявляється, що воно є іменем над іменами, оскільки кожний предмет, який воно називає, має власне ім’я.
Загальне ім’я не позначає, а представляє певний, довільний предмет із множини предметів. Тому загальні імена можна трактувати як своєрідні предметні змінні. Наслідком цього факту є те, що загальні імена не є іменами у власному розумінні цього слова, бо не є іменами і предметні змінні.
3.1.3.