ВПЛИВ СПЕЦИФІЧНИХ ПРИРОДНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ДНІПРОВСЬКОГО НАДПОРІЖЖЯ НА РОЗВИТОК ДАВНЬОГО НАСЕЛЕННЯ

Стаття присвячена характеристиці унікального жилого простору Дніпровського Над- поріжжя в період пізнього мезоліту — неоліту. Своєрідність ландшафтних та ресурс­них можливостей вплинула на те, що в рамках однієї культурної традиції і система життєзабезпечення давнього населення регіону мала ряд характерних рис, які від­різняли його від населення, що проживало на сусідніх територіях.

Ключові слова: мезоліт, неоліт, Дніпровське Надпоріжжя, палеоландшафт, гідроло­гія, ресурсна база.

ВСТУП

Аналіз природної складової розвитку давнього населення, безумовно, важливий для будь-яких археологічних досліджень. За допомогою палео- екологічного підходу вдається не лише уточнити, але часто й вирішити ті питання, які археологічний підхід, побудований на аналізі речовинного матеріалу, залишає відкритими.

Якщо говорити про класичне визначення археологічної культури, то одним з обов'язкових критеріїв є наявність певної території', яку займа­ло населення зі спільними матеріальними та духовними рисами роз­витку. Проте іноді виникають ситуації', коли в рамках однієї культури ареали проживання населення кардинально відрізняються. У результаті це призводить до того, що попри, здавалося б, загальну культурну спо­рідненість технокомплексу, кераміки, антропологічного складу тощо формується низка унікальних характеристик, які сформувались у час­тини населення під час адаптації до природної ніші, яку воно займало. Саме така ситуація, на нашу думку, простежується у носіїв кукрекської культури та спорідненої з нею сурсько-дніпровської. Хронологічно вони

Рис. 1. Схема впливу елементів природного середовища на систему життєзабезпечення

співвідносяться з пізнім мезолітом та першою половиною неоліту. На­селення, яке ми розглядаємо, проживало переважно на територіях Дні­провського Надпоріжжя та Приазов'я.

Ця стаття присвячена частині вказаного ареалу — Дніпровському Надпоріжжю, оскільки воно не лише відрізняється за природними ха­рактеристиками від Приазов'я, а й являє собою специфічну, певною мі­рою унікальну територію України взагалі. Дніпровське Надпоріжжя те­риторіально охоплює простір долини Дніпра, включаючи сучасне місто Дніпро та нижче за течією до острова Хортиця в Запоріжжі. Загалом це близько 100 км уздовж за течією ріки.

Загальну характеристику природних умов регіону ми детально роз­глядали раніше [8—10], тому метою цієї статті є виокремлення тих при­родних характеристик і ресурсних можливостей, які обумовили специ­фічні елементи системи життєзабезпечення населення та якісно відріз­няють Надпоріжжя від Приазов'я.

Щоб розглянути специфічні характеристики регіону та встановити їхній вплив на систему життєзабезпеченя населення, ми створили ро­бочу схему, яка охоплює кілька тематичних блоків: ландшафт, гідроло-

Рис. 2. Палінологічна характеристика пізнього мезоліту — неоліту Надпоріжжя, спо­рово-пилковий комплекс, с. Старі Кайдаки (використано дані [23]): а — пізній бореал (1 — трав’янисті рослини (лободові, полинові, злакові), 2 — деревна рослинність (сос­на, береза), 3 — спори); б — атлантикум (1 — трав’янисті рослини (лободові, полинові, злакові), 2 — деревна рослинність (дуб, в’яз, липа, клен, граб, береза, верба, вільха, ліщина), 3 — спори (папороть, мохи))

гія, клімат, рослинний і тваринний світи (рис. 1). Коротко зупинимось на деяких складових цих блоків, аби довести відмінність Дніпровського Надпоріжжя від Приазов’я, та з’ясуємо, яким чином природа вплинула на те, що в рамках однієї культури спостерігаються значні відмінності в житті давнього населення.

КЛІМАТ І ПАЛЕОБОТАНІКА

Нині Дніпровське Надпоріжжя та Приазов’я є частиною степової зони України з характерними рослинним і тваринним світами. У період піз­нього мезоліту — неоліту ситуація дещо відрізнялася від сучасної, що пов’язано з кліматичними змінами, які відбулися протягом голоцену.

Важливою особливістю Дніпровського Надпоріжжя в пізньому ме­золіті — неоліті є високий відсоток деревної рослинності в паліноло- гічних спектрах. Він сягає 23 % в бореалі, поступово збільшуючись до 62 % в атлантикумі [23, с. 32]. З поступовим пом’якшенням та поте­плінням клімату збільшується і видова різноманітність деревної рос­линності (рис. 2). Відповідно до прийнятого в науковій літературі поді­лу на палеогеографічні зони за відсотковим співвідношенням окремих груп представників рослинного світу в спорово-пилкових спектрах [20, 29] ситуація, що склалась у Дніпровському Надпоріжжі в бореалі, від­повідала лісостеповим ландшафтам (для лісостепової географічної зо­ни: пилок дерев — 5—30 %; трав та чагарників — 60—85 %; спор — до 20 %). Відсоток деревної рослинності регіону в атлантикумі характер­ний взагалі для лісової зони (пилок дерев — 40—85 %; трав та чагарни­ків — 5—60 %; спор — 5—35 %).

Такі характеристики повністю відмінні від даних з Приазов'я (рис. 3), де сума пилку деревних порід в бореальний період коливалася від 2,5 до 5,6 % [1, с. 16], у той час як для аналогічного періоду в Надпоріжжі вона складала 23 %. Сума пилку деревної рослинності в Приазов'ї в оптимум голоцену складала 15,9—26,5 % [1, с. 17]; у Надпоріжжі — до 62 %.

Вірогідно, Дніпровське Надпоріжжя, завдяки специфіці палеоланд- шафтів, гідроморфології та деякої локальності, мало достатні лісові ма­сиви як у межах річкових долин, так і на вододілі, і цим відрізнялось від Приазов'я.

ЛАНДШАФТ І ГІДРОЛОГІЯ

Специфіка регіону обумовлена тим, що ця ділянка є місцем прориву Дніпра через Український щит, у результаті чого ріка протікає на цьому відрізку в меридіональному напрямку, в руслі зосереджена велика кіль­кість островів, великих окремих скель, порогів. А сам ландшафт набув каньйоноподібного вигляду.

Ландшафт та гідрологічні особливості порожистої частини Дніпра вплинули передовсім на своєрідну поселенську стратегію населення регіону.

На відміну від берегових поселень, розташування яких мало варі­ативність вибору місць, острівні поселення влаштовувались з огляду на ландшафтні особливості конкретного острова. Коли острів мав великі роз­міри, то вибір оптимального місця проживання провадився з огляду на економічну перспективність і зручність. Наприклад, острів Сурський був завдовжки близько 3 км, а завширшки 1 км. На ньому досліджено чотири ранньонеолітичні поселення (рис. 4). Пункти І та ІІ пов'язані з природними заглибинами, пункт ІІІ — з наявною затокою, зручною для лову прирічкової

Рис. 4. Розміщення пунктів І—IV на о. Сурський (за [5, 6])

дичини (про що свідчить переважання кісток птахів серед остеологічного матеріалу) [6, с. 34], пункт IV очевидно був пов'язаний з давньою заборою та порогом, які були перспективними для рибної ловлі.

Проте переважна більшість надпорізьких островів не мала таких великих розмірів, тому місце розташування поселення було повністю обумовлене ландшафтними характеристиками самих островів. Так, по­селення на острові Вовчок знаходилось у південній та центральній час­тині острова [12, с. 167], а північна його частина являла собою гранітну скелю-масив і не була придатна для заселення. Поселення на Стрільчій Скелі знаходились у східній частині острова в природній западині. Лише з одного боку острова був вихід на Дніпро, а з інших сторін його оточува­ли скелі [5, с. 2]. На острові Шулаїв поселення знаходилось на південно- західному краї, також у природній овальній западині, витягнутій уздовж лінії північний захід — південний схід.

Загалом ландшафтно-географічні характеристики регіону вплинули на створення своєрідної поселенської стратегії'. Вибір місця облашту­вання поселення залежав від кліматичних та економічних переваг у конкретний період року. Поселення теплої пори року влаштовувались, в основному, на островах та великих скелях. У кожному з таких посе­лень мешкала невелика група людей (сім'я, рід), яка самостійно забез­печувала своє існування та займалась заготівлею. В холодний період, об'єднуючи зусилля та накопичені ресурси, община, яка складалася з кількох «острівних груп», оселялась у берегових поселеннях. Кожна об­щина мала усталену систему сезонних переселень на підконтрольній їй території, повертаючись, залежно від пори року, на вже обжиті в ми­нулі сезони місця. Синхронно на території Дніпровського Надпоріжжя, за нашими розрахунками, могло мешкати близько десяти общин, які, очевидно, були одним племенем.

До блока ландшафтних характеристик ми також відносимо наяв­ність та доступність певної групи виробничих ресурсів. Зокрема, мова йде про кремінь, тальковий сланець (тальковий магнезит) та різнома­нітні гранітоїди.

Основною технологічною сировиною для виготовлення знарядь пра­ці у пізньому мезоліті та неоліті, як і в попередню епоху, залишався кре­мінь. Відклади якісної крем'яної сировини в Україні локалізуються в кіль­кох регіонах (на Середньому Дністрі, Волині, Середній Десні, Донбасі та у Гірському Криму), проте у Дніпровському Надпоріжжі подібні скупчення цієї сировини відсутні [22, с. 152; 47, с. 5], а кремінь трапляється лише у вигляді галечника низької якості. Для Дніпровського Надпоріжжя в піз­ньому мезоліті — ранньому неоліті характерна значна частка застосу­вання мікролітичної техніки в обробці кременя, максимальна утилізація пластин (численні пластини з ретушшю), високорозвинена техніка об­робки кістки, рогу та, відповідно, значна кількість різців, свердел та ін.

Рис. 5. Стеатитовий посуд з поселень Дніпровського Надпоріжжя: 1, 2 — о. Виноград­ний; 3 — Ігрень, 4—6 — о. Сурський; 7 — о. Піскуватий (за даними [7, 18, 33])

Водночас через наявні численні поклади талькового сланцю (стеати­ту) Дніпровське Надпоріжжя в епоху неоліту стає регіоном концентрації' речей, виготовлених із цього каменю. Зі стеатиту виготовляли «човники» (рис. 5), грузила, фрагменти гачків та ін. Однак, якщо невеликі предме­ти зі стеатиту трапляються й на інших територіях, то порожиста ділянка Дніпра — єдиний регіон, де у значній кількості виявлено кам'яний посуд (рис. 6). Він представлений групою виробів, виготовлення яких, з огляду на їхні параметри, залежало від наявності виходів каменю великих роз­мірів. Родовища цієї сировини наявні й на інших територіях: Подніпров'я, Приазов'я, Криворізький район (рис. 7). Проте І.С. Нікітенко, який вико­нував мінералого-петрографічний аналіз виробів зі сланцю, зазначав, що використання покладів Кривого Рогу та Приазов'я в повному обсязі було

Рис. 7. Розташування родовищ стеатиту та пункти, де був знайдений стеатитовий посуд: 1 — Інгульске; 2 — Надпоріжжя; 3 — Веселеняка; 4 — Зелений Гай; 5 — Єлісєївка; 6 — Блакитні скелі (за [33, с. 146])

неможливе через складні умови залягання. На його думку, в неоліті най­більш придатною для отримання каменю залишалася територія Надпо­ріжжя. Глибоко розвинута балочна система регіону уможливлювала ви­добуток стеатиту в місцях, де породи виходили на поверхню [21].

Крім талькового сланцю населення використовувало для виготов­лення знарядь праці місцеві породи каменю. Здебільшого такі знаряддя представлені кам'яними предметами дисковидної форми. За розмірами диски поділяються на маленькі (близько 5 см у діаметрі) та великі (12 см і більше) (рис. 8). Досі немає єдиного погляду на функціональне призна­чення цих предметів. Висловлювались припущення щодо використан­ня дисків для деревообробних [28, с. 331; 27, с. 270—271] та землерий­них робіт [31]. О.В. Тубольцев, використовуючи паралелі з поселеннями Прибалтики, де знайдено аналогічні знаряддя, припускає їхнє можливе використання як грузил до сіток та неводів [32, с. 40]. Пласка форма артефактів сприяла тому, що такі грузила не чіплялися за дно. У Прибал­тиці на дні озера знайдено зв'язки кам'яних дисків, упаковані в окремі мішки і накладені один на другий. Подібна ситуація спостерігалася і в поселенні о. Шулаїв, де О.В. Бодянським знайдено скупчення із шести дисків, чотири із яких лежали один на одному. Однак автор розкопок інтерпретував їх як вироби для копання ямок та / або ударні знаряддя [4, с. 254—257]. Тому, на нашу думку, кам'яні диски, найімовірніше, вар­то розглядати як поліфункціональні знаряддя.

Рис. 8. Дисковидні знаряддя: 1 — Вовнизьке правобережне поселення [30]; 2, 3 — Вов- низьке лівобережне поселення [26, с. 161]; 4, 6, 7 — о. Кизлевий [45]; 5 — о. Шулаїв [3]; 8, 9 — Ігрень [31; 47]

Нещодавно виконано петрографічні дослідження 27 дископодібних кам'яних знарядь із пізньомезолітичних та неолітичних поселень Над- поріжжя [47, с. 6]. Доведено, що для їхнього виготовлення використа­но місцеві гірські породи дніпропетровського та сурського гранітоїдних комплексів.

Використання майже повного переліку місцевих порід свідчить про те, що особливих вимог до властивостей матеріалу не висувалося. По­пулярність використання місцевих гранітоїдів та супутніх їм порід мо­же пояснюватися також їхньою реліктовою шаруватою будовою, що по­легшувало відділення пластин потрібної товщини. Отримані результати свідчать на користь того, що за доби неоліту розпочалося активне вико­ристання гірських порід Надпоріжжя [47, с. 12].

І останній блок нашої схеми — це палеозоологія. Він є надзвичай­но важливим, оскільки дозволяє висвітлити економічне життя давньо­го населення Дніпровського Надпоріжжя. Фауністичний склад тісно пов'язаний з гідрологічним режимом ріки, якщо мова йде про різновиди риб, та палеоботанічними характеристиками, що обумовлювали існу­вання в регіоні конкретних видів тварин.

У фауністичних комплексах надпорізьких стоянок спостерігається синтез лісових та степових форм (таблиця). Змішаність цих компонентів ще в 1960-х роках помітила В.І. Бібікова, яка вважала, що у даному райо­ні це могло бути обумовлено проникненням у зону степів по долині Дні­пра «вузького довгого язика лісів», за яким пересувались лісові тварини [2, с. 128]. З такою точкою зору важко погодитися, оскільки, врахувавши дані палінології та кліматології', ми отримали підтвердження того, що екологічна обстановка у Дніпровському Надпоріжжі забезпечувала необ­хідні умови проживання і для лісових видів [8, 11]. Теза В.І. Бібікової про потрапляння кісткових останків тварин, що мешкали у північніших райо­нах, у регіон порожистої частини Дніпра без участі людини, завдяки про­цесу прямого алювіального накопичення, також досить спірна, оскільки кістки тварин лісового типу виявлено на всіх поселеннях безпосередньо в культурному шарі, у тому числі у заповненні жител.

Залучивши дані з екології та етології кожного виду тварин, що пред­ставлені у поселеннях (характерні ландшафти проживання, необхід­ні харчові ресурси для тварин тощо), ми дійшли до таких висновків. Важливим є факт відсутності сайгака в усіх визначеннях фауністичних комплексів Надпоріжжя, хоча для синхронних пам'яток Приазов'я (Се- менівка, Чапаївка) ця тварина є характерною і звичайною у складі мис­ливської здобичі [15]. Винятково степовий характер ареалу розповсюд­ження сайгака [19, с. 155] робить будь-яку знахідку залишків тварини важливим показником ландшафтно-географічних умов минулого. От­же, відсутність сайгака можна інтерпретувати як індикатор відсутності (або суттєвого скорочення) в Надпоріжжі широких степових просторів, які б задовольнили екологічні потреби цієї тварини. Така точка зору узгоджується і з результатами палеоботанічних досліджень.

Схожою екологією характеризується й кулан. Його рештки відзначено в досліджуваному регіоні, але лише в єдиному випадку (о. Сурський, пункт ІІ), отже, слугувати надійним ландшафтно-екологічним маркером для Надпоріжжя ця тварина не може. Натомість присутність такої копитної тварини як лось підтверджує наявність широких лісових масивів у регіоні в пізньому мезоліті — неоліті [19, с. 155]. Цей вид не може взимку жити поза межами лісу, влітку також тяжіє до територій з лісовою рослинністю. Лісовою твариною є куниця [24, с. 167], яка на степових пам'ятках, синх­ронних надпорізьким, відсутня так само, як і лісовий кіт.

Змішаність видів тварин Дніпровського Надпоріжжя в бореалі—ат- лантикумі демонструє наявність двох видів зайців. Заяць-біляк переваж-

Фауністичні комплекси з пам'яток Дніпровського Надпоріжжя

Закінчення таблиці

Примітка: таблицю складено за даними [13, с. 249; 31, с. 68; 2, с. 132; 6, с. 9, 21; 4, с. 255].

но мешкає в лісовій зоні, а сірий заєць добре почуває себе і в степу. Інші тварини, присутні у фауністичних комплексах археологічних пам'яток, є характерними для кількох природно-географічних зон. Так, досить різ­номанітними є географічні умови поширення вовка. Він трапляється й на території' степу, хоча у меншій кількості. Проте фіксація присутності вовка на всіх пам'ятках Надпоріжжя свідчить радше не про палеогеогра­фічні особливості регіону, а про наявність тут значної кількості тварин, які входили до раціону хижака, що й приваблювало його.

Отже, проаналізований видовий склад тварин у досліджуваних по­селеннях дає змогу окреслити не лише загал харчового ресурсного по­тенціалу регіону, але й підтвердити модель ландшафтно-географічної ситуації, побудованої нами на даних інших природничих наук (палео­ботаніки, палеогідрології, палеогеографії', геології').

Розглядаючи фауністичні комплекси Надпоріжжя, на нашу думку, необхідно коротко зупинитись на проблемі неолітизації регіону, а саме на питанні про існування скотарства в ранньому неоліті. Ми вважаємо, що гіпотеза існування відтворювального господарства у носіїв сурсько- дніпровської культури відповідає дійсності, але ступінь його розвитку залежав від природних умов і ресурсного забезпечення ареалу прожи­вання. До того ж, наявність відтворювальних форм господарства цієї культури у південніших за Надпоріжжя регіонах досить ґрунтовно до­ведено та описано в працях Н.С. Котової [14, с. 6; 15; 17, с. 61—74 та ін.]. Наявність на поселеннях Надпоріжжя малої кількості кісток домести- кованих особин може свідчити про обмінні процеси з населенням су­сідніх територій, а не про розвинуте скотарство. До того ж переважна

кількість пам'яток є багатошаровими, а отже, частина кісток могла по­трапити з верхніх шарів, які датуються пізнішим часом. У будь-якому випадку, якщо тваринництво і мало місце в ранньому неоліті регіону, то його роль була мінімальною. На думку Н.С. Котової, яка на сьогодні є провідним дослідником сурсько-дніпровської культури, тваринництво відігравало найменшу роль серед неолітичних культур України (давало не більше 10 % м'ясної їжі) [15, с. 16]. У пізньому мезоліті — першій поло­вині неоліту економіка первісного населення Дніпровського Надпоріж- жя ґрунтувалася на комплексному привласнювальному господарстві, основу якого складав рибний промисел за значної ролі мисливства та збиральництва. У цей період помітною стає динаміка в інтенсифікації' експлуатування прісноводних ресурсів, яка зменшується лише з другої половини неоліту, що пов'язано зі збільшенням демографічного тиску на кормову територію та просуванням із сусідніх територій населення з розвинутими навичками відтворювального господарства.

Отже, питання щодо переходу до відтворювальних типів господар­ства виглядає досить суперечливим і потребує додаткових доказів. Ці докази ми знайшли, проаналізувавши дані ізотопного аналізу кісток із могильників. Наявні матеріали дають змогу реконструювати дієту на­селення Надпоріжжя, починаючи з епіпалеоліту і закінчуючи періодом енеоліту [25, с. 6]. Результати вивчення матеріалів із мезолітичного мо­гильника Василівка ІІ (який ототожнюється із предками сурсько-дні- провської культури) показують більш інтенсивне споживання прісно­водної риби мезолітичними рибалками в порівнянні із населенням цієї території в епіпалеолітичному періоді. Крім цього, помітною є експлуа­тація населенням значно ширшого спектра наземних харчових ресурсів, ніж було доступно в попередній період [25, с. 13].

Посилення значення річкового промислу для раціону харчування на­селення відзначено для ранньонеолітичного періоду. При цьому, якщо для регіонів Центральної Євразії', де раціону харчування населення в ранньому неоліті притаманне домінування річкової риби та інших вод­них тварин (Залізні Ворота), визначення рівня стабільних ізотопів дає результат δ¹³C від -20 до -23 %, то для порожистої ділянки Дніпра спів­відношення ізотопів δ¹³C сягають більших негативних значень (-23,71... -24,1 %) [25, с. 16]. Це свідчить про подальше зростання значення річко­вого промислу в житті населення починаючи з пізнього мезоліту, і про досягнення його максимального розвитку в ранньонеолітичну добу.

У контексті вищесказаного, на нашу думку, ситуація, що склалася на території Надпоріжжя, близька до тих умов, що існували в регіоні Залізні Ворота уздовж річки Дунай (приблизно 130 км), де населення так само зберігало привласнювальний тип господарства, базуючи свою економі­ку на комплексній експлуатації своєї екологічної ніші. Найвідоміші міс­цезнаходження матеріалів мезолітичного та неолітичного періоду цього регіону — Куина-Туркулуй, Лепенський Вир, Падіна, Власац, Скела-Кла- довей [39, 40, 44, 48]. Ранньонеолітична кераміка, яку знайдено на посе­леннях регіону, морфологічно пов'язана з комплексами Старчево-Кереш- Криш, людність яких займалася землеробством та скотарством [41, 49 та ін]. Населення ж Залізних Воріт покладалося в основному на водні ресур­си [36—38]. При цьому наявність значної кількості досліджених жител та особливості облаштування поселень свідчать на користь постійної осі­лості населення, або ж про сезонну мобільність в обмеженому діапазоні обжитої території'. Цікаво, що з початку дослідження пам'яток у регіоні Залізних Воріт економічна спрямованість первісного населення, яке зай­мало цю територію, також викликала жваві дискусії'. Одна група дослід­ників вважала, що головним джерелом їжі залишалося мисливство [34, с. 34—36], інша визначала рибальство як провідну галузь господарства [42, 43]. Деякі дослідники висловлювали думку про можливість «перед- доместикації» у населення, що полягала у контролі над стадами оленів та диких свиней [35]. Проте переважна більшість учених поділяє думку про домінанту роль рибальства, що підтверджено й численними аналізами остеологічного матеріалу під час реконструкції палеодієти.

ВИСНОВКИ

Специфічність природних характеристик Дніпровського Надпоріжжя по­лягала в унікальних ландшафтних і гідрологічних аспектах, які карди­нально відрізняли регіон від сусідніх територій. Перш за все, про це свід­чить наявність великої кількості острівних елементів в руслі Дніпра, які давнє населення, розуміючи економічну перспективність, активно вико­ристовувало. У результаті це дало змогу створити своєрідну поселенську стратегію із систематичними та циклічними сезонними переселеннями в межах регіону. Загальне потепління та зволоження клімату разом з роз­винутою річковою та яружно-балочною системами Надпоріжжя, віднос­ною локальністю регіону та природніми кордонами створили унікальні умови, які сприяли розвитку, підвищенню та урізноманітненню біомаси. Очевидно, Дніпровське Надпоріжжя являло собою щось на кшталт «лісо­степового — степового оазису» — рефугіуму, який поєднував у собі риси кількох географічних зон. Лісова рослинність могла зосереджуватись тут і зберігатись у період несприятливих для сусідніх територій палеокліма- тичних умов. Із загальним поліпшенням умов рослини могли поширю­ватися звідси на сусідні території. У найтепліший і найвологіший період голоцену — атлантикум — розвиток вологих і мезофільних лісів мав місце тут як у межах річкових долин, так і на вододілі.

Різна палеоекологічна ситуація Дніпровського Надпоріжжя та При- азов'я зумовила радикальні відмінності в господарській діяльності в рам­ках однієї культури: для Приазов'я характерною рисою є наявність відтво- рювальних типів господарства, у той час як населення Надпоріжжя дов­ший час зберігало привласнювальний тип, заснований на рибному про­мислі. Як з'ясувалося, в умовах сприятливої природно-екологічної ситуації', особливо на ділянках з підвищеною концентрацією фіто- та зооресурсів (а саме такою ділянкою й було в досліджуваний період Дніпровське Надпо­ріжжя), традиційні методи добування харчових продуктів забезпечували не меншу стабільність соціуму, ніж відтворювальні форми господарства, навіть виявлялися ефективнішими. Так званий резервуарний ефект, що виникає через високий рівень вживання прісноводної риби та тварин, пов'язаних із водоймами, добре фіксується для першої половини неоліту і майже відсутній для пізньої та перехідної нео-енеолітичної доби [46, с. 262]. Пояснюється це саме наявністю у пізньому неоліті — енеоліті в районі порогів скотарства. Це, на нашу думку, можна пов'язати з приходом у Над­поріжжя носіїв азово-дніпровської культури, яка принесла сюди розвине­не скотарство, що разом із загальним збільшенням щільності населення в регіоні і призвело до кардинальних змін в економіці. Подібна картина в цілому вкладається в концепцію Східного імпульсу неолітизації, обґрунто­вану Н.С. Котовою [16, с. 78].

Виробничі ресурси регіону представлені нерівномірно. Так, напри­клад, відсутність місцевих покладів якісного кременю обумовила широке використання населенням місцевих порід каменю (магнезит, граніт, ам­фіболіт, мігматит, кварц тощо) та кістки для виготовлення знарядь праці.

Описані тут характеристики та їх аналізування стали підґрунтям для створення гіпотези про те, що саме екологічні відмінності мали знач­ний, якщо не визначальний, вплив на певну окремішність матеріальної культури та господарства населення в регіоні порогів у рамках однієї культурної традиції.

Список використаних джерел

1. Безусько Л.Г. Палінологічна характеристика відкладів неоліту та енеоліту багато­шарового поселення Кам'яна Могила (Запорізька область, Україна) // Наукові за­писки національного університету Києво-Могилянська Академія. — Київ, 2006. — (Біологія та екологія; т. 54). — С. 11—19.

2. Бибикова В.И. Из истории голоценовой фауны позвоночных в Восточной Ев­ропе // Природная обстановка и фауны пришлого. — Киев : АН УССР, 1963. — Вып. 1. — С. 119—146.

3. Бодянський О.В. Неолітична стоянка о. Шулаєвого / Наук. архів Ін-ту археол. НАН України. — 1946. — № 877а. — 11 с.

4. Бодянський О. Неолітична стоянка на острові Шулаєвому // Археологія При­дніпров'я. — 1949. — № 2. — С. 253—263.

5. Даниленко В.Н. «Стрільча Скеля» раскопки 1946 г. / Наук. архів Ін-ту археол. НАН України. — 1946. — № 1946/6а.5. — Ф. e. 2555. — 38 с.

6. Даниленко В.Н. Ранненеолитические памятники на Сурском острове в Надпорожье (раскопки 1946 г.) / Наук. архів Ін-ту археол. НАН України. — 1946. — 1946 / 6а. — Ф. e. 2151. — 35 с.

7. Даниленко В.Н. Неолит Украины: Главы древнейшей истории Юго-Восточной Ев­ропы. — Киев : Наук. думка, 1969. — 257 с.

8. Демченко О.В. Палеогеографические условия обитания позднемезолитического — неолитического населения Днепровского Надпорожья // Історичні етюди: зб. наук. пр. — Дніпропетровськ : Пороги, 2014. — Вип. 4. — С. 189—193.

9. Демченко О.В. Природное окружение и адаптивная стратегия населения Дне­провского Надпорожья в позднем мезолите — неолите // Stratum Plus. — 2016. — № 2. — С. 227—244.

10. Демченко О.В. Реконструкція пізньомезолітичної — неолітичної історії Дніпров­ського Надпоріжжя. Палеоекологічний підхід // Записки історичного факульте­ту. — 2015. — Вип. 26. — С. 37—57.

11. Демченко О.В. Роль природного фактора в развитии первобытного населения (по материалам позднемезолитических — ранненеолитических памятников Днепров­ского Надпорожья) // Верхнедонской археологический сборник: Материалы меж­регион. науч. конф. «Археология восточноевропейской лесостепи: поиски, наход­ки, проблемы». — Липецк : РИЦ ФГБОУ ВПО «ЛГПУ», 2014. — Вып. 6. — С. 120—125.

12. Добровольський А.В. Етюди з Надпорізького неоліту // Антропологія. — К., 1930. — Т. 3. — С. 161—169.

13. Добровольський А.В. Восьма Ігренська неолітична стоянка // Археологія При­дніпров’я. — 1949. — № 2. — С 243—252.

14. Журавльов О.П., Котова Н.С. Тваринництво неолітичного населення України // Археологія. — 1996. — № 2. — С. 3—17.

15. Котова Н.С. Культурно-исторические процессы в северном Причерноморье в VI—V тыс. до н. э. : дис.... докт. іст. наук : 07.00.04. — Київ, 2010. — 768 с.

16. Котова Н.С. Неолитизация Украины / Н. С. Котова. — Київ : Шлях, 2002. — 268 с.

17. Котова Н.С. Раннее животноводство степного Поднепровья и Приазовья // Мате­ріали та дослідження з археології Східної України. — Луганськ, 2006. — Вип. 4. — С. 61—74.

18. КотоваН.С. Древнейшая керамика Украины. — Киев ; Харьков : Майдан, 2015. — 154 с.

19. Кузьмина И.Е. Позднеантропогеновая териофауна юго-запада и центра Русской равнины // Stratum Plus. — 2003—2004. — № 1. — С. 141—156.

20. Макеев П.С. Природные зоны и ландшафты. — М. : Госгеографгис, 1956. — 320 с.

21. Нікітенко І.С. Про сировину талькових виробів доби неоліту з Дніпровського Над- поріжжя // Науковий вісник Національного гірничого університету. — Дніпропе­тровськ, 2012. — № 5. — С. 12—17.

22. Нужный Д.Ю. О своеобразии памятников кукрекской культурной традиции в Днеп­ровском Надпорожье // Каменный век: памятники, методика, проблемы. — Киев : Наук. думка, 1989. — С. 145—154.

23. Палеоботаническая характеристика опорных разрезов четвертичных (антропо- геновых) отложений средней и южной части Украины / А.Т. Артюшенко, Г.А. Паш­кевич, С.И. Паришкура, Е.В. Карева. — Киев : Наук. думка, 1973. — 96 с.

24. Пидопличко И.Г О ледниковом периоде. — Киев : АН УССР, 1951. — Вып. ІІ. — 265 с.

25. Потєхіна І.Д., Ліллі М., Бад Ч. Аналіз палеодієти стабільних ізотопів у популяціях епіпалеоліту — енеоліту Середнього та Нижнього Подніпров’я // Історична антро­пологія та біоархеологія України. — 2014. — Вип. 1. — С. 5—20.

26. Рудинський М.Я. Перший Вовнизький піздньонеолітичний могильник // АП УРСР. — 1956. — Т. VI. — С. 152—161.

27. Рудинський М.Я. Стоянка з мікролітичним інвентарем на о. Кізлевому // АП. — 1949. — Т. ІІ. — С. 264—274.

28. Семенов С.А. Развитие техники в каменном веке. — Ленинград : Наука, 1968. — 376 с.

29. Сладков А.Н. Введение в спорово-пыльцовый анализ. — М. : Наука, 1967. — 270 с.

30. Телегін Д.Я. Дніпро-донецька культура. — К. : Наук. думка, 1968. — 254 с.

31. Телегін Д.Я. Ігренське поселення на Подніпров'ї' та проблема житлобудування в мезоліті Східної Європи // Старожитності Степового Причорномор’я та Криму. — TVIII. — Запоріжжя, 2000. — С. 3—88.

32. Тубольцев О.В. Неопубликованные материалы по раннему неолиту Надпоро- жья // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного універси­тету. — 2003. — Вип. XVIII. — С. 28—49.

33. Тубольцев О.В. Кам’яний посуд сурської культури // Заповідна Хортиця / за ред. М.А. Остапенко, Т.М. Лисенко, О.П. Мірущенко та ін. — Запоріжжя : A&V.Art GROUP, 2011. — С. 86—90.

34. Bokonyi S. The Vertebrate Fauna of Vlasac // Vlasac / Ed. D. Srejovic and Z. Letica. — Belgrade: Serbian Academy of Science and Arts, 1978. — II. — P. 34—36.

35. Bolomey A. An outline of the Late Epipaleolithic economy at the Iron Gates: The evidence of bones // Dacia. — 1973. — Vol. 17. — P. 41—52.

36. Bonsall C., Lennon R., McSweeney K., Stewart C. et al. Mesolithic and Early Neolithic in the Iron Gates: A Paiaeodietary Perspective // Journal of European Archaeology. — 1997. — № 5 (1). — Р. 50—92.

37. Bonsall C., Cook G.T., Hedges R.E.M., Higham T.F.G., Pickard C., RadovanoviC I. Ra­diocarbon and Stable Isotope Evidence of Dietary Change from the Mesolithic to the Middle Ages in the Iron Gates: New Results from Lepenski Vir // Radiocarbon. — 2004. — № 46 (1). — Р. 293—300.

38. Boric D., Grupe G., Peters J., Mikic Z. Is the Mesolithic-Neolithic subsistence dichotomy real? New stable isotope evidence from the Danube Gorges // European Journal of Archaeology. — 2004. — № 7 (3). — Р. 221—248.

39. Boric D. The Lepenski Vir conundrum: reinterpretation of the Mesolithic and Neolithic sequences in the Danube Gorges // Antiquity. — 2002. — № 76 (294). — Р. 1026—1039.

40. Boroneant V. La periode epipaleolithique sur la rive roumaine des Portes de Fer du Danube // Praehistorische Zeitschrift. — 1970. — № 45 (1). — Р. 1—25.

41. Budja M. Early Neolithic pottery dispersals and demic diffusion in Southeastern Euro­pe // Documenta Praehistorica. — 2009. — № 36. — Р. 117—137.

42. Chapman J. Demographic Trends in Neothermal South-east Europe // The Mesolithic in Europe. Papers presented at the Third International Symposium, Edinburg, 1985 / Ed. C. Bonsall. — Edinburg : John Donald, 1989. — P. 500—515.

43. Clason A.T. Padina and Starcevo game, fish and cattle // Paleohistoria. — 1980. — XXII. — P. 141—173.

44. Jovanovic B. Die Architektur und Keramik der Siedlung Padina B am Eisernen Tor, Ju- goslawien // Germania. — 1987. — № 65 (1). — Р. 1—16.

45. Kotova N., Tuboltsev O. The Neolithic site Kizlevy 5 in the Dnieper rapids region (Uk­raine) // Atti Soc. Preist. Protost. Friuli-V.G., Trieste. — XVIII, 2010—2011 (2013). — P. 33—52.

46. Lillie М., Budd C., Potekhina I., Hedges R. The radiocarbon reservoir effect: new eviden­ce from the cemeteries of the middle and lower Dnieper basin, Ukraine // Journal of Archaeological Science. — 2009. — 36, № 2. — P. 256—264.

47iNikitenko I.S., Kutsevol M.L. On raw materials of Neolithic stone hoes from the Dnie­per Rapids area // Scientific Bulletin of National Mining University. — 2016. — 4 (154). — P. 5—12.

48. Srejovic D. Die Lepenski Vir-Kultur und der Beginn der Jungsteinzeit an der mittleren Donau. — Bohlau, 1971. — S. 1—39.

49. Whittle A., Bartosiewicz L., Boric D., Pettitt P., Richards M.P. In the Beginning: New Ra­diocarbon Dates for the Early Neolithic in Northern Serbia and South-East Hungary // Antaeus — 2002. — № 25. — Р. 63—117.

Olga Demchenko a leading researcher of the Department of Archeology and Ethnology of I.I. Mechnikov Odessa National University

INFLUENCE OF SPECIFIC NATURAL FEATURES

OF THE DNIEPER RAPIDS REGION ON THE DEVELOPMENT

OF ANCIENT PEOPLE

Paleoecological approach to the study of ancient population is certainly important for any archaeological research. It is possible to clarify and solve the issues that archaeological approach based on analysis of real material leaves open.

If we talk about the classical definition of archeological culture, one of the essential criteria is the availability of a territory occupied by people with shared material and spiri­tual development features. However, sometimes there are situations when habitats popu­lation is fundamentally different within the same culture. That is the reason why despite the general cultural affinity of the technological complex, pottery, anthropological com­position etc., a row of unique parameters emerges. These unique properties were formed in the part of population due to the results of the adaptation to their natural niche. Such situation, in our opinion, existed between The Dnieper Rapids Region and Azov Region, where the representatives of Kukrek and Surskaya cultures lived. The article focuses on a part of this area — the Dniper Rapids Region because not only it is different from Azov Region, but also is a specific and to some extent unique territory of Ukraine in general.

Specific hydrological, landscape, and climatic conditions that prevailed at that time in the Dnieper Rapids Region differed from conditions in neighboring areas. This played cru­cial role in the composition of the complex «bush» settlement system, long settled habi­tation of the population within the region, preserving the forms of an extractive economy based on intensive use of river resources. Accessibility and uniqueness of inputs influence the development of the ancient population of the region.

Keywords: Mesolithic, Neolithic, Dnieper Nadporizhzhya, paleolandscape, hydrology, resource base.