РЕКОНСТРУКЦІЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ХАРЧУВАННЯ МЕШКАНЦІВ ПАМ'ЯТКИ ГЕНЕРАЛКА 2 НА ПІДСТАВІ АНАЛІЗІВ ПОБУТОВОЇ КЕРАМІКИ

Владислав ЧИВКУНОВ

студент 4 курсу

НТУУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Здійснено першу спробу поєднання результатів двох традиційних методів аналізу: архе- озоологічного та біохімічного з метою вивчення залишків продуктів харчування і рекон­струкції ї на основі отриманих результатів особливостей харчування населення пам'ятки Генералка 2, ямної культурно історичної спільноти.

Результати біохімічного аналізу підтверджують основні параметри дієти населен­ня пам'ятки, визначені під час археозоологічних досліджень, а саме використання мо­лочних продуктів. Відсутність свідоцтв щодо розвиненого характеру землеробства, ви­сокий відсоток домашнього стада вказують на скотарський характер господарства пам’ятки, що підтверджує і практична відсутність серед кераміки «столового посуду». Приготування їжі у великих посудинах можна пояснити особливостями соціально­го устрою громад ямного населення, тобто з приготуванням їжі для великих сімей. Пам'ятку Генералка 2 доцільно розглядати як новий опорний комплекс, який дає більш чітке уявлення про культуру ранньої бронзи Нижнього Подніпров’я та Приазов’я.

Ключові слова: дієта, Генералка 2, типологія, мас-спектрометрія, газова хроматогра­фія, ямна культура.

ВСТУП

Археологічні дослідження ніколи не завершуються з отриманням ре­зультатів типологічного аналізу та виконання класифікації'. Допитли­вий розум вченого має феноменальну інерцію, яка постійно поглиблює

отримані результати, прагне вирішувати нові питання. Нині особливо продуктивними і результативними виявляються комплексні дослід­ження, виконані за допомогою сучасних методів, традиційно засто­сованих у різних галузях науки.

Раціон харчування — це основа існування організму людини. Він за­кладає фізичні особливості організму, впливає на поведінку. Складно применшити вплив раціону харчування на суспільство. Давню історію людства взагалі можна уявити як зміну головних стратегій харчування. Вивчення дієти як особливої риси, притаманної різним етносам, тісно пов'язано з розвитком етнографічної науки. У ХІХ ст. повний опис куль­турно-господарського складу народу обов'язково містив характеристи­ку продуктів харчування.

Склад раціону харчування пов'язаний з енергетичними потребами та необхідністю обміну речовин, які тримаються на трьох органічних сполуках: білки, жири, вуглеводи. Баланс між рослинними та тваринни­ми жирами складає головну стратегію поведінки. Отримання необхід­ної кількості калорій цілком пов'язано з клімато-географічними, «харчо­вими ресурсами» регіону. Але соціальні аспекти змінюють «екологічну нішу» груповими, індивідуальними програмами «харчової традиції'» [4].

Харчовий раціон (від латин. ratio — міра) це набір продуктів, необ­хідних людині або іншим живим організмам на визначений період часу (пайок, порція). Класичний приклад раціону — це відмінності у харчу­ванні протягом всього року. Наприклад, для мезолітичних мисливців Європи встановлено складний графік вживання їжі з використанням та­ких незвичайних продуктів як молюски, бобри, борсук [7].

На відміну від харчового раціону дієта (від грецького δiαιτα — образ життя, режим харчування) — це сукупність правил вживання їжі людиною або іншим живим організмом.

ІСТОРІЯ ПИТАННЯ

Перша спроба реконструювання раціону древньої людини була зробле­на у 1970-х рр., коли чеські вчені отримали дані стосовно складу знахі­док копроліту в печерних стоянках Карпатських гір. Наприкінці ХХ ст. стрімкий розвиток науково-технічного прогресу підштовхнув величезну кількість досліджень. На матеріалах археозоологічних даних було зроб­лено чимало реконструкцій стад давніх народів. Вивчення відміннос­тей мікрозносу зубної емалі із неолітичних поховань дало змогу зро­бити порівняльний аналіз між харчуванням різних верств населення дніпро-донецької культури.

Узагальнення отриманих даних знайшло відгук в концепції госпо­дарсько-культурних типів (ГКТ). Комплекси певних особливостей гос­подарства, які розташовані в подібних соціально-географічних умовах мають схожі риси. Виділяють три основні групи ГКТ: одна з привласню- вальним господарством, а дві — з відтворювальним (землеробсько-ско­тарське господарство, орне землеробство) [10]. Групи поділяються на типи (скотарі, ручні землероби, орні землероби), які мають регіональні особливості (скотарі степу, скотарі гірських вершин та ін.).

Поєднання етнографії та археології тривалий час мало вигляд спроб реконструкцій побуту давніх мешканців. Іноді археологи просто зістав­ляли результати своїх класифікацій з класифікаціями етнографів. Напри­клад, робота Л.Л. Залізняка «Охотники на северного оленя Украинского Полесья эпохи финального палеолита» [3] містить багато цікавих цитат із монографій А.А.

З кожним роком з'являється все більше і більше варіантів досліджень раціону харчування та дієти. Серед нових методів, які вже довели свою дієвість, є газова хроматографія та масова спектрометрія. Наукове співто­вариство обмінюється набутим досвідом та все частіше надає допомогу у дослідженнях, якщо виникають труднощі або проблеми. Завдяки цьому пришвидшується процес вивчення та обробки нового матеріалу.

Науково-технічний прогрес змінив напрямок досліджень з побудови великих схем до реконструкції дієти як стратегії харчування локальної групи. Біохімічний аналіз кісток, зубів, дослідження з використанням даних ДНК-РНК як етнографічного так і археологічного матеріалу дають цікаві та іноді неочікувані результати. Загальні уявлення про раціон дав­ніх мешканців почали замінюватися конкретними прикладами. Першим був розвіяний міф про те, що ранні гомініди були затятими м'ясоїдами. Мікроскопічні гранули крохмалю на зубах неандертальців вказують на факти вживання ячменю, який до того ж був проварений [8].

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Археозоологічні дані пам'яток дають чималий матеріал для реконструк­ції складу стад давніх суспільств. Знахідки кісток ретельно вивчаються за методиками 1930—1940-х рр. відомого українського зоолога І.Г. Підо­плічка. Відповідно, усі кістки підраховуються, обміряються, визначають­ся. Отримана інформація групується у таблиці зі статистичними показ­никами по групах тварин (свійські і дикі). За цією методикою відомими дослідниками оброблено археозоологічний матеріал багатошарового поселення ямної культури Михайлівка. Сучасні методи обробки архео- зоологічного матеріалу дають змогу доповнити традиційні інформацій­ні таблиці відомостями щодо складу кістяка, віку тварин, обов'язково підраховується кількість обпалених кісток.

В останні роки біохімікам та археологам вдалося розробити новий метод дослідження залишків їжі.

Ґрунтуючись на нових біохімічних можливостях досліджень, євро­пейські вчені запропонували відповідний метод вивчення речовини, яка залишається від приготування їжі, на фрагментах давнього керамічного посуду. Вперше цей метод було використано під час дискусії' щодо гор­щиків з отворами у лінійно-стрічковій кераміці неоліту північної Польщі. Однією з гіпотез використання знайденого посуду (горщик з багатьма отворами, подібний на дуршлаг) було виготовлення м'якого сиру (творо­гу). За іншою гіпотезою така кераміка використовувалась для зберігання вугілля або проціджування меду. Біохімічний аналіз горщиків з отвора­ми довів, що населення Європи також вміло отримувати з молока про­дукти тривалішого терміну зберігання.

Водночас це дослідження довело, що залишки ліпідів від приготу­вання їжі та обробки органічних матеріалів добре зберігаються в архео­логічній кераміці як компоненти поверхні та поглинені протягом декіль­кох тисяч років залишки.

Вони можуть бути ідентифіковані шляхом розчинення в органічно­му середовищі, а завдяки використанню певних аналітичних методів точність визначення сягає молекулярного рівня.

Для підготовки наявного керамічного матеріалу для дослідження кераміку товчуть і переводять у рідкий стан, потім виконують високо­температурний газово-хроматографічний аналіз (HTGC) і мас-спектро- метричний аналіз, а також визначають співвідношення ізотопів горіння для встановлення наявності та походження потенційно збережених ор­ганічних молекул. Отримані загальні екстракти ліпідів (TLEs) безпосе­редньо аналізують із використанням високотемпературної газової хро­матографії для визначення концентрації ліпідів.

Найбільш поширеними складовими свіжих жирів тваринного або рослинного масла є тригліцеріди, які швидко розкладаються за допо­могою хімічного і мікробіологічного вивітрювання. Порівняння TAG роз­поділу з сучасними жирами показало, що конкретний розподіл їх може бути пов'язаний з різноманітними джерелами ліпідів. Це дає змогу по­передньо визначити їх походження від двох основних класів домашніх тварин (жуйні та нежуйні / свині), а між жуйними визначати молочні та жирові жири.

Саме такий складний та інформативний варіант дослідження фраг­ментів давнього керамічного посуду з метою визначення особливостей харчування й було застосовано нами для матеріалів з пам'ятки Гене­ралка 2.

МАТЕРІАЛИ ПАМ’ЯТКИ ГЕНЕРАЛКА 2

Для досліджуваної нами пам'ятки Генералка 2 (рис. 1, 2) археозоологіч- ний матеріал було опрацьовано у 2003 р. працівником Інституту архео­логії НАН України О.П. Журавльовим (Україна) та у 2010 р. працівником Німецького Археологічного Інституту М. Хохмут (М. Hochmut, Німеччи­на, Берлін). Загальні результати цих досліджень збігаються як за типо­логічними, так і за статистичними параметрами (табл. 1). Але зроблені М. Хохмут аналізи охоплюють увесь викопний матеріал до 2011 р. Ці результати є більш детальними, тому саме їх можна спробувати про­аналізувати з метою реконструювання тваринної дієти.

Всі археозоологічні матеріали Генералки 2 нараховують 7420 фраг­ментів, з яких визначено тільки 2493. Кістки сильно фрагментовані, на них залишилися сліди від різців, які було нанесено в момент розрізання туши. Кальциновано 15 % кісток.

За результатами виконаних визначень, стадо пам'ятки Генералка 2 складається на 96,79 % зі свійських та на 3,21 % з диких тварин. Се­ред свійських наявні, %: велика рогата худоба — 82; кози / вівці — 15,3; коні — 2,3; собака — 0,2. Дикі тварини представлено залишками, %: бла­городного оленя — 49,35; тура — 29,87; сайги — 10,38; кулана — 3,9; боб­рів — 2,6; дикої свині — 2,6; польового зайця — 1,3.

Окремо необхідно згадати знахідки залишків риби (сом).

Велику рогату худобу вбито в період оптимального росту (2—3 рік життя), коли подальше утримання тварини економічно не виправдане. Кістки корів статистично переважають над кістками биків, що презен­тує широко розповсюджену стратегію використання корів для молока.

Кози / вівці були забиті у віці двох років. Скоріш за все, вони також використовувались для отримання молока та вовни.

На думку М. Хохмута, кінь використовувався як тяглова тварина. Його залишками представлено тільки 2 % від загальної кількості свій­ських тварин.

Рис. 1. Розміщення пам'ятки Генералка 2: 1 — ситуаційний план; 2 — фото ділянки з правого берега Дніпра

Рис. 2. Поселення ямної культури: 1 — розташування пам'яток ямної культури; 2 — розташування пам'ятки Генералка 2

Знахідки залишків кісток диких тварин свідчать про полювання. Серед об'єктів переважають тварини напівзакритих біотопів лісостепу (благородний олень, тур), степу (сайга, кулан), а також заплавних регіо­нів (кабан, бобер).

Залишки кісток кальциновані та сильно фрагментовані, що вказує на типову для поселення ситуацію. Складна конструкція системи ровів дає змогу віднести досліджувану пам'ятку до групи, за якою у літературі закріпилась назва «рондели».

Кераміку з пам’ятки Генералка 2 за допомогою детально описано­го вище методу було проаналізовано у 2010 р. Результати наведено у табл. 2. У шести із семи горщиків Генералки 2 (G1—7) знайдено жири від жуйних та нежуйних тварин.

Археологічні дослідження завжди дозволяють отримувати значний ке­рамічний матеріал. Тому, виходячи з контексту пам'ятки або спираючись

Таблиця 1. Видовий склад фауни пам’ятки Генералка 2

на етнографічні данні, археологи підходять до реконструкції' процесу при­готування їжі. У науковій літературі, присвяченій трипільській культурі, вже давно прижилися терміни: «кухонний», «столовий» посуд. Однак, судячи з останніх робіт, дана функціональна типологія не відповідає реальності.

Зокрема, для пам'яток епохи бронзи отримані після обробки мате­ріали, об'єднують у такі типологічні групи: «горщик», «миска», «куриль­ниця». У назвах цих груп закріплюються пояснення функціонального використання посуду. Наприклад, кераміка з поховань ямної культури Північно-Західного Причорномор'я в монографії' О.Г. Шапошникової опи­сана як повністю побутова: на стінках виявлені сліди лощіння, тріщини, кіптява, які свідчать про побутовий характер посуду [11]. Класифікація цієї кераміки дала змогу виділити: «горщики», «амфори», «чаші», «посу-

Таблиця 2. Результати аналізу харчових залишків у кераміці

Рис. 3. Порівняння об'ємів посуду

дини з одною петельною ручкою», а також «посудини банкової форми». Ритуальний посуд у цій класифікації' представлений лише одним з типів «чаші» — «чаші з піддоном», які виконували функції «курильниц».

Останнім часом нова типологія зроблена для Михайлівського посе­лення. У назвах груп закріпилися позначення: «побутовий посуд», «ри­туальний посуд» [5]. Завдяки етнографічним паралелям серед кераміки верхнього шару Михайлівського поселення виявлено прототипи ху- мів — великих тарних посудин «реповидной» форми [5].

На пам'ятці Генералка 2 основу колекції' становить серія з 12-ти пов­ністю реставрованих горщиків з дном (рис. 3). Ця група дозволяє чіткіше визначити особливості форм і всі параметри посуду.

Керамічний комплекс пам'ятки характеризується горщиками з розши­реним тулубом і профільованою шиєю. За основними параметрами пере­важають горщики двох пропорцій: витягнутого яйцевидного (Тип А) і се- реднє-широкого, присадкуватого (Тип Б) (рис. 4). Така типологія відповідає описаній вище традиції вивчення ямної кераміки на інших пам'ятках [1].

Реставрована серія посудин з Генералки 2 дозволяє виділити серед горщиків кілька підгруп з повними параметрами. Отримані лінійні роз­міри корелюють з об'ємами. Для їх уточнення в лабораторних умовах виконано виміри об'ємів посудин: внутрішню частину горщиків викла­дали харчовою фольгою, після чого в посудину до верху насипали крупу, за якою і визначали об'єм сосуда. У результаті дослідження можна виді­лити три основні групи посудин:

1. Великі. Горщики висотою від 35 до 40 см. Діаметр вінця 23—28 см. Реконструйований об'єм близько 18—19 літрів (3 посудини).

2. Середні. Горщики висотою від 26 до 32 см. Діаметр вінця 20—23 см. Реконструйований об'єм від 10 до 5,5 літрів (7 посудин). Серед них легко

Рис. 4. Структурно-функціональній аналіз конструкції ямних горщиків

виділяється основна форма високих, розкритих горщиків з L- та S-вид­ною горловиною. Дно таких посудин може бути гострим (посудина У10) або плескуватим (посудини А4 — А5; В1 — 2, Г1).

3. Дрібні. Горщики висотою від 8 до 14 см. Діаметр віночка від 6 до 12,4 см. Реконструйований об'єм 1,5—1,6 літрів (2 посудини) (рис. 3).

Велика частина кераміки типу А на пам'ятці представлена горщиками се­редніми і великими, статистично переважають посудини середніх розмірів.

Нещодавно О.Д. Мочалов запропонував структурно-функціональну типологію горщиків полтавкінської групи ямної культури лісостепового Поволжжя. Його методика заснована на виділенні природної структури форм посудин, варіантів конструкцій, функціональних частин у складі ємностей. У складі форм горщиків він виділяє сім різних частин, кожна з яких відповідає за певні функції': закінчення вінця — губа, верхнє за­кінчення ємності; вінець — щока, зливний пристрій; горловина — шия, пристрій для дозування зливу; плече — обмежувач наповнювача; перед­пліччя — додатковий наповнювач; тулуб — основний наповнювач; дно — нижнє закінчення ємкості.

Також О.Д. Мочалов запропонував розрізняти ступені сформованос- ті кожної частини посудин: сформований (1), частково сформований (2), несформований (3), перехідний стан сформованості (4).

На пам'ятці Генералка 2 повністю реконструйовано 12 посудин. Ста­тистично така вибірка не зовсім точно передає основні пропорції всієї кераміки. Тому крім цієї серії' нами використано дані про іншу цілу зна­хідку горщика ямного часу. Таким доповненням є посуд з дна Дніпра в районі балки Наумова, знайдений археологами-підводниками у 1970— 1990 рр. [9]. Спільні риси посудин та незначна відстань між знахідками дають змогу припустити, що він повністю синхронний комплексу кера­міки з Генералки 2. Такий саме горщик знайдено в верхньому шарі по­селення Михайлівка [5]

Таким чином, усього ми отримали 13 цілих горщиків, які можна ана­лізувати за методом О.Д. Мочалова. Результати викладено нижче.

Губа присутня у всіх горщиках з пам'ятці. Щока (вінчик) — пристрій, який «виносить» рідину за межі горщика та не дає рідини стікати з зо­внішнього боку посудини. Серед горщиків Генералки 2 виділяються роз­винені (високі) і не розвинені (невисокі) форми щоки.

Шия обмежує кількість рідини в посуді. Для всіх горщиків характер­на добре сформована шия, яка в деяких випадках має потужний наліп із внутрішньої частини на місці стику вінця та плеча. Він виконує роль головного обмежувача рідини. Єдиним винятком залишається горщик А4—А5, на якому перехід від плеча до горловини плавний. Такий перехід забезпечує безперешкодний злив під час експлуатації посудини.

Повністю розвинуте плече, практично горизонтально до поверхні. Така конструкція оптимально забезпечує закриту форму посудини. Цей пристрій не дозволяє рідині розхлюпуватися. На горщиках з Генерал- ки 2 представлено дві групи посудин: сформований (закритий) і погано сформований (частково відкритий).

Посудини з вираженим передпліччям називають «бокастими». Ця частина конструкції горщика забезпечує додатковий об'єм до основно­го. На пам'ятці Генералка 2 виділяється три типи передпліччя: сформо­вані, погано сформовані і несформовані.

Тулуб містить найбільший корисний об'єм горщика. Він добре вира­жений на всіх представлених посудинах пам'ятки.

Серед наявної кераміки виділено три групи днищ: гостродонні — 5, округлі — 3, сплощені — 5. Серед горщиків великого та середнього об'єму (8 л і більше) переважають гостро- або округлодонні. Для посудин мен­шого обсягу (8—1 л) характерна сплощена форма дна. Серед окремих знахідок днищ на пам'ятці Генералка 2 є один фрагмент круглого дна з валиком по піддону. Таким чином можна припустити зв'язок між округ­лодонною і плоскодонною керамікою.

СПОСОБИ ЕКСПЛУАТАЦІЇ КЕРАМІКИ

Вивчення слідів використовування кераміки дозволяє також визначити способи її експлуатації'. Дві з трьох великих посудин мають характерні циркулярні відмітини на зовнішній стороні дна. Такі мітки утворилися під час установки горщиків між невеликим камінням або у незначному заглибленні. Причому концентричний характер подряпин свідчить про постійні обертальні рухи посудини навколо своєї осі.

Огляд зовнішньої поверхні посудини також дає можливість для ре­конструкції його експлуатації. Під час приготування їжі на відкритому вогні стінки судини покриваються нагаром. Цей слід має цілком певну зональність, яка відображає температурний характер всього процесу. Найкраще такі сліди збереглися на ямній посудині з води, знайденій поблизу острова Хортиця. Серед горщиків Генералки 2 можна з упев­неністю вказати дві великі посудини, які мають подібні сліди. Решта горщиків мають нагар, але пов'язати його з процесом приготування складно (рис. 5).

Після розкопок поселення ямної культури Михайлівка у науковій літературі розпочалась дискусія про землеробство ранньої бронзи. Ав­тори розкопок Михайлівки відстоювали т. з. «мотыжное земледелие» в м'яких заплавах Дніпра. Але трасологічний аналіз не підтверджує таких висновків [5]. Тому питання про землеробство у ямників залишається відкритим. На пам'ятці Генералка 2 також не знайдено мотик, відбит­ків зерна, зернотерок та інших підтверджень поширення «мотыжного земледелия».

Зроблений аналіз підтверджує, що горщики використовувалися для зберігання або приготування м'ясної їжі. Сума кісток жуйних свій­ських та диких тварин складає 99,9%. Незначний відсоток кісток ди-

Рис. 5. Трасологічний аналіз горщиків

кого кабана збігається з результатами біохімічного ліпідного аналізу: у сосуді № 2 (табл. 3) зберігали або готували м'ясо як жуйних, так і нежуйних тварин.

Хімічні дослідження дали змогу визначити, що посудина з квадрату I2—D2, 2001 (зразок G5) використовувалася для зберігання й готування молока або молочних продуктів. Це великий горщик висотою 36,2 см з діаметром вінця 25,5 см. Загальний об'єм посудини становить 18 літ­рів. Горщик I2—D2 належить до типу А. Це високогорла гостродонна посудина з різким Г-образним переходом до плечика, тулуб яйцевид­ний з округлими боками. У ніжній частині горщика збереглися округ­лі прокреслені сліді, які вказують на те, що посудину встановлювали в округлому заглибленні пічки. Молоко — висококалорійний продукт, насичений доступними формами кальцію, вітамінами, імунними тіла­ми. У раціоні кочового населення молоко з'являється як типова, але доволі пізня ознака. Вона більше притаманна т. зв. класичному відгін- ному скотарству.

У науковій літературі реконструкції господарства ямних племен спи­раються на визнання двох основних моделей, які існують у різних геогра-

Таблиця 3. Структурно-функціональна типологія горщиків

фічних умовах. У долинах великих річок осілі скотарі спеціалізувалися на розведенні великої рогатої худоби [12]. Їхні стаціонарні поселення типу Михайлівка, Лівенцовка мали укріплені стіни, рови. У поселеннях у заплавах річок населення займалося скотарством. Деякі дослідники припускають вірогідність «мотыжного земледелия» [11]. Однак така дум­ка потребує додаткової аргументації [5].

ВИСНОВКИ

Керамічний комплекс пам'ятки можна розглядати як гомогенний і практично позбавлений домішок. Типовий посуд з високими віночками, гостродонними днищами і шнуровим орнаментом представлений у по­селеннях Михайлівка (верхній шар), Лівенцовка 1 (другий шар), Дурна Скеля, Капулівка.

Економічне життя населення південних регіонів базувалося на збіль­шенні домашнього стада, а також спеціалізації на розведенні великої рогатої худоби. Повною аналогією Генералки 2 можна вважати верхній шар Михайлівського поселення.

Дієта є сукупністю раціону харчування і способу приготування. За­вдяки поєднанню отриманих даних можна підійти до вирішення пи­тань функціонального призначення керамічних посудин, способу при­готування їжі.

На пам'ятці Генералка 2 кераміка представляє одну групу, яку мож­на визначити як «посуд господарського значення». Основна форма по­судин була представлена гостродонними горщиками з високими віноч­ками. За об'ємом посудини можна розділити на три групи, л: великі — 18—22; середні — 10—5,6; дрібні — 1,5—1. Кількісно переважали горщики середніх розмірів (10—8 л). Для приготування їжі використовували ве­ликі і середні посудини. Їжу готували на відкритому вогні і в печах. Сліди кіптяви і циклічні округлі подряпини навколо дна на великих посуди­нах дають змогу дійти висновку, що їх ставили на вогнище. Крім цього, залишки ліпідів жуйних тварин знайдені саме на стінках середніх по­судин. Однак слідів кіптяви тут не виявлено. Отже, приготування в цих горщиках відбувалось у печах закритого типу. Така піч знайдена в се­редньому шарі Михайлівського поселення [5]. Крім цього, в тому ж ша­рі розчищено вогнище з майданчиком, у центрі якого наявне заглиб­лення 0,1 ? 0,15 м. Такі заглиблення, на думку О.Г. Шапошникової, ви­користовувалися для закріплення круглодонних посудин [6]. На нашу думку, вони були придатними для установки гостродонних горщиків. Воодночас, сплощення дна невеликих посудин пов'язано з використан­ням пласких майданчиків печей.

Археозоологічний аналіз вказує на використання як продуктів хар­чування тварин і риб. Переважала велика рогата худоба, менше було дрібної рогатої худоби й коней. Об'єктами полювання були благород­ний олень, тур. Те, що серед усіх залишків кісток тільки 15 % кальцино­вані, вказує на використання способів приготування м'яса над відкри­тим вогнем.

Відсутність свідоцтв щодо розвиненого характеру землеробства, ви­сокий відсоток домашнього стада вказують на скотарський характер господарства пам'ятки Генералка 2. Це також підтверджує практично повна відсутність серед кераміки «столового посуду» — мисок. Приго­тування їжі у великих двадцятилітрових посудинах мабуть пов'язано з особливостями соціального устрою громад ямного населення. Великі будинки верхнього шару Михайлівки вказують на існування тут вели­ких родових колективів. Можливо, що посудини пов'язані з приготуван­ням їжі для великих сімей.

Пам'ятку Генералка 2 доцільно розглядати як новий опорний комп­лекс, який дає більш чітке уявлення про культуру ранньої бронзи Ниж­нього Подніпров'я та Приазов'я.

Роботу було написано за допомоги, підтримки і грамотного керів­ництва нашого непорушного лідера Олега Валентиновича Тубольцева. Саме він навчив нас багато чому, не лише в археології, але і в житті. Завдяки йому ми стали на шлях інтелігентних і освічених людей, таких, що цікавляться всіма сферами життя на нашій планеті і буквально до­копуються до істини.

Список використаних джерел

1. Братченко С.Н., Шапошникова О.Г Катакомбная культурно-историческая общ­ность // Археология Украинской ССР. — Киев, 1985. — Т 1.

2. Дворников Г. Носители линейно-ленточной керамики делали творог в дырча­тых горшках [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://genveles.livejournal. com/291835.html. — Дата обращения 06.06.2017.

3. Зализняк Л.Л. Охотники на северного оленя Украинского Полесья эпохи финально­го палеолита / АН УССР. Институт археологии. — Киев : Наук. думка. 1989. — 174 с.

4. Козловская М.В. Феномен питания в эволюции и истории человека : Автореф. дис.... д-ра ист. наук. — М., 2002. — 44 с.

5. Коробкова Г.Ф., Шапошникова О.Г. Поселение Михайловка — эталонный памятник древнеямной культуры (экология, жилища, орудия труда, системы жизнеобеспече­ния, производственная структура). — СПб. : Европейский дом, 2005. — 316 с.

6. Лагодовська О.Ф., Шапошникова О.Г., Макаревич М.Д. Михайлівське поселен­ня. — Київ : Вид-во Акад. наук УкрРСР, 1962. — 247 с.

7. Ламберт Д. Доисторический человек. Кембриджский путеводитель. — Л. : Недра, 1991. — 256 с.

8. Henry, Amanda G., Alison S. Brooks, and Dolores R. Piperno. Microfossils in calculus demonstrate consumption of plants and cooked foods in Neanderthal diets (Shanidar III, Iraq; Spy I and II, Belgium). Proceedings of the National Academy of Sciences. December 27, 2010.

9. Тощев Г.Н., Шаповалов Г.И. Находки периода энеолита-бронзы со дна Днепра вблизи о. Хортица // Древности степного Причерноморья и Крыма. — Т ІІ. — За­порожье, 1991. — С. 45—51.

10. Чебоксаров Н.Н., Чебоксарова И.А. Народы. Расы. Культуры. — 2-е изд., доп. — М. : Наука, 1985. — 272 с.

11. Шапошникова О.Г. Ямная культурно-историческая общность // Археология Укра­инской ССР. — Т. 1. — Киев, 1985. — С. 336—352.

12. Шилов В.П. Очерки по истории древних племен Нижнего Поволжья. — Л., 1975. — 208 с.

Vladislav CHIVKUNOV

4^th year student of NTUU ««Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute»

RECONSTRUCTION OF THE DIETARY HABITS OF THE GENERALKA 2 RESIDENTS BASED ON ANALYSIS OF HOUSEHOLD CERAMICS

In the article, the first attempt of combination the results of two traditional methods of analysis — archaeozoological and biochemical was made. The purpose was to study the residues of food and reconstruct the features of nutrition within Generalka 2 using the results of the analysis. Site is located on the island of Khortytsa (Zaporizhzhya, Ukraine), the biggest river island in Europe; it belongs to Yamnaya culture and was habituated in third millennium BC. A long-term research, provided by non-governmental organization «New Archaeologic School» allowed collecting a lot of bone material that is usable for re­searches using the aforementioned methods. Archaeozoological material was processed in 2003 and 2010, and the results correspond to the typological and statistical parame­ters. However, the processing of 2010, made by Oleg Zhuravlev (Institute of Archaeology of NAS of Ukraine) is far more complex. His results were used in an attempt of nutrition reconstruction. On the Generalka 2 site more than 7 thousands of bone fragments were discovered and more than 2 thousands of them specified. The level of bones fragmenta­tion is high (typical situation for this settlement), bones have traces of cutting tools, that were made while cutting of carcass. Fifteen percent of bones were calcined. Comparative analysis of gained results and study of literature sources give a possibility to reconstruct the diet itself and its features within Generalka 2 population. According to the results of the definition, herd of Generalka 2 consists mainly of domesticated (96.79 %) and some wild animals (3.21 %). Most of domesticated animals are cattle (82 %), most of wild animals were red deer (near 49 %). The cattle were killed at the time of optimal growing (2^nd-3^rd years of life), since further maintenance of animals was economically unprofitab­le. The number of cattle bones statistically higher than the number of bull ones, what confirms the distribution of strategy of using cattle for milk production. In addition, the multi-aspect and detailed research of pottery was carried out. This includes biochemical lipid analysis in order to detect the features of fats composition; typization and trasso- logic analysis of vessels and defining the features of their exploitation. On Generalka 2 the pottery represents one group, that can be defined as household pottery. Mainly the shape of the vessels was represented with sharp-bottomed vessels and high collars. The results of biochemical analysis confirms the main parameters of the nutrition of General- ka 2 population, defined during archaeozoological research — usage of dairy products. Lack of evidence regarding developed farming nature, high percentage of domesticated animals and lack of pottery of «tableware» type confirm the cattle-breeding character of economy on the Generalka 2.

Cooking in large vessels (approximately 20 liters) can be explained with the features of social structure of communities of Yamnaya culture population — cooking for large families. Generalka 2 can be considered as a new base complex that gives a clearer picture of Early Bronze age cultures of Lower Dnieper area and the Azov region.

Keywords: diet, nutrition, Generalka 2, typology, mass spectrometry, gas chromatography.