СЕРЕДНЯ АЗІЯ.

Таджицька і кирґізька республіки.

Переходимо до давніх сусідів Ірану з півночі. Це були також орії-праукраїнські племена,що переселилися в Середню Азію кілька тисяч літ тому. Вони зайняли простори на схід від Каспію й гір У ралю.

Тепер приглянемося двом старитіим народам Середньої Азії, які належали до родини кімерів, осіли на одному місці, займаючись рільницт­вом і годівлею худоби, будували міста та творили державу. Це Хорезмія і Масаґетія. Вони були постійно в союзі з посвояченими кочовими скитами, головно тоді, коли їм загрожувала Персія чи Олександер Македонський. Були часи, коли скити загрожували тим народам, тоді воювали зі скитами, запро­шуючи па допомогу "островерхих” скитів, або т. зв. "середущих". Але ніколи не було між ними жорстоких воєн І винищування скитами згаданих народів і навпаки тими народами скитів.

Як бачимо, в Середній Азії дві тисячі літ до Xp. було на більшо­му просторі й у відверненому порядку те саме, що 1000 літ пізніше в Україні. На північному заході (в лісостепі) України жили хліборобські племена (лінія лісостепу Коломия - Винниця - Черкаси - Суми), на південь від цієї лінії бу­ли степи від Уралю по Карпати (східні) і Дунай. В стенах кочували скотарські племена "самари (кімери)” і сари, а пізніше скити.

В степу немає міст, є лиш стада овець, кіз, коней, худоби; немає хат, є вози-шатра, немає нечі,стола, домашнього вогнища. Кочовик живиться молоком і мясом своїх стад і цілий кочовий табір посувається з своїми стадами на нові пасовиська. Хлібороб ходить в одежі, тканій з льону, кочовик в одежі зі шкір, яку не проникає зимний вітер східньо-азійських сте­пів. Такий стан був приблизно 5.000 літ до Xp. Пізніше різниці дещо ви­рівнюються. Скотарі запрошують жити в долини рік хліборобів і в замін за хліб і льняні вироби хлібрроба, дають йому кожухи й вироби зі шкір та про­дукти з металів, що їх кочовик мас час шукати й виробляти. Так постає об­мінна торгівля, з початку близька, а опісля й далека. Між скотарем й хлібо­робом була ворожнеча ще від часів Авеля й Каїна. Цей раз переміг Каїн -рільник, але від тоді стало перемагає хлібороба Авель-кочовик-скотар.

Степовик старається одержати хліб до мяса і масла від осілого хлібороба не заве іди мирно через товарообмін, а грабунком без винагороди, хотяй густо—часто це були кровні свояки, що говорили, як москалі й поляки з нами, зрозумілою мовою, але грабили, що попало. Психіка скотаря агре­сивна: здобути—зрабувати; хлібороба оборонно-пасивна. Перемагає на протя­зі історії атакуючий кочовик, що е краще озброєний, зорганізований і веде­ний одним проводом. Кочовик поневолює хлібороба, грабить у нього хліб, по­лотно, а його самого й рідню бере в неволю та продає за золото в раби грекам і римлянам, або вимінює на предмети розкоші, як вино, шовк, жіночі прикраси, шоломи, панцирі і т.п. Той самий характер, кочовика (що не любить тяжкої й брудної прані), мають народи ловецько-скотарські (монголи, москалі і сибір­ські народи тайги — тундри).

Tbй змаг ведеться тисячоліття і триває До сьогодня. Північ дальше в агресії, ГПвденьГдальше в дефензиві. Москва, Китай і Японія, Півн. Корея, Вєткоґ в наступі на Південь стало, консеквентно від століть. Москва дійшла в ЕвропІ до Дунаю й.'!аби, в Азії з Китаєм доходить до індийського океану. Той наступ в Азії з трудом здержує Америка. Чи витримає христи­янська цивілізація Півдня натиск протихристиянської Півночі, її жорстокість її перфідність покаже, при розвитку сучасної техніки, найближче десятиліття. Південь затрачує собі на згубу бал я не внутрішно—моральних Христових ідей, не має сконкретизованих християнсько-моральних кличів, і тому є у дефен­зиві. Сонце і степи Півдня витворюють надмір харчів, пасивність, вигоди життя, створюють оспалість-байдужість ("бетер ред, ден дид”).

Клімат Півночі, обмеження харчів, витворюють енергію зам­кненої греблею ріки, жадобу багатств півдня, матеріяльних дібр і вигід життя в теплому кліматі. Пшеницю купус Північ, продає Південь. Це змагання двох Гігантів; чи мускули гіганта Півдня витримають натиск мускулів гіганта Півночі, покаже найближча майбутність. Вірмо, що Південь витримає, бо на Півдні зродилися три монотеїстичні релігії: християнська, юдейська й маго­метанська, а головне обіцянка Христа, що "врата адова не одоліють Ного увору-Церкви". Причиною теперішних клопотів Півдня, це власне спадок віри в Христа,що була дві тисячі літ двигуном експансії й культури Півдня, яка на наших очах заламується в морі суперечностей технічно-маторіялиного роз­витку й заяику віри згорділої людини Півдня в Абстрактно-Абсолютне понад матеріальне.

БАКТРІЯ :

Першим народом, що жив на погранимчі Ірану й Середньої Азії були "бактри—йці”. їх державу греки звали "Бактрія” "Бактріс-ри", Назва походить від грецького слова "Бактрон, що означає довга пастирська загнена в горі палиця англ. бов. Бактрійці звали самі себе арі-яспи, край "Аріяєпією", а столицю"Apiflcna^tt,що по—нашому означає докладно "арії-коногодівельники", з арійського слова " аспа—кінь", "ті, що плекають-вироіуують коней". Сто­лиця "Бактрія-Аріяспа" була положена на підгірю між ріками ^ttMyp-Myprafi^tt і горішним бігом Аму- Iapfi₁ 3 півдня і південного сходу одружували сто­лицю, що була обведена грубими й високими мурами, хребти гір "Гіндукушу", що в давнину заався "Парапамасад”. Обидві ріки й гори становили оборонну систему Бактрії. Па півночі, там, де ріка Myp губилася в пісках пустині, лежало стари ниє місто "Мур". Ми маємо ріку "Мур" в давній Стирії і Словенії (тепер Австрія і Югославія), отже, предки бактрів прийшли в Середню Азію з тих околиць або противно.

Місто Myp було ногранично-торговим містом поміж Бактріеюі Хорезмом, Бактрія мала приблизно 700 км довжини і 300 км ширини. По­верхня мала понад 21,000 квадр. км. (Простір приблизно, як ГоляндІя), Пів­нічна частина Бактрії була пустинна. В південно-східній части були стени з мякою травою, в яких бактрійці вирощували коней, тому назва "Арія-Аспа". В горах Гіндукушу були полонини для випасу рогатої худоби, В поблизу й між обома ріками була проведена сітка штучного зрошування—каналів, де бактрійці управляли хліборобство. В-обох ріках у піску було золото, тому бактрійські царі били золоту монету. Клімат в Бактрії сухий і континен­тальний. Археольогічні розкопи доказують, що в середині столиці на плоскому горбі була побудована сильна твердиня з цегли. Те саме 1000 літ пізніше побачимо в столицях руських держав Києві, Галичі, Чернигов!, Смоленьську і др.

Бактрія за медійського царя Лстіяґа була союзницею Медії й помагала розгромити ассирійську державу. По упадку Ассирії, остається союзницею Медії. Коли Кир приєднав Медію до Персії, бактри виступили проти персів і лише лист царя Лстіяґа до царя бактрів, що Медія долучилася добровільно з Персією, успокоїв бактрів. В Бактрії-Аріяспі, Хорезмі, Maca- ґетії, Maprіяні, Арії, Согді, Арахозії, Персії і Вавилонії поширився Зоро­астризм. Мова "Паглеві" була зрозуміла усім вичисленим народам. Бог гро­му, війська і стад худоби в Зороастризмі знався "Мітра" (метав громами). Паше Перун (5 букв, Дагун, Мітра, Перун). Богиня урожаю й народжень зва­лася Лмата - наша мати. Опікункою рільпи цтва була богиня-звізда Сирій —Сірій, Тому племя, що прийшло з України й мало богиню рільництва Сірій, звалося сірі - тому пазва їх поселення Сирія. Богиня "Сирій" давала доні. Дещо про звізду Сирій: Звізда Сирій має світло 21 разів ясніше, як сонце, а тим самим 21 разів горячішу температуру від сонця. Віддаль Сирія від нашої соняшної системи є 8 * 6 літ світла. Обєм Сирія є 2 * 3 рази більший від сонця” Сирій є близніочою звіздою. Він має сателіта місяця, який мас 1/10 наверх н і нашого сонця. Єгиптяни називали Сирія за оріями (мабуть су мерами) "Сотгієм", тому на правому боці ріки Аму-Дарія був народ с.огди і край "Сог- діяна" з відомим на Руси містом "Самарканд". Єгиптяни вірили, що "Сотгій -Сирій" регулює виливи Цілю, а сумери виливи Евфрату й Тигра та кермує урожаєм. Стає зрозумілим, як високо стояла астрономія, математика й куль­тура наших сумерів, з якої користали єгиптяни. Це були боги Бактрії окрім "Неба" і Xopca, найвищих богів усіх оріїв перед Зороастром, що впровадив дуалізм богів добра і зла,про яких ми знаємо, а який прийняли Вавилон (Ме­сопотамія), Іран і вичислені народи Середної Азії. По смерти Зороастра, ті усі народи, окрім Ірану (Персії) додали до помочі Ормуздові—Небови ще Мітру, богиню матері землі Амату й Сирія, бога дощу.

Бактрійці, як і наші трипільці та анти мали в своїх помешканнях статуетки матері землі (богині родючости).Бактри не хотіли признати перської зверхности, ввійшли в союз зі скитами—саками й масаґетами та согдіянами проти Персії. Війна була завзята, тяглася кілька літ та закінчилася смертю Кира й цілої перської армії літом 530 р. до Xp. До 520 р. бактри мали спокій, щойно Дарій прилучив Бактрію як автономну провінцію до перської держави. Від тоді, за свідченням Геродота, Бактрія творила XII-ту провінцію перської держави та платила щороку 360 талантів золота податку (67,τ.l∏, ст, 92).

В Бактрії були міста, що мали високі оборонні мури, а в цен­трі міста твердині. До тепер археольоґи відкопали останки таких двох міст: Бактри і Аорн. Бактри були столицею і в ній бито в V,—IV. столітті власну золоту монету. Знайдено т. зв. "Кабульський скарб", в ньому були срібні монети вгнуті до середини, з тризубом, биті в Бактрах. В Бактрії, де було своє золото, дуже високо розвинулося золотарське мистецтво, що ми побачимо пізніше в наших і азійських скитів. Прикраси в формі золотих бляшок з фі­гурами різних домашніх і диких звірят, в повному бігу, мистецько викінчених, викопані сьогогодня збуджують подив мистців світу. Ix виготовили 500л іт перед Христом. Наїзд Олександра Македонського волелюбні бактрійці зуст­ріли збройно. Від 331 - до 329 р. до Xp. бактрійці боронилися успішно. В 329 р. Олександер одержав підкріплення з Греції і бактрійці улягли перевазі сили, але не скорилися. IIo 80 літах у 250 р. до Xp. визволилися з—під влади Ce- лєвкидів, переемників Олександра й зажили самостійним життям під владою збактрійщеного грека Діодота, який родився в Бактрії й почував себебактрііі- цем. По Діодоті в 230 _tp, до Xp. царем бактрійської держави (до неї належали Маргіяна, Арія і правдоподібно Согдіана) став Евтидем, а опісля його син Ди- митрій, по чім був Евкрадит. Під тими царями, що почували себе бактрійцями —Бактрія переживає "золотий вік розквіту" до 130 р. до Xp. Ми знаємо з того часу 3 бактрійські племена: аспі їв—конярів, туривів—турів (по них оста­лася назва туринський степ і наш Турів до сьогодня) і траксіїв (87 т, XI. ст. II.).

Армія бактрів складалася з лучників І метальників рогатин на слонях, піхоти - лучників, кавалерії і боєвих колісниць, В 130 р. до Xp. з півночі вдарили на квітучу бактрійську державу тиснені гунами саки—скити —товари, яких китайці називають "юечжі". З опису Страбона знаємо назви 4 тогарських племен. То були асії, тогари, сакаравали і сарауки: як оачимо, назви арійські. За Страбоном-це були білі племена—скити (87, т. XI,). ∣ Гу­нами, що витиснули саків-скитів в Бактрію, кермував хан Модя. Скито-саки -тогари здобули не лише Бактрію, але й Согдіяну. Перед тим ці 4 племена кочували в центральній Азії в провінції "Кансу", де недавно знайдено залишки трипільської кераміки. З Бактрії скито-тогари вдарили на державу партів і у війнах з ними згинули 2 партські царі Фрат II. і Артабан 1. Щойно син Ар* табана Мітридат IL розбив скитів і відігнав їх в Бактрію. Він дав початок перській династії "Арсакидів".

Бактрія під владою скито - тогарів.

Мова тогарів—скитів: була посередня поміж сатем і кентум і ділилася на 2 групи: '^rA^t, і "В". Група "А" більше кентум, група "Б'* більше сатем. Н.п. Санскр. сатем - 100, тогарське "А" — "кент", "Б" канте. Дат. "центум". Тог, "А" - клих, "Б" - клиявс, лат. кламо, наше кликав, чув, сапер, "ерув". Тогар, "А" — Iloop, "Б" — пувар, гр. пир, хатське пагур, на ще —погар гаар—вогонь. Тогарське "А—Б" Ґкуу", гр. "кион", медийське- спака, санск. "спов", лат. каніс—пес. Тогарське "А" пакар, макар, пракар, скакар. "Б" - пацер, мацер, продер, ткацер - тато, мама, брат, сестра. Лат. патер, матер, фратер, сорор. Греки звали їх тохарой, римляни тохар і. То­гари звали себе ^,,Λpci", білі русяві—ясні. Здобуття Бактрії тогарами—скитами зупинило на 50 літ розвиток Бактрії. Мова скито-тогарів бактрійцям була зрозуміла; це були народи тої самої раси І мови, і лише невелика мовна різ­ниця була між ними. Тому що бактри стояли культурно вище, вони за 50 літ асимілювали скитів. Зі злиття 2 народів постала сильна скитсько-бактрійеька держава. В Бактрії тогаро—скити осіли в північній частині краю і за 50 літ прийняли інші назви. Знаємо їх назви, на жаль, з китайських джерел. Це 1. хюми-може кюми—кіми-кімери. 2. шуани— мабуть, тогари, 3. гай-шуани —мабуть, вищі, царські тогари - на У країні були скити і царські скити. 4. хи- зії-ситуни-мабуть, хижі-сидони і 5. думи, а дума - це наша назва. Титул їх племінних князів був "H6ry^t,, мабуть, син бога "Ябгу-Яви", наше "Даж- божі діти". Племя гай-шуан покорило 4 інші і утворило скитсько—бактрійсь ку державу около 80 р. до Xp. Першим царем скитської Бактрії був "Герай". наше герой, він починає бити власну монету. Після Герая другим ябгу-царем був Кийо-люк, він назвав свою державу Гуйшан, наше "Кушан". Чому така назва ? (Jkhth мали дуже сильні, як сталь, пружив і луки, роблені з на вздовж потятих рогів з довгорогих волів. Ті рогові пластинки складені в кілька верств і сильно споєні, мали пруживість сталі. При викиді стріл дзвеніли. Скити називали їх "куша" - звук. [Це до винайдення стрільного пороху е.илміі, далекобійні залізні луки називалися в Евроиі (по скитськи) "куша". Куша про бивала залізні панцирі.

K у шанс ька імперія.

Під династією Кушан постають нові міста Такейла, Неграм, Кий-К оба та інші. Розцвітає торгівля, ремесло - промиє л, рільництво. Ку­ша не ька держава враз з Хорезмом стає посередником торгівлі між Малою і Східною Азіями, Індією, Іраном та ОрІяною—Праукраїною, Кийодюк назва китайська, по-скитськи він звався Катие - Котие 1., жив поверх 80 літ, че­канив мідяну, під кінець життя-срібну монету. З початку свого царювання уживав титулу "ногу" - цар, пізніше - "ябгу-ябган" - цар-царів, коли до кутанеької держави прилучив Гіндукуш, Арахозію і Гандарху. В своїй експан- зії кушанські царі зустрілися на заході з державою партів під проводом Ap- сакидів (орійське "Apc'' чистий, прозорий, ясний, світлий, пливучий), тому Котис 1. звернув свою експапзію на південний схід до ріки Інду, де було ба­гато дрібних князьків, що жили в незгоді. Він почав їх прилучувати до Кушан та смерть перешкодила його замірам. Ного син Котас IL (около 120 р. но Xp.) підбив індійських князьків і поширив кушанську державу до ріки Інду й міста Бенарес. Він був добрий вожд, адміністратор, політик і реформатор. Пере­вів в своїй імперії монетну реформу. Ного попередники застали в Бактрії низько-нроцентову срібну монету, курс якої на тодшіних торгових ринках був низький. Котис IL оснував монетну систему на золоті. Золоті монети Коти- са 11. звалися "статерами", ваги 8^b,3 грама високопроцентового золота. Че­канив подвійні статери, вагою 16'07 ґр і чверть статера 2'01 ґр. Ті статери були радо принимані купцями китайськими, індійськими, римськими і грець­кими. Рівнож збільшив тягар розмінної мідяної монети для бідніших людей, бо золоті монети були дуже дорогі і їх уживали боярство-купці до загра­ниц ної торгівлі. Па монетах Котиса II. з одної сторони є умішений індійсько -кушапський бог урожаю Ч IIiBa^_i а на другій портрет (голова) Котиса і напис в кушанській мові. За Котиса IL починається "золотий вік" кушанської дер­жави. Цвите ремесло, торгівля, рільництво й металюргія. Сином Котиса був Каниш (може Конаш?), якого населення звало Канішка. Капішка прийняв буддизм та будував багато буддійських святинь, званих до сьогодня "ступами". В ночатках свого панування мусів звести війну з китайцями, царства "ХаньС, за так званий ’’Шовковий шлях" у Східпьому іуркостані.Ки­тайський вожд "Бань-Чао" наїхав Туркестан. Капішка побив китайців, ви­кинув з Туркестану й обложив Бань-Чао в одній з пограничник твердинь. Та Бань-Чао, відступаючи, спалив туркестанські степи, коні армії Капішки не мали що їсти й Капішка був змушений замиритися і признати ISatib-Mao торго­ві привілеї. KkuiA смерти Бань-Чао кушанські імператори саджали на трон туркестанських князів послушних собі сателітів (122).

Хоч Канішка вірив в Будду, але в своїй державі дозволяв вірити в різних богів; на його монетах окрім Будди бачимо орійських богів [Шву, Мітру й Пану—Неню — богиню землі. Написи на монетах бактрійською мовою й альфабет відмінний від грецького. Та мова була урядовою в цілій кушансь- кій імперії.

1 Іаслідником Канішки був ’’Васишка” (базілевс), наследником Васишки, Ховерко, по цім мабуть Хувишйко (l∑0). За панування перського царя IlIauy ри І. (241-272 р. по Xp.) ми не бачимо в списку перської держави ані E>aκτpiι, ані Хорезма. Після Хувишки кубанська держава підупадає, та цар Цидол чи Кидар в [. стол. по Xp,відібрав від ПІапури П. страчені Хувши- ною провінції. Кидар жив в часі 374 до 395 р. по Xp. (123),