ХОРЕЗМ :
Ми не будемо описувати всіх народів Середньої Азії, то прийшли з Праукраіни. Згадаємо їх якнайкоротше, а приглянемося хорезмітам, що піддержували з Україною торговельні й культурні звязки.
31 звязки були живі навіть після підбиття Хорезму мусулманами. Щоб докладніше описати всі народи Середньої Азії та Ірану й видати їх друком, це дало б грубі томи, на що брак фінансових засобів. Наше суспільство на еміграції найменше ін- тересусться історією України, а історію Праукраїни взагалі не визнає. Кожний жид має дома свою національну праісторію "Тальмуд”,, яка зробила жидів найбільш відпорною на асиміляцію нацією в світі. Ми своєї історії не знали до сьогодня, не хочемо знати дальше, і тому розплилися І дальше розпливае* мося між чужими народами, А знати є що та ще й не запізно цікавитися рідною історією, якщо хочемо скинути духові й фізичні кайдани та перемінитися в господаря, а не наймита на своїй прадідній землі. Ми не злетіли з неба 866 р. як це подав грек ∏ecτop київський літописець, ми жили, розвивалися в нашій ГIpayкраїні, а через перенаселення розсувалися на схід, захід, південь. На північ в Субарту (-Сибір) орії не йшли, туди жене від 300 літ нашу націю насиллям монголо-москаль. Наші - орії пішли в Скандинавію й Данію, бо 1/ там був добрий кремінь і граніт до виробу камяних сокир 2/ високоякісне залізо, 3/ гольфштром, що огрівав цілий рік Скандинавію, Англію і Данію, а тим самим довгий час для обильної риболовлі, яка до еьо* годня становить фундаментальну базу виживленця Скандинавії. В багнисту Сибір орій-ловець мандрував на якийсь час за шкірами горностая, срібних лисів, кун і Медведев, які в античному світі цінилися від 5.000 літ до Христа і повертався зі шкірами знов на південь в Праукраїну, або в Середну Азію, де була кольонія Оріяни—ІІраукраїни,Торкнемося коротко одної з таких кольоній Праукраїни-Хорезму.
Парод хорезмів усамостійнився так, як і Новгород, але ніколи не зривав торговельних звязків з Праукраїною. Назва "Хорезм"-це країна ,,Xopca"-6ora сонця.Хорезм мав і мас до сьогодня сухий континентальний клімат. В Хорезм! майже цілий рік в сухому кліматі світить сліпучо-ясно сонце, воно в сухому повітрі виглядає ближче до землі, а тому хорезміти-праукраїнці назвали свою країну Хорезмом— улюбленою землею бога сонця Xopca. Xo- резм, як і усі орійські-праукраїнські держави, складався з союзу вільних племен, які, як усі орії щороку в березні (Новий рік) вибирали спільного вожДа> його коронували й звали царем. Той цар мав повну необмежену владу під час війни, але під час миру, як і в сумерів-кімерів, І на Січі та Русі життям держави кермувало віче, або рада бояр. Так простояв самостійний Хорезм до 530 р. до Xp. бо в тому часі перський цар Кир прилучив Хорезм до перської держави (Кир був убитий масаґетами-скитами 529 р. до Xp.) і створив, з Хорезму як свідчить напис на БехістунськІй скалі, 8-му сатрапію-провінцію IIepcii. Ця провінція звалася по перське "Хварізм", столицею її було місто Хвара: -дім бога сонця, араби перезвали Хвару на Хіву. Під владою [Jepcii оставався Хорезм 53 роки до смерти Дарія 1.486 р. до Xp., а тоді Хорезм уса- мостійнився. Помагали Хорезмові їх сусіди скити.
Ксеркс, син ДарІя, зайнятий домашньою війною з братами із -за короткого, бо тільки 8—літнього напування не мав змоги вирушити війною на Хорезм. Ного сип Артаксеркс 1. (465 - 423 р. до Xp.) вів довгу домашню війну з братом Гістапом (наше Остапом) і в тому часі відлучилася від Персії Бактрія й Передґанґесова Індія. Після усамостійнення Бактрія і Хорезм завязали союз проти Персії та почали перервані персами торговельні звязки з Праукраїною-Тмутороканю, Приураллям та з Праруссю-полянами і з Метрополією Праукраїни Києвом, який був матірю Оріяни, на той час Сарматії (129).
Хорезмійські й бактрійські купці вивозили на захід вовняні плащі, залізні серпи, лопати, леміші до плугів, вироби з золота й срібла та іброю.
Все те привозили на возах, а по випродажу товарів продавали вози й воли та верталися додому кінно. Спільна мова, культура, ремесло було в пар- тів (перське "партави"), Маргіяні, Бактрії, Xорезмі і Согді - персь. Согуда. Це доказує, що то були ті самі люди, лиш поділені на племена. Коли Олексан- дер Македонський завоював Персію (досить легко) стрінув в Бактрії й Согді запеклий опір. Підбиття тих 2 малих країв, забрало йому майже 2 роки часу і великі жертви в армії. Памятаючи смерть Кира в МасаґетІЇ, Олександерв Хорезм і Масаґетію не важився входити. До нього явилося посольство маса- гетів, саків і хорезмів з їх царем Xopoc маном у проводі і заявили Олександрові, що вони будуть невтральні в дальших підбоях Олександра в Індію, але свою волю будуть боронити спільно до переможного кінця. Олександер бачив, які страти мала його армія в Бактрії й Согді, тож розумів, що війна з тими народами й союзними з ними скитами була б кінцем його й македонської армії. Він обдарував посольство, запевнив собі їх центральність, полишив сильні залоги в Бактрії й Согді, і щойно тоді розпочав знаний нам похід в Індію, де стратив 3/4 своєї армії та майже з нічим вернувся до Вавилону, де й помер.Щоб бактрійці під час його походу в Індію не підняли повстання, Олександер оженився з дочкою провідника-князя бактрійської аристократії Оксіярта, красунею Роксаною, Він іменував Оксіярта сатрапом (відцекоролем) Бактрії, падав боярству Бактрії різні посади і від тоді Оксиярт стеріг1 сдноети Бактрії, Cor дії й ІІаромисаду для свойого зятя з вірністю не а. Так Хорезм, Масаґетія і скити оборонили свою незалежністю від захланного Олександра й його грабіжницьких вояків, які принесли в Персію, Бактрію, й Согду не культуру, а грабіж, пожари, морди й насилля.
Хорезм остався орійсько-руський, не знищений, не ограблений греками, а тому торговий звязок з Праукраїиою дальше розвивався. Хорезм
оборонив пізніше свою незалежність і від юечжів, остався самостійним, аж д завоювання арабами (128).
Положений був Хорезм над рікою Аму-Дарія -- ма ма-дарителька. Ама-мама, "дари" - золото дарувати (Авеста). Аму-Дарі - це мама-дарителька золота й води, без них життя Хорезму й Согдії було неможливе. Від ріки були проведені канали на обі сторони. Аму-Дарія, в нливаючи з гір, приносила й до сьогодня приносить в часі весняних розтопів невеликих розмірах намул у вузьку долину. Що хорезміти прийшли з Україн свідчать 2 свідки, що не говорять; це українські тополя і верба. Лише і дерева розмножуються з прутиків І мають єдині з дерев уміркованого клімату хініну в своїй корі. Колись це був єдиний лікувальний знадіб проті горячки. Це е національні дерева України (степової) і Хорезму, інших дере в Хорезм! нема. В піскуватих сухих степах росте низький кущ "саксаул" родини ломикаменевих (лат. "Сакс іфраґоцея"), який хорезмійці садили й садят до сьогодня для вязання летучих пісків пустині (130). З диких звірят живе і пустині дикий кіт і т. зв. "жероба" (-жерун), лат. назва "аляктага індіка" Це щур, в мініятурі подібний до канґура, 8-20 цм довгий з 25 цм хвостом (10) Передні ніжки короткі, задні 6 разів довші, живиться зерном, яке краде з пол ночами, ховає його в нору і її майстерно печатав. Як в полі немає зерна отвирае свої сховки один за одним і їсть. Робить скоки па два метри хова еться блискавично в нору. (4 12. Р. 1000). Інших диких звірів, ані іншії)дерев в Хорезм! нема. Риба в Аму-Дарії й Араль.озері е високої якости is давен-давна була предметом торгівлі. /Давний Хорезм, це сьогодняшниі "Узбекістан-УССР",”Кара-Колпак CCP" і "Туркестан CCP". Узбеки є потомки хорезмів і говорять ірансько (орійсько) - змонґольщеною мовою. Я1 усі орії узбеки працьовиті, послу ш ні, терпеливі на недостатки, вдоволяютьсі малим. Це тип українця. Поверхня узбекської CCP - 1.737 амер. кв. миль або 2.952 кв. км. мешканців около 450.000, решта розплилася в морі сусідиш народів. Вода до управи піль приходить з іріґаційних каналів, як 2.500 ліг тому; управляють бавовник і шовковик, пшеницю на хліб доставляє Україна Як бачимо, то Хорезм в хлібних звязках з Україною до сьогодня.
З худоби мають вівці - каракули, дещо рогатої худоби й верблюдів. Хорезм мав релігію Зороастра, а в наслідок того не пив і мав єдність, тому так довго бо* ронив свою незалежність до 680 р. по Xp. Мав високу культуру, ремесло, торгівлю, різьбарство, мальовану кераміку, металюргію, золотництво, ткацтрой рільництво. Араби завоювали Хорезм чисельністю, бо союзників скитів уже не було. Хоч їх змусили прийняти іслям, стреміли дальше до самостійности. Коли багдадський кал і фат ослаб, хорезміти зі своїм князем Мамуном піднялі 990 р. повстання проти каліфату та скинули арабське ярмо. Династія Мамунії заложила академію т. зв. "Мамуна", в якій процвітала математика, астрономії й фільософія. Під тою династією Хорезм приходить знов до розквіту. Мамуні будують ірігаційиі канали, палати а доокола "Хвари” — столиці-мури. В академії викладали знані хорезмійські учені, хоч з арабізованими іменами, як Віруні, Авіцена, Абу-Сахал-Macixi, Абдул-Хасан та багато інших (125,126)Культура Академії Мамуна доходила на Русь, За імператорів Володимира й Ярослава жило в Києві багато хорезмійських купців. Хореї* мінську форму орнаментики, кераміки, різьби, золотництва та виробу цвітш- тих тканин перейняли київські майстри від хорезмітів, а не від заздрісні» греків. Торговельний шлях з Києва через Хорезмію звався "Шовковим Шляхом". Пащі київські королі та "велици бояри" одягалися до прийняття і довге після прийняття християнства в "паволоки-шовки" з Хорезму, а не Греції. Хорезмійський купець-подорожник, ученик "Академії Мамуна" Аль-Марвазі, записав у своїх географічних описах, що Імператор Руси Володимир Святий був коронованим царем-Руської імперії падишахом, рівним грецькому Імператорові. (127 ст. 216). Так говорять про наших царів чужинці, наші історики титулу царя наших імператорів Володимира й Ярослава цураються, не признають. За Олександра Македонського царем Хорезму був цар з імям "Xop- соман" - син бога Xopca, В 1097 р.
князь Хорезму Уд-Щн-Лйбак коронувався царем Хорезму, а один з його наслідників Лля-удін—Могамет завоював з малим, але обєдпаним народом велику простором Персію й оснував наймогут- нійше царство - імперію в Середній Азії,Щойно напад татар в 1219 р. під проводом Джінґіс-хана поклав кінець самостийности квітучого Хорезму. "Золоту Орду" потомиів Джінґіс хана розбив монгольський хан T і мур в 1379 р. а Тімурових наслідників розбили монголи-узбеки в 1512 р. 13 тих монгольських нападах вигинули хорез- міти, а решта їх розплилася в узбецькому народі, якому, хорезміти як культурна нація накинули свою мову. Москалі козаки( "яїка-урала") напали несподівано на Хорезм в часах повстання Богдана і сплюндрували та ограбили столицю узбеків "Урґенд". Узбеки зібрали військо, побили нахаб і в і викинули з Узбек її. В 1717 р. цар Петро потребував золота до дальших воєн, знав, що узбекам приносить золото Аму-Дарія, вислав велику армію здобути Хорезм, чи як москалі називали”Хіву", і привезти йому хорезмійське золото. В той похід післав Петро й нашого гктьмана Івана Скоропадського (1709-1722 р.) з козаками до помочі москалям. Чомусь про Петрові походи в Хорезм і Персію з гетьманами І. Скоропдським і П, Полуботком наші історики не згадують. У тих походах тисячі наших козаків склали свої голови "не за Україну, а за її ката" Петра. З Мазепою в 1709 р. під Полтавою проти Петра битися не хотіли, тому Петро "з вдячиости” післав їх умирати в далекі піски Узбекії, Казанії й Персії, де ніхто їх не хоронив, а їх кости обгризали дикі коти щурі "джероба" в пустині Кара-Кум. ХорезмІйсько-узбецький хан довідався в час про наступ московсько-козацької армії, перевів мобілізацію узбецьких сил і стрінув їх в пустині Kapa-Kум 170 км на захід від своєї столиці. Бій в гарячих пісках пустині тривав 3 дні, вкінці атака нашої козацької кінноти перехилила перемогу на користь москалів. Та хап не дав розбити своєї армії цілком. Він відтягнув її з поля бою, поділив на малі відділи,а тоді узбеки несподіваними нічними нападами, знаючи досконало свою пустиню, нападали з усіх сторін і вирізали й тих пісках всю піхоту козацьку й московську, здобули всі гармати і зброю. Лише частина козацької й московські кінноти успіла вирватися этого пекла І повернутися на Україну (131, 132, 133, 4 V. 13 ет. 333 ). Так заплатив цар Петро козакам за зраду гетьмана Мазепи, так заплатив Ленін куркулям і середнякам (50 % населення України) за їх пасивність в 1918- 1919 роках. В джерелах не подано, котрі "козаки'\та з того, що цар Петро, під карою смерти заборонив розголошувати про погром московської армії і те, що цар Петро найгірші роботи й далекі походи викопував нашими козаками, про це все нема ніякого сумніву, що вони були українські. Після того погрому москалі дали "Хіві"-узбекам на 120 літ спокій. Після розгрому Наполеона Москва її !слала Другу армію па підбій "Хіви" - Узбекії під проводом генерала Перовського. Цар Микола І. (1825 - 1855 рр), як і Петро 1., післав українських солдатів і т. зв. "Азовських козаків". Це були ті козаки, що їх з турецької Січі вивів "лаптьолиз" Гладкий. Та і цей раз, як 120 літ тому узбецький хан розбив в тій самій пустині українську по крові, ведену московськими офіцерами армію. Скільки лягло там "хахлів", почислив хіба Бог.
Московський імператор у 1847 р. ніслав третю московську армію на підбій "Хіви". І цей раз, за словами Шевченка, "хахлацьких" людей муштрованих було зви пі 50 %. Цей раз московська, армія не пішла через пустиню. Москалі обійшли Каспій, прийшли до озера Арал і в устю Аму-Дарії побудували твердиню. З тої твердині, маючи базу постачання, почали підбивати сусідні країни. Вони здобули наперед Коканду, столицю сусіднього узбецького ханату Фергани, а у 1865 р. Ташкент. У ФерґанІ й Ташкент! побудова ли твердині, аз підбитих народів стягли великі податки на будову й удержання твердинь та московської адміністрації тих країн.' Великі суми золота вивезено тоді в Москву. За пролиту кров "хахлів" Москва здерла з побитих народів Азії грубі проценти. Стає зрозумілим, чому москалі зараз після Переяславського договору,ввели в Київ московський гарнізон і почали будувати твердиню,нарушуючи при тому посілості київського митрополита Сильвестра Косова. З тої твердині москалі снували інтриги проти гетьманів-державників, звідти організовано гайдамацький рух, там плямовано Андрусівський договір і звідти керовано Православною Церквою України. З дозволом будувати твердиню в Києві, Богдан дозволив уживати московському цареві титулу "Самодержця Малої Росії",що давало моск. царям внутрі й на зоеіні mock, держави право вважати Україну.невіддільною частиною Московщини. Па це звертали увагу Богданові шведські дипломати. Богдан зрозумів помилку, союзом зі Швецією І Семигородом старався розірвати Переяславський договір, але бунт Ждаїювичаі передчасна смерть Богдана не дали докінчити діла. Це доказує, які далекозорі політики були і є москалі.
Після здобуття Ташкенту, "Хіва"-Узбекія була окружена москалями. В 1869 р. москалі побудувати напроти Хіви - Узбекії четверту ті диню на схіцноиу березі Каспія Повопетровськ (тепер Красноводськ). До 1 р. Хіва-Узбекія була вільна. За 26 років від побудови твердині в устю A i,⅛ -Дарії москалі перекупили й перетягнули па свою службу багато узбецької верхівки в роді наших Винничепків. Биті 3 рази протягом 150 літ, москалі приготовлялися основно до підбиття Хорезму-Узбекії, як у 1918 р. па Україні з-зовні і з нутра. В 1873 р. москалі під проводом німецького ґенераш Кауфмана повели наступ на Узбекію-Хіву рівночасно з 3 сторін, Перекуїш москалями узбецька верхівка не хотіла ставити опору І москалі зайняли У н кію-Хорезм, як і Україну в 1919 р. майже без опору.
Узбекія, розбита па партії своїми винниченками, піддалася, як і Запоріте Січ без бою. Москалі обіцяли узбекам, що залишать їм автономію з хано' проводі в московській державі. Узбеки повірили, як наші Грушевський Винничепки Лепінові. Автономію обіцяв ген. Кауфман, а не цар. Після пації генерала Кауфмана відкликано, а тоді наказано ханові і багатим узбеї ■ ким винниченкам заплатити воєнні кошти за всі 4 експедиції, за побудок твердині і, як писав Шевченко, за "ласку", що московський цар прийняв \ бецького хана під свою "височайшую руку". Тисячі узбецької аристократії, вивезено, казкові, більйонової вартости скарби в золоті й самоцвітах вивезені в Москву. Обезголовленій нації полишено хана,але він без дозволу московсы го губернатора не міг нічого самостійно рішати. Ми також маємо на Украі.., уряд Кириченка, але він без Дозволу моск. Губернатора не може нічого рішати.
’’Какая разніца" за IOO літ? Шойно тоді переконалися вільнолюбні узбеки, що "Горе переможеним" та що ніякий окупант не дає волі, а приносить неволю і грабіж.
В 191В - 1919 рр. узбеки, як і Україна, пробували скинути московське ярмо. 1919. Червоні москалики принесли на своїх штиках знов ярмо узбекам. Хан був здетронізований і виїхав в Афганістан, Україна своєю пшеницею годує узбеків, киргізів і туркменів до сьогодня.
Так насміялася доля з тих народів, що воліли бути "бетер ред дген дед" (134, 135, 136, 137).