РОЗДІЛ III. ЧАСТИНА 1. НЕВРИ, ГАЛИ І БУДИНИ ТА ЧОРНОУБРАШ - ЦЕ ПРЕДКИ СЛОВЯН.

При описі скитів за Геродотом, в П-му розділі, була мова про багато племен, що 700 літ перед Христом густо заселяли Цраукраїну та мали свій релігійний центр Галон - Галич, від якого пішла назва галів.

До нападу скитських дикунів, Галон - Галич був неукріпленим релігійним центром племен. До прасловянських племен треба зачислити ще тиссаґетів, полян, скитів-хліборобів та деяких інших. Всі вони жили між собою в мирі. Галон був обведений валом і глибоким ровом в УІ. ст. до Xp. в часах другого удару скитів. (2. ст. 365 - 366). Крім Галону, відкопано по обох сторонах ріки Ворскли 50 укріплених городищ з того самого часу (ібід). Що ці городища не були скитськими доказують катакомбні поховання в тих го­родищах. Замість домовини дно і боки ями викладали деревом, на дно клали горілиць випростованого покійника, коло нього їжу і знаряддя, яке він уживав за життя. В тих могилах не знайдено кістяків рабів і коней, які бували в кожній скитській могилі, (ібід ст. 366).

Ті племена: Гали, будини, чорноубрані, неври і другі займались хліборобством, годівлею худоби і коней, ткацтвом, гончарством (чорнолис- куча кераміка) та металюрґіею. З бронзи і заліза виробляли хатнє і гос­подарське знаряддя, прикраси і зброю, (ібід). Все це вказує, що гали, будини і всі прочі мешканці нашої правітчини були висококультурними, як на ті часи, людьми, ще перед приходом жорстоких скитів. Скити не мали ніяких мораль­них законів, не мали святинь, ні жреців. Ловили, убивали, скальпували голови, а з черепів робили чаші до пиття і пили кров зі щойно убитого, не монгола, китайця, грека, а свойого по крові брата, що говорив зрозумілою їм мовою, сусіда,.гала, будина і др.

Можна б зауважити, що скити мали розвинену металюрґію і мистецькі вироби з золота. Це золото вони зрабували в 150 літній війні в Малій Азії, Ірані і Ассирії і там скити навчились технічного виробу сталі і золотництва. З жорстокістю скитів після війни з Дарієм не могли зжитися згадані вже культурні прасловянські племена і після знищення їх твердині скитами, вони почали масово переселюватись на правий бік Дніпра, десь в кінці УІ. стол. до Xp.

Зрушені з правітчини і дальше тиснені скитами, згадані племена почали вандрувати на захід, залишаючи отвором т. зв. "Уральські ворота", які вони до кінця УІ. ст. силою географічних умовин захищали. Це було ме­тою далекозорої грецької, а пізніше візантійської та греко-римської політики, Вже сама інвазія скитів була наслідком греко-ассирійської спілки, як про

це була згадка в першому розділі, другої книги. Вже від 2.000 літ до Xp. ішов змаг за те, щоб в Причорноморських степах не закріпилася і не зросла в силу нація трипільців, відтак кімерів, скитів, галів, сарматів і других наших племен. Всіх їх зрушує з Причорноморя греко-ассирійська далекозора полі­тика і золото. Тому наше Причорноморя стає на 3.700 літ гуляйполем понад двадцять кочових орд, аж до ХУІП. стол. Зате українська пшениця, раби, сіль, мед, віск, футра, риба і под. годують греків 3.400 літ без перерви, аж до упад­ку Візантії. Грецькі причорноморські кольонії, торгові ринки визиску України пережили 1.800 літ від приходу скитів до приходу татар в Причорноморя. З татарами греки знайшли спільну мову і українські раби, худоба і пшениця пли- ли в Грецію аж до здобуття Царгороду турками. (29. У. 1453 р.).

ГАЛИ.

Греки називали наших галів кельтами, траками-треіками, тре- рами від гальських слів " TRI " вимовляти "TRE " - трибожий, трійка, три­чі, та слова "TREOIR " - вим. "TRYOIR " - сила, енергія (257.

- гали перейшли з жінками на возах і стадами худоби, найдогіднішим Bpe- нерським провалом - Альпи, зайняли т. зв. Льомбардську низину від гір Альп по ріку Пад, а в 390 р. вдарили на Рим. Галів спровадили етруски. В 396 р. рим побив етрусків і здобув місто Веї, одно з 12-ти міст т. зв. "Святого етруського союзу". Опісля римляни здобули ще два менші етруські міста Не­пі і Сутрі. Це була отворена брама Римом до підбою цілої Етрускії. Гали прийшли в Льомбардію під проводом вождя Вренна, Гальське BREUN вим: BRENN - це буйний, непокірний, лютий шалений (257. ст. 47). Від того часу до нині цей шлях зветься Вреннерський по італійський PASSO DEL BRENNE- RO ". (4. т. 19 ст. 479).

Хоч гали були союзниками етрусків, грабили їх на свойому шляху до Риму. Лівій говорить, що гали облягли Чіюсі, одно з багатих міст "Святого союза етрусків". Римляни хотіли використати облогу і прийшли в глиб Ет­рускії на допомогу обложеному містові. В тому бою римський вожД убив гальського вожда. Лівій (в кн: 1У.) каже, що гали побили римлян, не здобу­вали міста Чіюсі, а пігналися за римлянами. Це мала бути та причина, як каже Лівій, чому гали вдарили на Рим. Місто Чіюсі, це і нинішнє "CLUSI UM" (Ібід).

(Лівій жив від 59 р. до Xp. - до 14. р. по Xp. Його Історія Риму складається з 142 книг). Римляни відступали аж до ріки Алії (20 км від Риму), а діставши допомогу з Риму, звели бій. Гали вирізали римську армію, здобу­ли римськйй табір, який грабили і два дні бенкетували в ньому. То дало час римлянам евакувати Рим до твердині на стрімкій горі "Капітоль". Коли гали прийшли третього дня в Рим, грабити не було що, вони застали порожне місто. IHe покинули Риму старі сенатори.,Це були люди віком від 60 літ вгору, го­лови старинних родів.

Назва "сенатор" походить від латинського слова" SENEX-NIS "

- старший віком. В тому році сенат Риму числив 300 людей, (ібід).

Лівій говорить дальше (Кн. ІУ).: Триста біловолосих і біло­бородих сенаторів, убраних в білі тоґи засіли нерухомо на своїх кріслах на "форумі" (Площа для загальних зборів і ярмарків). Гали думали, що це ста­туї богів. Оден з галів підійшов і сіпнув сенатора за бороду. Сенатор ударив гала палицею. Тоді гали вирізали всіх сенаторів і спалили Рим. (Лівій Кн.ІУ).

Римом кермували зрілі віком, віруючі в своїх богів, люди. Ви­служені військовики, політики, дипльомати і адміністратори провінцій. Завдя­ки сенатові, Рим з малого міста, розрісся до найбільшої світової імперії. (У нас в ]9І7 - 1920 роках перебрали владу молокососи, без військової, по­літичної, дипльоматичної і адміністраційної практики, безбожні бунтарі -марк­систи, що утопію Маркса ставили вище інтересів самостійної держави).

Здобути твердиню Капітоль гали не змогли, тому облягли її. Римляни не мали досить живности, тому запропонували галам окуп. Гали згодилися відступити від облоги за означену ціну. Лівій не подає, скільки десяток чи соток тисяч лібрів мали заплатити римляни окупу. Одна римська золота лібра важила 1 фунт і ділилася на 72 золоті соліди. Гали принесли свою фальшиву вагу Коли римляни почали нарікати, що вага фальшива Брен поклав на терезу ваги ще свій меч і зі словами " SARAI CH FO SMASHO " сказав докинути ще стільки золота, скільки важив меч. І римляни були зму­шені додати золота. Той оклик римляни пояснювали староримською мовою як " VOE VICTIS" - горе переможеним. Гали не мали букви ^,, V" ані " W ". VICTOR I VICTORI- це латинські слова побідник і побіда, SARAICH FO SMASHO " це наше "сарака" - побити, покалічений, терплячий "бо " зімятий, змяжДжений, усмажений". Анґл. " SMASHD " _ розбитий, потовче ний, зруйнований (257).

Брен взяв окуп і відступив поза ріку Пад, якому гали дали наз­ву. Гальське " PAI D " _ вим.

Гали ділилися, як усі наші прапредки на багато племен, що ворогували між собою. Ось що говорить історія про наших предків галів: "Походження галів, їх характер і історична роля в тих часах в Італії та інших краях Европи вимагає приділеная більшої уваги тому народові. Це був з природи здібний і воєвничий нарід, якому бракло прикмет, що роблять народи державними. Вони воліли вести більш скотарське, як рільниче життя, тому не мали привязання - любови рідної землі". (Лівій). їх релігія не дозволяла мати землі на власність. Тому, що земля, як богиня не могла бути нічиєю власністю, лиш даром до кінця життя гала. Той нарід жив лиш думкою забави, їсти, пити і творити грабежі (269 ст. 58). Це була причина. що не витворила в Галів державницького характеру, врости в землю. Гали і словяни будували хати малі з дерева, крили їх соломою, стіни хат творив пліт, обліплений з q6ox сторін глиною. Це була будова на вік одної генерації. Гали (як греки і римляни, що мали землю у власність і передавали її нащадкам) не будували нічого з каменя. Тому полишили нам в спадщині і усюди, куди вимандрували, сотні могил. Будувати з каменя і його обрібку навчили галів римляни (165. ст. 114).

Як нація, гали мали дуже мале почуття спільноти. (269. ст. 114). Гали не хотіли зеднатися, не мали традиції, любили вандрувати (ібід). Вони були знаменитими вояками і служили кожному, хто заплатив (Лівій). Не ма­ли моральних звичаїв чести, не додержували умов. Гали стрясли усіми дер7 жавами тодішнього часу але нігде на довший час не зуміли побудувати своєї держави, (ібід). Ті самі прикмети дас Прокопій словянам і антам. Такі ж прикмети мали руси і їх онуки козаки-запорожці, а в 1917 - 1920 роках ви -

казали ми,,праправнуки галів.

Гали, що спалили Рим, оснували на лівому боці ріки Паду свої оселі і дальше жили поділені на племена.

Не затримуючись довше над італійською Галією, хочемо до- кладнішп обслідити Заальпійську Галію. При тому варта згадати, що галь- ське слово: " CELTAE" - кельтає означає "люди вищої раси."

Перші кельто-гальські племена, що перейшли на Балкан - це іліри, пелясґи, епіроти, тесалі, етолі, македони, траки і сотні інших. В Угор­щину, Австрію, Чехію і південну Німеччину перейшли кари-неври, панони, бої, леми (лемки), тури, саси, гельвети (може хорвати), та сотні інших. Тих племен, що зайняли землі від Уралю по Португалію були тисячі. Тепер ві­домі около дві сотні назв тих племен, але це мабуть не становить ані десятої частини їх.

Тиснені скитами гали-кельти вже в XIII ст. (Д. Xp.) почали пересуватися зі своїми родинами і стадами з початку на північ, в околиці нішного Батурина, переходячи ріки Сейм і Десну. Вони пробували боро­нити другий релігійний осередок Чернігів, де була святиня їх трилицевого бога урожаю (по латині " CERNUH" - наше Чернуш чи Чернинін). Це був оден з головної трійці гальських богів. Гальське слово "SEAM " чит: SEUM- наше Сейм - це поважний, тихий, а ріка Сейм є такою. (257.ст. 220). Гальське " DEI SEAG " це сплавна велика ріка Десна (ібід ст. 102). Гальське "CERNACH ' - наріжний, бог покуття, переможний, (ібід ст. 69). Наш Чернигів, осідок бога Чернуша чи Черніга, має що найменше 3.000 літ. Це був добрий бог ночі, переможець, що оберігав від злих духів покуття хат сплячих галів. Прав­доподібно скити обійшли галів вододілом рік Десна - Дон і натиснули на них зі сходу або перейшли р. Десну зимою по льодові. Гали утікли на правий бік Дніпра і подались на південний захід в Галичину і Молдавію. Заходить питання, яка правдоподібність такого ходу подій? Гали стали ворогами ски­тів після спалення їх столиці. Вони не могли перейти ріки Дніпра з басейну ріки Ворскло, бо десь в тих околицях була армія Дарія і скитів. Що гали і будини пеоестали помагати скитам після спалення Галону-Галича свідчить факт, що скити не рішалися бити армію Дарія підчас переправи з лівого на правий берег Дніпра. Найлегше було в тих часах бити ворога при переправі великої ріки. Дарій переправив на очах скитів не лиш військо, але й обози, про що згадує Геродот. Він покинув порожні обози - вози щойно на переправі Дністра. (Геродот кн. ІУ. розділ 134 - 135).

Гали, будини і чорноубрані знали, що після знищення їх твер­динь, могли до деякої міри захистити їх від наглого нападу скитів - їх тісний оборонний союз та глибоководна ріка Десна. Згадані племена з поза ріки Десни приготовлялися мабуть до переправи мілководного Дніпра з родинами і стадами між гирлами рік Тетереву і Припяті. Вододілом рік Тетерев і Уж увійшли на покрите лісами Поділля і в нову вітчину Галичину, обабіч Карпат, між ріками Дністер, Висла, Одра з півночі і рік Серет дунайський, Тиса Мора­ва, Лаба до Балтику. Тому, що в нашій історії не багато подано про наших предків галів, маємо нагоду запізнатись з ними з грецьких, римських й за- хідньоевропейський істориків.

Всюди куди проходили гали, приносили з собою високу, як на ті часи, культуру. Греки, а за ними римляни, до приходу галів в Галичину, називали всіх, що не були скитами, кельтами " KELTOI ". Щойно, коли гали оснували два Галичі - столиці і себе стали звати галами, почали їх також греки звати "GALATAI" в кінці У, стол. до Xp. Гальське " GALL" означає мешканець рівнин або з рівнин (України),(257. ст. 138).

Гали ділилися на багато племен; одно з них - це Геродотов і будини, витиснені скитами, що посіли на Правобережжі басейн рік Ужа, Тете­рева, Ірпеня і лісисте Поділля. Там знайшов їх останки, цих білоголових ко­заків правобічних полків Богдана Хмельницького - знаний нам Павло Алеп- ськ и й.

Гали оснували два Галичі. Один правобіч Дністра, другий пра- вобіч ріки Прута при владі в Дунай. Чеський " HOLIC'' і " HOLICE "були мабуть також осередками галів. R Австрії маємо " HALLSTADT" і SOI

BAD - HALL". В Щвайцарії " HALLAU". Мадяри всі назви змадяризували. В Італії є " GALATI NA". Таких гальських назв є багато в західній Европі.