Обсидіан — один із різновидів вулканічного скла, що утворюється у про­цесі швидкого охолодження виверженого магматичного розплаву.

Степан ЧЕЛЬЦОВ

студент Запорізького електротехнічного коледжу

Переважну більшість знахідок обсидіану в Україні зроблено у другій половині ХХ сто­ліття на території Приазов'я, приток Дону, в Криму.

Такі результати дають змогу відстежити зв'язок населення українського При­азов'я з територіями Малої Азії та Близького Сходу: обсидіан у піздньонеолітічних комлексах доповнює і уточнює картину імпорту сировини з регіону Малої Азії та Кав­казу, засвідчує тісні контакти пізньонеолітичного населення досліджуваної територіїї з мешканцями Малої Азіїї (Чатал-Гуюк) і Кавказу (Араташен-Шомутепінська культура).

Ключові слова: обсидіан, фізіографічний аналіз, Приазов'я, Семенівка 1, Лиса гора, Кам’яна могила.

ВСТУП

Обсидіан — один із різновидів вулканічного скла, що утворюється у про­цесі швидкого охолодження виверженого магматичного розплаву. Цей мінерал має важливу властивість — утворювати найгостріший скол.

Дана якість обсидіану було відомою віддавна: стародавні мисливці ви­готовляли з нього наконечники стріл і копій, ножі та скребки, тому об­сидіан тривалий час був надзвичайно цінною сировиною.

Вулканічне скло має різний хімічний склад, склад обсидіану є пере­важно силікатним, він приурочений в основному до формацій кислого складу. Це зони вимерлих вулканів у районах рифа Східної Африки, Ти­хоокеанського кільця (Нова Гвінея, Філіппіни, Японія, Камчатка, Аляска, Скелясті гори і Великий Басейн у Мексиці, Гватемала і Анди). Також по­клади обсидіану є на Кавказі, Середземномор'ї, кілька джерел знайдено в Карпатах. У сучасному рельєфі джерела обсидіану мають вигляд сопки або лавового потоку на схилі гори. Важливо, що обсідіани з різних ро­довищ мають особливий хімічний склад, що дає дослідникові унікальну можливість ідентифікувати геологічне джерело артефактного обсидіану.

Саме артефактний обсидіан, зафіксований на території Північного Приазов'я і становить предмет цього дослідження.

Методи дослідження. Застосовано метод фізіографічного аналізу отриманих зразків. Цей метод полягає в порівнянні фотоданих артефак- тного обсидіану під мікроскопом за збільшення у 10, 60, 200 разів. Отри­мані результати порівнюються з даними масспектрального аналізу.

Серед інших відомих методів геохімічного аналізу з метою визначен­ня точного складу мінеральної речовини найбільш ефективним нині є ней­тронно-активаційний. Цей метод дозволяє точно визначати вміст в обсиді­ані до 30 хімічних елементів. Головним індикатором є маса кожного з них.

ТЕРИТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Знахідки обсидіану в Україні зафіксовані на території Північного При- азов'я, що охоплює узбережжя Азовського моря разом з невеликими сте­повими річками: Великі та Малі Утлюк, Молочна, Обіточна, Кільтічья, Берда, Кальміус, Міус.

Пункт Семенівка 1 уперше виявлений експедицією Б.Н. Гракова, яка працювала в Приазов'ї у 1958 р. Багатошарове поселення знайдено завдяки огляду протитанкового рову і окопів, які витягнули на поверх­ню незначну кількість матеріалу. У 1990 р. директор музею-заповідника Кам'яна Могила Б.Д. Михайлов звернув увагу на руйнування пам'ятки і став ініціатором її досліджень.

Протягом 1991—1992 рр. експедицією Інституту археології НАН Ук­раїни (Н.С. Котова), Запорізького державного університету (О.В. Туболь- цев) та Заповідника Кам'яні Могили (Б.Д. Михайлов) виконано розкоп­ки поселення Семенівка 1.

Рис. 1. Семенівка 1: 1 — загальний план поселення Семенівка 1; 2 — архивна карта регіона; 3 — бровка розкопа 2 з позначенням дослідницьких горизонтів (обсидіан на глибині -217...-223 см) від репера (R) поселення (1991—1992 рр.)

Пам'ятка розташована на першій надзаплавній терасі правого берега р. Молочна. Під високим берегом на рівні першої тераси збереглася ве­личезна кількість вузьких балок і джерел. Поселення Семенівка 1 і 2 роз­ташовані в районі панівної височини Круча. У цьому місці річка меандрує та підходить до високого берега і робить різкий поворот на схід. Загалом топографічні характеристики регіону нагадують умови дніпровського Ве­ликого Лугу до затоплення, тільки в значно меншому масштабі.

Ширина тераси, на якій розташована пам'ятка Семенівка 1, не пере­вищує 30 м. Вона проходить нерівною, вузькою смугою уздовж північної частини височини Круча з висотою 5—6 м над заплавою (рис. 1). На мо­мент початку розкопок північно-західна частина поселення була силь­но зруйнована. На місці котловану закладений розкоп 1. Добре зберегла­ся тільки невелика східна частина пам'ятника — розкоп 2.

Головними шарами пам'ятки є нижній — піздньосурській, і верхній — азово-дніпровський горизонти. Решта культурніх шарів виражені слабо.

Обсидіан знайдений в 1992 р. у добре стратіграфікованому квадраті 19 розкопу 2. Згідно з інвентарним описом знахідки № 735 походить з дослідного горизонту глибиною 217—223 см від репера поселення. На жаль, для обсидіану не визначено конкретної глибини. Але вибраний вручну шестисантиметровий горизонт є досить надійним джерелом для всіх подальших висновків.

Виріб з Семенівки 1 — це проксимальна частина пластини без слідів обробки. Сировиною слугував прозорий з димчастим відтінком обсидіан.

Стратиграфію квадрату 19 розкопу 2 наведено в табл. 1 із зазначен­ням глибини від поселення і дослідницьких горизонтів.

Визначення лабораторії Марсельського університету (Франція) по­казали, що обсидіан з Семенівки 1 походить з родовища гори Gollu Dag (Каппадокія, Туреччина), [9]. Точніше, він походить зі східного склону, відомого в науковій літературі як Gollu Dag — East. Завдяки останнім до­слідженням, це джерело має ще більш детальну характеристику за осо­бливостями потоків ріолітовой лави. Знайдений в Семенівці 1 обсидіан належить до Gollu Dag 5 або Palaeo-Kabak Tepe dome [8].

Однак, необхідно ще раз підкреслити, що більша частина культурного шару Семенівки 1 до початку робіт була зруйнована. Єдині повноцінні роз­різи розташовувалися на периферії ділянок, де знахідок менше. Але саме гарна стратиграфія віддалених ділянок визначила вибір місць для датуван­ня кісток із шарів сурської й азово-дніпровської культур за допомогою ра- діовуглецевого методу [4] (рис. 1). На кресленні позначено основну бровку розкопу 2 і розташування горизонтів з отриманими датами і перенесенням дослідного горизонту 217—223 з квадрата 9 на сусідній квадрат 17.

Статистичний аналіз знахідок кісток по кожному з дослідних гори­зонтів квадрата 19 розкопу 2 ілюструює наростання кількості артефактів в двох місцях: на глибині 217—230 і 235—245 см (табл. 1). Знахідки фраг­ментів кераміки з зазначеної глибини на сусідніх квадратах дають під­стави атрибутувати верхнє скупчення як АДК (азово-дніпровська куль­тура), нижнє — як СК (Сурська культура).

Таблиця 1. Квадрат 19 розкопу 2, розрахунок глибини і характеристика горизонтів

Шар азово-дніпровської культури на пам'ятці Семенівка 1 представ­лений цікавою колекцією кераміки, серед якої — один розвал і п'ять він­чиків раннього етапу, а також дев'ять вінець пізньої АДК.

Спостереження за планиграфією дозволили Н.С. Котовій уточнити, що на поселенні Семенівка 1 рання АДК розташовувалася на лівому ко­нусі виносу балки (розкоп 1), переважна частина пізньої кераміки АДК знайдена на правому березі (розкоп 2).

У безпосередній близькості від місця знахідки обсидіану, в квадра­тах 22—24 розкопу 2, на глибині 217—227, 208, 236 см від репера поселен­ня знайдений великий розвал посудини з пласким комірцевим вінцем. Орнамент на ній — складна геометрична композиція, утворена стрічка­ми з прокреслених паралельних ліній по тулову заповнених розрідже­ними і «крокуючими» відбитками довгого гребінчастого штампу. У всіх публікаціях пам'ятника Н.С. Котова відносить цей горщик до другого, пізнього етапу розвитку азово-дніпровської культури [5].

Визначення обсидіану на поселенні Семенівка 1 дає можливість звер­нутися до всього археологічного контексту пам'ятки. Як видно з креслен­ня бровки на рис. 1, радіовуглецеві дати отримані за зразками кісток тва­рин із двох ділянок розкопу 2. Дата в квадраті 3 з горизонту 110—120 см в результаті перерахунку на глибину від R поселення отримує позначки 219—229 см, що повністю відповідає дослідному горизонту 217—223 см в сусідньому квадраті 19. Тому, дата 6360 ± 70 ВР (Кі +7675) коректна для уточнення часу появи обсидіану на пам'ятці і зв'язку його з горизонтом азово-дніпровської культури [5].

Знахідка каппадокійського обсидіану на Семенівці 1 ілюструє тісні контакти приазовського регіону з Малою Азією і Кавказом в період роз­виненого неоліту. Цей вплив було відзначено дослідниками раніше. Од­нак, на Семенівці 1 нам вперше вдалося отримати підтвердження арте­факту in situ.

Урочище Лиса Гора розташоване на лівому березі р. Дніпро в двох кі­лометрах від північно-східної околиці м. Василівка Василівського району Запорізькой області. На цій ділянці Дніпро повертає в меридіональному напрямку, огинаючи лівий берег тече зі сходу на захід. Рельєф місцевос­ті складається з відносно похилої височини, яка ближче до м. Василівка піднімається, утворюючи висоту з відміткою 95,6 м над рівнем моря.

Зазначений регіон є куточком Великого Лугу — величезних дніпров­ських плавнів, утворених межиріччям річок Дніпро та Кінські води. У 1955 р. після спорудження Каховського водосховища велика частина цих територій опинилася під водою. Уздовж берегової лінії утворилася вузька зона активного руйнування. Моніторинг лінії руйнування по­казав, що в середньому за один рік у цьому регіоні руйнується близь­ко одного метра території'. Щорічно в розмивах Лисої Гори знаходять безліч крем'яних знарядь праці, виробів із кістки, кераміку, монети і багато іншого.

З початком будівництва Каховського водосховища в 1955 р. цю ділянку Великого Лугу починають систематично досліджувати різні археологічні експедиції': Інституту археології (ІА) АН УРСР (під кер. О.Г. Шапошниковой, А.В. Бодянського, Н.О. Гаврилюк, С.Н. Кравченко), Запорізького обласного краєзнавчого музею (ЗОКМ) (під кер. С.В. Ляш­ка, З.Х. Попандопуло), Запорізького національного університету (під кер. О.В. Тубольцева) а також місцеві краєзнавці С.Е. Бородін, В.А. Бу­сел, Б.В. Мазко. Збираючи численний підйомний матеріал усі дослід­ники використовували власні, відповідно, абсолютно різні позначення ділянок місцевості. Це відразу призвело до сильного різнобою в назвах пунктів на картах і істотно гальмувало можливість систематизації зна­хідок і пам'яток. Тому в 1999 р. О.В. Тубольцев та В.А. Бусел виконали зведення наявної інформації (Звід) та уклали докладну картографію пам'яток регіону з прив'язкою до сучасних мисів і пляжів. У результа­ті знахідки різних часів вдалося прив'язати до ділянок скупчення під­йомного матеріалу в місцях імовірно зруйнованого культурного шару. Крім цього, визначені місця з поки що збереженим горизонтом.

На Лисій Горі серед розкопаних великих пам'яток кам'яної доби у першу чергу треба згадати епонімний неолітичний могильник (розкоп­ки А.В. Бодянського) [1]. Цей комплекс маріупольського типу датова­ний фіналом неоліту і належить до пізнього етапу розвитку азово-дні- провської культури. Точна прив'язка місця розташування могильника втрачена. Тому у процесі складання Зводу для його локалізації' викорис­тано старі фото з фонду А.В. Бодянського. Досвід систематизації' зна­хідок підказує, що варто відокремлювати розкопані пам'ятки із закри­тими комплексами і пункти без чітко вираженого культурного шару. Проведена В.А. Буселом і О.В. Тубольцевим обробка матеріалів ставить під сумнів практично будь-які спроби виділити на Лисій Горі чисті ар­хеологічні комплекси на матеріалах зборів на пляжах. Картографія та типологія знахідок вказують на значний хронологічний і географічний розбіг артефактів.

Основне завдання подальшого вивчення регіону полягає в уніфі­кації', створенні єдиної бази даних знахідок і ділянок їх виявлення. До 1999 р. усі отримані результати зберігалися в різних місцях з різними прив'язками. У більшості випадків це були довгі відрізки берегової лінії' по два і більше кілометрів із зазначенням найбільш поширених пунк­тів прив'язки: «ручей», «водокачка», «лагерь», «мыс». За Зводом вся лінія берегового обриву Лисої Гори деталізована по мисах і пляжах до­вжиною від 100 до 500 м. Ці дані прив'язували до наявної термінології (наприклад, З.Х. Попандопуло) і уточнювали їх. За останні роки ката­лог Зводу поповнився GPS прив'язками кордонів пам'яток і окремих знахідок, включаючи обсидіан. Все це дає змогу щороку доповнювати наявну інформацію описом берегової лінії, новими знахідками та ма- тералами з інших колекцій.

Підводячи підсумок короткому опису регіону необхідно підкресли­ти головне: вузький відрізок берегової лінії Каховського водосховища від м. Василівка до с. Скельки довжиною 14 км сьогодні є прикладом активної берегової ерозії'. Регулярне руйнування культурних шарів при­вертає увагу не тільки фахівців-археологів, а й безлічі любителів. Тому реконструювати повну картину історії Лисої Гори як археологічного джерела вкрай складно. Але фіксація знахідок обсидіану в різні періоди і їх кінцевий збіг у межах ділянки «Ручей 2» свідчать про позитивний результат усього процесу локалізації та систематизації пам'яток.

Виходячи з отриманих нами даних, можна стверджувати, що пер­шими зафіксованими знахідками обсидіану стали результати зборів підйомного матеріалу археологічної експедиції ІА НАН України під ке­рівництвом Н.А. Гаврилюк і С.М. Кравченко. У період 1983—1986 рр. на Лисій Горі виконувались охоронні розкопки скіфських поселень, курга­нів та інших об'єктів, які потрапили в зону руйнування. Крім безпосеред­ньої роботи на пам'ятках, усі члени експедиції займалися регулярним пошуком підйомного матеріалу на пляжах. Спочатку збори здійснюва­ли по всій території без урахування регіональних особливостей. Пізніше величезну ділянку було розділено на найбільш багаті місця (пляжі бази № 1—4, криниця 1 і 2 та ін.). Серед знахідок завжди переважав кремінь. Однак, спогади і деякі факти свідчать про зроблені тоді перші знахідки обсидіану. Предмети, на жаль, утрачені. Але в особистому фонді колиш­нього директора Обласної станції юних туристів, талановитого керівни­ка археологічної експедиції' С.М. Кравченка зберігаєтся слайд з єдиним зображенням імовірно обсидіанового виробу, знайденого у 1980-ті роки під час роботи експедиції ІА НАН України. За свідченнями самого Сергія Миколайовича, крім зазначеного виробу тоді було знайдено ще кілька частин пластин.

У цей же період на Лисій Горі підйомний матеріал збирав геолог за фахом запорізький краєзнавець С.Е. Бородін. Він також знайшов части­ну пластини, яка атрибутована ним як обсидіан. На жаль, сама знахідка і місце прив'язки з часом були втрачені.

Підсумком першого періоду став сам факт виявлення обсидіанових виробів на Лисій Горі. Однак, на превеликий жаль, жодна зі знахідок не збереглася. Враховуючи всю складність обробки таких розрізнених да­них 1980-х рр. можна зробити тільки один висновок: знахідок обсидіану на Лисій Горі було більше.

Другий етап дослідження регіону можна почати з 1988 р., коли під час розвідок співробітниками ЗОКМ З.Х. Попандопуло і С.Н. Ляшко зна­йдено відразу шість фрагментів обсидіанових пластин. Шкода, але у фондах ЗОКМ збереглося лише п'ять виробів. Чотири з них було дослі­джено в Марсельської лабораторії. За отриманими французькими ко­легами результатами, три з цих виробів походять з Вірменії (Сюнікське родовище), одне — з Карабаху (Баксанське родовище) (табл. 2) [9].

Роботи З.Х. Попандопуло з систематизації' підйомного матеріалу на Лисій Горі — це один із прикладів першої загальної (і тому схематич­ної) систематизації знахідок регіону. Вся лінія берега від м. Василівка до с. Скельки була розбита ним на окремі ділянки (Водокачка, Струмок 1, 2 та ін.). Протяжність таких відрізків була значною. Місце виявлення об­сидіану за звітами З.Х. Попандопуло називається «Ручей 2». Даний від­різок розташований від «водокачки на Схід до пляжів табору» (рис. 2). На місцевості він обмежений балкою Прогон на сході і пологим мисом з водокачкою на заході. Ця ділянка являє собою практично пряму лінію берега довжиною близько 2,5 км. Висота обриву тут становить 4—10 м.

Вся ця територія характеризується різною насиченістю і концентра­цією крем'яного підйомного матеріалу. Типологічно визначні вироби (вістря) датуються дуже широко: від палеоліту до ранньої бронзи. Крім цього, на цій же ділянці розташовані розкопки неолітичного могильни­ка Лиса Гора.

Характер виявлення обсидіанових пластин одночасно в одному місці підказує, що, швидше за все, вони належать до одного комплексу (клад, складне комбіноване знаряддя).

Третій етап дослідження регіону почався після зробленої в 1999 р. систематизації знахідок. Ділянку місцевості «Ручей 2» було розбито на такі основні відрізки: західні — Водокачка, Окопи (Лисогірський могиль­ник), мис Прибійний і східний — пляж Прогон 2.

У 1990-ті рр. було зроблено ще декілька знахідок обсидіану. Зафіксу­вати вдалося тільки частину з них. Наприклад, під час зборів підйомного матеріалу в районі гирла балки Прогон, В.А. Бусел виявив обсидіановий відщеп без ретуші. За якісними ознаками ця знахідка істотно відрізня­ється від інших: обсидіан чорний і слабопрозорий, у нього є «кірка», яка має пористу основу. Лабораторія Марсельського університету не дала чіткого визначення родовища даного відщепа. В описі до висновків за­значено, що «місце не визначено; можливо, Карпатський регіон».

У 2013 р. під час зборів підйомного матеріалу місцевому краєзнав­цю Б.В. Мазко вдалося виявити чотири нові фрагменти обсидіанових пластин. Ці дані вперше отримали GPS прив'язку. За описом Б.В. Маз­ко всі знахідки розташовувалися в середній частині бухти Піщана (на­зва — Б.В. Мазко). Зіставлення даних прив'язок вказує на ділянку між мисом Прибійний і Прогон 2 (згідно з систематизацією О.В. Тубольцева і В.А. Бусел). З чотирьох фрагментів пластин один був визначений в ла­бораторії Марсельського університету як зразок Сюнікського родовища (Вірменія) [9]. Ці дані, а також характер виявлення обсидіану, вказують на близькість до знахідок З.Х. Попандопуло у 1988 р. Тепер довгу ділянку «Ручей 2» можна обмежити західним 300—400 м відрізком берегової лінії в районі пляжу Прогон.

Постійні пошуки С.Е. Бородіна з 1980-х років також увінчалися успі­хом у грудні 2014 та квітні 2015 рр. Він зробив дві і поки що останні зна-

Таблица 2. Зразки обсидіанового матеріалу за різного збільшення зображення

хідки частин обсидіанових пластин на Лисій Горі. Його дані практично збіглися з картами Б.В. Мазко. Вироби також отримали GPS прив'язку. Ділянка в центрі між мисом Прибійний і Прогон 2 стала місцем локалі­зації здебільшого прив'язаних обсидіанів Лисої Гори.

Фактично, зроблені в різний час і різними людьми знахідки не про­сто підтверджують факт виявлення на цих територіях обсидіану. Велика частина старих карт-схем поєднуються з новими на відносно невеликій ділянці в 300 м. Вона розташована на схід від краю мису Прибійний і 300 м до пляжу Прогон 2.

До затоплення Лиса Гора була лівим берегом річки Кінські Води. У цьому місці вона мала низький правий і відносно високий лівий берег. Численні джерела розташовувалися на рівні першої високої надзаплав­ної тераси, яка найбільше постраждала від ерозії'. Крім цього, з боку Ве­ликого Лугу в річку впадали численні дрібні притоки. У ряді випадків вони спричинили утворення старичних озер та лиманів. Деякі, найбіль­ші з них, мали власні назви: Комишувате, Дурній, Холодне. Накладення старих карт на сучасні дані дає змогу зв'язати місця масових знахідок археологічного матеріалу з ділянками навпроти природних водойм.

Знахідки обсидіану зроблено в 300 м на захід від останнього пляжу з масовим матеріалом. На цій ділянці берег досягає висоти 7 м. Багато­річні польові спостереження вказують, що тут ніколи не фіксували кон-

Рис. 2. Карта ділянки смуги Лисої Гори від балки Прогон до Водокачки з нанесенням місць знахідок обсидіану та пунктів з масовим збором кременю

центрацію матеріалу. Малоймовірно, що обсидіан міг бути переміщений річкою вниз за течією. Швидше, він походить з об'єкта у периферійній частині багатошарового поселення Прогон. Через рік після знахідок пря­мо навпроти місця виявлення обсидіану Б.М. Мазко вперше знайшов за­лишки зруйнованого поховання нового могильника — Прогон 3. У бере­говій лінії' на глибині 4 м нами розчищений череп і кістки лівого плеча. Поховання пов'язано з древнім похованим ґрунтом. Топографія і геоло­гія Лисогірського могильника вказують на можливість віднесення обси­діанових пластин до неолітичного періоду.

За всі роки у результаті обстежень території обриву Лисої гори знай­дено і зафіксовано більше десяти фрагментів обсидіанових пластин і один відщеп. Більшість їх знайдено на ділянці за 300 м західніше пляжу Про­гон 2 (східний край «Ручей 2», за матеріалами З.Х. Попандопуло). Збіг ви­значень чотирьох фрагментів пластин як зразків із Сюнікського родовища (три зразки зі зборів З.Х. Попандопуло у 1988 р і один — Б.М. Мазко у 2013) підтверджують комплексний характер усіх знахідок. Крім цього, один об­сидіан зі зборів З.Х. Попандопуло (1988) визначений як обсидіан із Заюков- ского (Чегемського) родовища (річка Боксан, Кабардино-Балкарія), він має яскраво виражену смугасту структуру. Аналогічна ознака зафіксована на одному з обсидіанів, переданих Б.М. Мазко у 2013 р. Для єдиної знахідки В.А. Бусела — відщепу з чорного слабопрозорого обсидіану, як зазначено вище, за данними масспектрального аналізу родовища не визначено.

Характер виявлення фрагментів дає змогу припустити, що пласти­ни належали до складеного виробу або скарбу.

Пам'ятка Кам’яна Могила пов'язана з місцем виникнення великого утворення пісковику на дні Сарматського моря понад мільйони років то­му. Після відходу води цей масив пісковику сильно осів і поступово роз­коловся на багато уламків. Внаслідок цього процесу всередині пагорба утворилася велика кількість природних пустот — гротів та печер. З часів верхнього палеоліту (35—10 тис. рр. до н. е.) та особливо у періоди мезо­літу (Х—VIJ тис. рр. до н. е.), неоліту (VI—VI тис. рр. до н. е.), епохи бронзи (ІІІ—І тис. рр. до н. е.) пам'ятку використовують для здійснення різних релігійних та магічних обрядів.

Пам'ятка має округлу форму і займає площу близько 1,67 га. За топографічними умовами Кам'яна Могила складається з двох частин: центральна представлена пагорбом овальної форми з майже плоскою вершиною; підошва складається з кола окремо розташованих на рівні за­плави плит, що підстилають центральний пагорб.

Археологічні роботи почалися тут наприкінці 1940-х рр., різні до­слідники вивчали численні поселення і гроти. У 2015 р. співробітник На­ціонального заповідника «Кам'яна Могила» В.С. Джос біля Грота Бика знайшов медіальну частину пластинки з чорного прозорого матеріалу, схожого на обсидіан.

Серед відомих знахідок це другий приклад віднайдення обсидіану в Приазов'ї, якщо вважати пластинку з Семенівки 1 першою.

ФІЗІОГРАФІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Виконаний фізіографічний аналіз полягає у порівнянні фотоданих, отри­маних під мікроскопом за збільшення у 10, 60, 200 разів. Досліджено тринадцять доступних фрагментів обсидіану. Більшість із них — зна­хідки з Лисої гори (11 зразків) зі зборів З.Х. Попандопуло, Б.А. Бусела, Б.В. Мазко, С.Є. Бородіна, а також з Семенівки 1 та Кам'яної могили (по одному зразку).

За результатами фізіографічного аналізу досліджені тринадцять зраз­ків можна розділити на чотири підгрупи (табл. 2): основна (зр. № 2—5, 7, 8, 10, 14, 15, 45) та допоміжні, представлені одиничними зразками — друга (зр. № 9), третя (зр. № 1), четверта (зр. № 6).

Дев'ять зразків першої підгрупи під мікроскопом зі збільшенням на­бувають тьмяно-рожевого кольору. Темні крапки, помітні на фотографі­ях — бульбашки газу, вони не виразні та не утворюють великих скупчень. Один зразок у першій групі (зр. № 5) має смугасту структуру. Смужки широкі, з чорним відтінком.

Другу підгрупу представляє зр. № 9. Він має сірий колір, чітко по­мітна смугастість. Характер смуг різний: ниткові паралельні і поодинокі у вигляді широкого канта.

Третя підгрупа — зр. № 1. Він також має сірий колір. За даними оптич­ного аналізу зразок подібний до зр. № 9, але немає смугастої структури.

Четверту підгрупу представляє зр. № 6. Він має характерний чор­ний колір зі смоляним відтінком. За сильного освітлення помітна сму­гаста структура матеріалу.

Фізіографічний аналіз дає змогу виконувати порівняння артефакт- них обсидіанів. Три з виділених нами за його результатами групи відпо­відають конкретним родовищам: перша — родовище Сюнік (Sjunik 3, Вірменія), друга — Баксан (Baksan, Кабардино-Балкарія, РФ), третя — Гьоллу Даг (Gollu Dag 5, Каппадокія, Туреччина). Для четвертої групи родовище не визначено, за формулюванням лабораторії Марсельського університету: «unknown sourse» [9]. Можливо, це пов'язано з відсутніс­тю у лабораторії Марсельського університету інформації з аналогічних джерел, необхідної для порівняння. Саме тому вірогідним видається припущення щодо Карпатського регіону як можливого джерела похо­дження такого обсидіану.

ВИСНОВКИ

У неоліті Приазов'я та Нижнього Подніпров'я було сформовано кілька археологічних культур, які свідчать про високий рівень якісних змін в економіці населення регіону. Приклад Маріупольського могильника зі знахідками гірського кришталю вказує на основні напрями обміну — це Кавказ і Крим. Цю тезу неодноразово наводили дослідники, опису­ючи численні приклади подібності економіки, деяких знарядь праці та кераміки [3, 6].

На підставі викладеного матеріалу, а також аналізу наявного мате­ріалу попередніх досліджень можна передбачати два основні шляхи ім­порту сировини: обсидіан у піздньонеолітічних комлексах доповнює і уточнює картину імпорту сировини з регіону Малої Азії та Кавказу.

Відповідно до проведених досліджень виділено дві основні стратегії імпорту обсидіану: полі- і моноцентристська [10]. У першому варіанті обсидіан збирають на всіх відомих родовищах. За другою моделлю, на­селення вибирає тільки одне окреме джерело. Все скло концентрується у поселеннях для використання та обміну. У деяких випадках родовище може перебувати за сотні кілометрів від поселення.

Знайдений обсидіан Нижнього Подніпров'я відповідає другій стра­тегії використання сировини. На Лисій Горі завдяки проведеному мас­спектральному аналізу доведено наявність обсидіанів з кількох родо­вищ (принаймні з чотирьох): Сюнік (Sjunik 3, Вірменія), Баксан (Baksan, Кабардино-Балкарія, РФ), Гьоллу Даг (Gollu Dag 5, Каппадокія, Туреччи­на) і невизначене родовище четвертої підгрупи.

Отримані результати підтверджуються оптичним аналізом, який так само дозволяє групувати знахідки за кольором, станом газових бульба­шок і смугастістю. Знаючи, як саме виглядає обсидіан з певного родови­ща, можна попередньо визначити його походження, але для отримання детальнішої інформації необхідно виконувати прецизійні дослідження, зо­крема, за допомогою масспектрального методу аналізу.

Викладені результати є незаперечним підтвердженням факту тіс­них контактів пізньонеолітичного населення досліджуваної території' з мешканцями Малої Азії' (Чатал-Гуюк) і Кавказу (Араташен-Шомутепін- ська культура).

Я надзвичайно радий висловити свою вдячність Олегу Валентинови­чу Тубольцеву за його невпинну допомогу та підтримку, без якої ця робо­та була б нездійсненна.

Список використаних джерел

1. Бодянский А.В. Лысогорский неолитический могильник // КСИА АН УССР. — 1959. — Вып. 11. — С. 32—38.

2. Бусел В.А., Тубольцев О.В. К археологической карте Великого Луга // Vita — Жизнь. — Запорожье, 1999. — № 7. — С. 37—39.

3. Даниленко В.Н. Неолит Украины: Главы древней истории Юго-Восточной Евро­пы. — Киев : Наук. думка, 1969. — 259 с.

4. Ковалюх Н.Н., Тубольцев О.В. Первые радиокарбонные даты сурской культуры // Археологічні відкриття в Україні 1997—1998 рр. — Киев, 1998. — С. 80—81.

5. Котова Н.С., Тубольцев О.В. Новые памятники эпохи неолита и энеолита у города Мелитополя // Проблемы археологии и архитектуры. — Т 1: Археология. — До- нецк-Макеевка, 2001. — С. 4—19.

6. Телегин Д.Я. Степное Поднепровье и нижнее Подунавье в неолите-энеолите // Каменный век на территории Украины. — Киев : Наук. думка, 1990. — С. 6—17.

7. Тубольцев О.В. Отчет о разведках в Васильевском районе Запорожской области в 1999 г. — Киев, 1999. — (Архив Ин-та археол. НАН України, 1999/91).

8. Didier Binder, Bernard Gratuze, Damase Mouralis, Nur Balkan-Atli. New investigations of the Gollhda g obsidian lava flows system:a multi-disciplinary approach // Journal of Archaeological Science. — 2011. — № 38. — С. 3174—3184.

9. Biagi P., Gratuze B., Kiosak D.V, Tuboltzev O.V., Popadopulo Z.H. The Neolithic obsidi­ans from southeastern Ukraine: first characterization and provenance determination // ANATOLIA. — 2014. — № 40. — Р. 1—20.

10. Badalyan R.S. Obsidian in the Southern Caucasus: The use of raw materials in the Neolithic to Early Iron Ages // Von Majkop bis Trialeti Gewinnung und Verbreitung von Metallen und Obsidian in kaukasien im 4-β2- Jt.v.Chr. — 2006.

Stepan Cheltsov

student of Electrotechnic College of Zaporizhya

THE OBSIDIAN FINDINGS IN THE AZOV SEA REGION

The majority of obsidian finds in Ukraine were made in the second part of 20th century on the territory near Azov Sea, on the Don tributaries in Crimea. The special character of obsidian as a material and limited quantity of its deposits gives a possibility of precise determination of the origins of obsidian finds using modern methods of studying. Phys­iographic analysis was used to determine possible sources of Ukrainian obsidian finds. The analysis consists of comparison of photo data of obsidian artefacts made under the microscope scaled by 10, 60 and 200 times. Obtained results were compared with the data of mass spectrum analysis. In the article, the results of physiographic analysis of the obsidian from the Ukrainian Azov region (from the archive collections of archaeologists) presented. Thirteen of acceptable obsidian fragments were studied: finds from the Lysa Gora (the left bank of the Dniepr river; 2 kilometers from the Northeast border of the city of Vasylivka (Vasylivskiy district, Zaporizhya region)) — 11 obsidian fragments; Se- menivka 1 (Molochna river valley, village of Semenivka (Melitopolskiy district, Zaporizhya region)) and Kamyana Mohyla (Molochna river valley, village of Terpinnya (Melitopolskiy district, Zaporizhya region)) — both within one sample. Study of obsidian was carried out in the laboratory of Marcel University in France. On the basis of the research, ac­ceptable archives and field archaeological materials the typization of the obsidian finds was made. Thirteen studied fragments can be divided in four subgroups and the possible origin deposits can be determined for them. Three of them match specific deposits: the deposit of Sjunik 3, Armenia; deposit of Baksan in Kabardino-Balkaria in Russia; deposit of Gollh Dag 5 in Cappadocia, Turkey. For the fourth group the deposit was not specified. The results are confirmed with the optical analysis, that gives a possibility to classify the finds by color, gas bubbles condition and striation. Knowing how obsidian from a specific deposit looks like, allows to pre-determine the origin of it, but for the additional informa­tion it is necessary to perform a precision study, particularly the mass spectrum method of analysis. Thus, the obsidian of Lower Dnieper area corresponds to monocentric strategy of the raw materials use.

The results allow us to track the connection between the population of Ukrainian Azov Sea region with the territories of Asia Minor and Middle East. The obsidian finds in the late Neolithic complexes complement and clarify the picture of raw materials im­port from the region of Asia Minor and Caucasus, prove close contacts of late Neolithic population within studied territories and the residents of Asia Minor (Chatal-Guyk) and Caucasus (Aratashen-Shomutepinska culture).

Keywords: Obsidian, physiographic analysis, Azov, Semenivka 1, Gollh Dag, Lysa Gora, Kamyana Mohyla.