НОВОВАВІЛОНСЬКЕ ЦАРСТВО

Для замазання індо-українського походження, греки називали кальдів халдами, а юдеї пізніше арамеями. Тому, іпо кальди мішалися з семі­тами, їх мова зсемітизувалася і тому сьогодня у всіх енцикльопедіях, халди і ара-меї виступають, як семітські народи, хотяй, як це було доказане, що кальди це свояки наших к !мерів, які з ними сусідували на північномусході.

Арамейсько-кальдська мова стала в v∏. стол. до Xp. панівно -урядовою мовою цілої Малої Азії по Іран. Це для орієнтації, що у великій родині індо— українців через розмноження постали сильні племена з різними назвами, які через сусідство і змішування з неарійськими народами витвори­ли за тисячоліття дещо відмінну мову і утворили 3 Групи індоукраїнців: кен - тум, сатем і посередник між сатем і кентум /78/.

Хати І кальди були власне посередною групою індо-українців, чи вірніше індо-праукраїнців. Тому кімери-сумери, кальди, хати, скити, саки, масагети, парти-перси, меди та інші, що прибули з Оріяни-Праукраїни в Малу Азію, Іран_г Південну Азію, Індію, Афганістан та Індокитай і північно -західну Европу, ще 4-5 тисяч літ до Xp. були дуже близькі свояки а їх мо­ва й боги були подібні і зрозумілі, Племя-народ химерів — хімерії сьогод­нішної Камбоджі, це також галузка сумерів з великого дерева індо-пра- українців, відщепленого кілька тисяч літ тому. Нам, призвичаєним до тери­торії України, що з кожним століттям зменшується, тяжко приходиться прийняти за правду що величезні Евро-Азійські степові простори з буйною травою, урожайною землею, чистими ріками і здоровим кліматом, стали маточником народів індо-праукраїнців, які з ОрІяни—Піраукраїни,засели ли тї простори,

Вітчиною семітів є Африка,Семітські кочові, з примітивною культурою, племена, прибували в Малу Азію через Арабський півострів,прий­мали культуру, звичаї і багато з мови оріїв, як усі назви рільництва й са­дівництва, релігію, богів, віру в позагробове життя, а юдеї від ханаанців —кінахів — арамеїв навіть імя бога Яву ісавата ∕4.V.7.

Поглянувши на кельтів, що в різних часах та різних обставинах носили теж назви кальдів, халдів - еїв, арамеїв, приходиться нам заглянути до нововавилонської, чи халдейської держави.

Дотепер була мова про перше або старовавиленське парство, що дістало свою назву від столиці Вавилону та знаходилась в місці, де ріки Евфрат і Тигр найбільше до себе зближались. У тому місці схрещувалися шляхи з усіх сторін Малої Азії, тому Вавилон став центром міжнародної торгівлі. Старовавилонську державу завоювали каші в 1740 р. до Xp. і пану­вали там до 1165 р. до Xp. /78/,/81 /. В тому ж році Вавилон займають кальди-халдеї з вождом Набо-ходо-назором І, що панує тут до 1135 р. до Xp. По його смерти завойовують державу ассирійці і Вавилон як сателіт Ассирії перебуває в такому стані до 626 р. до Xp. Коли кальди - арамеї здобули Вавилон знов під проводом Набо-пала—сара зявляється нововавилонська держава кальдів - халдеїв.

Як про не вже була згадка, Набо-пала—cap на спілку з медами і їх царем Кіяк-саром і урартами-Русом Ill, знищили ассирійську державу А і як - царська палиця - жезл, cap - цар/. Вавилонська, як і сумерська держава базувалися на ірригації землі і тваринній господарці. Це була рільничоскотарська держава, ж і наша Русь. Вавилон перебрав клинопис, усю науку і культуру від сумерів. Вавилонська держава - це продовження сумерської під іншою назвою так, як литовська була продовженням руської.

Після розгрому Ассирії у Вавилоиі буйно розвивається тор­гівля і промисл. Утворюються перші у світі торговельно — промислові ком­панії, спілки т.зв. ’’торговельні доми". Вавилон стає найбільшим торговель­ним центром старинного світу. /74/,/78/,/81/. Толеранція кальдів /як і у нас на Руси/ спричинює,що на ярмарках Вавилону мо/кна 'було зустрінути купців всяких рас і мов. Як високо піднялася культуратодішньогоВавилону, свідчить факт, що коли семіти та інші народи продавали свої дочси зятям, вавилонці — кальди не продавали, а давали своїм як на Руси придане - посаг /73/.

Кальдська - арамейська мова Вавилону стає міжнародною торговельною мовою, якою списувано торговельні контракти тодішного часу. /73/, /Такою міжнародною мовою оула староруська мова усіх словян в IX, ст. по Xιμ∕ Населення Вавилону, як і на Русі, ділилося на: а/ боярство —вельможі та богате купецтво, б/ нижче боярство, яке творило армію Вави­лону, в/жрецтво, що мало найбільший вплив в державі І г/ селянство-хлі­боробів, Рабам, як 2000 літ пізніше на Русі, можна було мати родину, влас­ну хатину, малі господарства, корову й воли /159/. Вірним рабам, як І на Русі, по якомусь часі дарували волю. Кальди вірили в безсмертність душі,

небо по-кальдськи звалося "набо". Вавилон був релігійним центром оріїв і уважався святим містом. /159/.

Геродот говорить, шо вавилонський Зевес називався Бел або Всі І в його честь був побудований високий зіґурат-святиня^За 500 літ зверхпости Ассирії вав ил он ці називали Вела Мардуком що значило великий, могутній. Цар Вавилону Пабопаласар /небо дало пала - жезл і зробило Його cap - Пабо-пала-cap/ говорив, що Його поставили царем, дали жезл—палицю папської влади "Набо і Мардук” /159/. Вавилон, за панування Пабопаласара, взяв під свою владу цілу Месопотамію, а його син Набо-ходохназор ]]. /Небо -ходило-назирати за ним, опікуватися ким по нашому—Небом даний, наше Богдан/ завоював 2/3 Малої Азії.

Набоходонозор П. розбив Египет, здобув Сирію ФепікІю і Палестину, які були в тому часі васалями—сателітами Египту.Вавилонські війська облягли і здобули Єрусалим в 597 р. до Xp. Юдейський цар Йоакім, по 3—місячній облозі, піддався на ласку переможців І був з цілою родиною старшиною, аристократією і ремісниками вивезний до Вавилону. Багатий єрусалимський храм був ограблений, але Єрусалим не був знищений. У тій війні вавилонцям допомагали теж наші свояки кімери і скити /67/, /76/. На місце вивезеного царя Йоакіма Набоходонозор поставив юдеям царем '-юдея Цідкію, а в Єрусалимі полишив вавилонського намісника й військову залогу.

Єрусалим був здобутий в 586 р. до Xp. і тим разом ограблений, зниіщений і спалений до тла. Юдейського царя Цідкію з його синами і недо­битками армії взято до неволі. На Єрихонській рівнині, на очах недобитків, убито синів Цідкія, а йому самому викололи очі. Цілий юдейський нарід /хто не сховався/ погнано до вавилонської неволі. Це є та біблійна вавилонська неволя юдеїв, де на "ріках вавилонських” /над Евфратом і тигром/ опла­кував неволю самарского-на роду пророк Єремія, який пророкував наїзд "ґіме- рів" як карзБожу з країни "Маґоґа — Праукраїни багато літ наперед.

Мабуть від тоді почалася ненависть юдеїв до мешканців "Ма­ґоґа—Ґімерії, які б там народи не жили.

Після знищення Юдеї Набохонозор 13 літ облягав багате торговельне фенікійське місто Тир, здобув його голодом і знищив. Це місто було побудоване на острові, кілька миль від побережжя.

Після того Набоходонозор укріпив Вавилон трома перстеиями мурів і ровів і його можна було б здобути тільки голодом або зрадою /73/.

Набоходонозор П. побудував величезний храм-зіґурат та роз­кішні палати, обложені цеглою, покритою синьою емалією, іцо в соняшному сяйві сліпила очі й давала оптичну злуду, шо будівля була вища і зливалася з синявою неба. Дивлячися на ґіґантний зіґурат-святиню, юдеї, що були в неволі, записали леґенду про "Вавилонську вежу”.

Набоходонозор був жонатий з мідійською царівною.