НОВІ МАТЕРІАЛИ З ПАМ'ЯТОК ДОБИ ЕНЕОЛІТУ ІЗ ОКОЛИЦЬ с. НОВОМАЛИН

В Острозькому районі на Рівненщині є село Новомалин, розташоване на південних схилах Мізоцького кряжу. Горбиста місцевість розчленована численними балками, по дну деяких течуть струмки з джерельною водою.

В 1977 р. заплаву р. Збитенка обстежував В. М. Конопля. В околицях Новомалина ним було виявлено і обстежено низку пам’яток різних культур, зокрема в урочищах Безодня і Подо- банка 4.

Пізньої осені, в середині 1980-х р., неподалік від тракторної бригади, на полі, була виорана плита вапняку, під якою знахо­дилося в кам’яному ящику поховання ККА. Через декілька днів знахідку обстежили археолог О. А. Бондарчук і науковий спів­робітник О. В. Гладуненко з Державного історико-культурного заповідника м. Острога. На той час могила була вже порожня.

У 1984 р. археологічну розвідку в Новомалині проводив В. П’ясецький, який працював на тих же пунктах, що й В. Ко­нопля.

Автором у 1990 роках було обстежено ближні і дальні око­лиці села Новомалина, де виявлено серію пам’яток, невідомих науковцям. Серед них - пункти з матеріалами доби енеоліту з різною концентрацією знахідок.

За 1,5 км на захід від села був хутір Подобанка, розташова­ний обабіч ґрунтової дороги до сусіднього села Буща Здолбунів- ського району. На даний час від хутора залишилися дві порожні хати, господарські будівлі, садки. Колективне поле частково роз­орюється жителями Новомалина під городи, ґрунти тут досить родючі.

Пункт Подобанка - І. Підйомний матеріал збирався на схід­ному і південному схилах мису витягнутого по осі захід-схід. На городах було зібрано колекцію рухомого матеріалу трипільської культури та могилянської групи раннього заліза. На вершині мису зрідка траплялися знаряддя, нуклеуси, відходи кремнео- бробної індустрії пізнього палеоліту.

Судячи по скупченню уламків кераміки, на південному схилі було одне житло носіїв трипільської культури. На площі більше 100 м² зібрана колекція фрагментів посуду різних типів. За ха­рактером глиняної маси, формами та орнаментацією увесь кера­мічний комплекс поділяється на дві основні категорії - столову і кухонну. Серед знахідок незначний відсоток кераміки, орна­ментованої розписом із смуг різної ширини, нанесеним темно­коричневою фарбою (Рис. 1,1,3-5; 2,1,4). Ця категорія виробів виготовлена з добре відмуленої глини з природними домішка­ми пилеподібних лусочок слюди. Дуже рідко в структурі глиня­ної маси присутній шамот, поодинокі вкраплення зерен кварцу йвапняку. Черепки на зламі одношарові, а поверхня цеглистого кольору. Лише один фрагмент (Рис. 1,4) сірого кольору. Стінки посудин старанно загладжені. Внутрішні поверхні мисок покри­ті розписом із парних вузьких горизонтальних і косих широких смуг (Рис. 1,5; 2,1).

З інших знахідок кераміки варто відмітити крупний фраг­мент вінчика амфори жовто-цеглистого кольору (Рис. 3,1). У фактурі тіста є незначні домішки шамоту дрібної грануломерації та пилеподібні блискітки слюди. Діаметр вінчика 26 см.

Фрагмент вінчика кубка жовто-коричневого кольору (Рис. 3,3). В глиняній масі великий відсоток органіки, яка під час випалу вигоріла і стінки посудини стали пористі, легкі. Це єдиний фрагмент посудини, виготовленої з домішками орга­нічних речовин.

Уламок стінки посудини з фрагментом ручки (Рис. 3,4) це­глистого кольору, в тісті домішки шамоту, слюди.

Фрагмент вінчика кубка світло-коричневого кольору (Рис. 4, 2). Керамічне тісто з незначними домішками шамоту. Внутрішні стінки залощені.

Уламок вінчика амфори ззовні світло-коричневого кольору, а з середини плямистий - сірого, світло-коричневого кольорів (Рис. 4,7). На зламі черепок сірий. Глиняна маса середньої наси­ченості дрібнозернистим кварцовим піском і шамотом. Поверх­ня шорстка. По краю вінчика ряд із вдавлень. Діаметр вінчика 26 см.

Керамічний комплекс пам’ятки в меншій кількості пред­ставлений уламками кухонного посуду, незначний відсоток яко­го декорований. Орнамент складається з горизонтальних рядів півокруглих вдавлень (Рис. 5,1), одинарних та парних рядів із коротких прямих та трикутних вдавлень (Рис. 5,3-5). Колір кера­міки, в основному сірого кольору з різними відтінками.

Серед знахідок - посудина для пиття (Рис. 5,7) у формі зрі­заного конуса.

На пам’ятці серед підйомного матеріалу виділяється невели­ка група знарядь праці, типових для трипільських поселень. Це скребки (Рис. 1,2;3,5), скобель (Рис. 3,2). Знаряддя праці виготов­лялись безпосередньо на поселенні, про що свідчать знайдені у великій кількості різноманітні відходи виробництва - відщепи та сколи. Сировиною для знарядь слугував високоякісний кремінь туронського походження, поклади якого залягають у верхів’ях річки Збитенки.

Керамічний комплекс з Подобанки виготовлений із глиня­ного розчину, в основному, без штучних домішок, з добре від- муленої глини. Як природна домішка в глині часто наявні пиле- подібні лусочки слюди. У глиняне тісто древні гончарі додавали подрібнені черепки, дрібний та середньозернистий кварцовий пісок. Поодиноко трапляються вкраплення вапняку. В основно­му, колір посудин цеглистого кольору, рідко - сірого, світло-ко­ричневого, жовтуватих відтінків. Весь посуд якісно випалений і при постукуванні пальцем по крупних фрагментах дзвенить. В основній масі кераміки на зламах краї гострі.

На декількох фрагментах посудин орнамент складається із 2-5 паралельних ліній, виконаних темно-коричневою фарбою. При цьому внутрішні лінії тонкі, а зовнішні широкі. Найближ­чі аналогії можна знайти в кераміці з поселень у Кошилівцях, Семенові-Зеленчі на Поділлі, Сандраках та Паволочі на Волині (5).

Пункт Подобанка ІІІ. Багатошарова пам’ятка розташована ліворуч від дороги с. Новомалин-Буща на пологому південному схилі, який частково розорюється жителями Новомалина під го­роди. Ґрунт в даному районі родючий, з незначними домішками крем’яних жовен та крейди. Із західної сторони пам’ятка межує з листяним лісом, а з південної - із сінокосом, який переходить у вільховий ліс. На схід від поселення є джерело.

У цьому пункті автором протягом декількох років був зібра­ний нечисленний підйомний матеріал доби енеоліту, ранього за­ліза, Київської Русі. Складається враження, що основна площа пам’ятки лежить на північ від дороги - на південному схилі та вершині мису Мізоцького кряжу (це облогуюче поле).

Доба міді в описаній місцевості репрезентована декілько­ма десятками уламків кераміки та знаряддями. Вінчик горщика (Рис. 6,1) сірого кольору з жовтуватим відтінком лицевої сторо­ни. Випал якісний, одношаровий. Край вінчика посудини деко­рований косими вдавленими лініями.

Знайдено неорнаментовані уламки посудин цеглистого ко­льору, випал високої якості. В структурі глиняної маси поодино­кі зерна дрібного піску.

Жниварське знаряддя доби енеоліту представлене серед захі- док вкладнем до серпа (Рис. 6,2), виготовленим з уламка трапеці-

Галина Пашкевич, Григорій Охріменко РОЗВИТОК ЗЕМЛЕРОБСТВА НА ТЕРИТОРІЇ ВОЛИНІ (VI-II тис. до н. е.) подібної в перетині пластини. Краї з боку черевця майже повніс­тю оброблені загострюючою ретушшю. Довгий вкрай вкладня був робочим, і з двох сторін від ужитку покритий дзеркальним заполіруванням.

Із підйомного матеріалу до доби міді можна віднести декіль­ка пластин та їх уламків.

Пункт Подобанка IV. Підйомний матеріал збирався за 200­250 м на північ від хутора на південному схилі Мізоцького кря­жу, який розорюється частково під городи. Схил і мис, на якому стояв хутір, розділені вузькою заболоченою низиною, зарослою верболозом.

На площі 1 га траплялися знаряддя та відходи кремнеоброб- ної індустрії у вигляді відщепів та уламків кременю. Досить рід­кими були знахідки фрагментів кераміки. Лише в одному місці спостерігалося скупчення артефактів, по якому можна визнача­ти, що тут було житло.

Навколишні городи частково облогували, на деяких не була переорана стерня і тому частина поля необстежена.

Серед підйомного матеріалу декілька десятків уламків ке­раміки атрибутуються як трипільські. Це фрагмент денця сірого кольору, на поверхні якого збереглися сліди від цеглистого анго­бу. У фактурі добре відмуленої маси домішки не помічені.

Уламки неорнаментованих стінок мають цеглисту та світ­ло-коричневу поверхню. У глиняній масі невеликий відсоток шамоту.

Ще один уламок стінки важко піддається культурному ви­значенню. Поверхня черепка червона, а в фактурі тіста великий відсоток крупних зерен перепаленого кременю.

На пам’ятці зібрана невелика колекція знарядь праці доби енеоліту, їх уламків та відходів кремнеобробної індустрії. Крем’яна сировина місцевого походження сірого з темними сму­гами кольору, інколи чорного. Знаряддя представлені уламком обушної частини сокири (Рис. 7,4), у прилезовій частині якої є ділянка пришліфованої поверхні, скребок кінцевий (Рис. 7,5),

виготовлений на уламку масивної пластини. Скобель (Рис. 7,3) і ніж (Рис. 7,2) виготовлені на пластинах кременю.

Поряд з поселенням були поля, засіяні злаковими культу­рами, урожай з яких збирався серпами із набірних ріжучих еле­ментів - крем’яних вкладнів. Знайдений вкладень розміром 6 х 4 см виготовлений на уламку широкої, трикутної в поперечному перетині пластини (Рис. 7,1). Робоча поверхня зі сторони спинки оброблена плоскою, довгою косою загострюючою ретушшю та покрита заполіровкою, утвореною від зрізання стебел.

Безодня - І. Даний пункт є мисом Мізоцького кряжу, витя- нутого по осі захід-схід.

Ґрунт на мисі супіщаний. Під орним шаром залягає крей­да. Підйомний матеріал збирався на південному схилі і вершині мису на площі близько 2 га. Знахідки уламків посуду трипіль­ської культури у незначній кількості були зібрані в тій частині мису, яка була ближче до джерела. Кераміка з поселення виго­товлена з відмуленої маси, в основному без домішок. Зрідка в структурі стінок спостерігаються домішки шамоту та мікроско­пічні лусочки слюди. Поверхня посуду добре загладжена. Випал високої якості, одношаровий.

Основну масу трипільської кераміки становлять неорнамен- товані уламки стінок різних типів посудин цеглистого кольору, зрідка із сірим відтінком.

Серед фрагментів, які можна ідентифікувати, частина на­лежить мискам (Рис. 8,1,3). Уламок стінки посудини (Рис. 8,4) орнаментований смугами коричневого кольору.

На пам’ятці зібрана нечисельна колекція крем’яних артефак­тів, які можна віднести до трипільської культури. Це два нукле­уси (Рис. 9;10,6), скребки кінцеві (Рис. 10,3; 11,1,3,10), різець ку­товий (Рис. 10,2) та серединний (рис. 10,4), пластини з ретушшю (Рис. 10,1,5), скобелі (Рис. 11,5-7), уламки пластин з ретушшю (Рис. 11,8,9).

Вкладень до серпа виготовлений на прямокутному уламку трикутної в поперечному перетині пластини. Робоча поверхня від ужитку заполірована з двох сторін (Рис. 11,4).

Урочище “Біля бочки з аміаком”, “Біля бочки”. В східній частині Новомалина, ліворуч від дороги до с. Лючин, автором у 1970-і роки було відкрите і повторно обстежене у 1990-их роках багатошарове поселення доби палеоліту-бронзи. Пам’ятка роз­ташована на східному мисі Мізоцького кряжу, витянутого по осі захід-схід. В даний час описана місцевість частково розорюється жителями села під городи. В радянські часи тут було колективне поле.

До найдавніших знахідок в цьому пункті належать поодино­кі знаряддя та нечисленні відходи кремнеобробної індустрії доби пізнього палеоліту. Рухомий підйомний матеріал зрідка трапляв­ся ближче до вершини та на вершині гори.

Доба міді в описаному пункті представлена уламками посуду та знаряддями праці трипільської культури. Домінуючі позиції серед знахідок займає столова кераміка, в основному фрагмен­ти мисок (Рис. 12,1-7,10). На уламку миски (Рис. 12,5) зберігся фрагмент орнаменту у вигляді широкої горизонтальної смуги коричневого кольору.

Посуд виготовлений з відмуленої глини. Випал якісний, од­ношаровий. Колір кераміки жовтувато-сірий.

До кухонної кераміки відносяться фрагменти стінок з ручка­ми (Рис. 12,8,9) та уламок стінки з горизонтальним рядом косих вдавлень (Рис. 12,11). Основна маса знайдених фрагментів нео- рнаментована, дрібна.

Знаряддя праці виготовлялися безпосередньо на поселенні, про що свідчать знайдені нуклеуси (Рис. 13,3), різноманітні від­ходи виробництва: нуклеподібні уламки, відщепи та сколи.

Знаряддя трипільської культури та їх уламки нечисленні і представлені двома фрагментами чотирикутних в перетині со­кир з клиноподібним лезом (Рис. 13,2;14,7), скребками (Рис. 13,1; 14,4,5), різцями кутовими (Рис. 14,1; 10), пластинами та уламка­ми пластин з ретушшю (Рис. 14,6,8,9), скобелем з двома робочи­ми поверхнями (Рис. 14,3). Жниварське знаряддя представлена вкладнем до серпа, кінці якого ретушовані (Рис. 14,2).

Зібраний в околицях с. Новомалин підйомний матеріал три­пільської культури досить бідний і тому отримати розгорнуту характеристику господарства цієї культури важко. Для цього по­трібні стаціонарні розкопки, для яких пам’ятка Подобанка - І до­сить перспективна. А подальші обстеження описаної місцевості в майбутньому можуть дати нові відкриття.

Література

1. Удра І. Х. Біогеографічні особливості українського По­лісся, так званого Малого Полісся та їх районування // Вісник Нетішинського краєзнавчого музею. - Нетішин, 2002. - Вип. І

- С. 47-98.

2. Свєшніков І. К. Нікольченко М. Ю. Довідник з археології України. Ровенська область. - Київ, 1982. - С. 87.

3. Cynkalowski A. Materialy do pradziejow Wolynia i Polesia wolynskiego. - 1961. - S. 5, 13, 24, 39.

4. Свєшніков І. К. Нікольченко М. Ю. Довідник... - С. 87.

5. Пелещишин М. А. Енеолітичне поселення Зимне в Захід­ній Волині. - Тернопіль, 2004. - С. 142.

6. Рижов С. Столова кераміка племен трипільської куль­тури // Трипільська цивілізація у спадщині України. - К., 2003.

- С. 12-213.

Рис. 2. С. Новомалин. Подобанка - І

Рис. 5. С. Новомалин. Подобанка - І

І І І

Рис. 6. С. Новомалин. Подобанка - ІІІ

Рис. 7. С. Новомалин. Подобанка - IV

Рис. 8. С. Новомалин. Безодня - І

Рис. 9. С. Новомалин. Безодня - І

Рис. 10. С. Новомалин. Безодня - І

Рис. 11. С. Новомалин. Безодня - І