НАЙДАВНІШІ КРЕМ'ЯНІ СЕРПИ ІЗ ЗАХІДНОГО ПОЛІССЯ

Від середини VI тис. до н. е. й до початку ІІІ тис. до н. е. на Волинській височині проживали ранні землероби бал- кано-дунайського походження. Етнічні корені цього населення пов’язані з Подунав’ям, Балканами, де землеробство й тваринни­цтво розвинулося досить рано.

У межах тривалого хронологічного періоду виділено три археологічні культури ранніх землеробів, носії яких перебували у Верхньому Подністров’ї та на Волині: дунайська культура з лінійно-стрічковою керамікою або культура лінійно-стрічкової кераміки (КЛСК), яка датується 5400/5300 - 4700 рр. до н. е. [Охріменко, Скляренко, Каліщук, 2007, с. 415], маліцька куль­тура (МК) (4300 - 3600 р. до н. е.) та волино-люблінська куль­тура (ВЛК) (4300 - 3800 рр. до н. е.) [Археологічна спадщина..., 2005, с. 8]. Всі ці умовно виділені спільноти, по-перше, існували відносно тривалий період часу, по-друге, охоплювали порівня­но значні терени (особливо племена культури лінійно-стрічкової кераміки), по-третє, були антропологічно близькими (середзем­номорський грацильний тип).

Мігруюче населення культур лінійно-стрічкової кераміки, маліцької та волино-люблінської поширювало в Центральній Єв­ропі та на заході Східної Європи навики відтворювального гос­подарства й нову ідеологію, що ґрунтувалася на давніх близько­східних та наддунайських уявленнях. Змішуючись і взаємодіючи з аборигенними жителями Європи, вони сприяли виробленню нових синкретичних етнографічних, господарчих, духовно-куль-

Галина Пашкевич, Григорій Охріменко РОЗВИТОК ЗЕМЛЕРОБСТВА НА ТЕРИТОРІЇ ВОЛИНІ (VI-ІІ тис. до н. е.) турних типів. Впливи названих спільнот відбувалися внаслідок прямих або опосередкованих контактів і поширювалися досить далеко від основних регіонів їхнього проживання, в тому числі й на Полісся (Ветли, Мала Осниця, Новосілки, Великий Мідськ, Рокині, Клевань, Цумань, Арматнів), тобто поблизу межі Волині з Поліссям і вглиб зандрової зони.

Особливо рідкісними та винятковими були великі крем’яні пластини, зроблені майстрами волино-люблінської культури (їхні розміри: 16 х 3,5 см (Карпилівка Ківерцівського р-ну); 17,5 х 4,2 см (Сільце Ковельського р-ну) (Рис. 2, 3); 19 х 3,9 см (Сві- тязь Шацького р-ну)), які були, ймовірно, вкладнями до серпів. Один кінець знарядь заокруглений, інший - звужений (на чере­нок), з боків вони підправлені ретушшю для пригострення робо­чого краю або притуплення протилежного. Звужена черенкова частина цих виробів має зазвичай 4-5 см довжини. Її призначення визначити важко. Можливо, до неї прироблялася ручка з дерева. Ймовірним є й інший варіант - вся тильна частина серпоподібної пластини вставлялася в дерев’яну оправу, а для кращого її закрі­плення використовували природний клей та смолу, прив’язува­ли з боків ремінцями. Зважаючи на сліди залискування, можна встановити, що ріжучий край був розміщений на протилежному від черенка кінці і йшов навскіс, тобто пластина кріпилася до дерев’яної (?) ручки з одного боку, а другий виходив за межі де­рев’яної частини. Згадані пластини виявлено в різних районах Полісся: Шацькому, Ковельському, Ківерцівському, на межі двох зон - Лісостепу та Полісся (Торчин).

Отже, ці найбільш досконалі ранньоенеолітичні пластини до серпів потрапляли в північну зону, що свідчить про зв’язки двох частин північно-західної України - Лісостепу та Полісся і по-

ширення землеробства в місця з менш родючими ґрунтами, де, ймовірно, використовували для рільництва прирічкові, приозер­ні долини, поля з карбонатною, глеюватою основою.

У контексті розвитку жниварських знарядь цікавими є три крем’яні пластини - вкладні до серпів, які вирізняються найбіль­шою довершеністю.

Великими розмірами відзначається вкладень до серпа з по­селення волино-люблінської культури, знайдений у смт Клевань. Ця пам’ятка розташована в місці виходу на поверхню крейди, в якій наявні конкреції кременю, хоча над нею залягає верства супіщано-лесового ґрунту. Тут у 1987 році В. П’ясецький виявив житло культури лінійно-стрічкової кераміки пізнього періоду, а поряд Г. Охріменко відкрив багатошарову пам’ятку, на якій були матеріали свідерської, яніславицької, та особливо багато артефактів волино-люблінської культури й бронзового віку. Всіх цих спільнот приваблювали сюди поклади високоякісного кре­меню. Серед багатьох знайдених пластин одна досить велика, з затискуванням (сліди майстерні ?). Іншу серпоподібну пластину знайдено в Голишеві на багатошаровій пам’ятці раннього та піз­нього енеоліту. Усі три пластини-вкладні відрізняються особли­востями додаткової обробки, товщиною, способом кріплення, але вони подібні значною довжиною виробів. Без сумніву, поява цих вкладнів є результатом багатовікового вдосконалення виро­бів такого типу - факт загальновизнаний серед фахівців.

У більш ранні епохи - мезоліт, неоліт, початок енеоліту (ма- ліцька культура) - такі вкладні виготовляли з маленьких платі­вок, які в польській літературі позначають термінами “тилчаки”, “півтилчаки” [Zakoscielna, 1996, s. 86]. Вони мали втричі мен­шу довжину і вставлялися в дерев’яну основу під різним кутом (серпи типу Караново культури з лінійно-стрічковою керамікою) (Рис. 6: 1, 2) або один з країв - найбільш загострений - легко ви­ходив з обойми дерев’яної основи серпа (маліцька культура).

Суцільний крем’яний виріб - вкладень до серпа, винайдений населенням волино-люблінської культури, використовували,

Галина Пашкевич, Григорій Охріменко

РОЗВИТОК ЗЕМЛЕРОБСТВА НА ТЕРИТОРІЇ ВОЛИНІ (VI-II тис. до н. е.) ймовірно, пізні трипільці.

1. Свєшніковим - здовбицький етап [Свєшніков, 1974, с. 58-68]) з’являються суцільні крем’яні серпи, що мали підтрикутну форму з широкою п’яткою, протилежною до робочої частини (Рис. 2: 1,

2, 4). Дещо подібні крем’яні серпи були в племен стжижовської культури, а в носіїв східнотшинецької культури вони великі, але більш звужені з обох боків. На початку залізного віку ці вироби стають витонченішими та меншими за розміром (Рис 8). І лише в лужицькій культурі (ранньозалізного віку) на просторах серед­ньої течії Західного Бугу знову трапляються серпи з крем’яними вкладнями.

На основі опрацьованих за останні роки матеріалів з Любомль- ського, Маневицького, Володимир-Волинського та інших музеїв, Любешівської загальноосвітньої школи спостерігаємо глибоке проникнення жниварських виробів, землеробських досягнень на Полісся, зокрема в район Шацьких озер, Нижнє Поприп’яття. Тут знаходимо залишки життєдіяльності таких центральноєвропей­ських розвинутих культур, як: 1) волино-люблінської; 2) лійчас- того посуду (Затишшя, Невір, Світязь та інші пункти); 3) культури кулястих амфор. Їхні крем’яні суцільношліфовані сокири та кера­міка зафіксовані в багатьох місцях Полісся.

Отже, регіон верхів’їв та середньої течії Прип’яті, Шацьких озер був не лише важливою контактною зоною різних етнічних груп, сюди проникали прогресивні ідеї й, відповідно, знаряддя праці південного ранньоземлеробського населення. Ранні земле­роби, що прийшли на Волинь з території Подунав’я, мали зна­чний вплив на мисливсько-рибальске населення Полісся. Про це свідчать знахідки кераміки волино-люблінської, пізньотрипіль- ської, лійчастого посуду культур, предмети озброєння (булави, кам’яні, крем’яні сокири тощо), досконалі крем’яні вкладні до серпів.

Література

1. Археологічна спадщина Яна Фітцке / За ред. Г. Охріменка.

- Луцьк: Волинська обл. друкарня, 2005. - 488 с.

2. Охріменко Г., Скляренко Н., Каліщук О. та ін. Олександр Цинкаловський та праісторія Волині. - Луцьк: Волинська обл. друкарня, 2007. - 733 с.

3. Свєшніков І. Історія населення Передкарпаття, Поділля і Волині в кінці ІІІ - на початку ІІ тис. до н. е. - К. : Наук. думка, 1974. - 201 с.

4. Machnik J. Stosunki kulturowe w Europie Srodkowowschodniej na przelomie neolitu i epoki br¾zu (wybur zagadnien). - Lublin, 1991.

- S. 13-22.

5. Zakoscielna A. Krzemeniarstwo kultury wofynsko-lubelskiej ceramiki ceramiki malowanej. - Lublin: UMCS, 1996. - 266 s.

Рис. 1. 1 - Торчин Луцького р-ну. Вкладень до серпа волино-люблінської (?) культури; 2 - Карпилівка Ківерцівського р-ну. Крем’яний виріб волино- люблінської культури. Вкладень до серпа.

Рис. 2. Крем’яні вкладні до серпів енеоліту:

1 - с. Сільце Ковельського району; 2 - с. Світязь;

3 - смт Клевань; (за Г Охріменком)

Рис. 3. 1- серп із Караново (за В. Миковим),

2 - центрально-європейський неолітичний серп (за Ф. Прошеком)

Рис. 4. 1 - серп із Гребенів; 2 - фрагмент вкладня серпа із Гребенів

Рис. 5. Енеолітичний вкладень до серпа із смт Головно. (Любомльський краєзнавчий музей) (фото Г Охріменком)

Рис. 6. Зразки пізньоенеолітичних ножів (wg М. Honeggera, 2001)

Рис. 7. Стародавні жниварські знаряддя:1, 2 - серпи із Караново; 3 - серп із Луки-Врублевецької; 4 - пізньотрипільський серп; 5, 7 - серпи із Шому-тепе; 6 - жниварський ніж із Чопан-депе

Рис. 8. Серпи білогрудського типу із вкладнями із Собковки. Реконструкція

Рис. 9. Кварцитові вкладні серпів із Скуносова

Вкладень до серпа.

с. Голишів Луцького р-ну Волинської обл.