НАСЛІДОК ЗАВОЮВАННЯ СУМЕРІВ АККАДАМИ

Як було згадано, сумерські жреці за власні вигоди й при­вілеї згодилися на у слів'я Сарґона. Київський митрополит Самуїл Миславський в 1784 р. увів до церков і шкіл України московську мову навіть без жадних привілеїв київській Церкві.

Аккади, як усі кочовики не мали садів, не знали алько- гольних сильних напоїв і були спритними торгівцями. Вони вивчи­ли сумерську мову і з бігом століть стали сумерськими ”димкарами“- міняйлами і лихварями. З історії знаємо, що купець, з речами до­машнього вжитку, зброєю та жіночими прикрасами й шовками, ще 100 літ тому мав вступ і був радо витаний в хаті хлібороба, у дво­рі пана, а навіть у палаті короля. Тому аккадські купці платили довгі століття десятину від привожених товарів сумерським містам- державам за право торгування. За сотні літ узяли в економічну залежність сумерські міста І боярство. Знаємо, що з економічною залежністю приходить з часом і залежність політична. Так стало­ся і з Сумерією, що була 20 разів більша від Аккаду, чисельно й територіяльно. Сумери осушували болота, копали канали, орали, сіяли, будували великі святині-зіґґурати та вели між собою безпе- реривно братовбивчі війни. Аккади торгували-б агаті ли, росли, не ве­ли братовбивчих воєн і у своїй малій, північній гірській країні ро­сли.економічно, а в парі з тим, мілітарно. З історії знаємо, що най­кращу розвідку і дипломатію давало, аж до нових віків, своїй віт­чимі купецтво, духівництво й лікарі. Татари перед нападом Батия на Европу своїм купецтвом за 16 літ докладно пізнали не лише мілітарні сили, стратегію і т&ктику бою європейських держав, їх твердині, але кожну дорогу, кожний брід і мости на ріках, усі гір­ські переходи і т. п. Греки своїм купецтвом, духовенством і лікаря­ми добували грецьким імператорам відомості про кожний закуток Русі, Балканів, Польщі, Угорщини, Італії та цілої Европи. Для тої цілі греки мали в кожній столиці європейських держав свої купець­кі ”гетта“, з яких на двір імператора купецькою, а в наглій потре­бі голубиною поштою приходили найдокладніші вісті з виконання наказів.

Це доказує, яку велику ролю відіграє в розвою кожної на­ції промисл і торгівля. За сотні літ аккади, бувши під культур­ною й політичною залежністю сумерів, прийняли до своєї мови ду­же багато сумерських слів. - Усі хліборобські, садівничі, огородничі, металюргічні, архітектурні і под. назви запозичили від висококуль­турних сумерів, змінюючи наголос чи кінцівку слова.₍ До приходу сумерів, кочовики аккади жили в шатрах, мали кози, груборунні вівці та ослів. Велику рогату худобу, коні, свині, хліборобство, го­родництво й будову тривких домів, принесли в Месопотамію суме­ри, Тому з тисячоліттям мова аккадів уподібнилася до сумерської, приблизно так, як московська до нашої. На доказ наведеного має­мо мадярську мову, яка, переходячи з кочової мови на осілу, усі назви й знаряддя хліборобства, садівництва, городництва й гірниц­тва запозичила з мови слов’янсько-руської, змінюючи лише наголос і кінцівки руських слів.

Приймаючи в школах двомовні букварі і двомовність в у- рядах, сумерські жреці прийняли в пантеон сумерських богів і богів Аккаду. Самих аккадів, як і литовців було в 20-теро менше, як 'ey- мерів, чи русинів, але маючи одноцілий провід, підбили 20 разів більші простором чужі народи. Литовці мали і ще до сьогодні ма­ють дуже багато слів (около 4O^o∕o) української мови. Маючи політич­ну зверхність аккади винищили сумерських князьків, а тим самим припинили міжособні тисячлітні сумерські війни. За час свого 55 літнього царювання за здерті від сумерів гроші Сарґон зі сумерів та наємних лулубеїв і кутиїв, під проводом аккадських старшин, зорганізував здисципліновану, велику, боєздатну армію, з якою здо­буває Еллам та північні племена Месопотамії. Відтак звертає свої армії на захід і підбиває народи оріїв, розсварені, як і сумери, аж по берегів Середземного моря. % Малої Азії знайшлося -під воло­дінням жмені аккадів, територію всотеро більшу, як Сумерія.

Маючи від Сарґона владу духовну, судейську й адміністра- ційну, сумерські жреці виховують у школах молодь на льояльних громадян сумерсько-аккадських богів і держави. Мішаними подруж­жями і вихованням за 120 літ панування аккадів, виросли 3 по­коління сумерів з промитими мозками, без національної гордости й почуття окремішности, з поняттям, що сумери й аккади це 2 бра­ти, один старший, другий молодший, не дивлячися, що старший загарбав землю й волю молодшого, а з податків і праці молодшого тримає великі армії й веде їхньою кров’ю підбої нових країн. Так візантійською вірою й подружжям з грецькими царівнами греки, а пізніше москалі, нашими грішми й кров’ю гнали й досі женуть нас — політичних євнухів, запряжених до своїх державних возів, з промитими мозками, вірою в Маркса на підбій Европи - світу. Страшні анальоґїі обох колись посвоячених народів.....

Правнук Саргона Наримсін (2.290-2.254-рр. до Xp.) проголо­сив себе богом і для своїх загарбницьких воєн сягнув по золото ■сумерських святинь і жреців. Це викликало спротив проти нього і коаліцію сусідніх народів хаті в. амурів, еламів й кутиїв за піддержкою сумерського жрецтва. Після смерти Наримсіна. став во­лодарем його молодший син Шаркалішарі. Це використали сумер­ські жреці і разом з іншими підбитими народами зорганізували ко­аліцію еламів. аморитів і кутиїв. Шаркалішар розбив два перші на­роди, але його армія, ослаблена в тих боях, була розбита кутиями 2.228 р. до Xp. Аккадська держава перестала існувати. Кутиї ограби­ли Аккад і північну Месопотамію, але південної Сумерії, яка по всій правдоподібності була в союзі з кутиями. не знищили і в місті Лагаш постала сумерська держава під гегемонією кутиїв, під про­водом патесі ”Гудя чи Гудеї“. ”Патесі“ — від сум. слова пато-тато.

Тому козаки своїх отаманів звали батьком. Тисячолітній звичай до­казує ще раз, що сумери це наші давні свояки.

Держава кутків (Рис.

Хто були кутиї? Це були білі орії, яких назва нам до сьо­годні зрозуміла. Це мешканці ’’кута" - кутяни. Вони жили в куті між ріками Малий і Великий Заб (Зуб) і рікою Тигром, тому така назва. Що вони не були чорними семітами свідчить вавилонський документ, що купець, торговець рабів дістає за білих рабів з Ку­тиї (-кута) в 3-є стільки ”ка" (міра рідини) оливи, як за чорново­лосих семітів. Кутиї говорили орійською мовою, дуже зближеною до сумерської. Південня Сумерія у проводі з патесі Гудеєю стає сателітом кутиїв. За його панування сумерська культура, літерату­ра (?), будівництво дійшло до високого розвитку. Кутиї панували в Месопотамії 124 роки. За той час вельможі кутиїв, маючи майже ту саму мову, засимілювалися мовно і культурно з висококультур­ними сумерами, але осталися панівною нацією, боярством і казали собі платити дань.

Зростаючи в силу сумерські міста, порозумілися між со­бою і під проводом сумерського патесі міста-держави ”Урук“-а ”У- тухегаля”, підняли революцію проти кутійського царя Тірікана, роз­били його армію, а Тірікана взяли до неволі (2.104 р). Усіх зісу- мерщиних кутиїв вигнали з Сумерії до останнього роду. Цілий Су­мер злучує патесі Утухегаль в одну державу зі столицею в Урі.

Ш-тя сумерська держава

Це була т. зв. III династія урських царів (2.118-2.007 р. до Xp.) Третя династія царів Ура тримала з’єдинену Сумерію Ill літ. За той час культура сумерської держави дійшла до найвищого розквіту. Відновлено і поширено зрошувальні канали, будовано ве­ликі святині, розвинулася література, золотництво, мистецтво, упра­ва ріллі, садівництво і скотарство. Сумерська з’єдинена держава пе­реживала золотий вік. Основуються ремісничі цехи, фабрики-май- стерні виробів зі шкіри, полотен (дуже тонких, чудово крашених тривкими фарбами), металевих виробів. В кожній з таких фабрик працювало по кілька сот робітників. Розвивалася торгівля, уведено грошеву систему (першу в світі) у формі куснів, означеної ваги зо­лота, срібла і міді. (Гривни). Зеніт розвою осягає наука, математика, медицина та астрономія.

В ньому була вставлена докладна вартість усіх товарів, ху­доби та рабів сумерських, як і товарів привожених з заграниці. Та­кож докладні міри, ваги, вартість і тягар грошей-гривен. На кож­не купно, що мало більшу вартість, мусіли бути контракти, хто і в кого купує. На злодія спійманого на крадіжі вдень — велика ка­ра грошева, вночі кара смери. В сумерів, як і в слов’ян, тато або найстарший брат (вразі смерти батька) продавали дочку-сестру нареченому. Закон установляє висоту викупу нареченої, Мама наре­ченої вибирала зятя, батько або брат брав гроші. Як бачимо пер­ший писаний закон на світі 2.000 літ до Xp. регулював докладно всі ділянки суспільного життя держави (41).

Царі ІП-тьої династії Уру підбивають багато сусідніх наро­дів, у більшості арійських. Найбільших підбоїв доконав цар ’’Шуль­га", (2.100-2.042 р. до Христа), (українське Шульгин). В 9 походах проти східньо-північних сусідів підбиває і прилучує до сумерської держави аккадів, сумуру, лулубеїв, еламів, ассуру (Ассирію). В по­ходах на захід завойовує за 58 літ свого царювання Сирію, субар- тів. Сумерська держава досягла такої території і сили, що й 250 літ тому держава Саргона. Це був вершок сумерської могутности і слави. Жреці проголошують царя Шульгу богом. Це. мабуть, не подобалося Богові на небі, бо за внука Шульги Ібі-сіна, — йому жреці відправляли окремі богослужения і його обкурювали кади­лом, — напали зі сходу й заходу рівночасно амари (мари) й елами, розбили сумерську армію, а Ібі-сіна, царя-бога, взяли в неволю й принесли в жертву своїм богам (2.007 р. до Xp). Сумерська держа­ва перестала існувати та стала погносм чужих народів. Ім’я суме- рів від того часу зникає з лиця землі.

Причини упадку сумерської держави

Вони майже ті самі, що і в нас. Пригляньмося їм:

І. Причина:

Багата земля і невибагливий, працьовитий і до того ще й витривалий, як і в Руси-Україні, при тяжких роботах, нарід.

а) Багата урожайна земля Сумерії рівнялася урожайністю чорноземові України. Лагідний, безморозний клімат позволяв на 2 врожаї деяких рослин. Не завсіди багата земля є благословенням Бога, частіше стає прокляттям народу, що не вміє об'єднатися, роз­дертий міжособицями. Багата земля й розсварений нарід притягають загарбників сусідів, ласих на легку наживу, грабежі й підбої. Так було в наших свояків, сумерів, так було і в нас. Скільки мільяр­дів тонн збіжжя, цукру, заліза та іншого добра України вивезли греки, поляки, москалі за 900 літ бездержавности, ніхто з наших учених не почислив.

б) Працьовитість і витривалість в тяжкій праці, голодного на землі сумерського народу, визискуваного жрецями й боярством (жреці мали стале військо при храмах) доказували чудес. Сітка зро­шувальних глибоких каналів, сотні ґіґантних храмів і палат та обо­ронних мурів-твердинь, около 50 міст-державок Сумерії, побудова­них ручною працею, без ніяких машин, викликують сьогодні подив дослідників. Ті всі ґіґантні будови не мали фундаментів (заливала вода). На фундаменти треба було носити на плечах глей, насипати і убити його грубо й на такій великій поверхні, як основа будівлі, також убитої з глею (ілу). Прошу уявити собі таку гору убитого глею. Фундамент у формі квадрату з боком 96 м. грубий той ква­драт на 35 м., отже 96 м. х 96 ? 35 = 322.560 кубометрів убитого якимись тягарами глею. Тепер слідують 5 поверхів у той самий спо­сіб убитих з глею в жадному немає кімнат. Перший поверх 27 м. грубий, другі 4 по 6 м. грубі. Щойно на верху 5-го поверху була святиня з астрономічною обсерваторією 16 м. висока. Разом понад 1 мільйон кубометрів убитого, на плечах принесеного глею на 96 м. високу будівлю. (64) Таких святинь, може менших розміром, побу­довано понад 20-тьом сумерським богам, в 50-тьох містах було сотні. А скільки мільйонів кубометрів глею було викопано з багнистих іррігаційних каналів? В Сумерії кожна п’ять землі була використа­на, зрошена, оброблена плугом, а опісля 3 рази спущувана моти­ками. Зате в тій безпримірно тяжкій праці на тій багатій землі сумерський хлібороб і робітник мав щоденно на столі ячмінний хліб, цибулю, часник, огірки, бураки й капусту та около ¼ ”ка“ (літра) оливи на родину. Молоко мали багатші хлібороби, а м’ясо й масло мали жреці й бояри та найбільше аккадські димкарі-купці. Чи наш галицький хлібороб в 50⁰∕o до І. світ, війни, а тепер в цілій Украї­ні, на найбагатш&й в Eeponi землі не живе бодай у 80⁰∕o населен­ня так само? Зате сумерські димкарі, жрецтво й бояри були багаті. Ті багатства упривілейованих і працьовитий сумерський хлйбороб приваблювали загарбників. Найвірніші, гарні з лиця,, найпрацьови- тіші були раби сумерські, руські та всіх іріїв. За них ціна була в троє така, як за семітських або монгольських рабів. Наші предки, русь, козаки, а в XX. ст. ми, своїм розумом, м’язами побудували московську імперію, а кров’ю і кістками поширили її, як сумери сккадську. Чи й наша та сумерів доля не близько подібна?

II. Причина: Загублення расової окремішности.

За 125 літ аккадської неволі уведена сумерськими жрецями, мовна споріднена аккадська мова, враз з богами, урядами, школами й храми, стала мовою ’’старшого брата“, панівною. Коли кутиї розбили аккадів, змінили лише окупанта, але асимілюючись, прийняли як урядову аккадську мову сумерів. Як довго сумери не були завойо­вані аккадами, аккади кочовики училися і уводили до своєї мови сумерські слова, аккадська мова сумерувалася і посвоячувалася з сумерською. Аккадська мова була зрозуміла сумерам в тому відно­шенні, як московська нам. Після поневолення Сумерії аккадська мо­ва стала панівною, а аккади посвояченням взяли 80% сумерської торгівлі і уряди та військовість у свої руки. Тепер сумери MyciJBi учитись аккадської мови. Котра нація має в своїх круках торгівлю, промисл, школи і жрецтво (релігію), та асимілює поневолених. Коротко, сумерські жреці за привілеї Саргона, ради влади, урядів, гордости і лакімства-багатств, виреклися рідної мови і за 120 літ виховали в тій мові нарід, бо боярство, провідну верству сумерів, Сарґон вимордував. Не маючи в рідній мові богослужень, урядів і шкіл, сумери за 250 літ аккадсько-кутийської неволі, прийняли по­своячену мову аккадів за свою. В Україні, від битви під Полта­вою (262 роки) українська мова в церквах і урядах в погорді пере­слідувана. В школах, у війську, в театрі, на вулицях міст, в книжках і часописах за царів і тепер мова московська. В У. С. А. наші жреці, із-за незнання рідної історії впроваджують у школах

і церквах англійську мову, хоч тут їх до тої асиміляційної акції ніхто не заставляє.

III. Причина:

Цар Шульга прилучив до сумерської держави Accyp, який став фундаментом столицею ассирійської держави. Ассури були на­родом більшим за аккадів, а що найважніше, були ще більш спритні купці й лихварі, як аккади. За 100 літ самостійности III- тьої династії сумерів, зміцніло сумерсько-аккадське купецтво, яке хо- тяй говорило спорідненою аккадською мовою, вросло за 100 літ в Сумерію, стало провідною верствою народу й патріотами Сумерії, але в парі з тим утискало низи, — бідне населення. Сумерське купе­цтво стало торговельною конкуренцією витискати ассирійське купе­цтво. При обговоренні Ассирії ми обізнаємося, як незвичайно сильне, багате й зорганізоване було ассурське купецтво. Торговельна кон­куренція півдня Месопотамії (Сум. держава) грозила смертю асси­рійсько-семітській торгівлі півночі. Подібна справа є і була в нас. Південь, самостійна Україна, грозить політично-економічною смер­тю Московії. Щоб торговельна петля на шиї ассурійців не затисну- лася, ассурійці, знаючи політичні відносини в Сумерії, організують бунт низів проти сумерських жреців і купецтва, а ззовні за золо­то напускають на Сумерію двох голодних сусідів з неурожайних земель — маріїв-оріїв з сирійських пісків і елямів з гір Загрос.

В нутрі держави вибухає бунт, як у нас в листопаді 1918 р. проти гетьмана. "Повстали всі, проти всіх", говорять сумерські кли­нописи. Роздерта бунтом Сумерія не могла встоятись проти коаліції маріїв і елямів, що рівночасно напали на Сумерію. Сумерська ар­мія була окружена й вирізана в бою, а останній сумерський цар Ібі-сін попав в неволю наїздників. У нас в 1918 р. було те саме. На роздерту бунтом Україну ударили з чотирьох сторін комуністи, денікінці, поляки й румуни. Марії і елями вирізали вже втретє за 360 літ всю провідну верству сумерів, згідно з договором ассу- рів, і поділилися Сумерією. Горішну частину зі столицею в місті Ларсі, взяли амари, південну з містом Ісіна взяли елями (62), (63). Ассури, користаючи з розгрому Сумерії, стають вільними та ство­рюють ассирійську державу, 2.007 р. до Xp. під проводом царя Ша- лімахума. Марії й елями в 11 році після розгрому Сумерії, розпоча­ли між собою війну. З того скористали вавилонці, розбили ослабле­них суперників і одного за одним враз із Сумерією прилучили до Вавилону. (До Вавилону ми прийдемо). А що вавилонці прийняли ту саму аккадсько-сумерську мову, то сумери злилися з вавилон- цями і стали погноєм вавилонської держави. Ім’я сумерів зникає з лиця землі. Зі сумеро-акадсько-вавилонської мов, постає т. зв. ара­мейська мова.

Москалі розуміють, що з утратою України та інших чу­жих народів є приречені на загибель економічну, а в парі з тим і на занепад політичний. Самостійна Україна, враз з іншими поне­воленими народами, замикає Московії всі незамерзаючі порти й тор­гові шляхи, позбавляє Московію хлібних і промислових обшарів, а також визиску робочої сили підбитих народів. Ані москаль, ані по­ляк не любить важкої хліборобської праці, ані осушування багон,

а Московія багниста. Тому втрата України, а в парі з нею й інших народів, це петля на шию Московії. Українці мусять зрозуміти, яко­го непримиренного ворога волі України мають і будуть мати в мос­калях (і поляках) на будуче. Без об’єднання всіх сил-партій і об­рядів подолати Московію не можливо. Це останній висновок-доказ з історії Сумерії й дотеперішньої нашої. Тут діло йде про полі­тичну смерть півдня — України, або півночі — Московії, бо спів­життя, між ними не було і не буде ніколи! (62, 63).

КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА СУМЕРІВ

Двотисячне існування сумерської держави залишило фунда­менти культури й цивілізації народам Малої Азії, Греції, Римові та Европі. Сумерська література, наука, математика, мистецтво, архітек­тура, астрономія, астрологія, медицина і право стали засвоєні та дальше плекані вавилонцями, ассирійцями, хатами (хетами), Палес­тиною, Єгиптом, Грецією, Римом та народами Европи. Постараймося обізнатися докладніше з сумерською цивілізацією, мовою, назвами, звичаями, бо багато з їх звичаїв було і в нас. Візьмемо назви дея­ких сумерських міст, щоб пізнати, як дуже зрозумілими є вони нам. Візьмемо назву міста Самара на пам’ятку їхньої Самари в У- країні. То місто положене на лівому березі ріки Тигра, існує до сьогодні. Друга назва міста Киян (13). Чи це не давня назва нашо­го Києва, основаного на пам’ятку, як і Самари в Україні? Значить Київ 6.000 літ до Xp. вже Існував. Докази: У Києві й околиці від­копано мешкання праукраїнців з Горішнього Палеоліту 15-20 тисяч літ тому (42). Серед знаряддя в районі Кирилівської вулиці знай­дено різьбу на костях мамутів. Ці,різьблені рисунки — перша па­м’ятка стародавнього мистецтва Києва й України. Доказ, що на те- рені Києва 15-20 тисяч літ тому жили люди. (43).

З ’’Неолітичної Доби“ 6.000 літ до Xp. знайдено в Києві й передмістях понад ЗО мешкань. (44). Знайдено припадково, Ніхто ними не цікавився, за ними не шукав. Копали фундаменти під но­ві будови та припадково відкривали тисячолітні мешкання (45). З повищих доказів бачимо, що Київ в часах здобуття сумерами Ме­сопотамії вже існував. Знайдення в Києві фундаментів великої му­рованої святині тих часів доказує, що Київ був центром релігій­них вірувань трипільців та що на Україні були святині й жреці, як і в сумерів (46). Тому постання Києва обговоримо докладніше при виникненні Руської держави.

Сумерські міста Кута — (Кут), Марі, Саран, Ума, Шипар Кіш, Дер, Ісин, Урук та багато інших мають слов’янські пні ⁱi по­дібні назви в нас. Пр. Кута — наша місцевсть Кути коло Косова из Покутті. Сумерське Марі й українське Маріївка, Маріюпіль, Ma- ріїно, сумерське Сара-н — наше Саратів над р. Волгою і Сарни. Сум. Д^еР — наше Дер-мань, Деражня, сумер, Ісин-(ясень) — наше Яси, Ясенів, сумерське Ур — наше Ураль ріка і гори Ураль.

У сумерів вільні люди підписувалися ім’ям власним і по батькові н. пр. ім’я батька Маму, сина Пузур, підпис сина є ”Пу- зур- Маму“, тобто Пузур, син Маму (Автентичне). На Руси підпису­

валися: Володимир Петрович і т. п. Матірня мова сумерів принесена з України, доки вони не змішалися з аккадами, нам не відома. Пізніша відома нам їх мова, це мова сумерів з великою домішкою і кініДвками аккадських слів. (Київ-Киян!)

DUr

ЧАСТИНА IX

МОВА СУМЕРІВ

Як виглядала мова наших трипільців, також не знаємо. За 7 тисяч літ наша мова перейшла дуже великі зміни. Помимо так дов­гого часу й мовних перемін все таки в сумерській мові знаходимо багато слів зрозумілих нам до сьогодні.

Візьмім кілька для прикладу:

(Від слова ”унк“ походить наше "унук“) німецьке енкель, англ, анкл. (uncle) сум: БАРАГ-святиння наше оборіг Днґ. баррак.

На початках (7.000 літ) сумерські святині будовано на 4- рьох стовпах з дахом, вузькі й високі, подібні до наших оборогів. Такі самі святині з тою салото назвою були в нас і в Індії. Тому осталася назва оборіг і барак — вузький і довгий будинок. Відкопана святиня в Києві також чотирокутна. Під дахом чотирьох стовпів стояв дерев’яний або кам’яний ідол. Ми знаємо, що є унук, оборіг, але чому такі назви, походження їх ми ніколи б не зрозуміли, не знаючи сумерських слів. Сумерське ”дамгар“, наше димкаръ, старо- укр. дилка-спідниця, куплена від димкаря. У сумерів ”дамгар“ і, ма­буть, у трипільців — це торговець-міняйло, купець. Уся торгівля в сумерів була л/інова, товар обмінювали. В Україні назва ”дим- кар“ перетривала до І. світ, війни.

Димкар — це купець-міняйло, що носив на голові кошик з різним дрібним товаром (голки, гребені, наперстки, кульчики, пер- стені), а в мішку через плечі тонкі шовкові, шалінові матерії хус­тки. Вони ходили на Підкарпатті від села до села і кричали: ’’димкар, димкар“. Звичайно, було їх два. Жіноцтво Підкарпаття говорило: ’’димкарі в селг“ і бігло купувати товар. Ніхто не знав, чому старі жінки називали спідницю ”димкою“, купленою від дим­каря, як також ніхто не знав, що слово димкар є щонайменше 7.000 літ старе. Назва ”димкар“ походить від слова ”дам-гар“ — ха­та, родина. Димкарі — це міняйли, що ходили понад 7.000 літ тому від ”дима до дима“ і торгували. Це слово принесли сумери з Украї­ни над Евфрат і Тигр, а аккадські купці від них перейняли. Під­карпатські димкарі були морав’яни і словаки, мали добрий товар, що мав попит в бояринь Березова. Приходили колись, мабуть, з Ме­сопотамії, Фенікії, пізніше з Греції, опісля з Хорватії та Велико- Моравської держави. До Гал-Волинської держави приходили з Че­хії, на що маємо історичні докази. Кордони не робили різниць. Після упадку Галицької держави, приходили з Чехії дальше аж до І. світ, війни. Польща поклала кінець димкарям в Галичині.

Дальші приклади:

саґан у сумерів посудина з випаленої глини на масло й оливу.

До І. світ, війни гончарі в Косові на Покутті виробляли гли­няні фляшки на олії (з конопель чи соняшника) і на нафту. Ту фляшку населення Підкарпаття називало докладно по-сумерськи "саґан“. Назва тисячолітня.

Сумерське ”ґаля“ сталий співак при храмі. Храм бога Інака в Лагаші мав 63-ьох сталих Галів співаків (хор). Від слова ”ґаля“ походить наше дяк - сталий співак при церкві.

Сумерське ”лю“ - наше чоловік-особа (людина) ” - люд“ - це багато осіб, наше люди.

Сумерське мес - наше муж, мужчина.

ПЦсан - різьблена з кедру скринка на документи (контрак­ти купна землі, судові вироки, торговельні умови).

Перше сумерське образкове письмо було різьблене на тонких глиняних табличках. Отже,,різьбити письмо, чи скрипку, звалося пісан. Від того походить наше слово писати і писанка (різьбити взо- ри на яйці). Як бачимо то слово писати і писанка тисячолітні.

Чому яйце було символом життя і побажань комусь довгого життя? Стародавні орії, ще в перед-сумерських часах завважили, що все, що живе, походить з яєць різної величини. В яйці був зародок життя. Тому, що джерелом життя було сонце - Дажбог, то орії вірили, що яйце є даром Дажбога. Орії бачили відліт перелет- них птиць на зиму, вони не знали, куди птиці відлітають, тому ду­мали, що птиці як діти сонця, летять у вирай до неба-сонця (на­ше вирій) і з весною сонце - Дажбог випускало їх знову на землю, як вістунів життя, повороту тепла - сонця до людей.

Тому, що орії мали 13 місяців, то їх березень, зрівнання дня з ніччю, припадав в нашому теперішньому березні. День зрів­нання то був ’’Великий День'* оріїв, в березні кружив COK - бере- занъ. Його орії пили та давали хворим, як лікувальну силу Дажбо­га - сонця (має вітаміни). У ’’Великому Дні“ поверталися птиці - вістуни Дажбога з ”вираю“. Це було свято радости й щастя, яке

треба було того дня (чи може кілька днів) приворожити до кожної особи диму-дому, щоб те щастя, благословення Дажбога, задержати цілий рік. На ту ціль - яйце, символ вічного життя, малювали від­повідними лініями (безконечник) і фарбами, приговорюючи при то­му відповідні заклинання-віщування. Такі яйця дарували у ’’Вели­кий День" особам, бажаючи їм при тому здоров’я, довгого життя, подружжя, краси, росту, багатства, сили і т. п. 3-затого були різ­ні взори писанок до різних бажань. Такі писанки були в сумерів різьблені з глею у формі яйця, а пізніше мальовані природними фарбами яйця.

Малювали — писали писанки найстарші жінки роду (матрі- ярхат). Писання писанок десятьтисячлітнє. Християнство пристосу­вало ’’Великий День" до Воскресения Христа.

Цих кілька наведених для порівнання назв, доказують безпе­речно, що мова сумерів і наша після 8 тисяч літ мас ще сьогодні посвоячення. Не знаючи сумерського ”унк“- рід, свояк, ніколи не зрозуміли б ми чому дитина сина чи доньки зветься ’’онук", а брат матері ”унко" - вуйко, нім. онкель. По сумерськи ^,,угнім" — це рід, що згромаджувався коло родового вогнища, угні-слов’янсько-санскр. Агні, руське-огні.

Ми маємо в Галичині місто Угнів, по сумерськи — це міс­цевість роду-племени. Таких порівнань з сумерської мови е сотні. Щоб усе це вияснити, треба б написати окрему книжку. Також власні імена сумерів нам зрозумілі. Hanp.: ’’Дуду" — наше Дуда­рик, "Лугу" — наше руське Лют, ’’Ілля" нам відоме, ’’Мужу" — та­кож наше муж. Дад, Буб, Небуїн, Зузу, Аніта, Гудея, Каку, Нама- хан, Гула і т. д. це імена зі слов’янськими пнями. Назви рік ’’Даяла" — багато водна, давала багато води на зрошення округи "Ешнуни". ’Торішній і Долішній Заб" — наше зуб. Дві ріки од­накової назви впадали у формі 2 зубів до ріки Тигру. Ріки Евфрат і Тигр мали інші назви. До них ми прийдемо.

МІРИ І ВАГИ СУМЕРІВ

Течі (олива, молоко, вино, сильний напій з дактилів 1 ме­ду, як також із збіжжя) міряли мірою, що звалася ”ка" — 0.84 літра. Сумерське ”ка" мало багато значень. Окрім течей сумери сло­вом ”ка" звали уста і око та все, що з уст виходить: Говорити, голос, слово. Як бачимо давні мови були мало розвинені, одна на­зва мала кілька значень. Це є причиною, що старинні мови важко зрозуміти. По сумерськи.цифра — клинець — ’’V" — 1 назива­лася ”0". Тому наше ока-око і ока — os⅛. 5 ’’ка" звалася ’’сила" — наше багато. Сила — 4,2 літрів — наше тарнецъ, англ, галъон. Сумерське ”ку" означало їсти. Хліб, пожива, їжа звалася ”нінда“. ”Ме нінда" — моя пожива, мій хліб. Наше гуцульське ’’риньдя" чи ’’мериндя". Чи хтось знав чому гуцули на поживу — харчі говори­ли риндя чи мериндя? Або чому в селах Галичини люди на жолу- док говорили ”риндюх“? Також стає нам зрозумілим, чому в Гали­чині, Буковині та Правобережжі України до І. світ, війни народ говорив ”око горілки, око олію, око нафти" і т. п. Але 2 ока, З ока і под. Орійське-сумерське ”о-ка" перетривало в нашій мові по­над 10.000 літ. Також в Галичині і Буковині, коли покупець пи­тав ціну, чи скільки заробив — питали ’’сила то коштує¹*?, ’’сила ти заробив? ’’сила за це заплатив**? Як бачимо сумерське ’’сила і ”ока“ таке старе, як український нарід. Чи може ще бути сум­нів, що вітчиною сумерів була Україна?

Після прилучення Галичини і Буковини до Австрії, наше населення купувало горілку і олій дальше на ”ока‘* і називали у тих часах 1 ”ока“ горілки, що стверджують австрійські урядові до­кументи. В сумерів було ”ка“ чи ”сила“ олію, масла, пшениці чи муки. Але 60 ”сила'‘ звалася 1 гура звичайна- 300 ”ка“ — 252,6 літрів. Гура звичайна ділилася на 5 частин по 12 сил.

Гур було 4 роди:

I Гура звичайна — 60 сил, 5 частей — 300 ”ка“ — 252,6 Л.

II Гура минуль — 72 сили — 6 частей —- 360 ”ка“ — 303,1 л.

III. Гура сагаль — 144 сили — 12 част. — 720 ”ка‘* — 606,2 л.

IV. Гура мах — 228 сили — 24 част. — 1440 ”ка“ — 1212,4 л. Усі 4 Гури діляться на 6, 12, ЗО і 60. Копова система, як і на Руси.

CyMEPCbKI ЦІНИ:

За одну міну міді — 0,5 кг (18 унц) можна було купити 18 сил ячменю, або 3 ”ка“ оливи чи масла. 12 мін — 6 кг (13 фун­тів і 8 унц) овечої вовни коштувало 10 мін міді. Срібло було дуже дороге. За одну міну срібла (0,5 кг) плачено від 570 до 600 мін мі­ді. Сумерська міна —.це руські гривні; і в сумерів і на Руси до короля Володимира Великого це були куски срібла і міді. Тому ос­талося на Шдкарпатті слово ”міна“ в значенні заміни одного товару на інший. Ще одно сумерське слово перетривало в нашій мові аж до П. світ, війни, це слово ”Гура“. Простолюддя на Підкарпатті і в Карпатах говорило ’’гура глини, гура снігу, гура листя** і под. Це означало велику купу глини, листя, сіна чи велику снігову ку- чугуру. Коли подумаємо, що гура-мах мала 1212 л. то це твори­ло велику купу збіжжя, тому купу збіжжя, глини чи снігу селя- ни-хДібороби України називали гурою. Це доказ, що наша і су­мерська мови 7. тисяч літ тому були подібні, а може однакові. Від сумерського ”гура“ купа походить наше ”гора“, в поляків ”ґура“.

МІРИ ДОВЖИНИ В СУМЕРІВ

1 ^пгин“ - 45 центиметрів (17 'інч). ”Гин“ це по нашому згин руки - лікоть, Сумери замість ’’лікоть** говорили ”гин**, бо там рука гнулася. 2 гини — пів сага, це одна рука — 90 цм (35), 4 гини

— 1 ”саг“, наше сажень — 1,8 м(около 70ін..). Чому ”саг“, наше са­жень, бо доти обома руками сяг, досяг, сягнув. 6 сагів — 1 cap

— 10,7 м, 12 сарів — ї ган — 128,4 м. (Сумерський Ган — це на­ше українське ”гон“. На Буковині, в Галичині в деяких місцевос­тях поле мірали т. зв. ’’гонами** 2 гони, 3 гони поля і под.) Також старі люди говорили ’’він був віддалений на гони від мене**. 60 га­ків — 1 бура — 7.704 м (7 кл. і 704 м, ЗО бур — 1 парасанг — 231,180 м — 231 км і 180 м. Сумери мали копову систему числення.

На Руси і в усіх слов’ян також. H. пр.:

МІРИ ПОВЕРХНІ

1 гин² — 0,59 м², 60 гин² — 1 cap² — 35 м², 100 сарів² — 1 ган² — 3,500 м² 18 ганів² — 1 бура² — 6,3 га (около 7 а- крів). Ці міри перебрали від сумерів вавилонці, ассирійці, єгиптя­ни, жиди, хати й інші народи. Римляни змінили гини на фути-сто- пи.

Військовість СУМЕРІВ

Військовість сумерів складалася з трьох родів зброї: 1) бо­йових колісниць, 2) важкозбройної піхоти і 3) легкозбройної піхо­ти. Кінноти не мали. Бойові колісниці з початку (4.000 літ до Xp.) були чотироколюяі, пізніше (3000 літ до Xp.) двоколісні, запряжені мулами. Візник поганяв мули сидячи, позаду нього стояв бойовик в шоломі, кольчузі; він скоро й цільно кидав короткі списи у ворожі лави з віддалі около 10 м. (наші руські рогатини мали рогові за­кінчення). Поціли списів робили вилім у ворожих лавах і в той ви- лім в’їздила колісниця. Тоді бойовик брав у руки довгий спис і ко­лов скоро ворогів у груди. Колісничні бойовики були вибранцями з боярства. (Рис. 14). Були це сильні, звинні й добре вишколені в о- рудуванні короткими і довгими списами, Ані один рух не смів пі­ти на марне. Стіни й перед колісниці заслонювали візника й бойо­вика до шиї від ворожих стріл і списів. Колісниці розривали воро­жі лави. Кілька кроків за колісницями йшла тяжко збройна піхо­та котра складалася також з бояр. (Те саме було у нас на Ру­си-кінна й піша дружина бояр). Мала на головах шоломи (тої са­мої форми, що київська піхота), убрані в довгі вовняні грубі плащі, до плаща були нашиті мідяні бляхи, що творило наче довгий пан­цир. І колісниці й тяжка піхота були добре вишколені і здисци- пліїновані. Били після пляну, йшли в атаку зімкнутими рівними ря­дами. Тяжка піхота була узброєна довгими списами. Перший ряд тяжкої піхоти ніс високий щит. ‘Той щит заслонював по бороду йо­го і його товариша, який на вскісь тримав свій спис, а за ним З другі воїни зі списами. В той спосіб з-поза кожного щита стремті- ли 4 списи. Ворог спереду бачив лише голови в шоломах, стіну щитів, з-поза яких стриміли списи.

Попереду колісниць їхав на осібній колісниці вождь. Перед піхотою йшов вождь піхоти. Вожді мали те саме вбрання, як кож­ний воїн, лише шоломи мали золоті. Та сама тактика була в нас на Руси за часів Святослава. Коли на військо кор. Святослава під Доростолом ударила грецька тяжка кавалерія, то Святославові вої­ни зробили стіну зі щитів, а другі стріляли з луків і кололи

грецьку кінноту довгими списами. Вони не лише стримали розгін грецької кавалерії і не дали розірвати стіни зі щитів, але й нане­сли таких великих втрат, що імператор Цимісхій мусів кавалерію з атаки відкликати. Наші князі були в бою убрані, як звичайні воїни, але шоломи і зброю мали позолочені. Отже, тактика бою, форма шоломів І золоті шоломи вождів у сумерів і в Руси однако­ві. Це також не припадок.

Третій рід зброї — легко збройна піхота. Це були вільні люди — селяни. Вони мали лише широкий пас через плече з гру­бого сукна, набитого бляхами. Той пас сукна запинався на правому стегні збоку. На голові шкіряний шолом, руки й ноги нагі. Оз­броєні в списи і бойові сокири. В атаку йшли, як хто хотів, за тяжкою піхотою.

Тактика бою: Колісниці ломили лави ворога та їхали даль­ше вперед на вороже запліччя. Тяжка піхота розбивала ворога та знову йшла в такт бубна рівним маршем дальше. Легка піхота ви­кінчувала бойовими сокирами (топорами) ворога, брала в неволю полонених, забирала зброю, коні, вози й добичу.

СУМЕРСЬКА КУЛЬТУРНА Й НАУКОВА СПАДЩИНА ДЛЯ ВСЕСВІТНЬОЇ КУЛЬТУРИ

Найбільшим вкладом сумерів в скарбницю всесвітньої куль­тури було винайдення письма, що появилося в сумерів 4.000 літ до Xp. Від сумерів, правдоподібно, перейняли письмо єгиптяни. Перше сумерське письмо було образкове. Кожне слово мало свій малюнок. Hanp. слово сонце передавалось рисунком сонця. На сло­во зоря був рисунок зірки. Таке саме образкове письмо дещо пізні­ше мали єгиптяни.

Таке письмо було невигідне, тому сумери скоро його упро­стили, додаючи кілька знаків, що означали звуки, а образки ско­ротили. Щоб написати слово ”віл” вже не рисували цілого бика, лише голову в виді трикутника з двома рогами. Так постало три- кутникове або інакше зване клинописне письмо сумерів; воно скла­далося з трикутників-клинці в різно обернених і сполучених. Су­мерське письмо перейняли вавилонці, а від вавилонців перси, хати, єгиптяни та інші народи Малої Азії. Усі семітські племена Сирії й Палестини пізніше прийняли письмо сумерів. ФенійІйці упростили сумерське письмо і замість клинців, поробили букви, з початку ду­же подібні до клинців. Від фенікійців перебрали й упростили азбу­ку греки, жиди і римляни. Наша українська абетка була, мабуть, са­мостійним витвором антів-русинів. До руського письма ми поверне­мось на іншому місці.

Так ми обігналися з письмом сумерів, яке вони винайшли від 4.000-3.500 літ до Xp., на 500 літ скоріше єгипетського. Як ба­чимо сумерська культура, що прийшла з України, це найстарша культура й цивілізація світу.

РЕЛІГІЯ СУМЕРІВ

Першим добрим богом мудрости, води й життя був бог ”ЄА“ ( чи не від того походить Єва?). Він навчив сумерів приготов­ляти ріллю, сіяти збіжжя і под. Злим богом, що все нищить роз­бурханою водою (виливи Евфрату й Тигра) був бог Тімат. Ці два боги були в сумерів ще на Україні, перед їх еміграцією в Месо­потамію перед 6.000 літ до Xp. Сумери вірили не лише в богів, але також у святі дерева т. зв. ’’дерева життя і правди“. Це осталося в антів - русинів і до сьогодні в нас маїнню на Зелені свята. То­му жиди, віруючи, що рай був у Месопотамії, умістили в раю ’’де­рево доброго й злого“. У великому почитанні був культ Матері- Землі та матері-жінки, тому богиня землі звалася ”Ама“ — наше ха.ча. У сумерів бог місяця ”Сін“ був батьком бога сонця (від то­го назва сонце дочка сіна суря-сонце) і Бог вогню, що називався ”Уту“, бо він що-місяця наново відроджувався - відмолоджувався. Богом умираючої і воскресаючої природи (осінь, весна) був бог Ду- музу, двостатевий, з одного боку жіінка, з другого мужчина. Йому помагала богиня Нінгаль; вона світила небові й землі (Венера, лат. Венус). Мали сумери богині любови, життя, смерти і т. п.

Ми познайомилися якнайкоротше з релігією сумерів. Уже перед 6.000 літ до Xp. сумери вірили в позагробове життя, у ду­хів померлих предків, у богиню матері-землі, у посвячені дерева, богині любови і смерти. Отже, їх віра — це віра всіх слов’ян, а спеціально нашого народу, що збереглася до сьогодні в нашім ді­ду ху, кут, гагілках, маїннях та Маланці. (50).

ЛІТЕРАТУРА СУМЕРІВ

Література сумерів появилася в 4-тому тисячолітті до Xp. На літературі сумерів взорувалися літератури вавилонців, ассирій­ців, персів, жипід час релігійних святкувань сумерів. Багато є поем, де описаний ’’потоп", що певно відбувся по приході суме­рів у Месопотамію. В їх літературі подано, що потоп був за 10-го короля вже по їх приході в Месопотамію. Із сумерської літерату­ри в 3.000 літ пізніше жиди вписали потоп до Біблії. Археологи ствердили, що потоп був у Месопотамії, але в Европі й Азії слідів потопу не знайдено.

Від сумерів про потоп до своєї літератури записали вави- лонцІ, від них ассирійці, хати, жиди та інші народи. Інша сумер­ська поема (епос) оповідає про ’’золотий вік" створення світу, раю, чоловіка, як в тому раю змії, леви, вовки не атакували чоловіка, не було зими, смерти і т. п. З того епосу про ’’Золотий вік" жи­ди переписали у свою Біблію про рай та життя в ньому Адама й Єви. Найкращим твором сумерської літератури це поема про су- мерського героя_; півбога Ґільґамеша. Та поема ще до сьогодні вва­жається перлиною всесвітньої літератури. Її перекладено на всі мо­ви старовинного світу, в тому.на грецьку й латинську. Серед ре­лігійних поем особливе місце займають ’’Псальми Покаяння¹¹. Давид не створив нічого нового, коли творив псалом ’’Помилуй м’я Боже", та інші псальми; він взорувався, а може й копіював сумерські, (51).

АРХІТЕКТУРА СУМЕРІВ

Про сумерську архітектуру було згадано. Її відкопані руїни викликають сьогодні подив. Інженери 20. століття не всилі зрозу­міти того дива, як той малий, около 3 мільйоновий нарід, без мо­дерної техніки, заліза, цементу й каміння (бо в Месопотамії камін­ня немає) побудовав такі гігантні будівлі й мури. Дерево й камінь треба було спроваджувати здалека. Обкладали ті гіганти, убиті з глею (клею) випаленою цеглою з глею, але дерево до випалюван­ня цегли й на дошки треба було спроваджувати з Ливану, або з вірменських гір. Цеглі додавали емалію синього коьору. Стіни свя­тині, обкладені такою цеглою, блищали в соняшному світлі та да­вали оптичну злуду, що святиня губиться в синяві неба, чим викли­кали подив, пошану й побожність. Жиди, привещенй в ’’Вавилон­ську неволю¹*, бачили таку святиню, а не розуміючи, що та гора зі сходами означає, записали в Біблію, що сумери робили драбину до неба. Щоб убиту масу глею ущільнити цеглою, щоб дощі не роз- м’ячили глей, знамениті сумерські архітекти вживали асфальту за­мість цементу. На сумерійській архітектурі взорувалися єгиптяни, вавилонці, ассирійці, перси, греки, фенікійці (Троя) та інші народи сходу. (52).

НАУКА СУМЕРІВ Математика

З розвитком торгівлі й храмового господарства виникла по­треба математики. Людина в кам’яній добі числила на пальцях. З розвитком обмінної торгівлі потрібно було обчислювати більші суми. Це викликало постання науки числення аритметики, що причинилася до розвитку астрономії. Сумери перші з народів білої раси винай­шли цифри від 1 до трільйона, чого не мали й не вживали так ве­ликих чисел 2.000 літ пізніше — греки. (Рис. 19)..

Сумери поділили математику на аритметику й Геометрію, уживаючи чисел 1, 9, 10, 12, 60, 360, 600, 3600 і т. д. Від 1-9 су­мери рисували 9 клинців по 3 доземо. Робили числення на 6 (пів тузіна), 12 (тузін), ЗО (пів копи), 60 (копа). 10 кіп в сумерів зва­лося ^ffHep^tt - 600, 60 нерів звалося ^,fcapa^tt - 3.600,

Наша ’’Київська Русь" числила також на тузіни, пів копи, копи. На Україні до І. світ, війни, а в Галичині до II. світ, війни, селяни числили снопи, яйця, коноплі, лен (в’язки) також на копи. Грошева система Київської Руси, аж до упадку Галицько-Волин­ської держави, основувалася на коповій системі т. з. ’’грошів¹*.

Грошову система Руси обговоримо при Руській державі. Це доказує зайвий раз, що сумери наші свояки. Така спільна система числення — це не припадок. Сумери вміли додавати, віднимати, множити, ділити, підносити до квадрату й до третього ступня. Ви­глядало то так: 10 X 6 ^ 60; 60 X 6 — 360; 60² = 3.600; 60³ = 216.000. Копова або шістдесятерична система числення постала тому, бо сумери завважили, що рік має 364 дні, а сонце, як вони дума­ли, крутиться по круглім колі. Вони поділили коло на 360°, що в науці математики залишилось до сьогодні. Із знайдених документів сумерської математики знаємо, що сумери вміли добувати другий і третій корінь та обчислювати об’єми. Hanp.: 3600 = 60, 216000 = 60, б³. 216.000 Сумери знали дроби, табличку множення до 180000, таблицю ділення, обчислювання поверхней. Коли поле було різно- кутнє, ділили на трикутники, обчислювали їх поверхню, а опісля додавали разом. Коли сьогодні наші Діти вивчають табличку мно­ження, підношення до ступня, чи обчислення поверхней і об’ємів, то нехай пригадають собі, що діти праукраїнців сумерів робили те саме 7.000 літ тому. (53).

АСТРОНОМІЯ СУМЕРІВ

У сумерів на кожній святині (зіґґураті) була башта (вежа), де сумерські учені — жреці сиділи за чергою днем і ніччю та обсер- вували небесні тіла: сонце, місяць, планети й сузір’я. Сумерські уче­ні обсервували й записували їх рухи тисячоліттями. Без модерних телескопів поробили величезні астрономічні відкриття. Вони відкри­ли перших 6 планет, дали їм назви та обчислили їх орбіти. Уста­новили екліптику та поділили на 12 зодіакальних сузір’їв, як теж надали їм назви. Мали соняшний календар, поділили рік на 364 днІвДоба мала 12 годин і ділилася на 3 сторожі по 4 години. Доба дня і доба ночі мали 6 сторожей = 24 години. Ніч в сумерів за­чиналася із заходом сонця (в слов’ян і на Руси також). Сумерський рік мав 13 місяців по 28 днів, разом 364 дні. Те числення року на 13 місяців було в нашій Руси-Україні від найдавніших часів. Тринадцятий місяць був між лютим і березнем, Він називався в нас ’’казибрід". Нам відомо, що 1000 й більше літ тому ніхто ста­лих мостів на ріках України не будував, ріку переїздили на т. зв. "бродах", або переїздили човном і поронами це т. зв. ’’перевози'¹. Тринадцятий місяць був останнім зимовим, він ломив (псував, ка- зив) льодову покриву на бродах. Є ще й назва 13-го місяця ”ка- зидорога", бо сонце вже топило ступнево сніг і псувало санну доро­гу (с. Заріччя над Прутом. І. К). Слово ’’казити" — псувати; перема­гати когось,щось силою; від того ім’я Кази-мир. Гр. Nikolaos-нікао пе­ремагаю: лат. юрба людей (І. К). Березень на Україні в усіх оріїв і смерів починав весну ’’новий рік", а 21. день березня був ’’Вели­кий День” зрівнання дня з ніччю. Того дня вмирала Морана-Зима, починалося відродження природи в сумерів і в нас. Зі соку берези і явора робили напитки й сироп. Це 13 місячне числення в суме­рів і в нас доказує ще раз, що сумери — це галузка великого у- країнського народу, відірвана від матірнього дерева 7.500 літ тому. Ще до І світ, війни населення Карпат і Підкарпаття називало мі­сяць після лютого ’’казибрід" і ’’казидорога". ’’Великий день" почи­нав новий рік, воскресіння природи, сонце світило довше, а ціле життя хліборобів оріїв, пр ар усів і сумерів регулювало сонце. (37).

Мгнута (hora-година, hora minuta-зменшена година, hora тІ- nuta secunda-друга зменшена година) в сумерів (мали соняшні, піс­кові й водні годинники) була в двоє довша за теперішню. їхня го­дина мала ЗО мінут, а день 360 мінут. Отже, знову шестерична си­стема числення, як на Руси. 12 ? ЗО ⁼ 360. Усі 3 числа діляться числом 6. Навіть військо в сумерів було поділене на 12, 60, 360 і 2160. Це був пів тузін, тузін, пів-копа, копа. Як звалися 6 кіп — не відомо, але 360 ? 6 = 2160 і звався ”Сила“ - полк. Сумери обчисляли докладно затьміння сонця й місяця та появу комет, від­крили перших 5 планет: Меркурія, Венеру, Марса, Юпітера і Са­турна. Вони не знали, що земля є також планетою, хоч знали, що земля кружить дооколо сонця. Наука астрономії з модерними телес­копами від сумерів до сьогодні додала за 7.000 літ лише 4 пла­нети враз з землею.

Як відкрили сумери планети? Малого ’’Меркурія", що захо­дить скоро по заході сонця, і невеликого Марса не так легко від­крити. Марс віддалений від землі около 50 мільйонів миль, а Мер­курій 56 міл. миль. Загадку дещо розв’язує знайдена англійськими археологами ’’сочка" (лінза), зроблена з прозорого, як скло криста­лічного гірського кварциту. Та сочка походить з 7-го ст. до Xp. з Вавилону, що тоді належав до Ассирії. ЗО літ пізніше Вавилон, ме­ди й урарти-кальди у війні від 612 - 605 р. розгромили Ассирію, так що вона зникає з карти світу. Як знаємо, Вавилон був спад­коємцем сумерської науки й культури. Сочка 2 інчі (5 цм) в про­мірі знаходиться в Бритійському Національному Музею в Лондоні. Вишліфувати ручно сочку з кристалю треба незвичайної умілости та дуже докладних математичних обчислень вимірів грубости сочки. Ту або таку саму сочку мусіли вживати сумерські жреці до від­криття планет, бо вавилонці нової планети до відкритих сумерами не додали. Ще один цікавий факт. В тому музею знаходиться ви­копаний образок з сумерського міс та-державки ”Шипар“,[§] який представляє бога сонця і грому Шамаша (укр. ім’я "Сажусь" - ко­зацький полковник) і його жінки-богині весни й життя Аяни-мая- ни — Маї (богині весни в руСів). Бог Шамані своїм символом має з правого боку тризуб. Це мабуть другий найстарший тризуб після тризуба в американських інків. Той має від 6-10 тисяч літ, цей з 3-го тисячоліття до Xp., отже около 5 тисяч літ давній. Цікаво, що назва Шамаш, Перун, Тарун, Варун мають по 5 букв. Це боги грому сумерів, русів, хатів та індійців. Від назви ’’Шамаш" похо­дить англ. ”смеш‘‘ — розбити щось в ’’дребезґи", а грім, бог грому Шамаш, розбивав дерева, доми в тріски в ”смеш“ (115). Ще один цікавий доказ споріднення Праукраїни-Руси з Іраном є образ пер­ського бога сонця Агура-Мазди, представленого в крилатому золо­тому диску (крила з золотих променів, диск також золотий) на верху ’’дерева життя", яке дарує людям добрий бог джерело вся­кого життя на землі. Коло нього його ангели води й рісні, пода­ють якісь дари. Образок яких 400 літ до Xp. Дещо подібне симво­лічне значення має рисунок на срібній вазі з Майкопської могили на Кубанщині.

Із гір Кавказу витікають дві ріки. Терек і Кубань та впа­дають в мор’я. Між ріками й доокола морів є різні звірі і птиці та 2 дерева (життя) ’’пара", що життя продовжує. Вода, звірята й дерева давали життя людині. Так можна пояснити рисунок з тої вази, якої вік археологи датують 2-ге тисячоліття до Христа.

Повертаючи до сумерів та їх астрономії, додамо, що на су- мерській астрономії росли астрономії вавилонська, ассирійська, єги­петська перська, грецька, римська, але ні одна з них не докинула нової планети до 5-тьох сумерських.

МЕДИЦИНА СУМЕРІВ

Сумери мали таке знання медицини, що поділили Її за ро­дами хворіб на хірургію, хвороби серця, нирок, печінки, легенів, ока, мозку, шлунка та інші. Не мали мікроскопу ані рентгена, не знали про бактерії, але знали, що деякі хвороби є заразливі, хоч не вмі­ли вияснити чому. Відокремлювали здорових від хворих, бо ’’від­дих хворих, що мають гарячку, затроює здорових'*. Лікували соком і мастями із зел, холодною водою і гарячими купелями, уживали до натирання різних оліїв. Застосовували й поручали масажі, га­рячі й холодні компреси, промивання та дезінфекцію ран соками спеціальних рослин. Мали написаний лікарський порадник, де були описані симптоми й питомі прикмети знаних їм тоді недуг. Опіку­ном медицини був бог Нінґізшіда. Його символом була змія, обмо­тана довкола жезла, що позістало емблемою медицини до сьогодні. (54).

ШКОЛИ СУМЕРІВ

У сумерів і на Руси школи були при храмах, У сумер- ських школах училися діти жреців та багатих людей. Жреці мали багато жінок — невільниць. їх дітей виучувано на жреців - писа­рів, жреців співаків, жреців - музикантів, на жрекинь - плачок, жре- кинь до обслуги храмів богинь і под. Планки в сумерів, як і Руси, були професіоналістами; вони проходили спеціальний речітативно- жалібний вишкіл. Талантовиті діти йшли до вищих шкіл І отри­мували звання жреців - астрономів, жреців - лікарів, жреців - інжене­рів та жреців - старшин, бо храми мали своє храмове військо. В місті Марі була відкопана школа зі шкільними лавками, убити­ми з глею клею". (36).

Жреці ділилися на 2 касти: жреців - учених і жреців обслуги храмів. Сумерська держава потребувала багато писарів при храмах, в торгівлі, адміністрації та при дворі короля — лугаля. Писарі мали добре платні посади. Сумерську адміністрацію писарів наслідували єгиптяни, вавилонці, ассирійці та інші народи. У ниж­чих школах сумери вчили читати, писати, вчили граматику, початків аритметики і Геометрії. У вищих школах учили вищої математики, астрономії, астрології, прав, медицини, богословії та співу. Не відо­мо, чи вищі школи були поділені за званням та як довго трива­ла в них наука. (39).

Сумерська наука й письмо були фундаментом культур усіх старовинних народів. Від них запозичили культуру греки (від мікен- ців і Трої) та римляни (від Картагіни і !Греції та наших етрус- ків-расенів), а москалі зі старої культури Києва. Античні греки в усьому наслідували культуру сумерів. Геракль, Антей, Одисей та інші подібні до сумерсько-вавилонських літературних героїв. Грець­кий історик Геродот говорить, що греки перейняли від сумерів культуру (як москалі від нас), соняшний рік, годинник, поділ дня на години-мінути, що Пітаґор жив 12 літ у Вавилоні, де учився математики, астрономії і музики. Так сумери — праукраїнці осну­вали фундаменти всесвітньої культури й цивілізації.

ХАРАКТЕРИСТИКА СУМЕРІВ ТА ПРИЧИНИ ЇХ ЗНИКНЕННЯ З ЛИЦЯ ЗЕМЛІ

Самари-сумери — це люди білої раси, русяві, довгоголові, темноволосі іі круглоголові. Прийшли з півночі. Співучі й музи­кальні, як українці. При храмах утримують цілі хори професіо­нальних жреців-співаків і музикантів та плачок.

Сумери, як українці, принимали скоро мову наїзника і за 2-3 сотні літ засимілювалися. Сумерські жреці дістали від Сарґо- на-наїздника великі матеріяльні користі. Вони впровадили до шкіл дволсоанг букварі, щоб сумерська молодь вивчала мову аккадів. У кожному сумерському місті - державі була рада ’’старійших" (як у нас на Руси), що називалася ’’Сібутум". Від того походить євр, са- бат і наша субота. Сумери відбували наради 7-го дня в тижні: то був день нарад, сі-бути - сидіти - битувати - радити. Ця рада рішала про мир чи війну, але лише так, як віщували жреці. Ті ранні називалися ”думу-уру“ — що по-нашому докладно означає старші- думники. По-старослов’янськи рада називається дума[**]. По-сумерськи ”думу“ — це думати - радити, ”уру“ - вгору, тобто старший — ви­щий, горішний думник (радний). Нарід мав в сумерів деякі права, нпр. збирався на віча-ради, але ті ради ухвалювали те. що жреці наперед урадили, що нібито боги жрецям об’явили. Сьогодні на Україні на мітінґах роблять те саме. Народ вибирав собі на вічу вождя, але завжди того, що його призначили боги. Докладно, як в руських літописах, записано в сумерських таке речення: ’’Город зі­брався на думу-раду“. Щороку, около 21. березня на ’’Великий День¹* (наш новий рік), цілий город-місто збирався (мужчини) на вибір короля, що звався ”Лугаль“, на рік, як у нас на Січі. JIy- галь мав королівські інсиґнії: престол, корону й жезл. Він ті інсиґ- нії складав перед радою — вічем і чекав, як кошовий на Січі, чи булаву дістане він знову, чи хтось- інший. В сумерів лугаль діста­вав- жезл і корону з рук представників віча, кермованого волею богів-жрецтвом. Чому назва ”лугаль“? Походить, мабуть, від пра- українсько-сумерського бога ”люґ - руґ“, наше луг. Слова ”луг і гай" є щонайменше десять тисяч літ старі. ”Луг“ — це місце над протікаючою водою, потоком чи рікою з намулом, де є трави - кві­ти й дерева. До назви ”гай“ прийдемо.

Від тисяч літ, аж до II. світ, війни на селі вивар з попе­лу до прання білля називали лугом (з пороху-попелу). В степовій Україні і Су мерії канали й потоки мали закраску лугу з попелу. Наші прапредки венти — анти, слов’яни мали святі луги, де росли святі дерева: дуб, явір, ясень, береза, калина та лічничі святі зе­ла. Там жреці скликали нараду над вибором вождя, бо для його освячення богами потрібна була цілий рік (тому назва — рік-а) пливуча вода, святі дерева й кущі. Тому, що в березні була вода брудна, ту воду наші прапредки звали також ”люґ-луг“. Коли ві­че вибрало вождя, його жреці благословили — кропили гілками зі святих дерев тою водою ”лугом“, обливали його, ллючи на голову воду, відмовляючи при тому молитву-ритуал коронування чи вру- чування палиці-жезла (на Січі булави), ознаки вождя. В сумерів лугів з нашими деревами не було, були фігові дерева; ними були обсаджені всі канали і місця ритуалу, де стояла статуя бога води ”Єнкі“. (116). А що ціла Сумерія була покрита сіткою каналів обса­джених пальмами, тож мала вигляд, як один великий луг. Тому вільні господарі, що мали кусник сумерської землі лугу, звалися лугалями. Та назва, принесена з Праукраїни, легко в сумерів за- акліматизувалася, на Україні на Дніпрі е також т. зв. ’’Великий Луг“. (39).

ПРАВА СУМЕРСЬКОГО ВІЧА

Віче мало право: 1) Вибирати і скидати Лугаля. 2) Прийма­ти до числа голосуючих доростаючих мужчин (жінки права голосу не мали). 3) Подавати ’’лугалевІ'¹ вказівки в судейських і держав­них справах. 4) Творити суд у важних справах. 5) Установлювати податки й ціни. 6) Завідувати й розділювати спільну землю. 7) Вибирати адміністрацію міста й сторожів ладу в ньому і 8) Кон­тролювати діяльність лугаля.

Як бачимо сумерський лугаль мав ще менші права, як наш кошовий в Січі, хоч замість палиці з комишу мав корону і жезл. Воювали лугалі між собою, виконуючи волю жреців, бо жреці хо­тіли прилучити до свого міста-державки друге, щоб мати більше поля рабів прилученого міста, хоч то були також сумери; вірили в тих самих богів і мали ту саму мову.

Жреців ніхто не вибирав, не ухвалював їм законів, вони нікому не здавали, як і наші, звіту з діяльности, бо вони вико­нували волю богів і мали храмове військо на непокірних.

Ще одна причина упадку сумерів це була, як на Руси — пиятика. Прийшли з України, привезли бджоли, мали мед, мали са­ди й інші медоносні рослини. В Месопотамії знайшли дактилеву пальму, під час цвітіння дуже медодайну. Понад уоіми каналами за­садили пальми, а мережа каналів більших, чи менших числилася в сотні. З дактилів і меду виробляли дуже п’янкий напій, додаючи¹ соми. Що так було знаємо з поеми про зруйновання держави ”Уру“, де богиня Нина — Нінгаль (Неня) плаче за зруйнованим містом, як Ярославна на мурах Путивля, малюють картину упадку держави. Трй плач і скарги богині записані клинописом, відкопані в місті Ур, дають нам образ, як упав Ур, обведений подвійними мурами.

Торкнемося якнайкоротше його змісту, живого й дуже зво­рушливого: Ось слова богині: ’’Здобули місто Ур елями і су — се­міти, озброєні були в бойові сокири, списи й криві семітські мечі. Вони використали якусь нагоду в місті, правдоподібно в наслідок якихось святкувань і пиятики. Чому таке припущення? Бо за сло­вами богині —- де хто стояв, там був убитий. На мурах, на вули­цях, в домах. Вулиці в Урі були широкі. На тих вулицях відбува­лися громадські пири. Найбільше людей було помордованих власне на вулицях, брами мурів міста не були замкнені, значить не спо­дівалися нападу. ’’Кров густа, як мед, як розтоплене олово¹'. Люди, вояки, маючи коло себе шоломи, не вспіли надіти їх на голови, їх голови розбиті сокирами. Навіть ті, що мали в руках оружжя, не боронились. Так можуть, маючи оружжя, поводитися і давати се­бе мордувати, лише п’яні. В одному місці богиня говорить: ’’Мої пальмові кущі й сади, де було багато меду і оп’янюючого напою, заростають терням". Отже бачимо, що сумери мали якийсь оп’я- нюючий-наркотичний напій, і тому — правдоподібно — не ставили опору наїздниками. Богиня говорить, ’’Моїм сріблом наповнили свої кишені ті, що не знали срібла, моїми дія мантами прикрасили шиї ті, що ніколи діямантів не мали. JMoi женщини, взяті в полон, служать чужим". Звертаючись до свого батька Нана - Неня, богиня говорить' ’’Неню! навіть храм (святиню) Ура розрушили - зруйну­вали" (забираючи з нього статуї срібних і золотих ідолів - богів) (66).

Пригляньмося тому сп’янюючому напоєві, що за ним пла­кала богиня Нінгаль (-Неня), бо він був причиною загибелі сумер- ського народу й держави. Згадка богині про сп’янюючий напій, це найстарша історична вістка про напій оріїв зв.: ’’сома". Пізніша є в Санскриті наших кімерів-індусів 1700 літ до Xp., а далі згадка в Авесті 1200 р. до Xp. опісля згадка Геродота про сому в скитів 400 літ до Xp. пізніше в нашому літописі, що ’’веселіє Руси є пи­ти". В старинній мові кельто галів той напій зветься ”сона“, що в нашій. мові означає щастя, забутя, галюцинацію-екстазу. Від кель­тського ”сона“ походить наше сом, що дає змученій людині скріп­лення сил, почуття свіжости. Сон дає теж видіння гарні і погані; з них орії ворожили волю богів. Слова сома й сона мають те саме значення, тобто щастя, забуття та привиди. Латинське «Somnio-are» це снити, мріяти, уявляти. Це допомагає нам зрозуміти назви ’’сома, сона і авест. хоома".

Це той нектар з грецьких легенд, напиток олімпійських бо­гів. Нектаро-ос — це по грецьки сік з ростин. Що ж це була за ростина та ”сома“, що дала назву напиткам оріїв і гарні привиди щастя, галюцинацію? Сома робила з озброєних мужів лагідні яг­нятка, що не відрізняли ворога від приятеля і дали себе в місті ”Ур“ безборонно вимордувати, хоч мали побіч себе обнажені мечі. Сома по нашому — "сон-привид" — це сильний наркотик, дода­ваний з хмелем до розводненого меду, що після ферментації давав високовідсотковий алькоголево-наркотичний напиток. Від назви ’’ео­ни" — сонних привидів взята назва рослини і напитку. Рослина

_іао_ ’’сома" належить до родини ’’ластівних*¹ по латині «Asclepiadaceao. Роете в уміркованих і гарячих полосах усіх континентів, за виїм­ком холодних околиць північної Европи, Сибіру і північної Канади. Ластівних є понад 200 родів. Є це кущі або зела, деякі з них в’ються, як фасоля. Усі вони мають в собі білий, як густе моло­ко, сік, що на вільному повітрі жовкне і твердне. Котрої з тих рослин, чи котрих кількох з них уживали наші прапредки-орії до виготовлення напою, нам ближче не відомо. Ніякі старинні джере­ла не залишили нам опису тої, чи тих рослин. В ’’Енциклопедії Британіка*¹ її назва: «Asclepias Acida» (4. т. 20. ст: 964). Асклеггіос

— це назва грецького бога лікування, латинське аескуляпіюс, а аці- дус-квасний. Ця назва походить від батька грецької медицини Ac- клєпія, що жив в 124 р. до Xp. і написав багато медичних трак­татів (уроджений в Бітинії в місті Пруса, тепер Бурса).

В давній Оріяні від Балтику по Ураль тих рослин є понад 20 родів. В словнику Вебстера назва соми ≪Sarcostema Acidum> (207 та / 281. ст. 252-3).

Ані енциклопедія, ані Вебстер не подають малюнку росли­ни, ані не кажуть, де росте. Не відомо, які ’’ластівні** ростуть в Середущій і Малій Азії, Ірані, Індії та в південно західній Европі. Потрібно простудіювати ботаніки всіх частин світу. Про сому, як напиток говорить санскрит ”Ріґведа“ в 114. гимні. В Авесті ”хоому“ описує перша книга, що називається ’’Ясна*¹ і ділиться на 72 роз­діли зв. ”гаси“ і 69 глав, зв. ”яшти“. В 9-12 яшти ’’Ясної** є мова про "хоому**. Це гимни, як і РІґведи** до бога вогню, що в персів був рівночасно богом сонця, блискавки і грому. На землі вогонь, за повірям персів був частиною-даром ’’вічного вогнкнсонця" і йому перси і наші скити, індуси богові Індрі приносили в жертву ’’хоому

- сому**.

Інди-кімери вірили, що на горі Сумер (Кімер) в Гімалаях боги п’ють сому-амриту (несмертельну), що дає богам безсмертя, (то саме робили грецькі боги на Олімпі). Перси вірили, що їх бог, сон­це, вогонь в ночі п’є ”хоому“ і тому він є безсмертний і щодня O- гріває землю.

Це зовсім зрозуміло, коли боги від соми ставали безсмер­тними, то і смертні люди могли продовжувати тим напоєм своє життя. Так учили жреці, щоб оправдати свої пиятики. Нарід брав приклад з богів, жреців і тримався правила ”Луця Заливайка": ’’Пили наші діди-тати та й ми будем пити**. Це було освячене бо­гами правило життя оріїв, слов’ян і русичів, ще до третої четверти­ни XIX. стол. У той спосіб сумери^ хати, скити, сармати, русичі- рутени ’’пропили честь, пропили волю, усе майно, впали в неволю*¹. Щойно наше уніятське,духовенство в XIX. стол. здержало пиян- ство нашого народу в Галичині. На Придніпрянщині ’’пити, чи не пити, все умреш*¹ перегризало у 60% нашого народу до тепер. Від II. світ, війни під правило (моду) ’’пити, чи не пити'* підпала зно- ва Галичина, Буковина і Закарпаття і тепер там усі соборно, без­партійно, обєднано з одною вірою в фляшку, повернулися до ста­рого звичаю: ’’пили наші діди-тати„ та й ми п’ємо**. Україна випи­ває нині алькоголю і самогону більше, як цілий СССР.

Алькоголізм спричинює заник сталих, невгнутих характерів та заник почуття національної чести і гордости, самопосвяти і ви- тривалоси, а без цих прикмет не існує клич: ”Бог і Вічтина¹* та гонор-честь І Вітчина або смерть! Алькоголік до таких високих кли­чів і соняшного злету не спосібний. Його кличем є ’’моя хата скраю“, або клич курей, які здивовані на клич орла: ”Гей хто ще за хною до сонця полинем!“ — говорили: ’’Який той орел дурний, ми маємо тут у гною такі смачні черв’ячки, а він сонця хоче*¹.

Як діє алькоголь на звиродніння характеру, читач знайде в джерелі до цієї праці ч. 65, на сторінках 234-40 і 261. Зі сту­дій про алькоголь — сому знаємо, що сома мала більш отруйно- обдурманюючого наркотику, як марігуана, про яку я думав кіль­ка літ тому, що з коноплевого цвіту роблено сому-наггій. Сома ма­ла брунатний кольор, бо біле молоко соми на повітрі темніє і гус­не. Напій мід-сома мав густоту рідкої, солодкої сметани.

До чого веде ’’пити, чи не пити** алькоголь? Юдеї посі­дають нині фінансову супрематію і свою державу. Бог благословить тверезих і з’єднаних. Та єдність в здобуванні близьких кольоній є у москалів. Вони вже 500 літ йдуть об’єднано до тої мети і не зважають, чи веде їх цар з кличем православна віра і матушка (нєдєлімая) Расєя, чи босяк Ленін з кличем ’’Пролетарі усіх країн йдіть в пащу московської стоголової гидри“. Москаль, монголо-сло- в’янський мішанець інтуїтивно розуміє і йде за ним отарою на під­бій чужих народів. Чому так, яка причина московської солідарнос­те? Перше в мордви, в чуди, в інгушів, карелів, самоїдів, чукшів, остяків і моголів не росла сома і не було бджіл (зимно). Друге: бідна підмокла земля не родить збіжжя. Ці дві,причини і змішан­ня двох рас слов’ян і монголів є секретом московської єдности, підбоїв, монгольської хитрости і жорстокости. Тепер нам зрозумі­ло, чому плакала богиня Нінгаль — наше Неня і нині плаче Неня- Україна і тому В. Симоненко голосом болю говорить:

Україно, Ти моя Молитва,

Ти моя розпука вікова,

Бренить над світом люта битва,,

За Твоє життя, за Твої права.

Так ми довідалися як най коротше з історії сумерів, що во­ни мали одну з найстарших арійських держав. Її оснували емігран­ти сумери з Оріяни — Праукраїни-Самарії, території між Дніпром і Волгою. Інші Україно-арійські держави Малої Азії оглянемо корот­ше. А було їх понад 100. Усі вони мали ради — віча, якими кер­мували жреці, високу культуру, вели міжусібні війни і з тих самих причин, що сумери зникли з лиця землі, стали погноєм чужих народів. Усі вони стратили матірну мову, а прийняли мову наїздни- ків — семітів: арабів і турків.