ІНШІ OPIl - ПРАРУСИ, ЩО ПРИБУЛИ В МАЛУ АЗІЮ ПЕРЕД, ЧИ ПІСЛЯ СУМЕРІВ

На підставі досі наведеного бачимо, що від около 9 тисяч літ до Xp. населення Оріяни-Праруси замешкувало простори, які ба­чимо в імперії українсько-руських королів Олега, Олени, Володи­мира, Ярослава, території від Висли до Уралу й Кавказу.

Для кращого зрозуміння візьмім кілька прикладів: Племя, що влучно і далеко метало короткими списами-рогатинами (англ.: спеар), звалося ”Метани“ від арійського слова "мет“ — кид. тому маємо в нашій мові метати, мета". Плем’я, що почало ставити в зруб чотирокутні хати, сусіди семіти, що мали округлі шатра, поча­ли за орійською назвою ’’хата", звати їх ”хіте-гіти, гітіти, тому нім. ’’гітте" — хатка з дерева. Плем’я, що жило в куті між двома ріками, звалося ’’Кутяни" — Кутії, тому їх столиця звалася ’’Ку­ти" - ’’Кута". А ’’Кут" прастаре слово оріїв, місце стику двох рік, двох стін, шляхів, гір і т. п. Плем’я, що в горах Тавру випасали стада худоби, щоб охоронити свою худобу від змішання з іншою, випікали гарячим залізом свої знаки на худобі. Знак по-арійськи звався ’’тавро", тому їх інші племена звали таврами. Таких назв повно, вони всюди двояться, третяться, а навіть четвертяться. Hanp. Пелязґи — Палисті в Европі й Палестині, самари між Дніпром і Доном і самари в Месопотамії, Палестині і Філіпінах.

Мари, каші, люди (ліди), ури, арзави, та сотні інших пле­мен в Малій Азії, Зах. Европі та за Уралом мають свої подвоєн­ня. Не треба забувати, що мова оріїв тому 17-5 тисяч літ різни­лася дуже від мови русо - слов’ян і нашої. Стільки для орієнтації читача в мережі десяток племен оріїв, з якими в цій праці читач повинен познайомитися.

Орії були русяві, білошкірі, тому по кольорі шкіри, по O- рійських назвах й по мові будемо старатися відрізняти пришельців з Оріяни, що прибули в Малу Азію через Кавказ возами і через Чорне море — човнами, від темношкірих семітів-кочовиків, яких орії підбивали і в суміш побіч себе оселяли. Підбиті семіти не зна­ли рільництва, льняних тканин та їх крашення, городництва, будо­ви тривких хат, коней, великої рогатої худоби й колес а-возів. Семі­ти мали вівці, кози, ослів і верблюдів, жили в шатрах і займали­ся торгівлею. Не мали сильних алькогольних напитків. Купецтво і торгівля витворили з семітів знаменитих дипломатів і політиків, які зручно за кілька століть опанували майже всю торгівлю своїх завойовників-оріїв. Семіти оріям, як і фіни русинам, великого опору не ставили. Платили оріям дань, училися скоро рільництва, культу­ри й воєнної штуки оріїв. Мали інші родові звичаї, абсолютну вла­ду своїх вождів і за кілька століть, мішаючися подружжями з арій­цями, витворили нові сильні народи зі семітською мовою. Ми знає­мо, що найздібніші народи витворюються з мішанини двох рас, то­му семіти не лише увільняються з під чужої влади, але завойо­вують як Москалі недавних своїх панів. Орії не винищували семі­тів, бо вони оріям давали в дань вівці, вовну, шкіри. Щойно прий­шовши до сили, побачивши міжплемінну й міжусобну ненависть та ворожнечу оріїв, використовують їх хиби, підбивають їх (як моска­лі нас) та жорстоко винищують.

АРІЙСЬКІ СУСІДИ СУМЕРІВ

Першим сусідом сумерів було князівство Елям. Назва похо­дить від назви гір Еляму, де елями проживали. Первісна назва еля- мів була Гаталі-тгі, назва арійська. Чи елями не були предками на­ших німецьких алянів? Гаталіти в старині складалися з 4 племен- оріїв: аванів, аншанів, симашів і сушів. Назви арийсько-слов’янські. Роди Семашів і Сушів жили в Україні. Гаталі слов’янського роду. (Семашко, свояк Палія і гр. кат. єпископ Суша).

Як найближчий сусід сумерів, Елям, культурно, економічно, а за династії ”Ур“ і політично був пов’язаний з Сумерією. Елямі- ти прийняли сумерське письмо й культуру, а це доказує, що вони були расово й мовно споріднені. Столицею їх було місто Суша, ва- вилонці звали його ”Суза“ Навіть семіти у своїх історіях не ва­жаться зачислити мову елямів до мов семітських. Пишуть так, як і про сумерів, що ”не відомо до якої групи мов, зачислити їх мо­ву¹*. В їх столиці ”Суші“ (Сузах), як і в сумерів була святиня - зіґґурат. їхні князі носять арійські імена: Губа (губатий), Гутран,

СУМЕРСЬКА БОЕВА КОЛЕСНИЦА

Нагун і Шіляк - Сушанок(силак-силач). В 2.030. р. до Xp. еляміти разом маріями здобули Сумерію й заложили багато малих князівств, що себе взаємно поборювали. З того скористали вавилонці, здобули Сумерію й викинули елямів і марів. Еляміти засимілювалися з оріями-персами і влилися в націю персів. Від часу перської держа­ви про елямітів згадки не має (55).

КАШІ - КАСИТМ

Другим східнім сусідом сумерів були орії індо-українщ Ка­ші. Вавилонці звали їх касі або касити. Каші з’явилися в горах ”3агру“ в ІП-му тисячолітті до Христа. У каїнів був патріярхаль- но-родинний лад.

Чому назва ”капгі“? В горах Загру — (загір’я) не вироста­ла добре пшениця, вдавалося краще просо, бо воно росте на гір­шій землі так, як і ячмінь. Як уже було згадано, каші — це індо- українці, рідні брати тих, що здобули Індію, Індійці і українці звали варений на воді або молоці риж з додатком води й до сьо­годні називають канна - (каша). Каші мали в Месопотамії рогату худобу і вівці, мали молоко й масло, вміли опихати просо і ячмінь та варити кашу. Каша — це на мові кашів збіжжя. Бог, який у кашів опікувався урожаєм, називався також Каші - збіжжя-життя народу, руський Даж-бог. (39).

Кашіти називали себе дітьми бога Каші. Русини дітьми Дажбога, індійці дітьми бога Індри. Як бачимо збіжжя варене на во­ді чи розводненому молоці уже 5 тисяч літ до Xp. звалося "ка­шею”. Знаємо назви ще 2 кашських богів, це Бурій — бог грому — наш Перун (5 букв в обох назвах) і Шурій — бог бурі-вітру троян. У греків Борей, наше буря, в індусів бог Шурія. Це не при­падки. ⁴Ha жаль не знаємо назв інших богів кашів, які, як і наші анти та руси, писали на корі берези. Все, що знаємо про кашів, знаємо з клинописів сумерсько-вавилонсько-хатських. Каші — це жива копія наших русичів: воєвничі, завзяті, сміливі, лицарські (40).

В 1880 р. до Xp. кашський король Гандаш відриває Суме­рію від Вавилону та основує кашсько-територію й повернути до Кашії. Ка­ші не далися поневолити ані халдеям, ані ассирійцям. Увійшли в союз з оріями медами, а пізніше з персами і заховали самостій­ність аж до приходу Олександра Македонського, а цей около 354 р.

Індійські каші були знані понад 1.000 літ як найкращі мо­ряки. Мова їх ще до сьогодні індо-арійська, найбільше зближена до санскриту. Коли музулмани завоювали Індію, каші не далися вина- родовити, заховали свою віру й мову. Сьогодні 3/4 населення кашів — це арії всіх каст, 1/4 є музулмани. Самостійний уряд Індії в 1956 о. створив із кількох ”радж“ — провінцій Індії, у тому й Кашії, одну велику провінцію Бомбай. В 1960 р. скасував провінцію Бомбай та створив з неї 2 провінції: Ґуярт і Магараштра. Кашія знайшлася в окрузі Ґуярт. Це ще один незаперечний доказ, що ка­ші з Малої Азії й каші — індуси — це брати індо-українщ, ви­хідці з Оріяни-Праукраїни (4∕₁ (56).

КУТИЇ, КУТИ, КУТЯНИ

Третім східнім сусідом сумерської держави були білі орії- кутиї. Назва українська. їх столиця звалася Куту-ти. Держава ку- тиїв була положена в куті між ріками: Горішний і Долішний Заб (Зуб). З документів Вавилону знаємо, що за білих рабів з Кутиї плачено подвійну ціну. Коли семіти аккади завоювали Сумерію, то сумерські жреці з південної Сумерії з м. Лагаш заключили з ку- тиями союз, Кутиї розбили аккадів і зайняли Аккад та північну Сумерію 2228 р. до Xp.

Кутяни тримали завойовані країни 125 літ до 2104 р. до Xp. За той час вони засимілювалися з висококультурними суме- рами так, що сумери скинули їх верховодство, а ціла Сумерія від- зискала самостійність; решта кутиїв повернулася до Кутиї.

Ці східні сумерські сусіди були орії індо-українці, спорід­нені зі сумерами мовно. Вони теж перейняли від сумерів їх куль­туру й цивілізацію, але між собою воювали. (4).

Прийдемо тепер до північних сусідів.

Заки приступимо до обговорення північних сусідів сумерів, ми мусимо торкнутися поділу оріїв на ґрупи. Семіти називають оріїв: ури, ари, а монголи: арсі, арсієпе.

Сумери, хати й мари звали ріку Евфрат — Адіґна, ріку Тигр — Порана, а орії (аккади, вавилонці) — Пората. Латинське сло­во ≪Adigo - Igvre - Ebb означає їхати, пригнати, донести, заставляти, підказувати думку, давати ініціативу. Те саме значення мало слово Адіґна в сумерів І других месопотамських оріїв. В північній Італії є ріка Адиґа, яка що року виливає, вливається в Адріятик на північ від ріки Пад. Порана — Пората — це ранний, бистрий. В Галичині є ріка Прут, також в горішній течії до містечка Делятина- бистрий. Ріка ’’Адіґна - Евфрат“ випливає на схід від міста Ерзеру- му з Понтійських гір (2000 м. над рівнем моря), є 2.700 км. довгий (около 1529 амер, миль), тече повільно, береги має низькі, виливає від половини березня до вересня. Хотяй має на.половину менше води від Порани - Тигра, заливає в двоє більшу поверхню. Спокійна течія ріки й низькі береги були вигідні для судноплавства. В по­ловині березня вилив ріки заставляв сумерів пильнувати каналіза­цію, щоб [ріка наносила рівно всюди урожайний намул. Більші й менші виливи ріки піддавали думку — ініціативу, як би то ще краще вилив ріки використати. (4) (Ібід.)

Ріка Тигр - Порана - Пората випливав на південь від озера

Рік; 22

УДАР К1МЕРІВ НА АНАТОЛІЮ

”Ван“ на 700 км. на південь від джерел Адіґни, був на 750 км. коротший від Евфрату, 1950 км. довгий (около 1.028 амер, миль), мав вдвоє стільки води, що Адіґна-Евфрат, мав високі береги, би­стру течію, виливав коротше, до плавби менше надавався. Випли­ваючи з тепліших околиць, де сніги топилися скоріше, Порана, з бистрою течією починала виливати вже в початках березня. Отже, Порана - Пората це вчасний і бистрий (наш Прут). Після дослідів археологів в Малій Азії, усі вони твердять, що арійські племена приходили з північного заходу, півночі або північного сходу. Отже, не має найменшого сумніву, що вітчиною аріїв була ’’Оріяна*’. Роз­селилися так, як побіч себе жили в Оріянг. Вони не йшли через територію іншого племени, лише натискали одні на одних, розсува­лися, розсипалися, як купа круглого каміння, на схід, південь, за­хід і північ (Скандинавія, Данія, Ісландія). Що ”Оріяна“ мусіла бути велика простором доказує те, що орії були хлібороби і ско­тарі. Тому така маса племен мусіла мати простори до випасу тої худоби. В міру два чи більшекратного розросту населення орії мусіли розсипатися - емігрувати щораз дальше. Племена, що жили в степах, асимілювали чужі раси, приймали чужі слова, звичаї, утворили групу Кентум - Centum. До тої групи належали кельти, ґермани, греки, римляни, в Азії мабуть тогари, в Малій Азії наро­ди, що жили праворуч ріки Евфрату - Адіґни. Ще (амари) мари, хати - фризи і кіцувати були по середині між Кентум і сатем. _ι Дальші племена, що жили на захід: таври, кари, трояни, сірі, фе- нікійці, кападоки, агійці та багато інших належали до групи Кен­тум. З них вийшли латиняни, що утворили римську імперію. Пле­мена, що жили в Понтійських горах, над Чорним морем Палисті, Ґазґи (ґазди) народи ліворуч р. Порани — Тигра та Месопотамії, як метани, сумери, елами, каші, кутиї, лулубеї, ури, алзи, урарти (вірмени), діявхи, саки, меди, перси, масагети, парти, маргіяни, соґ- діяни, кармани, бактри, арахози та багато інших разом з оріями, що здобули Індію та усіми слов’янами творили т. зв. східну групу сатем-сто. Почався той поділ оріїв дуже давно, мабуть ще в Ме­золіті (8000 літ до Xp.). В Неоліті той поділ, розвертався, зростав на більшу скалю, а в добі бронзи дійшов до зеніту. В Европі то розсування оріїв ішло на Балкани. Греки, кріти, ахайці побереж­жям Чорного моря прийшли до південної Італії. Кельти (галійцї) ішли на захід, опанували Піринейський півострів, Францію, Бель­гію, північну Італію, Швейцарію, Австрію та Вавилон державу, аси- мілюючи при тому місцеві народи, переважно темнішої раси, зміщу­валися з ними, женилися, приймали їх слова і за тисячоліття змі­нювали арійську мову і расу до непізнання. Тому сьогодні маємо аріїв кругло й довгоголових, чорно й синьооких, бльондинів, ша­тенів і брунетів, високих і низьких і т. п. Чим молодша була емі­грація, тим більше мова їх зближена до арійсько-слов’янської і навпаки. (36).

Що колись, усі орії мали приблизно зрозумілу мову, дуже примітивну, де одне слово мало кілька понять-значень, свідчать та­кі факти: Слов’янське тато, сумерське-паті, римське-патер, хатське- пато, тогарське-пакар, індийське (Санскрит) - паті, німецьке - фатер, англ. - фадер. Слов’янське мама, римські - матер, тогарське макар, грецьке - матер, хатське - мату, німецьке і англійське - муттер, ма­дер. Слов’янське брат, тогарське - пракар, римське - фратер, нім. англ, бротгер (брудер), хатське - протер.

Слов’янське сестра, тогарське-скакар, римське - copop, хат­ське - сотер, нім. англ. - швестер, cicτep.

Слов, вода, тогарське - ватар, нім. - васер, англ. - вотер, хат­ське - ватар.

Слов, спати, тогарське - супатрі, сумер. - свапіті, римське - со­пор, Sopor - іменник сон (спання), англ. - сліп, нім. - шляфен, хатське - суптарі.

Слов, вогонь, тогарське - пувар, санср. - агні, хатське - паг- гур^іаше погар - пожар, римське іґніс, грецьке пірс, і под. Таких спільних слів можна наводити багато. (57).

В обох групах ’’Кентум і сатем" числа від 1 до 10 мають подібні назви. Тому є правдоподібне, що орії, ще перед розселен­ням, мали близькі назви для чисел від 1 до 100. Ще одно спіль­не мали орії, це бджоли - мед. Мед в слов’ян, Мелі - мелітос в греків, міл в хатів, мель в римлян, мед в англійців. Плем’я меди, свояки персів, звалися так тому, що мали багато бджіл. У хатів бджоли були під опікою бога. Аляно — німці — саки, що жили доокола оз. Балкаш, в цент. Азії не мали бджіл і назву мед з віками за­були. Коли пізніше повернулися в Европу, назвали мед-гоніґ. Тому мед по англійськи зветься лед і гані. Дощ в оріїв звався плува (хати, марії), римське - плювія, pluvius, a, u m - той, що походить від дощу, наше плова до сьогодні, хотяй вийшло з ужиття. (57).

Ось коротко обізналися про поділ оріїв на ’’кентум і сатем", а тепер перейдемо до північних сусідів Сумерії:

УРИ — СУ БАРТУ ТА АККАДИ

На північ від сумерського міста Кіш зачиналася Урія - (Орія), країна урів - орів. До тих уріїв належало багато племен, їх самари називали загально ”субарту“ - північ. Ури, як і сумери поділилися на десятки окремих князівств з різними назвами. Тих урів було так багато, що їх племена ”марти“. ”аштати“, ”галпи“, ”самалі“, та інші перейшли на правий бік ріки Евфрату і потворили окремі держав­ки. Держава Урія - орія лежала в місці, де ріки Евфрат і Тигр найбільше зближаються до себе і розтягаються по берегах обох бік. Марти, плем’я урів, створили державу на правому березі ріки Евфрату зі столицею Марі. Семіти звали їх ат-уру, тобто західні ури, В Урії - Орії була столиця Куту-Кут; це доказ, що кутиї бу­ли ті самі орії. Урії мали ще місто Дер. Ури застали в Месопо­тамії Аккадів, які вже до приходу урів (около 3.500 літ до Xp.) навчилися від сумерів управи ріллі, перестали кочувати й заложи­ли місто Аккад. До приходу Урів аккади були понад 500 літ під владою сумерів. Вони засвоїли собі..сумерський клинопис (письмо) і сумерську культуру. Ури підбили аккадів, але змішалися з акка- дами, засимілювали їх, і за кілька століть витворився новий урій- сько-аккадський нарід.

СТАРО — ВАВИЛОНСЬКА ДЕРЖАВА

Старо-вавилонська держава постала на руїнах аккадської. Кутиї, панували в Аккаді 124 роки, за той час в Аккад прибуло ба­гато марів (амурів) з правого берега ріки Евфрату. Марії заложили місто Вавилон у честь свого бога ”Веела“ - великого, могучего, ве­лета. Семіти називали його Бал (4, Т. 2 ст. 962). Кутиї, щоб удержа­ти Аккад під своєю владою, допустили мабуть колонізацію амурів, щоб з їх співпрацею правити Аккадом. Семіти називають марів аму­ру. (Ібід. ст. 962).

Амари споріднюються з аккадами, які, як згадано, були о- ріями і в той спосіб аріянізують аккадів ще більше та утворюють під династією марів вавилонську державу.

Треба згадати, що орії заселювали цілу горішню Месопота­мію.

Як було згадано, амари й еламіти розбили сумерську дер­жаву 2.007. р. до Xp. але не могли поділитися Сумерією та поча­ли між собою війну, що тягнулася 100 літ. З того користають вавилонці і місто за містом прилучують до Вавилону. Коли ж оба противники обезсилилися, вавилонці під проводом свого царя Амур- абг (батька амурів, по семітськи Гаммурабі) у 19-му стол. до Xp. ви­кидають еладігітів із Сумерії і опановують цілий край. Що вавилон­ці й мари були династично споріднені, свідчить факт, що цар марі Зімрілий і Гаммурабі живуть в союзі і великій приязні 45 літ. Однак, коли Гаммурабі зріс в силу, вдарив на державу марів, при­лучив до Вавилону, а царя Зімірілого взяв до неволі 1760 р. до Xp. (191)

КИМ БУЛИ АККАДО — АССИРІЙЦІ?

Семітські історики зачислювали до групи ’’північно-східних" семітських народів аж до кінця Першої світ, війни — сумерів, ха- тів, (хетитів) та деяких інших, а також аккадо-ассирійців. Подаю лише в перекладі твердження ’’Енциклопедії Британіки: ’’Мову ак­кадів часто зараховують до північно східних семітських мов, але їх мова є контрастом до південно-семітських мов — гебрейської, феніі- кійської, аморитської, уґарітської, арамейської, сірійської, арабської і етгопської. Аккадська мова розкололася на 2 діялекти: ассирій­ський і вавилонський. В часах, коли Ассирія була державою (1360- 612 рр. до Xp.) урядовою ассирійською мовою була вавилонська мова, що в часах нововавиломського царства стала мовою арамей­ською. (4. т. І. ст: 479-80) ’’Ассирійці і аккади — це північні семіти невідомого походження'¹ (4. т. 2,_ст; 961). ’’Між сумерами і аккада­ми не було расового антагонізму. Аккадські царі були признані (але тільки жрецтвом¹, а не народом), легітимними володарями Сумерії та Аккаду. Аккадська мова стала s Сумерії урядовою мовою в пись­мі й торговельних взаєминах" (4. т. 2. ст: 196),

Знаємо докладно, що північних семітів взагалі не було, це видумка авторів енциклопедії. Вітчиною всіх семітів на світі були і є Арабський і Синайський півострови. Етіопія в давних часах ма­ла населення індо-іранське. Ці всі краї є далеко (около 1.000- 5.000 км.) від місця давкої Аккадо-Аосирії. Семіти зачисляють aκκa~ дів, ассирійців, ханаанців, моавів, фенікійців, марів (Амореїв), ге­бреїв, уґарітів, етіопів, берберів, арамеїв і арабів до семітських на­родів (4. т. 20. ст: 314).

Розгляньмо ті народи кожний з окрема, а спеціяльно ак- кадів і ассирійців. Ханаанці, ґалілеї, самари, фенікійцІ, мари (амо- реї), уґаріти й арамеї — Lje народи — племена самарські з Орія- ни-Самарії — Праукраїни. Також моави були орії, гебреї, араби, — це семіти. Зачнемо, від моави (юд. моаб) — це народ, що в часах приходу юдеїв із Синайського півострова, жив на схід від Мер­твого моря, в нинішній Йорданії. Народ хліборобський, як і ханаан­ці, що в часі приходу кочових гебреїв мали високо розвинену хлі­боробську культуру, муровані міста, письмо і військо (4. т. 15. ст: 609 - 10). Культура моавів дійшла до найвищого ступня в 9. ст. до Хр. (Ібід). У біблії багато написано про господарсько-політичні від­носини між обома народами то приязні, союзні, то частіше ворожі. Про це тут коротко розкажемо.

Моави в часі приходу гебреїв були вже частинно зсеміти- зовані арабами. Але їх прапредки около 3.000 - 2.500 літ до Хр. були орії, про що свідчать назви моавських богів. По моавах знай- денно один камінний пам’ятник в роді нагробника, можливо цар­ського, як документ подій. Камінь походить з кінця X. стол. до Хр. писаний сумерсько - вавилонським письмом, арамейським діялектом, зближеним (за енциклопедією) до гебрейської мови (ібід). Енцикло­педія нічого не знас про походження (предків) моавів. (ібід).

Біблія пише, що моави й амореї походять від Лотового си­на, братанка (кузина) Авраама. В такому разі Лот був орієм (Бібл. розд. XIX. ст. 30-38). Але Біблія писана около 5. ст. до Хр. Біблій­на ”Рут“ була моавянкою. (Рут. розд. IV ст. 17-22). Соломон мав за жінку у своїм гаремі моавську принцесу та побудував недалеко Єрусалиму святиню її богові ”Кемашові“, (І кн. Царів, розд. XI. ст. 7). Поза цими взаєминами було між обома народами більше воєн, як мира. Гебреї відібрали від моавів гору ”Небо“, де була святиня бога Чемоша і міста Атарот, Киріяту, Вал-пеор і Медебу' Це озло­било головного бога моавів Чемоша, так, що він дав наказ моав- ському цареві, що звався Меша, відібрати утрачене. (”Меш“) — це аккатське^ хетське, та орійське і наше — муж, вільний узброєний лицар. Напис на знайденому пам’ятникові моавів має 36 стрічок, високий понад 1 метер, а широкий около 70 цм. з чорного каменя»- базальту. Ось уривок: ”1 Чемош (бог) сказав до мене (Меші) Іди й відбери (гору й святиню) ”Небо“ від ізраїля! І я пішов в ночі і бився з ними (гебреями) до полудня, доки не розбив їх, і я взяв у неволю решту їх: 7.000 мужів, хлопців, жінок, дівчат і слуг їх, і я зробив ”обіт“ (прирік) знищити їх в жертву (мабуть спалити) для Аштар-Чемоша. (Кельтське Аштар — далекий у висоті /275). І я взяв від них скинію ”Явега“ і притяі її перед Чемоша". Цар Ізраїля побудував Ягаз - твердиню (кельтське ”ягд“ - окружений кочовики аккади-аки (північні) — маргіяни — це свояки наших скитів, прибули в Месопотамію около 2.500 літ до Xp. й оснували Аку-Аккад (Геродот ПІ. 117). Маргіяни це мари - амари, що прибу­ли може разом, а може опісля, чи перед з Маргіяни також в Ме­сопотамію. Що мова їх клинописів лінгвістами не зрозуміла, то не забуваймо, що тим мовам понад 5.000 літ. Все ж таки деякі слова є сумерські, лиш мають закінчення на ”ум“, так, як латинська мова. Прим.: сумерське слово "на-кід“ — наше ”ватаг“ (обидва сло­ва по 5 букв) — це головний пастух. Для відрізнений від інших він носив довгий плащ без рукавів з кобеняком у формі мекси­канського ’’панча" (від того наше опанча). Той сумерський плащ звався ”накід“ і від плаща звався пастух. По аккадськи той плащ звався ’’накідум" (31. ст. 160). Від слова ”накід“ походить наше на­кидка". Сумерське дам-гар" — аккадське тамкарум від слова гар- вогонь і дам-дим, yκ⅛p. ”димкар“. Таких порівнань є в джерелах багато. Це доказує, що аккади були оріями групи ’’кентум", суме- ри групи ”сатем‘‘. Навіть назви сумерських мір були однакові з аккадськими. На частині колюмни з часів Сарґона земельні наді­ли воякам відмірювались ’тонами¹' (1 гон — 0.36га-около 1.5 амер, акра (ібід.) Байстрюка Сарґона виховував садівник на ім’я ”Ака“, що був підчашим сумерського царя - лугаля міста ”Кіш“. Сарґон за­хопив трон палатною революцією. Щойно з міста Кіш Сарґон здо­був ”Акад“ і зробив його своєю столицею. Семітські історики і міс­то Кіш називають аккадськими.

Назва "Кіш" —це староорійське слово означало "табір". За­порожці свою Січ також звали кошем: комендант якого звався ко­шовим отаманом. Уважаємо, що це достатній доказ походження аккадів та їх батьківщини. Слова "невідомого походження'*, які ро­били з них безбатченків, не мають підстав на дальше існування.

АССИРІЙЦІ

Семітські історики твердять, що ассирійці були галуззю аккадів, тож ассирійці — також семіти. До семітів зачислені теж хозари, хотяй хозари походять з півні чно-схід нього Ірану, з про­вінції, що лежить між містами Гератом і Кабулем. Це були змон- голені іранці, їх мова різнилася від афгансько-перської в користь монголів так, як наша і московська. Рештки їх живуть в тій провінції до нині. (4. т. І. ст. 23). Ассирійці можуть бути такими ж самими дещо змонголеними оріями. Що за тим промовляє? "Acy- ри“ — індійське слово — були злими духами-демонами в часах перед ”Ведою“. В часах ’’Веди" (около 1.500 літ до Xp.) були вже добрими богами. В часах їх приходу в Месопотамію, десь у тому часі ті злі кочовики подалися на південь і перестали бути злими. (218). Друге ім’я бога Брами було Іша-Аша. Гора Сумер в Магаб- гараті в скороченні зветься Меру. Отже слово мари — скорочення слова самари. Це лиш кілька примі рів з ведійських імен індійців (199). Ассирійцям усюди в назвах дають 2 с - ассирійці. Пошукаймо країни, яка мала б у назві два с. В цілому світі є лиш один край що називається ”Асір“. Це мала слабо залюднена провінція над Чер­воним морем у Савд Арабії, в сусідстві Ємену. З Acipy до Горіш­ньої Месопотамії колишньої Ассірії є 2.400 км. в повітряній лінії. Серединою Арабського півострова тягнеться гірська безводна пусти­ня. Ані одної ріки не має півострів з поверхнею 1.128.900 кв. км. Гірський хребет (3.000 м. висоти) відділяє 10 км. прибережну низин­ну смугу, де живе арабське плем’я ”тигами“. Воно культивує яч­мінь, жито, над морем пшеницю. У горах кочові гірняки випасають кіз і овець. Зими не має. Ніяких металів нема. Коли б ці семіти тому 4.500 літ хотіли дістатися в Горішню Месопотамію з родина­ми, то можна б найлегше перейти прибережною низинною смугою здовж Червоного моря, де була вода і пожива, до Сирії. І так піз­ніше західні араби робили, але тоді шлях в Месопотамію продов­жувався ще на 1.000 км. і треба було пробиватися через орійські племена на східній беріг ріки Тигру. Араби, як і єгиптяни в тих часах коней не знали. Щойно наші ясноволосі орії ”гіксоси“ пока­зали й дали єгиптянам коней. Араби послуговувалися верблюдами, а їх відчиною є Арабія і Африка. Ассирійці мали коней і одні з перших народів Малої Азії мали кавалерію (71 та 280). На Араб­ському півострові немає заліза, ані міди, тому добре озброєними араби не були і ані втиснутися силою між орійські народи не могли, ані накинути їм свою мову. Із-за таких даних є мала мож­ливість походження ассирійців з Арабії,

Варта ще обговорити другу країну, що в своїй назві, враз з великою рікою має 2 с, а в надрах землі має всі металі до ви­робу зброї. Лише народ добре озброєний і здисциплінований одним проводом (а в номадів завжди так було) міг ”розтрутити“ ліктями осілі народи ”на всі вітри“ та здобути собі під сонцем місце на по­селення. Ассирійці, та скити, як і аккади були здисциплінованим кочовим народом з царем у проводі. Свої жінки і діти привезли на критих будами возах, занималися випасом худоби, розбоєм і караванною торгівлею. (280 та 31).

Треба ще подумати, звідки правдоподібно прийшли в Месо­потамію ассури і мари (а-мури)? Напроти острова Сахаліну і Японії є дві московські кольонії, зрабовані китайському народові. Це Ус­сурійський і Амурський краї, що є кісткою незгоди поміж Москвою і Китаєм. Теперішня Уссурійська область має около 220.000 кв. км., а Амурська 254.000 кв. км. В обох живе понад 1.000.000 населен­ня. Столиця Уссурії, давне місто Уссурпйсък і ріка Уссурі, 500 км. довга, що впадає в ріку Амур, около 9.200 км. довгої. Обі ріки є границею поміж Китаєм і московським Сибіром, забраним від ки­тайців. (4, т. І. ст: 136). В Амурській і Уссурійській областях по­ловина мешканців — українці (ібід). Столиця області Благовіщенськ. До Першої світ, війни українські села з побіленими, критими соло­мою хатами, обсаджені соняшниками і вишневими садками, відріз­нялися, як і народ своїми вишивками і чистотою супроти кацап­ських і тунгу зьких сіл. Земля в А мурії і Уссурії урожайна. Укра­їнці сіяли тоді і сіють досі пшеницю, соняшник і сою, на гірших ґрунтах кукурудзу, (ібід). Москалі появилися вперше в Амурії за царя Олексія 1644 *p∙ 3 більшою експедицією 1650 р. прибув ґен. Єрофей Хабаров, без згоди китайців анектував Амуря і заложив кріпость (тепер Хабаровськ). Обезсилений Китай не міг москалів вигнати і миром в 1858 P- зреклися Амурії. Два роки пізніше (1860 р.) москалі зайняли УссурІю і миром в Пекіні того року ки­тайці 'були змушені зректися Уссуріїї а на її південному кінці, мос­калі оснували Владивосток. (4- т. Г ст: 136).

Серединою Уссурії тягнеться гірський хребет понад 1.000 км. довгий, 1.000 - 1.400 м. високий. В деяких місцевостях Уссурії є ці­лі повіти, заселені українцями. Нпр. округа ”Ольга“ враз з портом тої назви має близько 50.000 населення. Округа ’’Артем", коло озе­ра Канка-Конка й округа доокола міста ”Бикіну“ та простір по­між Хабаровськом і Вяземськом (4. т. 20, ст: 646-7). Що нині — завтра китайці відберуть оба краї немає найменшого сумніву. В то­му зударі, якщо ми зуміємо обєднатися, відзискає суверенність І на­ша Дорога Україна. Наші кольоністи, що переживуть той зудар, повернуться на Вільну Україну, бо перенаселений Китай буде по­требувати відібраних земель для китайців. Повернуться тоді міль­йони українців з цілого Сибіру. Вже тепер наші відповідальні чин­ники УККА і КУК повинні нав’язати зв'язки з Китаєм, усвідоми­ти китайців та забезпечити українським колоністам поворот через територію Китаю, щоб московські садисти в поворотній дорозі їх не вирізали.

Повертаючи до Уссурії додамо, що той край дуже багатий в металі і мінеральні копалини. Там є великі поклали кам’яного вугілля - антрациту, заліза, мангану, графіту, золота, срібла, цини, олова, цементу, фосфоритів; море багате в добірну рибу, яку там у фабриках консервують з олієм соняшника і сої і пакують в бляшанки, (ібід). Гори Уссурії, зв. ’’сопки" цікаві тим, що їх вершки є ідеально округлі, наче бані церков. Українська округа ”Ольга“ є найкращим господарським округом в цілій Уссурії (ібід).

Повертаючи до месопотамських амарів амуррів (гебр. ама- реїв) і ассирійців (гебр. ассурів) насувається думка, що більше, як певно, походять з тих двох областей. Дуже можливо, що ті орії мали, як і хозари, домішку монголо-китайської мови.

Розглянемо, як це могло статися. Як знаємо около 13 ти­сяч літ до Xp. Аляска відірвалася від Еврогги, при тому великі по­лоси Сибіру над протокою Берінґа запалися у море (279). Той ка­таклізм мусів викликати сильні землетруси і вибухи вульканів в Японії і Ассурії (сопки). Тоді амури й ассури покинули свої краї і помандрували зі своїми стадами на захід. Та мандрівка мо­гла тривати 6 000 тисяч літ, аж доки ассури і амури увійшли зі своїми стадами в Середущу Азію, де зустрілися зі скитами, їх по­братимами. Знаємо, що наші орії — самари кочували всюди в усіх напрямках, де лиш могли знайти пасовиська для своїх стад. З Се­редньої Азії скити витиснули їх з Месопотамію около 2.000 літ до Xp. Друга причина і то дуже правдоподібна: Ми знаємо, що в кожному тисячоліттю є періоди зимних літ, тобто великих снігів і довгих зим. Худоба вигибає з голоду і стужі. Це для кочових на­родів рівнається загибелі. Гнані голодом і стужею кочові народи втискаються силою зброї в тепліші околиці. Що ассури і амари прийшли з півночі, свідчить їх стрій з перших століть царської держави. Лучники-пгхота мали островерхі високі шапки* як у ски­тів, до колін з грубого сукна спіднички, як у шкотів, до пояса шкіряні панцирі, під спідничками штани, пристаючі до ніг, мабуть також шкіряні, а може високі чоботи повище колін. Мали колісниці, запряжені кіньми, чого араби ніколи не мали. Цікаве, що ассирій­ський цар Шамші-Адад (V) носить поверх одежі на золотому лан­цюжку на грудях правильний, рівнораменний золотий хрест, символ бога сонця (280). (Рис. 17) В індів той символ бога сонця існує до нині E формі ’свастики". Шамші - Адад держить в руках золоту булаву — символ царської влади. Це був чоловік Самар - Амати (Семіраміли), яка була реґенткою Ассирії в імені малолітнього сина Адада - Hipapi III. Вона додала ассирійцям бога ”Небо“,.якого асси­рійці прийняли. Це знова доказ, що були скито-орії, не семіти.

Згадаємо ще, що в Ассиро-Аккаді вільний мужчина звав­ся ”месум“, авестійське ”мес“, нім. Ман. англ.: мек, наше-"муж". Як згадано ассирійці були купці і лихварі. Позичали гроші на 90- 120%. Це називалося ”уссурі“, тобто ассирійська лихва. То слово увійшло в словник оріїв. По англ, усурі — лихва, усурер — ли­хвар, по італійськи - усура - лихва (259). ірлянд. ”усайре“-лихвар (259). Так дуже побіжно на основі топонімів, гідронімів і мови мо­жемо твердити, що уссури-Ійці семітами не були. Це були Qjpil з домішкою турко - алтайських племен.

Окрім ассиро-аккадів, гебреїв, етіопів, моавів. марі в (амореїв) теперішні семітські історики зачисляють ще до семітів ханаанців, фенікійців, уґарітів, субартів та арамеїв. Постараюсь доказати на іншому місці, що ці народи були оріями. Згадаю, що арамейська мова, це мова наших кельтів - кальців - халдів (халдеїв). Помішана з мовами ассирійською. сумеро-аккадською та іншими діялектами месопотамсько-арійських народів. Це була вперше т. зв. "вавилон­ська мова“, що мала сумерське письмо, науку (809) сумерської мови, їх богів, астрономію і т. п. Вавилонську мову, письмо й культуру прийняли ассирійці. Не заперечую, що до тої мови не увійшла домішка мов семітських.

Жиди у вавилонській неволі прийняли вавилонську мову, яка була мовою арамейською, а свою гебрейську забули. Коли пер­ський король Кир звільнив жидів з неволі, лише два коліча-пле- мена повернули, інші коліна повернутися не хотіли. Вавилон став їм вітчиною. Ті два коліна, що повернули в Єрусалим говорили також арамейською мовою і мали арамейське округле письмо. Щой­но після повороту з вавилонської неволі юдейські рабіни змінили письмо (азбуку) на квадратне і написали ”П’ятикнижжя“ і ’’Второ­закония" ТИМ¹ письмом і гебрейською мовою. Тому, що юдеї гебрей- ської мови майже не розуміли, читані уривки ’’Старого Завіту" в синагогах пояснювали живою арамейською мовою. Це пояснення гебрейського тексту на живу юдейську мову звалося по юдейськи ’’тарґум”, що практикувалося в усіх європейських синаґоґах до IL світ, війни.

Також араби, що після смерти Магомеда підбили Єгипет, Палестину, Сірію, Малу Азію, Ірак, Іран, Афганістан, Індію та Ін­донезію залишили всюди сліди своєї мови. Чиста арамейська мова була в державі хатів, що була федерацією около 20-ти арійських народів, їх мов і релігій. Держави о-у рядовою федеративною мовою хетської федерації була мова т. зв, ’’неситська”. Хати прийняли не лише сумеро-вавилонське письмо і культуру, але навіть копову систему числення та календар (16).

Із злиття мов сумеро-вавиленської та хетської федерації постала мова орів-арів (оріїв), по ассирійськи (грамів. Юдеї закінчу­вали назви народів на еї“ і називали їх ’’оромеї” чи арамеї, так, як самар називали самареї, галів - галилеї, амарів - амореї, фарисеї, садукеї, ідумеї і под. Арамейська мова була кан цел я рійно-урядовою мовою ассирійської, а навіть перської держави. Арамейська мова заникає під кінець VIII, стол. по Хрисгі, після 150-літнього завою­вання Малої Азії арабами. За століття арабська мова змішалася з арамейською і з тієї сполуки постав семіто - орамейський жар­гон, мало зрозумілий чистокровним арабам з Арабського півостро­ва.

Закінчуючи наш опис аккадо уссурів - ассирійців, пригадую, що жіночі фігурки ’’Матері Землі”, притаманні усім оріям, знайдено їх в Сумерії, Вавилоні, Акаді, Ассирії, Хатській федерацї, почерез Европу в Індії (31 та 16). Перший ассирійський цар носив сумер- ське ім’я Енліль-Бані. Аккади мали міста з назвами Кісмар, Дер (у нас Космач, Кіцмань, Дора?). В Ассирії було брак води, тому їх головним богом був ”А-Даш“ — бог дощу. ”А” означає — пер­ший, головний, Даш - дощ. Тому А-Даш був богом дощу, що пере­мінювався в воду і спадав на землю (творив урожай). Ассирійці говорили, коли дощ зближався (хмари): ”А-Даш іде” а коли дощ падав: ”А-Даш паде”. Ассирійське слово даш — наше дощ. Слово "ассур” у ґалійській мові означає ’’чужий, свіжо-прибулий” (257 та 31). Ассирійська богиня неба і землі звалася ”Астар-та”, ґалійське ’’астар” — прибулий з далека.

Стільки про оріїв-ассирійців.