КРЕМ'ЯНІ СЕРПИ ДОБИ БРОНЗИ

Рис. 1. Ранньотрипільський серп із вкладнями із Луки-Врублевецької (за С. Бібіковим)

У книзі відомого польського дослідника з Любліна Єжи Лібери “Krzemienne formy bifacjalne na terenach Pols- ki i Zachodniej Ukrainy (od srodkowego neolity do wczesnej epoki zelaza” (2001 р.) є розділ, присвячений крем’яним вкладням до серпів.

Неолітичні вкладні культури лінійно-стрічкової кераміки відзначаються невеликими розмірами (орієнтовно 3 см довжи­ни), енеолітичні - маліцької, волино-люблінської та пізньотри- пільської культур - масивніші, досягають 5-6 см. По два-три їх вставляли в дерев’яну оправу. У кінці енеоліту - на початку доби бронзи (приблизно 4-те тис. до н. е.) з’являються суцільні довгі (до 20 см) крем’яні пластини, часто оброблені з робочого краю струменевою ретушшю.

Розвідка присвячена дослідженню жниварських знарядь се­реднього та пізнього періодів доби бронзи. Потрібно зауважити, що ці вироби виготовляли не в пластинчастій техніці, як у по­передні періоди, а в кардинально відмінній, відомій під назвою “техніка збереження основи”. Серпи доби бронзи належали до городоцько-здовбицької, межановицької, стжижовської, кома- рівської, лужицької, висоцької культур. Важливість цієї теми зу­мовлена необхідністю вивчення питань, пов’язаних із розвитком землеробства на Волині в кінці ІІІ-го - впродовж II тис.

Галина Пашкевич, Григорій Охріменко РОЗВИТОК ЗЕМЛЕРОБСТВА НА ТЕРИТОРІЇ ВОЛИНІ (VI-II тис. до н. е.) го первісного експорту, а їх виробництво розвинулося у важливу (напевно, прибуткову) галузь господарства - кременярство.

За визначенням Є. Лібери, біфасні ножі (серпи) - це знаряд­дя, які виконані відщеповою технікою з плоских конкрецій або масивних пластинчатих відщепів [Libera, 2001, s. 45]. Обидві площини серпів формувалися плоскими, регулярними сколами, інколи із застосовуванням на лезі зубчастої ретуші, простої або скісної. У поперечному перетині вони звужено-овальні. У сер­поподібних ножах розрізняють насад (основу), яка вставлялася в дерев’яну ручку, корпус, верх (кінець). Робоча частина назива­ється лезом - воно часто легко увігнуте або рівне; протилежний бік - тильним [Kozlowski, 1924, s. 85-86; Glosik, 1968, s. 172] або “плічками” [Taras, 1997, s. 169].

Виміри 60 таких артефактів, знайдених у поховальних комп­лексах межановицької та стжижовської культур, показали, що найкоротші вироби, які відносять до півмісяцеподібних форм, мають 100-110 мм. Знаряддя, менші за 90 мм, В. Мазурек зара­ховує до серпоподібних вкладнів [Mazurek, 1996, s. 73]. Обидві категорії знахідок трактуються як різні типи інструментів [Libe- га, 2001, s. 46].

Описуючи серпи, дослідники використовували різні тер­міни для позначення цих знарядь. Так, Н. Кіцка назвала їх “сер- поватими знаряддями” [Кіска, s. 145]; Л. Козловські визначав як “надбужанські серпоподібні пилки”, серед яких виокремлював три групи:

1) з дуже вигнутим тильним боком;

2) з рівною основою та вигнутою спинкою;

3) з рівною основою [Kozlowski, 1924, s. 85-89].

Є. Ґлосік розподілив біфасні вироби з Волині доби бронзи на наконечники, кинджали та серпи. Серпи він відносив до місяце- подібних, легковигнутих, ножеподібних [Glosik, 1968, s. 53, tabl. Х:3]. Я. Махнік розрізняв такі типи серпів (ножів):

1) з вигнутим вістрям (лезом) та широкою овальною чи пря­мокутною основою;

2) подібні до півмісяця або бумеранга [Machnik, 1978, s.77].

Еволюції жнивних знарядь Західної України присвячена

праця С. Бібікова [Бибиков, 1962, с. 14, с. 13, рис. 8, 9]. До най­давніших серпів доби бронзи він відніс вироби з широкою осно­вою та звуженою верхньою частиною.

До характерних волинських типів крем’яних серпів тши- нецької культури С. Березанська зараховує макролітичні виро­би двох видів: вигнуті дзьобуваті та ножеподібні [Березанская, 1967, с. 27, рис. 7:1-3; Березанська, 1972, рис. 7: 14, 15, 17].

Серпам усього періоду тшинецької культури присвячувала увагу також Г. Тарас [Тагаз, 1997, s. 169-174], яка поділила серпи Малопольщі, Волині та Західного Полісся на п’ять типів.

Серпи регіону Верхньої Прип’яті описували Ю. Кухаренко [Кухаренко, 1962, табл. XII:1:5, 8, 9], В. Ісаєнко [Ісаєнко, 1994, рис. 7]. Останній розподілив їх на сім типів. Про серпи межжа- новицького типу писав Л. Козловскі [Kozlowski, 1939]. Цій темі приділяли увагу Я. Гембель, Я. Махнік, С. Носек, Б. Бальцер, Б. Барґель, С. Кадров, О. Цинкаловський, а також В. Блажчук [Блажчук, 1901, с. 673], В. Ткач [Ткач, 2005, с. 162], О. Курман- ський [Курманський, 2008, с. 102-103].

Значну кількість серпів з Волині називає в своїй праці Я. Брик (Bryk, 1928, s. 4-20, 52-53, tabl. VI), зокрема зібраних на стоянках Малого Полісся біля Гаїв Левятинських (в уроч. “Стара баба”), де зображено по 38, 32 екземпляри, у Сапанові - по 88, 37, 32 ек­земпляри. Т. Сулімірскі пов’язував їх із почапською культурою [Sulimirski, 1957-1959, s. 240-241].

На думку Є. Лібери, дослідники кременярства мало уваги приділяють мініатюрним серпам. Про крем’яні “пилочки” писав Ф. Біляшевський (1901), С. Бібіков [Бибиков, 1962, с. 15]. Інколи їх вважали вістрями стріл [Nosek, 1957, s. 82, ^s. 25; 3, 5]. Як сегменти стріл їх визначали Г. Тарас [Тагas, 1995, s. 87; 1997, s.1- 41), Б. Баргіел, Є. Лібера [Bargiel, Libera, 1997, s. 153-154] та ін. На поселенні лужицької культури в Шумінці (середня частина Західного Бугу) знайдено чотири мініатюрні серпоподібні ножі, названі “вкладні типу Шумінка” [Mazurek, 1997, s.

Є. Лібера наголошує на важливості достовірних (надійних) джерел у питаннях систематизації крем’яних біфасних знарядь- серпів, зазначає [Libera, 2001, s. 50]. До таких належать цвинтарі межановицької культури з Межановиць, Злотої, Войцеховіц, по­ховання стжижовської культури в Раціборовіцах-Колонії, скарби зі Страклова, Зеленого Гаю [Конопля, 1982, 1998], Парчева.

У класифікаційному поділі серпів та вкладнів Є. Лібера про­понує порівнювати їхні контури з геометричними фігурами, ви­користовуючи при цьому кут з двох ліній - вертикальної - для виміру довжини серпа, та горизонтальної - для виміру шири­ни основи. Відповідно до цього поділу можна виокремити такі типи: 1) підтрикутні (підтип А); 2) півмісяцеподібні (підтип В);

3) підовальні (підтип С). Як підтипи виділено широковерхі (АА), гостроверхі серединні (АВ), гостроверхі бічні (АС), з виділеною основою (ВА), з основою, подібною до верху (підтип ВВ).

Автором згаданої праці зібрано дані про 727 ножів, з яких 230 виробів (31,64%) належать до форм типу А, 325 (з них 221 цілих) зараховано до підтипу В (44,7%) [Libera, 2001, s. 50-52]. Півмісяцеподібних, з виділеною основою, ножів вивчено 147 (підтип ВА) та 74 - з основою, подібною до верхнього кінця. В обох випадках робоче лезо серпів або дещо увігнуте, або рівне.

За даними С. Кадрова та Я. Махніка, у класичній фазі розви­тку межановицької культури на Волині та Люблінщині, з’явля­ється нова культура - стжижовська [Кайго’м, Machnik, 1975, s. 54, 57]. Порівняльна схема крем’яних виробів - серпів обох культур, виконана Є. Ліберою, показує їхню певну подібність. Так, роз­міри тонких серпів підтипу ВА становлять 105-190 мм довжини, 15-20 мм ширини, підтипу ВВ - 100-200 мм довжини, 20-55 мм ширини, а для форм масивніших, зокрема ВА та ВВ - 95-225 мм довжини, 30-85 мм ширини [Libera, 2001, s. 57-59].

Маленькі серпи (wkladki ройіто]к^1пе) мають розміри 28-88 х 17-29 мм. Півмісяцеподібні вкладні-серпи, відповідно - 50-89 х 17-29 мм. “Вкладки типу Шумінка” дуже тонкі, їхні розміри - 50 х 18 мм.

Скарби. Серпи підтрикутної форми у скарбах знайдено біля Волиці Страклівської Дубнівського р-ну, півмісяцеподібні - в Парчеві (Люблінське Полісся), поблизу с. Зелений Гай Дуб- нівського р-ну (серпи були в горщику). У скарбі зі Страклова нараховувалося 30 серпів, з яких збереглося чотири масивні ек­земпляри [Конопля, 1982, рис. 5; Свєшніков, 1990, с. 70]. Вони віднесені до підтипу АС. Їхні розміри: довжина - 140-150 мм, ширина - 50-60 мм, товщина - 8-12 мм. В Парчеві виявлено ві­сім масивних серпів у центрі прямокутної ями (3 x 1,1 м). Автор відкриття відносив їх до поховальних дарів стжижовської куль­тури [Zalkowski, 1988, s. 67], проте інших артефактів тут не було. За класифікацією Є. Лібери, вони належать до підтипу ВА. Їхні розміри: 185 х 50, 115 х 25, 110 х 25 мм, товщина - 8-15 мм. Всі вироби більшою або меншою мірою використовувалися, про що свідчить ступінь залискування [Libera, 2001, s. 62-63]. Окремі з них суцільно заполіровані з середини та на 3/4 довжини із зо­внішнього боку.

У Зеленому Гаї виявлено також 30 серпів, з яких збереглося 22 [Конопля, 1998, с. 190]. Вони належать до підтипів ВА І (5 ек­земплярів), ВА II (3 вироби), ВА III (2 екземпляри).

Із Забороля відомо 10 серпів, з яких збереглася половина [Glosik, 1962, s. 172]. Їх віднесено до двох типів: А (6 виробів) та півмісяцеподібних ВА (3 вироби). Їхні розміри такі: 60-88 х 20-28 х 8-11 мм [Libera, 2001, s. 83].

Археологи різних країн вивчали питання функціонального призначення ножів-серпів (Рис. 1; Рис. 2; Рис. 3; Рис. 4; Рис 5). Варто зауважити, що під бінокуляром видно мікросліди різного типу. З’ясовано їхню поліфункціональність досліджуваних ви­робів [B¾bel, Budziszewski, 1978]. Вони використовувалися для обробки риб [Бибиков, 1962, с. 14], зубчасті серпи - для зрізуван­ня гілок, трави [Березанская, 1994, с.

Дуже рідко ці ножі знаходять разом з ручками. Наприклад, в Єгипті виявлено ритуальний виріб з орнаментованою ручкою зі слонової кістки, в зрубній культурі відомий артефакт, ручка якого була зроблена із щелепи бика.

Література

1. Березанская С. С. Камнедобывающее и камнеобрабатывающее производство // Ремесло эпохи энеолита-бронзы на Украине / Под ред. В. П. Лагодской. - К., 1994. - С. 8-54.

2. Березанская С. С. Средний период бронзового века в Северной Украине. - К.: Наук. думка, 1972. - 265 с.

3. Березанская С. С. Тшинецко-комаровская культура на Северной Украине // СА. - 1967. - № 2. - С. 20-36.

4. Бибиков С. Н. Из истории каменных серпов на юго-востоке Евро­пы // СА. - 1962. - № 3. - С. 3-24.

5. Исаенко В. Ф. Кремневые серпы Полесья // G-AZ. - 1994. - № 5.

- С. 9-23.

6. Конопля В. Обробка кременю населенням Західної Волині доби міді -ранньої бронзи // Археологія. - 1982. - № 37. - С. 17-30.

7. Конопля В. Скарб крем’яних серпів ранньозалізного віку з Рівнен­щини // PAS. - 1998. - С. 190-195.

8. Кухаренко Ю. В. Первобытные памятники на территории Полесья // САИ. - М.: Наука, 1962. - B1-18.

9. Свєшніков І. К. Історія населення Передкарпаття, Поділля і Воли­ні в кінці ІІІ - на початку ІІ тисячоліття до нашої ери. - К.: Наук. думка, 1974. - 208 с.

10. Свешников И. К. Стжижовская культура // Археология Прикарпа­тья, Волыни и Закарпатья. - К., 1990. - С. 68-74.

11. Bargiel B., Kokowski A., Libera J. Drobne materialy do prahistorii Kotliny Hrubieszowskiej // Spr. zam. - 1993. - S. 68-75.

12. Bargiel B., Libera J. Z badan nad formamy bifacjalnymy w Malopolsce // Z badan. - 1997. - S. 45-46.

13. B⅛bel J., Budziszewski J. Noze wielofunkcyjne? W sprawie ostrzy z Mierzanowic polemiki ci¾g dalszy // ZOW. - 1978. - R. 44. - S. 139-145.

14. Berezanska Z. Versuche zur vorgeschich tlichen und fruhmittelalter Landwirtschaft // Pam. Arch. - 1993. - R. 84. - S. 97-119.

15. Berezanskaja S. Kultura trzciniecka na Ukrainie // Arch. Pol.- 1972.

- T. 17. - S. 259-307.

16. Bryk J. Archeologiczne badania powierzchniowe w P^awach Janow- ickich // Pocz. osadn., 1999. - s. 91-107.

17. Bryk J. Kultury epoky kamiennej na wydmach zachodniej cz^sci polu- dniowego Wolynia. - Lwow, 1928.

18. Libera J. Krzemienne formy bifacjalne na terenach Polski i Zachodn­iej Ukrainy (od srodkovego neolity do wczesnej epoki zelaza). - Lublin: Wyd. UMSC, 2001.

19. Glosik J. Kultura Strzyzowska // Mat. Star. - 1968. - T. 11.

- S 7-114.

20. Glosik J. Wolynsko-podolskie materialy z epoki kamiennej i wczesnej epoki br^zu w Panstwowym Muzeum Archeologicznym w Warszawie // Mat. Star. - 1962. - T. 8. - S. 125, 216.

21. Kadrow S. Gospodarka i spoleczenstwo (Wczesny okres epoki br⅛zu w Malopolsce). - Krakow, 1995.

22. Kicka N. Jaszczow pod wzg⅛dem archeologicznym // WA - 1882.

- T. 4. - S. 135-150.

23. Kozlowski L. Mlodza epoka kamienia w Polsce (Neolit). - Lwow, 1924.

24. Kozlowski L. Prahistoria Polski Poludniowo-Wschodniej // Polska Poludniowo-Wschodnia / Red. Z. Czerny. - Lwow, 1939. - S. 64-164.

25. Machnik J. Wczesny okres epoki br⅜zu // PZP. - 1978. - T. 3.

- S. 9-136.

26. Mazurek W. Krzemienne wkladki sierpowate typu Szuminka // Z badan. - 1997. - S. 185-203.

27. Mazurek W. Wyniki badan wykopaliskowych na stanowisku 7 w Sz- umince, gm. Wlodawa // Zeszyty Muzealne. - Wlodawa, 1996. - T. 5. - S. 72­80.

28. Nosek S. Materialy do badan nad historic starozytn⅛ i wczesnosredniowieczn⅛ m⅛dzyrzecza Wisly i Bugu // Ann. UMCS. - 1957.

- Vol. 6. - S. 82.

29. Sulimirski T. Polska przedhistoryczna. - Londyn, 1957-1959. - Cz. II.

- S. 240-241.

30. Taras H. Krzemieniarstwo kultury Irzcinieckiej na wyzynach Wschodniomalopolskiej i Zachodniowolynskiej oraz na zachodnim Polesiu // Z badan. 1997. - S. 163-183.

31. Taras H. Kultura trzciniecka w mi^dzyrzeczu Bugu i Sanu. - Lublin: Wyd. UMSC, 1995.

Запитання та завдання

1. Як відбувалася еволюція землеробських знарядь?

2. Наведіть приклади виявлення перших орних знарядь.

3. Як удосконалювалися жнивні знаряддя - серпи?

4.Чим відрізняються серпи 1) неоліту, 2) енеоліту, 3) доби бронзи?

5. Як відбувалося вдосконалення техніки кременярства, крем’яної ін­дустрії?

6. Як видозмінювалася форма зернотерок та розтирачів?

Рис. 1 Крем’яні серпи доби середньої бронзи з території Волині у фондах ВКМ (1- серп, перероблений на кинжал):

1 - А-1913, м. Луцьк;

2 - А-4400, с. Осьмиговичі Турійського р-ну;

3 - А -4670, с. Полиці Камінь-Каширського р-ну,

4 - А-4619, с. Хорлупи Ківерцівського р-ну

Рис. 2. Крем’яні серпи доби середньої бронзи (1, 2) та раннього заліза (3, 4) з території Західної Волині:

1 - с. Крухиничі Локачинського р-ну (знахідка В. Кушніра),

2 - с. Садів Луцького р-ну, 3 - Турійський р-н, 4 - Локачинський р-н.

8. Зам. 318

Рис. 3. Крем’яні серпи доби середньої бронзи (1-3) та раннього заліза

(4) з території Західної Волині:

1 - ур. Гнідава Луцького р-ну,

2 - м. Луцьк, ВКМ, А-9880,

3 - с. Білопілля Локачинського р-ну, 4 - ВКМ, А-455

Рис. 4. Крем’яні серпи доби середньої бронзи (2, 4) та раннього заліза (1)

з території Західної Волині: 1 - ВКМ, А-1607, с. Озденіж Рожинського р-ну, 2 - ВКМ, А-11438, 3 - ВКМ, А-11437, 4 - с. Садів Луцького р-ну (Фото Г Охріменка)